Справа № 525/1079/24
Провадження №2/525/45/2025 Р І Ш Е Н Н Я
27.02.2025 селище Велика Багачка
Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді Прасол Я.В.,
секретаря судових засідань Хоменка М.М.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника третьої особи Деміденкова В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої ДТП, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,
23.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої ДТП.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги посилається на те, що 18.07.2023 в селищі Велика Багачка Миргородського району Полтавської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «KIA SPORTAGE» днз НОМЕР_1 , під керуванням позивача, та мотоцикла «ЯВА 350» днз НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження. На місці пригоди було складено повідомлення про дорожньо-транспортну подію (Європротокол), відповідач ОСОБА_2 визнав свою вину у вчиненні ДТП.
Довідкою ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області підтверджено викладені обставини та проведено по даному факту перевірку.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ЯВА 350» днз 4010ЧНЖ була застрахована компанією ПАТ «НАСК «Оранта». На повідомлення позивача, страхова компанія ПАТ «НАСК «Оранта» надала відповідь, що відповідачем не було надано повідомлення про дорожньо-транспортну подію (Європротокол), тому питання відшкодування збитків не може бути вирішено. Відповідач не виконав покладений на нього обов'язок щодо письмового повідомлення страховика про настання страхового випадку, та не надав відповідні документи.
На відновлення автомобіля марки «KIA SPORTAGE» днз НОМЕР_1 позивачем були витрачені кошти у розмірі 11600 грн. за виконання ремонтних робіт. Також позивач у зв'язку з ДПТ зазнав моральних страждань, які він оцінює у 10000 грн.
На підставі вищевикладеного, просив стягнути з відповідача на свою користь завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну та моральну шкоду в розмірі 21600 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн.
18.09.2024 судом відкрито спрощене позовне провадження по справі, судове засідання призначено на 21.10.2024 (а.с. 31), установлено термін для подання відзиву на позов. У подальшому розгляд справи неодноразово відкладався, з поважних причин.
Ухвалою суду від 11.11.2024 до участі у справі було залучено, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Національну акціонерну страхову компанію «Оранта» та витребувано додаткові докази по справі (а.с. 50).
28.11.2024 на адресу суду надійшли витребувані докази (а.с. 60-72).
28.01.2025 на адресу суду надійшли пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ПАТ «НАСК «Оранта», відповідно до яких третя особа зазначає, що 18.07.2023 на телефон «Гарячої лінії» сервісної служби ПАТ «НАСК «Оранта» надійшло повідомлення про настання у цей день ДТП за участю транспортних засобів «КІА SPORTAGE» днз НОМЕР_1 та «ЯВА 350» днз 4010ЧНЖ, унаслідок якої транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. При цьому заявник ОСОБА_2 не визначився щодо особи, яка на його думку є відповідальною за скоєння ДТП.
На момент ДТП транспортний засіб «ЯВА 350» днз 4010ЧНЖ був забезпечений в ПАТ «НАСК «Оранта» за полісом №АТ/3813883. 24.07.2023 Страховику було подане письмове повідомлення про ДТП з заявою про страхове відшкодування іншим учасником ДТП власником транспортного засобу «КІА SPORTAGE» днз НОМЕР_1 ОСОБА_1 . На думку ОСОБА_1 ДТП трапилася з вини ОСОБА_2 водія транспортного засобу «ЯВА 350» днз 4010ЧНЖ. ПАТ «НАСК «Оранта» було сформовано страхову справу за №23-16-94668, вжито заходів з визначення матеріального збитку, проведено технічний огляд пошкодженого транспортного засобу «КІА SPORTAGE» днз НОМЕР_1 . Проте до цього часу Страховику не було надано спільне повідомлення про ДТП (Європротокол) або постанова суду про визнання водія транспортного засобу «ЯВА 350» днз 4010ЧНЖ ОСОБА_2 винним у ДТП. Таким чином не доведено настання страхового випадку, а тому підстави для проведення виплати страхового відшкодування відсутні (а.с. 105-119).
