Постанова
Іменем України
06 березня 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/6256/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Стрижеуса А. М.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК»
на рішення Печерського районного суду м. Києва
в складі судді Литвинової І. В.
від 17 грудня 2024 року
по справі №757/42633/24 Печерського районного суду м. Києва
за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
1. Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року позивач - Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ», Банк) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом, в якому посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов'язань у договірних відносинах, просив стягнути з останнього заборгованість за тілом кредиту та відсотками у розмірі 83 633 грн 12 коп.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував на те, що ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг, підписав Анкету-заяву №2001183849301 від 29.11.2018, підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета-заява має новаційний характер та складає між ним та банком Договір комплексного банківського обслуговування (далі - ДКБО) та відповідач ознайомлений з положеннями та умовами ДКБО та Тарифами Банку, що діяли на момент підписання заяви.
Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку із встановленим кредитним лімітом у розмірі 30 000,00 грн.
У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 49 983,51 грн.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався пунктом 4.3 ДКБО, на підставі якого розміру кредитного ліміту та його зміна може бути ініціативою та рішенням Банку.
Також, вказував, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору в останнього утворилась заборгованість, яка станом на 01.07.2024 складає загальну суму 83 633,12 грн, з яких: 49 983,51 грн - заборгованість за кредитом; 33 649, 61 грн - заборгованість за відсотками.
1.1 Короткий зміст заперечень відповідача
Відповідач позов не визнав та подав відзив, у якому, посилаючись на недоведеність розміру заборгованості просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Зокрема відповідач вказував, що кредит надався на строк 12 місяців, а тому поза цим строком Банк не мав права нараховувати відсотки за умовами договору.
Крім того, вважав, що нараховані банком відсотки у розмірі 33 649,61 грн не підлягають стягненню через непогодження умов щодо сплати відсотків, а сплачені ним відсотки у сумі 23 940,00 грн підлягали зарахуванню в погашення тіла кредиту, а тому залишок заборгованості складав 26 043,51 грн.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2024 року позов задоволено у повному обсязі.
Задовольняючи позов місцевий суд виходив із доведеності позовних вимог, зокрема щодо узгодженості умов істотних умов використання кредитного ліміту, порядку сплати відсотків та черговості їх зарахування на погашення боргу та наявності первинних бухгалтерських документів на підтвердження розміру заборгованості позичальника.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку із чим просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
4. Аргументи учасників справи
4.1. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не звернув увагу, що кредит надався на строк 12 місяців, а тому поза цим строком Банк не мав права нараховувати відсотки за умовами договору.
Вважав, що суд проігнорував його посилання на те, що нараховані банком відсотки у розмірі 33 649,61 грн не підлягають стягненню через непогодження умов щодо сплати відсотків, а сплачені ним відсотки у сумі 23 940,00 грн підлягали зарахуванню в погашення тіла кредиту, а тому залишок заборгованості складав 26 043,51 грн.
Додав, що паспорт споживчого кредиту є переддоговірним зобов'язанням і зазначені у ньому у мови не є умовами на яких надавався кредит у виді установленого ліміту на банківську картку, однак суд цього не врахував.
5. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 січня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та цього ж дня витребувано матеріали справи у суду першої інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 січня 2025 року відкрито провадження у справі.
22 січня 2025 року справа надійшла до Київського апеляційного суду.
6. Відомості щодо повідомлення учасників справи
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом апеляційної інстанції без виклику учасників справи.
Оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд його апеляційної скарги на рішення суду від 17.12.2024 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи шляхом отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується супровідним листом та звітом про доставку вихідної кореспонденції в електронний кабінет ОСОБА_1. в підсистемі «Електронний суд» (а. с. 139-140).
Позивач також належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги відповідача на рішення суду від 16.12.2024 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи шляхом отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується супровідним листом та звітом про доставку вихідної кореспонденції в електронний кабінет АТ «ПУМБ» в підсистемі «Електронний суд» (а. с. 139, 141).
7. Позиція Київського апеляційного суду
Колегія суддів вислухала доповідь судді-доповідача, дослідила матеріали справи, перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
8. Фактичні обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи 29 листопада 2018 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву №2001183849301 у АТ «БУМБ» про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБО) (а. с. 23).
При підписанні вказаної Анкети-заяви ОСОБА_1 погодився з тим, що дана Анкета-заява має новаційний характер та складає між ним та банком Договір комплексного банківського обслуговування (далі - ДКБО) та відповідач ознайомлений з положеннями та умовами ДКБО та Тарифами Банку, що діяли на момент підписання заяви.
