Справа №761/20103/23 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3326/2025 Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
4 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 лютого 2025 року, -
В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальнихправопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 263КК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 лютого 2025 року продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 03.04.2025 року.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд врахував те, що інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення є такими, що відноситься до тяжких та особливо тяжких злочинів, міри покарання у виді позбавлення волі, яка може бути призначена обвинуваченому у разі доведення його винуватості, та усвідомлення ним цієї обставини переконливо дає підстави вважати про існування наступних ризиків, а саме: можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити нове кримінальне правопорушення.
Разом з тим, судврахував дані про особуобвинуваченого, який одружений, є раніше не судимою особою, при цьому обвинувачується у вчиненні злочинів,один з яких відноситься до особливо тяжких, за який передбачено покарання на строк до п'ятнадцяти років, а тому ризик щодо переховування від суду з метою уникнення покарання є цілком ймовірним.Також у кримінальному провадженні не допитані свідки, оскільки така стадія судового розгляду ще не настала, а тому існує висока ймовірність настання такого ризику як незаконний вплив на свідків, з огляду на те, що судовий розгляд вказаного кримінального провадження триває.
Захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та застосувати до ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі, передбаченому п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що прокурор не довів наявності нових ризиків або збільшення ступеню наявних ризиків. Зокрема, кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри та наявність ризиків констатованих на етапі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перестає бути підставою для позбавлення свободи, і орган досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави у тому числі і збільшення ризиків. Проте, суд першої інстанції не надав цим фактам належної правової оцінки.
Крім того, зазначає, що відповідно до самої підозри та обвинувального акта ризики перестали існувати 09.03.2022, оскільки ОСОБА_9 прибув (не ухилявся і не переховувався) до м. Полтава і не мав після цього змоги вчиняти дії на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній безпеці України.
Разом з тим, відповідно до матеріалів справи, які передані суду стороною обвинувачення, в період часу з 09.03.2022 по 22.08.2022 ОСОБА_8 будь-яких злочинних дій не вчиняв і не намагався ухилитися від слідства, не зважаючи на те, що відносно нього внесено відомості в ЄРДР від 30.03.2022.
Також вказує про недоведеність ризику впливу на свідків, оскільки частина свідків, в тому числі курсантів працюють на теперішній час в ГСУ СБУ.
Вважає, що в сукупності зазначених обставин та з урахуваннях практики ЄСПЛ необхідно застосувати щодо ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Заслухавши доповідь головуючого судді, думку захисника на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали контрольного провадження, а також наведені доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Згідно з приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою та постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів контрольного провадження, в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 1 ст.111, ч. 1 ст. 263КК України.
Прокурор у своєму клопотанні про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не змінились та неможливо запобігти цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде виправданою та єдино можливою. Зокрема, ОСОБА_8 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Суд першої інстанції під час розгляду клопотання прокурора врахував, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину. Враховуючи суть обвинувачення та його обставини, суд дійшов до висновку, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні або вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 взяв до уваги дані про його особу в їх сукупності.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність ризиків, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Колегія суддів вважає доведеним прокурором, що ризики заявлені у клопотанні, які також слугували підставою для обрання запобіжного заходу не зменшились, а отже, на думку колегії суддів, всупереч доводам апеляційної скарги захисника, з врахуванням даних про особу обвинуваченого, з огляду на тяжкість інкримінованого за ч. 1 ст. 111 КК України кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строку від дванадцяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої, виправданим є подальше тримання ОСОБА_8 під вартою, що мотивовано в ухвалі суду першої інстанції.
Таким чином, на думку колегії суддів, доведеною є актуальність зазначених стороною обвинувачення ризиків, окрім цього, колегія суддів приходить до висновку, що протиправна поведінка ОСОБА_8 , що є потенційно небезпечною і загрозливою для інтересів та суверенітету держави Україна, і надалі має свій раціональний зміст та високий ступінь імовірності, а тому, недостатнім є застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів.
Окрім того, є безпідставнимитвердження захисника обвинуваченого про можливість застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, зважаючи на високий рівень суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Така ж позиція і висловлена у рішенні Конституційного Суду України від 19 червня 2024 року № 7-р(ІІ)/2024, де вказано, що ч. 6 ст. 176 КПК України відповідає положенням Конституції України, а право застосовувати чи не застосовувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави належить суду чи слідчому судді, виходячи із конкретних обставин справи та наявних ризиків. Як вказано у Рішенні, законодавець закріпив дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч. 6 ст. 176 КПК України не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин установлених ст.ст. 177, 178 КПК України.
Відтак наведене, свідчить про те, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення відносно ОСОБА_8 розміру застави, забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
При цьому, апеляційний суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Враховуючи стадію розгляду кримінального провадження, не можуть бути визнані обґрунтованими доводи захисника щодо відсутності ризику впливу на свідків, оскільки судовий розгляд триває, отже ризик впливу на свідків зберігається та є актуальним.
З огляду на це, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про неможливість застосування відносно ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки саме такий запобіжний захід забезпечить запобігання встановленим ризикам та забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Відтак, доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, є необґрунтованими і безпідставними.
З огляду на вказані обставини провадження, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість зміни запобіжного заходу, при цьому дослідив належним чином всі наявні в матеріалах провадження відомості та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Суд апеляційної інстанції, виходячи з наведених в апеляційній скарзі сторони захисту мотивів, не знаходить законних та обґрунтованих підстав для зміни оскаржуваної ухвали за наслідками апеляційного розгляду.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 лютого 2025 року, якою продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 3 квітня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя