Номер провадження 2-а/754/47/25
Справа №754/15885/24
Іменем України
06 березня 2025 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови щодо накладення адміністративного стягнення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просить скасувати постанову № 657 від 05.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 21-1 КУпАП, а також закрити провадження по справі.
Вимоги позову обґрунтовано тим, що 05 серпня 2024 року о 10 год. 45 хв. ОСОБА_1 добровільно прибув до РТЦК СП для оформлення військово-облікового документу на заміну втраченого. При цьому, через три години після цього працівником РТЦК СП було складено відносно протокол № 657 про адміністративне правопорушення у зв'язку з тим, що позивач не мав при собі військово-облікового документа і не пред'явив його на вимогу представників РТЦК СП в приміщенні цього органу, чим начеб-то порушив Закон України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", а саме ч.6 ст. 22 Закону. Позивач надав письмові пояснення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, в яких пояснив, що не мав військово-облікового документа через його втрату та вчиняє дії для його відновлення. Позивач наданими поясненнями вивив намір сприяти розв'язанню ситуації та уникнути подальших правових наслідків. Також зауважує, що протокол був складений на підставі непред'явлення документа, однак в той час позивач перебував у процесі заміни втраченого військово-облікового документа, з приводу чого і звернувся до РТЦК СП, а документ фізично не міг бути пред'явлений у зв'язку з його втратою. Позивач вважає, що ситуація не є адміністративним порушенням у контексті непред'явлення документа, а могла би розглядатися в рамках адміністративного провадження щодо втрати документа, з урахуванням вчинених дій щодо його відновлення. Зазначає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення був призначений на 05.08.2024 на 14:45 год. і мав відбутися невідкладно після складання протоколу. Однак, з незрозумілих причин, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не був присутній на засіданні, а розгляд справи фактично обмежився складанням проекту постанови представницею адміністративного відділу, а не належним розглядом справи компетентною особою і не був підписаний. Про зміну часу розгляду справи чи про інші обставини позивача не було повідомлено ні усно, ні письмово. З вказаного позивач зробив висновок, що начальник РТЦК СП підписав постанову без належного вивчення справи та без участі позивача, що позбавило останнього права на захист. Отже, вказане свідчить про те, що розгляд справи був формальним, не ґрунтувався на належному процесуальному контролі та не враховував всі обставини справи. Такі дії порушують процесуальні права позивача та створюють умови для неправильного вирішення питання про адміністративну відповідальність. Також позивач зазначає, що з 15 серпня 2024 року проходить військову службу у складі військової частини Міністерства оборони України.
14 листопада 2024 року ухвалою Деснянського районного суду м.Києва адміністративний залишено без руху.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва Саламон О.Б. від 22 листопада 2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відповідності до ст. 263 КАС України. Відповідачу надано строк (15 днів) для подання відзиву на позов з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Представником відповідача - ОСОБА_6 подано до суду відзив, відповідно до якого представник зазначив, що 05.08.2024 у позивача було виявлено відсутність військово-облікового документа, що підтверджується рапортом начальника групи документального забезпечення відповідача ОСОБА_3 від 05.08.2024. За фактом вчинення позивачем адміністративного правопорушення 05.08.2024 уповноваженою посадовою особою ТЦК відносно позивача складено протокол №657 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП на підставі якого начальником ТЦК 05.08.2024 відносно позивача за порушення ним положень ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», винесена постанова № 657 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф в сумі 25 500 грн. Згідно з ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Зважаючи на викладене, представник відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач подав 26.12.2024 до суду відповідь на відзив, у відповідності до якої вказує на те, що не порушував ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», враховуючи, що останній добровільно з'явився до ТЦК СП для оформлення військово-облікового документа, оскільки документ було втрачено. Явка позивача до ТЦК СП є підтвердженням бажання виконати свій обов'язок, а відсутність документа була об'єктивною та тимчасовою. Позивач зазначає, що відповідач у відзиві не навів обґрунтованих аргументів, чому накладення штрафу за цією статтею є правомірним, не врахувавши обставини, що унеможливлювали пред'явлення документа на той момент. Під час розгляду справи начальник ТЦК СП, уповноважений розглядати такі справи, був відсутній. Натомість розгляд справи було проведено іншою особою, яка не мала відповідних повноважень. Відповідач не надав доказів, які б підтвердили наявність обставин, що виправдовують застосування максимального розміру штрафу. Позивач наголошує на тому, що відсутність офіційного сповіщення позивача не лише порушує принцип належного інформування учасників адміністративного процесу, але й створює умови для зловживань у процесі розгляду справи. Така бездіяльність відповідача призвела до подвоєння розміру штрафу до 51 000 грн, а також відкриття виконавчого провадження Деснянським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про примусове стягнення штрафу.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 11 лютого 2025 року постановлено зупинити виконавче провадження № НОМЕР_4, відкрите Деснянським відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі постанови № 657 від 05.08.2024 до розгляду адміністративної справи № 754/15885/24 та набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями ч.5 ст.262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.
