справа № 758/14925/23 головуючий у суді І інстанції Захарчук С.С.
провадження № 22-ц/824/5510/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
05 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У грудні 2023 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом та просило суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 101 209,43 грн. за кредитним договором від 02 грудня 2021 року.
Позовна заява обґрунтована тим, що 02 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес позика» було укладено договір № 359081-КС-004 про надання кредиту. Відповідно до умов зазначеного договору кредитодавець бере на себе зобов'язання надати відповідачу грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн., на засадах строковості, поворотності та платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користуванням кредитом у порядку та на умовах, визначених договором. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн. шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 . Свої зобов'язання ОСОБА_1 належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 02 листопада 2023 року має заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 101 209,43 грн., яка складається з наступного: 48 185,66 грн. заборгованість за тілом кредиту, 52 023,77 грн. заборгованість по нарахованим та несплаченим відсоткам.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року позов ТОВ «Бізнес позика» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором від 02 грудня 2021 у розмірі 48 185,66 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ТОВ «Бізнес позика» посилаючись на неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам, не правильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення в частині відмови в стягненні заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 53 023,77 грн. та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову, в решті - залишити без змін.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ТОВ «Бізнес позика» зазначає, що згідно погодженого графіку, якщо позичальник сплачує заборгованість без порушень графіку платежів визначеного п.3 Договору, то лише в такому випадку треба було б сплатити всього по кредиту 110 040,00 грн. з яких проценти за користування кредитом у сумі 52 540,00 грн., оскільки у такому випадку з кожним платежем сума загального боргу на яку нараховується кожного дня проценти за відсотковою ставкою 0.86645542% зменшується. Однак, боржником не було дотримано обов'язкового графіку платежів за Договором № 359081-KC-004 про надання кредиту чим порушено зобов'язання, встановлені договором, що цілком закономірно призвело до подорожчання кредиту, оскільки проценти за відсотковою ставкою в розмірі 0,86645542% нараховуються за кожен день користування кредитом на залишок заборгованості, що чітко передбачено п.2 Договору. Згідно розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що проценти за користування кредитом за відсотковою ставкою в розмірі 0,86645542% нараховані позивачем чітко в межах дії Договору (24 тижні), а саме з 02 грудня 2021 року по 19 травня 2022 року включно, тобто після 19 травня 2022 року проценти не нараховувались. 3 розрахунку заборгованості (третій стовпчик «Відсотки за користування») чітко видно, що з 19 травня 2022 року розмір нарахованих процентів зафіксований і становив 48 185,66 грн. і вже починаючи з 29 травня 2022 року не збільшувався. На підставі викладеного вбачається, що розрахунок заборгованості наданий позивачем по кредитному договору № 359081-КС-004 та розмір нарахованої заборгованості по кредиту повністю відповідають умовам Договору. Правилам надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» та вимогам чинного законодавства.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , вказує, що розрахунок суми вимог не є доказом оскільки не є джерелом доказування і не є первинним бухгалтерським документом. Сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Відповідно до наданого позивачем позову і розрахунку відповідач сплатила 3 платежі 27 510,00 грн., з яких 1 814,34 грн. зараховано було на погашення основного боргу, 18 195,66 грн. на відсотки, 7 500,00 грн. на комісію (доказів оплати цих сум Позивач не надав). Тобто виходячи з розрахунків самого позивача заборгованість по відсоткам ніяк не може становити більше ніж: 52 540,00-18 195,66 = 34 344,34 грн. Що є меншим від суми, яку просить стягнути позивач - 53 023,77 грн. Отже, заявлена позивачем сума відсотків на 18 679,43 грн., збільшена ніж передбачена у наданих ним же копіях договору з додатками. Згідно з ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та правових висновків викладених у Постановах Верховного суду у справах № 183/3811/16-ц, № 219/1704/17, № 910/4518/16, нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачяться на користь споживачів, а тому умови про підвищення фіксованої процентної ставки і нарахування платежів у розмірі понад визначені у Графіках не можуть бути застосовані. Крім того, вказує, що оскільки збільшення процентної ставки застосоване позивачем саме за прострочку по Кредиту, на неї поширюється пряма заборона під час дії воєнного стану передбачена спеціальним законодавством.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що позивачем не надано документів, які б свідчили про факт укладання нею кредитного договору та відповідно отримання коштів за таким договором, що виключає підстави для стягнення з неї зазначених в позовній заяві коштів в якості заборгованості. Наголошувала також на відсутності доказів перерахування їй коштів (тіла кредиту). Вважає, що Інформаційні довідки та розрахунки позивача не є належними та первинними документами, на підставі яких можна дійти висновку про достовірність переказу коштів. Вказує також, що вимога позивача про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає вимогам ч. 3 ст. 509 ЦК України та ч.1, 2 ст. 627 ЦК України, засадам справедливості, добросовісності та розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес позика» задовольнити, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 02 грудня 2021 між ТОВ та ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено договір надання кредиту № 359081-КС-004 (а.с. 24-25).
