Справа № 357/11900/24 Суддя в І-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3485/2024 Суддя в 2-й інстанції ОСОБА_2
05 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого (в режимі ВКЗ з ДУ «Київський слідчий ізолятор») - ОСОБА_7
захисника (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_8
представника потерпілого ОСОБА_9 (в режимі ВКЗ) - адвоката ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 ,
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 січня 2025 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі, а також продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, однак не більше ніж на 60 днів.
До суду апеляційної інстанції надійшло клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В обґрунтування доводів поданого клопотання прокурор вказав, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 закінчується 09 березня 2025 року, проте ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, а тому існує необхідність подальшого утримання ОСОБА_7 під вартою. Так, прокурор вказав про наявність ризику переховування від суду, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до 8 років, а тому, усвідомлюючи можливість настання вкрай негативних наслідків, ОСОБА_7 може в будь-який момент змінити своє місце проживання та переховуватися від суду, враховуючи також те, що він не має дітей та дружину, що свідчить про відсутність в нього міцних соціальних зв'язків. Також вказав, що існування ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого та ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_7 відомі їхні місця проживання, а мотив вчинення кримінального правопорушення та його характер свідчить про наявність реальної небезпеки для них, а також потенційну загрозу вчинення щодо них кримінальних правопорушень, оскільки саме від них залежить його благополуччя. Вказав, що зважаючи на вказані ризики, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти заявленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому подальше тримання ОСОБА_7 під вартою є виправданим. Відтак просив продовжити ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ухвалення кінцевого рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який підтримав подане клопотання, просив продовжити ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою; обвинуваченого, який заперечував щодо задоволення вказаного клопотання, просив замінити обраний йому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт; захисника, який також заперечував щодо задоволення клопотання прокурора; представника потерпілого, який підтримав заявлене прокурором клопотання, вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи клопотання, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КПК України, строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію.
Підставою як застосування запобіжного заходу, у тому числі і у виді тримання під вартою, так і продовження строків тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченіч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Як вбачається з вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 січня 2025 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі, а також продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, однак не більше ніж на 60 днів.
Так, розглядаючи клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_7 від суду є доведеним, обґрунтованим та таким, який наразі не припинив свого існування. При цьому, вказаний ризик, на думку колегії суддів, є значним, оскільки вироком суду обвинуваченому призначене доволі суворе покарання, а тому останній не може не усвідомлювати ймовірність повторного визнання його винуватості за висунутим йому обвинуваченням та відповідними наслідками у виді реального відбування покарання. При оцінці цього ризику, колегією суддів також враховуються конкретні обставини вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, зокрема із використанням ножа, а також існування реальної можливості переховування, враховуючи ситуацію, яка існує в державі, яка викликана внаслідок військової агресії з боку Російської Федерації. Наведене указує на існування ризику переховування обвинуваченого від суду, який не змінився та продовжує існувати, що вказує на наявність підстав для продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Також колегія суддів вважає доведеним ризик незаконно впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, незважаючи на те, що судовий розгляд в суді першої інстанції завершено, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції має повноваження щодо повторного дослідження доказів, зокрема і допиту потерпілого та свідків, а враховуючи, що в апеляційній скарзі захисника заявлено клопотання про повторне дослідження всіх доказів,то ОСОБА_7 , знаючи адреси їхнього проживання, може впливати на потерпілого та свідків з метою примушення їх до надання інших показань для встановлення в суді апеляційної інстанції більш сприятливих для нього обставин та винесення за наслідками апеляційного розгляду судового рішення на його користь.
Крім цього, колегія суддів вважає, що існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення. При оцінці вказаного ризику колегією суддів враховується той факт, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення з метою приховування слідів інкримінованого йому кримінального правопорушення.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає доведеними ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та наявність підстав для продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Неможливість застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів обумовлена тим, що жоден інший запобіжний захід не буде сприяти попередженню вказаних вище ризиків, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, обставини їх вчинення та суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, зокрема цілодобового домашнього арешту,про який просив в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 , не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та попередити наявні ризики, у зв'язку із його недостатнім стримуючим впливом за наявності зазначених вище обставин.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у своєму рішенні від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Отже, враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого умисного злочину проти життя та здоров'я особи, кокретні обставини його вчинення, а саме із використанням ножа, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку обвинуваченого, суворість призначеного ОСОБА_7 покарання, наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу ОСОБА_7 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, проте притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, за місцем проживання характеризується негативно, офіційно не працює, суспільно корисною працею не займається, не одружений, тобто не має міцних соціальних зв'язків, а також те, що розгляд вказаного провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого та представника потерпілого на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 січня 2025 року в суді апеляційної інстанції не завершено, колегія суддів вважає за необхідне продовжити ОСОБА_7 строк тримання під вартою доухвалення кінцевого рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Підстав для зміни або скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , колегія суддів не вбачає та обвинуваченим і захисником в судовому засіданні не наведено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183, 199, 331, 404, 405, 419 КПК України, колегія суддів,
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до ухвалення кінцевого рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
______________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4