27 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/13651/24
Головуючий суддя І інстанції - Врона О.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 року в адміністративній справі №160/13651/24 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькірія ЛТД" про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькірія ЛТД" про стягнення податкового боргу у сумі 851149.58 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 року в задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким направити позовну заяву для продовження розгляду (підписант Логойко Андрій Сергійович).
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не дотримався статті 169 КАС України при відкритті провадження у справі через невідповідність позовної заяви п. 8 ч. 5 ст. 160, а саме недолучення відповідачем до позовної заяви податкової вимоги № 39851-10 від 09.12.2019 рок та не дотримався вимог ч. 13 ст. 171 КАС України після відкриття провадження.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Валькірія ЛТД» (код ЄДРПОУ 40995089) як платник податків перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.
В інтегрованих картках платника податку податковий борг ТОВ «Валькірія ЛТД» обліковується у сумі 473989,16 грн., згідно:
податкового повідомлення-рішення №00700502 від 17.09.2019 на суму 467550,90 грн. (294495,00 грн. - основний платіж, 86624,00 грн. - штрафні санкції, 86431,90 грн. - пеня);
податкового повідомлення-рішення №0014655130 від 18.02.2020 на суму 898,26 грн.;
податкового повідомлення-рішення №0020530411 від 02.10.2020 на суму 340,00 грн.;
податкового повідомлення-рішення №0270060407 від 25.09.2023 на суму 5200,00 грн.;
заборгованості по податку на прибуток у зв'язку з несплатою платником податків у встановлені терміни сум грошових зобов'язань у розмірі 377160,42 грн. згідно:
податкового повідомлення-рішення №000690502 від 17.09.2019 на суму 377160,42 грн. (263516,00 грн. - основний платіж, 75433,00 грн. - штрафні санкції, 38211,42 грн. - пеня).
Пеня нарахована на виявлені органом ДПС суми занижень податкових зобов'язань згідно ст. 129 ПК України на загальну суму 124643,32 грн., а саме на податкові повідомлення-рішення №00700502 від 17.09.2019, №000690502 від 17.09.2019.
Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України по ТОВ «Валькірія ЛТД» була сформована податкова вимога (форма «Ю») від 09.12.2019 №39851-10, яка була направлена на адресу платника засобами поштового зв'язку і повернута відділенням поштового зв'язку.
Зважаючи на несплату відповідачем у добровільному порядку грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулось з даним позовом до суду на виконання наданих ПК України повноважень.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів направлення Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області вказаної у позовній заяві податкової вимоги (форма «Ю») від 09.12.2019 №39851-10 на адресу відповідача про сплату податкового боргу, який є предметом спору, а тому у суду відсутні підстави вважати, що податковим органом було дотримано вимоги щодо направлення платнику податків податкової вимоги.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).
Згідно п. 58.2 ст.58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно із п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Відповідно до п. 59.1, п. 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно пунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
За правилами пункту 95. 4 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов'язує реалізацію права контролюючого органу на примусове стягнення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення до суду, є дотримання таких умов: надіслання платнику податкової вимоги рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи вручення її особисто платнику або його законному чи уповноваженому представникові; сплив строку у 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Як свідчать встановлені обставини справи, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких було сформовано суму податкового боргу направлялись на адресу відповідача та були повернуті на адресу податкового органу з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
В свою чергу, з матеріалів справи видно, що податковим органом не було надано ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду доказів формування та направлення податкової вимоги про сплату податкового боргу (форма «Ю») від 09.12.2019 №39851-10 на адресу відповідача, на підставі якої ґрунтуються заявлені податковим органом позовні вимоги.
Відтак, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо непідтвердження позивачем дотримання процедури направлення податкової вимоги, яка має передувати зверненню до суду з позовом про стягнення податкового боргу та, як наслідок, безпідставності заявлених позовних вимог.
Що стосується посилань податкового органу на те, що суд не дотримався статті 169 КАС України при відкритті провадження у справі через невідповідність позовної заяви п.8.ч.5.ст. 160, а саме недолучення відповідачем до позовної заяви податкової вимоги № 39851-10 від 09.12.2019 року та не дотримався ч. 13 ст. 171 КАС України після відкриття провадження, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх безпідставними, оскільки в силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311 ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 року в адміністративній справі №160/13651/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко