Справа № 753/431/25 Суддя в суді першої інст. - Монін І.В.
Провадження № 33/824/1540/2025 Суддя-доповідач - Дрига А.М.
03 березня 2025 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Дрига А.М.,
за участю:
захисника - адвоката Солдатова А.О.,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 28 січня 2025 року,
Цією постановою судді місцевого суду:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Згідно ст. 40-1 КУпАП постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, правопорушення вчинено за таких обставин.
ОСОБА_1 , 21.11.2024, о 13-48 год. за адресою: м. Київ, проспект Бажана, 1є, керуючи автомобілем BMW д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість для руху, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль FORD д.н.з. НОМЕР_2 , після чого продовжив рух та здійснив наїзд на конструкцію зупинки громадського транспорту та пішохода ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження даних автомобілів, конструкції зупинки громадського транспорту та травмування пішохода, чим порушив вимоги п. 12.1 ПДР.
В апеляційній скарзі апелянт, оспорюючи наведені в постанові судді місцевого суду фактичні обставини, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, підстави та обґрунтованість притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, просить: скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 рік замінити на штраф.
Зазначає, що не згідний із постановою судді першої інстанції у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а також через порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд виніс рішення виключно на підставі сумнівних поясненнях потерпілого, які останній надав у судовому засіданні.
Разом з тим, вказує, що в матеріалах справи відсутні об'єктивні докази того, що саме він порушив п. 12.1 ПДР, що стало причиною ДТП. Суд не розглянув альтернативні обставини, зокрема, не врахував погодні умови, через які його автомобіль занесло на кризі.
Крім того, зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що автомобіль Форд знаходився в неналежному місці, а саме під естакадою, на зупинці громадського транспорту, що відповідно до діючих правил дорожнього руху заборонено, а зіткнення з цим автомобілем спричинило відкидання його автомобіля з дороги на зіткнення з потерпілим (пішоходом), що підтверджується схемою ДТП.
Також, суд не врахував норму ст. 34 КУпАП, а саме: його щире каяття та те, що він раніше не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР.
Вважає, що суд повинен накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією ст. 124 КУпАП. Застосування до нього даного стягнення буде достатнім для його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових порушень. Призначене йому адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом на один рік є надмірним та непропорційним.
Заслухавши думку захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив про її задоволення, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши та оцінивши доводи, зазначені апелянтом, суд вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом першої інстанції дані вимоги закону у повній мірі було дотримано.
За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, яким суд першої інстанції надав належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Зокрема, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується фактичними даними, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №961373 від 18.12.2024, з якого вбачається, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.1 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП, під час керування транспортним засобом, що призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди 21.11.2024; протоколом огляду місця ДТП від 21.11.2024, на якому зафіксовано обставини ДТП, зокрема, відповідно до вказаного протоколу, під час ДТП опадів не було, дорожнє покриття було чистим, нерівності відсутні, сліди гальмування відсутні; схемою місця ДТП до протоколу, в якому вказані місце розташування транспортних засобів на дорозі після зіткнення; рапортом командира роти №1 батальйону №2 полку №2 УПП у м. Києві ДПП ст. лейтенанта поліції Д.Душенківського; поясненнями ОСОБА_1 та поясненнями, які надав судді першої інстанції потерпілий ОСОБА_2 та письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_3 .
На переконання апеляційного суду, судом першої інстанції на підставі сукупності зібраних та досліджених доказів обґрунтовано встановлено, що дії ОСОБА_1 , який не дотримався під час керування транспортним засобом вимог п. 12.1 ПДР України, знаходяться у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди, що призвело до пошкодження транспортних засобів та травмування потерпілого ОСОБА_2 , а тому висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є обґрунтованими та вмотивованими, зроблені на підставі повно, всебічно та об'єктивно досліджених всіх обставин справи, та такими, що не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що автомобіль Форд, д.н.к. НОМЕР_2 знаходився в неналежному місці, а саме під естакадою, на зупинці громадського транспорту, оскільки суд не має правових підстав для встановлення винуватості водія іншого транспортного засобу, з огляду на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений лише щодо ОСОБА_1 .
Пунктом 12.1 ПДР визначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Крім того, в матеріалах справи містяться письмові пояснення потерпілого ОСОБА_3 , згідно яких вбачається, що він їхав в м. Києві по вул. М.Бажана зі сторони станції метро Позняки в сторону вул. Дніпровська набережна 18а, перед заїздом на міст в нього в'їхав автомобіль марки BMW, д.н.к. НОМЕР_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував його щире каяття, притягнення його до адміністративної відповідальності вперше та призначив йому надмірне та непропорційне адміністративне стягнення, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки в суді першої інстанції апелянт вину визнав, однак в доводах апеляційної скарги, зазначив протилежне, а саме, що потерпілий ОСОБА_2 впав від переляку на слизькій поверхні, отримавши незначні ушкодження, збитки потерпілому ОСОБА_1 не відшкодував.
В суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_2 надав пояснення, зокрема, що 21.11.2024 перебуваючи на зупинці громадського транспорту, відчув сильний удар по ногах та тулубу, внаслідок чого його відкинуло на кілька метрів, на декілька хвилин втратив свідомість, після чого його було госпіталізовано до медичного закладу, де йому було надано медичну допомогу. Водій BMW на місці ДТП не цікавився його станом, самопочуттям та наявними збитками, в тому числі після виписки його з лікарні.
Тобто ОСОБА_1 фактично не визнав свою вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, хоча його винуватість підтверджується наявними та дослідженими доказами в їх сукупності, а тому суд вважає, що місцевим судом дотримано вимоги ст. 33 КУпАП щодо накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік. Підстав для пом'якшення призначеного йому стягнення та задоволення апеляційної скарги не вбачає.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено.
Враховуючи наведене, постанова судді є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 28 січня 2025 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя А.М. Дрига