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві, просив їх задовольнити. Суду пояснив, що 18.07.2023 він відпочивав у санаторії «Псел» в селищі Велика Багачка, рухаючись на власному автомобілі на території санаторію, увімкнув лівий покажчик повороту та розпочав виконання маневру повороту ліворуч, відчув удар у ліві передні двері автомобіля, у нього в'їхав мотоцикл «Ява 350», за кермом якого був відповідач. ОСОБА_2 почав відразу вибачатися, пояснив, що на мотоциклі погані гальма. Він викликав поліцію. ОСОБА_2 повезли до лікарні, проте через деякий час він повернувся та вони за взаємною згодою оформили Європротокол. Він примірник спільного повідомлення про ДТП не отримував, сподівався, що ОСОБА_2 повідомить про страховий випадок та надасть повідомлення до страхової компанії. 22.07.2023 закінчилася путівка, він відразу звернувся до СК «Оранта», працівники якої зафіксували механічні пошкодження автомобіля. Через 3 місяці звернувся до страхової компанії з приводу страхового відшкодування та дізнався, що відповідач не направив повідомлення про ДТП до страхової компанії, у зв'язку з чим йому було відмовлено у виплаті страхового відшкодування. На ремонт автомобіля він витратив 11600 грн., які просить стягнути з відповідача. Крім того, вказаними подіями йому було завдано моральної шкоди. В обгрунтування позовної заяви в частині відшкодування моральної шкоди, позивач зазначає, що він є особою з інвалідністю ІІ групи, постійно на нервах, лікувався, витрачав кошти, у зв'язку з чим просив стягти з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди 10000 грн.
Відповідач ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги визнав частково в розмірі 11000 грн. матеріальної шкоди, моральну шкоду не визнав повністю. Суду пояснив, що дійсно мала місце ДТП, на місці події вони з позивачем досягли згоди та скористалися правом скласти Європротокол, на момент ДТП він визнав свою вину ( пізніше його позиція змінилася). Він був водієм мотоциклу «Ява 350», який зареєстрований на іншу особу, перебуває у його користуванні. На місце події були викликані працівники поліції та ЕМД, під час огляду медичними працівниками травм у нього не виявлено. У листопаді до нього звернувся позивач з проханням надати примірник Європротоколу, але він не зміг його знайти. Після ДТП він відразу зателефонував на гарячу лінію страхової компанії та повідомив про подію, письмово не звертався.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 у судовому засіданні суду пояснив, що страхова компанія від свого обов'язку не відмовляється. Дійсно, 24.07.2023 ОСОБА_1 подав письмове повідомлення про ДТП та заяву про страхове відшкодування, представниками третьої особи був оглянутий транспортний засіб позивача, приблизно визначено розмір збитків, остаточний розрахунок не проводився, оскільки не установлено факту страхового випадку. 15.09.2023 останньому письмово було повідомлено про необхідність надати на адресу страхової компанії рішення суду по факту ДТП. 14.11.2023 позивачу був направлений ще один лист, у якому роз'яснено, що необхідно надати рішення суду по факту ДТП. Наданий позивачем рахунок ФОП ОСОБА_4 долучений до матеріалів страхової справи. У випадку надходження на адресу страхової компанії спільного повідомлення про ДТП, проводиться перевірка страховим комісаром, для недопущення зловживання, якщо підтверджується страховий випадок, страховою компанією проводиться виплата страхового відшкодування. Повідомив, що страхувальник до них не звертався, після уточнення інформації, повідомив, що було телефонне повідомлення на гарячу лінію про страховий випадок від ОСОБА_2 , у повідомленні останній не визначився з особою відповідальною за ДТП. Рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування не приймалося, у випадку надання спільного повідомлення про ДТП чи рішення суду по факту ДТП страховою компанією буде прийнято відповідне рішення щодо виплати.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд, заслухавши пояснення сторін, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, вивчивши та проаналізувавши докази, зібрані по справі приходить до наступних висновків.
Судом установлено, що 18.07.2023 сталася ДТП за участю автомобіля марки «КІА SPORTAGE» днз НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та мотоцикла марки «ЯВА 350» днз НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами перевірки по факту ДТП ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ЄО-1509, 1510, 1511 від 18.07.2023, а також визнається та не оспорюється сторонами по справі ( а.с. 4-5, 60-72).
18.07.2023 зареєстроване повідомлення ОСОБА_2 про ДТП, яке надійшло на телефон «Гарячої лінії» сервісної служби ПАТ «НАСК «Оранта» ( а.с. 110).
Письмове повідомлення про ДТП та Заява про страхове відшкодування від ОСОБА_1 подані та зареєстровані ПАТ «НАСК «Оранта» 24.07.2023 ( а.с. 112-113).
24.07.2023 ПАТ «НАСК «Оранта» складено протокол (акт) огляду транспортного засобу «КІА SPORTAGE» днз НОМЕР_1 , у якому зафіксовані пошкодження транспортного засобу ( а.с. 114-116).
15.09.2023 ПАТ «НАСК «Оранта» було направлено на ім'я ОСОБА_1 листа за №09-02-22/6943 «Про порядок відшкодування шкоди», у якому повідомлено про необхідність надати на адресу страхової компанії постанову суду по ДТП, яка набрала законної сили, у разі подання зазначених документів та заяви про перегляд раніше прийнятого рішення буде повторно розглянуте питання про виплату страхового відшкодування (а.с. 112).
14.11.2023 ПАТ «НАСК «Оранта» у своєму листі за №09-02-17/9047 повідомило ОСОБА_1 про необхідність надати постанову суду по ДТП для прийняття страховою компанією остаточного рішення, запитуваний документ не наданий, рахунок №82 від 24.10.2023 складений ОСОБА_4 долучений до матеріалів страхової справи. Страхова справа №94668 знаходиться на етапі врегулювання, остаточний розрахунок суми страхового відшкодування не проводився ( а.с. 118).
Згідно замовлення №1417 від 01.08.2023 «СКЛОmarket» останнім було прийнято замовлення на суму 600 грн., замовлення оплачене (а.с. 6).
Згідно накладної №90 від 12.08.2024 ФОП ОСОБА_4 були надані послуги та товар щодо ремонту автомобіля «КІА SPORTAGE» днз НОМЕР_3 ( так у накладній) на загальну суму 11000 грн., які оплачені ОСОБА_1 12.08.2024 ( а.с. 9, 10).
Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Вину у дорожньо-транспортній пригоді визнав відповідач ОСОБА_2 , учасниками ДТП було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, що визнається та не оспорюється обома сторонами по справі. Повідомлення про ДТП суду надано не було.
Відповідно до позиції викладеної Верховним Судом у постанові від 07.12.2023 №914/607/23, не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №927/623/18). Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що встановлення в межах цивільно-правового спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, обставин спричинення пошкодження майна потерпілої сторони, а також наявності в діях особи, яка завдала відповідної шкоди, вини (умислу чи необережності), може оцінюватись господарським судом на загальних підставах.
Судом установлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПАТ «НАСК «Оранта», страховий поліс №АТ/3813883.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37), або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Згідно положень ст. 4 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( у редакції чинній на момент дорожньо-транспортної події) ( далі - Закон), суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.
Статтею 28 Закону визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки ( ст. 29 Закону).
Згідно положень ст. 33 Закону, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний:
- дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов'язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди;
- вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди;
- поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси;
- невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
У разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.
У разі оформлення працівниками відповідних підрозділів Національної поліції відповідних документів про дорожньо-транспортну пригоду вони також встановлюють та фіксують необхідні відомості щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності учасників цієї пригоди і сприяють представникам страховиків (МТСБУ) у проведенні огляду місця дорожньо-транспортної пригоди і транспортних засобів, причетних до неї.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, визначеній у ст. 3 Закону.
04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові по даним правовідносинам зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
У подальшому, Велика Палата підтвердила свою сформовану позицію, і у Постанові від 03 жовтня 2018 року в справі №760/15471/15-ц знову вказала, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
В ухвалі Великої Палати від 20 лютого 2020 року у справі №753/15214/16-ц така вищевказана позиція Великої Палати залишилась незмінною, і було зазначено, що «…Великою Палатою Верховного Суду вже сформульовані висновки щодо відшкодування страховиком шкоди, завданої особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, і відступати від них не вбачається підстав».
Згідно положень ст. 37 Закону, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:
- навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;
- вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону);
- невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;
- неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди;
Рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Незадовільне фінансове становище страховика (МТСБУ) не є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Із матеріалів справи установлено, що рішення страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування не приймалося. Доказів того, що розмір матеріальної шкоди перевищує ліміт відповідальності, визначеного у договорі про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів суду не надано.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.
Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно п. 3 роз'яснень Верховного Суду України, сформульованих у постанові Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі №147/66/17 вказано, що: «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц).
Позивач обґрунтовуючи розмір завданої йому моральної шкоди посилається на те, що він є інвалідом ІІ групи, проходив лікування, витрачав на лікування кошти, постійно на нервах, втратив сон.
Матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок ДТП було завдано шкоди здоров'ю ОСОБА_1 , що інвалідність настала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що лікування, яке він проходив у період з 10.04.2024 по 16.04.2024 було пов'язано з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 18.07.2023.
Крім того, відповідно до статті 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Згідно зі статтею 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та пунктом «в» пункту 41.2статті 41 цього Закону,- МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв'язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1961-IV.
Аналогічні правові висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №199/6608/18.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення із відповідача шкоди, завданої ДТП задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд прийшов до переконання, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, також не підлягають відшкодуванню на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої ДТП, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», юридична адреса: вул. Здолбунівська, 7/д, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034186;
представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , службова адреса: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення суду складено 04.03.2025.
Суддя Я.В. Прасол