Згідно з ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, що 05.08.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 657 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 25 500 грн.
У відповідності до оскаржуваної постанови від 05.08.2024, ОСОБА_1 05.08.2024 о 14 год. 05 хв., перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 не мав при собі військово-облікового документу та не пред'явив його на вимогу представників ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме абз.4 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 210-1 КУпАП України.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлена ст. 210-1 КУпАП.
За ч.1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частиною третьою наведеної статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов'язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543/зі змінами та доповненнями згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11 квітня 2024 року).
За визначенням абз. 5 ч.1 ст. 1 Закону № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX затверджено Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і досі.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у статті 22 Закону №3543, відповідно до частини шостої якої у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до абз. 3 пункту 10-1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Таким чином, громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ в період проведення мобілізації та/або протягом дії воєнного стану, а його відсутність є порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що визначає склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а не за частиною третьою статті 210 КУпАП, як помилково було зазначено відповідачем.
Законодавчий припис про необхідність мати при собі і пред'являти за вимогою військово-обліковий документ покладає на особу обов'язок отримати такий документ.
Позивач в обґрунтування вимог позову вказує на те, що 05.08.2024 останній добровільно прибув до РТЦК СП для оформлення військово-облікового документу на заміну втраченого, однак працівником РТЦК СП було складено відносно нього протокол № 657 про адміністративне правопорушення у зв'язку з тим, що позивач не мав при собі військово-облікового документа і не пред'явив його на вимогу представників РТЦК СП. При цьому, позивач надав письмові пояснення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, в яких пояснив, що не мав військово-облікового документа через його втрату про те, що вчиняє дії для його відновлення.
При цьому, матеріалами справи підтверджено доводи позивача в частині неодноразових звернень останнього до приміщення відповідача, з метою отримання військово-облікового документу на заміну раніше втраченому, зокрема позивачем надано докази реєстрації в електронній черзі на сайті Міністерства оборони України, а саме смс-повідомлення з підтвердженням реєстрації візиту до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 11.07.2024 на 12-30 год, 05.08.2024 на 11-00 год.
З поміж-іншого, матеріали справи містять рукописні списки із зазначенням порядкового номеру в черзі на відвідування приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема з вказаних списків вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово був зазначений в списках на відвідування зокрема кабінету № 12.
Також наявні скріншоти хронології місця розташування позивача, з яких вбачається, що позивач перебував неодноразово на території ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 11.07.2024 по 05.08.2024. Водночас варто звернути увагу на те, що позивачем оновлено дані на виконання ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в строк до 16.07.2024, що підтверджується скрнішот із за стосунку «ІНФОРМАЦІЯ_6».
У відповідності з довідкою від 24.10.2024 № 438 командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , солдат ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 21.09.2024.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа» від 16 травня 2024 року № 559 (далі - Порядок № 559) затверджено нову форму військово-облікового документа, який і має таку назву.
Пунктом 2 вказаної постанови установлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.
Відповідно до п. 1 Порядку № 559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Пунктом 2 Порядку № 559 встановлено, що військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):
- в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);
- у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559.
За пунктом 14 Порядку № 559 військово-обліковий документ на бланку видається (замінюється) за письмовою заявою громадянина України районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (відповідним органом СБУ, підрозділом розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку у випадках, зокрема, якщо призовник, який перебував на військовому обліку до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559, не отримував посвідчення призовника, а військовозобов'язаний та резервіст - військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу, військового квитка офіцера запасу або тимчасового посвідчення військовозобов'язаного.
Для отримання (заміни) військово-облікового документа на бланку громадянин зобов'язаний особисто звернутися з письмовою заявою до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (відповідного органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку та надати кольорову фотокартку встановленого розміру. (пункт 17 Порядку № 559)
Згідно з п. 18 Порядку № 559 військово-обліковий документ на бланку повинен бути виданий (замінений) протягом п'яти робочих днів з дати реєстрації заяви в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки або його відділі (відповідному органі СБУ, підрозділі розвідувального органу.
Крім того суд звертає увагу, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
При прийнятті рішення судом враховано висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20.10.2011 р. по справі «Рисовський проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Варто зазначити, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а відтак постанова № 657 від 05.08.2024 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення штрафу у сумі 25 500 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 19,62 Конституції України, ст.ст. 5-7, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, ст. 210-1 КУпАП України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови щодо накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 657 від 05.08.2024, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Повний текст складено 06.03.2025.
Суддя О.Б. Саламон