Відповідно до п. 2.2 договору Кредитодавець відкрив Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику Кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит не пізніше останнього дня Строк кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом у порядку, передбаченому цим Договором.
Відповідно до п. 1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернуги Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика»та Договором про надання кредиту.
Тип Кредиту. Кредит.
Строк кредиту: 24 тижнів.
Процента ставка: в день 0,86645542, фіксована.
Комісія за надання Кредиту (далі - Комісія): 7 500,00 грн.
Загальний розмір наданого Кредиту: 50 000,00 грн.
Термін дії Договору: до 19 травня 2022 року.
Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 110 040,00 грн.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 3606,32 процентів.
Цілі (мета) Кредиту, для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Цей Кредит є споживчим кредитом.
Відповідно до п. 2 договору протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Відповідно до п. 3 договору сторони несуть відповідальність за порушення умов договору відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування» та інших нормативно-правових актів законодавства України. У випадку порушення прав позичальника, неналежного виконання чи невиконання Договору, кредитодавець несе відповідальність згідно із законодавством України, Правилами та цим Договором.
Відповідно до довідки ТОВ «Елаенс», виданій на підставі договору № 41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів, 02 грудня 2021 року був успішно проведений платіж в системі Fondy № 467248611, № 467248444 у загальному розмірі 50 000,00 грн. на банківський рахунок НОМЕР_1 (а.с. 31), вказаний рахунок зазначений в анкеті клієнта ОСОБА_1 (а.с. 30).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 не спростований, вказаний кредитний договір є чинним, в установленому законом порядку недійсним не визнавався, а тому позов в частині стягнення заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту у розмірі 48 185,66 грн. підлягає задоволенню. Враховуючи те, що позивачем ні в позовній заяві, ні в доданих документах не надано доказів на обґрунтування вимог щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, а саме: не надано обґрунтованого розрахунку заборгованості за нарахованими відсотками, а тому, правових підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом у розмірі 52 023,77 грн. немає.
Апеляційний суд не може в повній мірі погодиться з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Як вбачається з наданих ТОВ «Бізнес Позика» доказів кредитний договір № 359081-КС-044 між ТОВ «Бізнес Позика» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено 02 грудня 2021 року в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.
При цьому ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті ТОВ «Бізнес Позика» подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого ТОВ «Бізнес Позика» надіслало відповідачу за допомогою засобів зв'язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач і використала для підтвердження підписання кредитного договору. При реєстрації та входу в особистий кабінет позичальника при укладенні кредитного договору, відповідачем використано фінансовий номер телефону НОМЕР_2 та електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1, що також підтверджується наданою позивачем до суду візуальною формою. Саме на цей номер телефону НОМЕР_2 було відправлено одноразовий ідентифікатор «G-6025», яким підписано кредитний договір.
Апеляційний суд звертає увагу, що цей номер також вказаний відповідачем як її номер телефону в апеляційній скарзі.
ОСОБА_1 ознайомилася з Паспортом споживчого кредиту та підписала його одноразовим ідентифікатором «G-6025», що підтверджується візуальною формою.
Кредитний договір був підписаний відповідачем 02 грудня 2021 року о 12:41:03 шляхом введення одноразового ідентифікатора G-6025 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://my.bizpozyka.com (а.с. 25).