У Анкеті-заяві №2001183849301 від 29.11.2018 вказано, що реальна річна відсоткова ставка складає 47,88%, а за умовами ДКБО строк кредитування складає 12 місяців за автопролонгацією на аналогічний строк за відсутності заперечень сторін.
На підставі підписаної Анкети-заяви №2001183849301, 29.11.2018 ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та встановлений кредитний ліміт у розмірі 30 000,00 грн.
В подальшому кредитний ліміт змінювався та 16.03.2022 було установлено у розмірі 49 983,51 грн.
Згідно розрахунку заборгованості у ОСОБА_1 виникла заборгованість і станом на 01.07.2024 складає загальну суму 83 633,12 грн, з яких: 49 983,51 грн - заборгованість за кредитом; 33 649, 61 грн - заборгованість за відсотками.
З виписки по рахунку № НОМЕР_1 вбачається рух коштів з 04.12.2018 та зокрема операції зі сплати заборгованості за нарахованими відсотками у загальному розмірі 23 940,00 грн за період з 04.12.2018 по 01.08.2022.
9. Мотиви, якими керується Київський апеляційний суд та застосовані норми права
Звертаючись до суду з позовом, АТ «ПУМБ» зазначив, що згідно підписаної відповідачем анкети-заяви від 29.11.2018 останньому встановлено кредитний ліміт на картковий рахунок, який з урахуванням змін становив 49 983,51 грн зі сплатою 47,88 відсотків річних на залишок заборгованості. Внаслідок порушення зобов'язань за Договором в останнього виникла заборгованість і станом на 01.07.2024 складає загальну суму загальну суму 83 633,12 грн, з яких: 49 983,51 грн - заборгованість за кредитом; 33 649, 61 грн - заборгованість за відсотками.
За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.
З наведеного слідує, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, то на нього покладено обов'язок надати докази на підтвердження видачі кредиту та його розміру, а також докази, коли виникла заборгованість за Договором та який пільговий період, по закінченню якого розпочато нарахування неустойки на заборгованість.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 77 ЦПК України).
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
До позовної заяви позивач долучив довідку про збільшення кредитного ліміту за рахунком ОСОБА_1 , з якої вбачається старт карткового рахунку НОМЕР_1 29.11.2018 та встановлення кредитного ліміту у розмірі 30 000,00 грн цього ж дня та його зміну 16.03.2022 після якої розмір ліміту склав 49 983,51 грн (а. с. 40).
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження позовних вимог позивачем до позовної заяви долучено виписку по рахунку ОСОБА_1 , а саме за період з 04.12.2018 по 01.08.2022. З даної виписки вбачається рух коштів, в тому числі користування відповідачем кредитними коштами. Крім того з даної виписки вбачається, що Банком списувалися кошти з відповідача за користування ним кредитним лімітом кредитної картки протягом всього часу користування кредитними коштами. ОСОБА_1 визнав, що за період розрахунку заборгованості, зазначеного банком, а саме з 04.12.2018 по 01.08.2022 Банком списано 23 940,00 грн відсотків за користування кредитним лімітом.
Отже, протягом тривалого періоду часу відповідач користувався кредитними коштами, за що Банк регулярно здійснював списання відсотків за користування кредитним лімітом. Однак матеріли справи не містять доказів, що з моменту встановлення кредитного ліміту за кредитним рахунком та з моменту першого списання відсотків, позивач висловив незгоду з такими діями Банку, з посилання на непогодження умов щодо сплати відсотків, тощо.
Відповідно до частини першої ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року)
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто в схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Очевидно, що дії відповідача, щодо заперечень погодження умов щодо сплати відсотків за користування кредитним лімітом преміальної кредитної картки, суперечить його попередній поведінці, що проявлялася у сплаті ним відсотків за користування кредитним лімітом, які нараховувалися та списувалися Банком з 04.12.2018 по 01.08.2022 і є недобросовісними.
Аналогічний висновок, висловлений у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі 390/34/17.
За обставинами справи випливає, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на необізнаність та не погодження умов щодо розміру процентної ставки і порядку слати відсотків, суперечить попередній поведінці відповідача, яка полягала в тому, що впродовж тривалого періоду часу останній користувався кредитними коштами в межах наданого кредитного ліміту та виконував умови договору щодо погашення кредитної заборгованості, в тому числі відсотків за користування кредитним лімітом і не заперечував їх розмір та списання до моменту звернення Банку до суду із вказаним позовом.
У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору, зокрема в частині умов щодо нарахування відсотків, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. З копії Анкети-заяви №2001183849301 від 29.11.2018 вбачається, що сторони погодили умови щодо реальної річної відсотком ставки у розмірі 47,88%.
Матеріали справи не містять доказів, що відповідач зверталася до суду позовом про визнання недійсними та неправомірними умов щодо розміру та сум відсотків, які списувалися банком протягом майже чьотирьох років користування кредитним лімітом.
В матеріалах справи також відсутні належні докази, що Банком невірно здійснено розрахунок заборгованості, якими, зокрема, можуть бути висновок експерта (спеціаліста), щодо розміру нарахування пені та комісії.
Наданий Банком до позовної заяви розрахунок заборгованості містить інформацію щодо предмета доказування, а отже згідно ст. 77 ЦПК України є належним доказом на підтвердження позовних вимог.
Матеріали справи не містять доказів спростування наданого позивачем розміру заборгованості за тілом кредиту та відсотках. Контррозрахнок наданий відповідачем, стосується лише сплачених ним відсотків за розрахунковий період, зазначений у розрахунку заборгованості, які, як він вважав, мали бути зараховані в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.
Дійсно, з виписки вбачається, що за період з 04.12.2018 по 01.08.2022 Банком списано 23 940,00 грн відсотків за користування кредитним лімітом, однак встановлення кредитного ліміту лише надає клієнту можливість використати суму кредитного ліміту або утриматися від її використання, а зобов'язання з повернення кредитних коштів залежить лише від волевиявлення клієнта.
Таким чином відповідач на власний розсуд вирішував чи використовувати наданий йому кредитний ліміт чи утриматися від його використання. Ключовим моментом є власне дії Відповідача з ініціювання платіжної операції за рахунок не власних коштів, а за рахунок кредитних коштів, що становить собою операцію з кредитування рахунку, чим фактично акцептувала пропозицію Банку з кредитування рахунку в обсязі та в межах кредитного ліміту,що свідчить про прийняття та схвалення власними діями факту кредитування рахунку в обсязі, що визначено самим Апелянтом вчиняючи саме таку кількість транзакцій і в такому обсязі, в якому вона вважала за доцільневикористати запозичені кошти.
Матеріали справи не містять жодних звернень від Відповідача з питань оскарження чи безпідставного списання коштів та/або виконання конкретної транзакції по його картці третіми особами без відповідного дозволу суду не надавалося.
Отже, з урахуванням вищенаведеного та принципу добросовісності сплачені ОСОБА_1 кошти у розмірі 23 940,00 грн за період з 04.12.2018 по 01.08.2022 не можуть бути зараховані в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, оскільки з його рахунку списувалися Банком відсотки в порядку черговості погашення заборгованості і він не заперечував проти такого списання, та вносив кошти на погашення в тому числі списаних відсотків і продовжував користуватися кредитними коштами та почав заперечувати списання відсотків виключно після звернення Банку до суду із даним позовом, що свідчить про недобросовісну поведінку боржника.
Таким чином, надана Банком виписка за картковим рахунком Відповідача, підтверджує обставини видачі кредиту, його розміру, а також заборгованості по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку заборгованості та не спростовано контррозрахунком Відповідача.
Матеріали справи не містять доказів на спростування доводів позивача щодо розміру відсотків, які підлягали сплаті та доказів на спростування заявленого банком розміру заборгованості, як за тілом кредиту так і за відсотками.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Посилання скаржника на неврахування місцевим судом обставин щодо строку кредиту, визначеного у Анкеті заяві від 29.11.2018 у 12 місяців є безпідставним з огляду на те, що у даній Анкеті-заяві строк 12 місяців визначено як примірний строк розрахування вартості кредиту у примірному розмірі 10 000,00 грн на 12 рівних платежів. Водночас також зазначено, що умови щодо строку встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної карти. Так, у п. 2.4 ДКБО вказано, що строк дії договору діє протягом невизначеного строку до розірвання однією із сторін договору та закриття рахунків.
Колегія судді погоджується з доводами скаржника, що паспорт споживчого кредиту є переддоговірним зобов'язанням та не свідчить про погодження умов, однак така обставина не спростовує доведеного розміру заборгованості за тілом кредиту та відсотками, а тому не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
10. Висновки Київського апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Розглядаючи спір суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
А. М. Стрижеус