Таким чином, доводи відповідача про те, що відсутні докази підписання нею кредитного договору та відсутні докази перерахування їй грошових коштів є безпідставними, оскільки законом передбачено можливість підписання електронного договору одноразовим ідентифікатором. Законом не визначено обов'язковість підписання електронного правочину електронним цифровим підписом.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (Постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14).
Вказуючи на відсутність доказів підписання нею кредитного договору та перерахування їй грошових коштів, відповідач ОСОБА_1 жодного разу не вказувала, що вона не отримувала кредитних коштів від позивача на підставі договору, з яким позивач пов'язує своїх вимоги.
Не зміг вказати на факт не отримання відповідачем вказаних коштів і представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Крім того, як було встановлено, ОСОБА_1 в рахунок погашення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитом здійснила платіж по банківських реквізитах ТОВ «Бізнес Позика» на загальну суму 27 510,00 грн., що нею не заперечувалось у відзиві на позовну заяву (т.1, а.с. 66) в якому вона вказала, що оскільки оригіналу кредитного договору в письмовій формі з підписами сторін не існує, кредитний договір з усіма додатками є нікчемним і спір може йти лише про повернення різниці між сумою 50 000,00 грн. і сплаченою сумою 27 510,00 грн., а саме 22 490,00 грн.
Зазначене давало суду першої інстанції підстави зробити висновок про отримання відповідачем кредитних коштів від позивача на підставі укладеного у електронній формі кредитного договору.
Посилаючись на невірний розрахунок заборгованості, що зроблений позивачем, відповідач на його спростування свого розрахунку не надав.
Також, відповідачем не було надано доказів виконання нею своїх зобов'язань за договором у повному обсязі.
Отже, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір позики у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилася.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Станом на 02 листопада 2023 року відповідач має заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 101 209,43 грн., яка складається з наступного: 48 185,66 грн. заборгованість за тілом кредиту, 52 023,77 грн. заборгованість по нарахованим та несплаченим відсоткам.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно з п. 1 Кредитного договору сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0.86645542 процентів за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту становить 7 500,00 грн. Термін дії кредитного договору до 19 травня 2022 року (а.с. 24).
Пунктом 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Пунктом 3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору (в якому передбачено здійснення відповідачем платежів по сплаті тіла кредиту, процентів за користування кредиту та комісії за надання кредиту).
Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов'язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Продовження строку кредитування в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається.
До позовної заяви був доданий детальний розрахунок заборгованості за Кредитним договором, з якого вбачається що, відповідач сплачувала платежі по Кредитному договору з порушенням встановленого сторонами графіку платежів, що цілком закономірно призвело до подорожчання кредиту, оскільки відсоткова ставка в розмірі 0.86645542 процентів нараховується за кожен день користування кредитом на залишок заборгованості, що передбачено договором.
До теперішнього часу Боржник свої зобов'язання за Кредитним договором № 359081-КС-044 про надання кредиту належним чином не виконала, а лише часткового сплатила кошти з порушенням встановленого у пункті 3 Кредитного договору графіку платежів, чим порушила свої зобов'язання, встановлені договором.
Розрахунок загальної суми заборгованості по кредитному договору наданий суду відповідає вимогам закону. Відповідач не спростувала наданий позивачем розрахунок заборгованості, доказів належного виконання взятих зобов'язань перед позивачем за умовами договору не надала.
Доводи апеляційної скарги в частині збільшення процентної ставки, що застосоване позивачем саме за прострочку по Кредиту, під час дії заборони на такі дії під час дії воєнного стану апеляційний суд відхиляє, оскільки з наданого суду розрахунку заборгованості та матеріалів справи вбачається, що до відповідача не застосовувалась збільшена процентна ставка за прострочку платежів за кредитом.
Збільшення суми нарахованих відсотків в даному випадку було наслідком дій відповідача яка не сплачувала кредитні платежі, що потягло за собою нарахування відсотків на несплачені чергові платежі у розмірі визначеному договором.
Крім того у відповідності до п. 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З матеріалів справи вбачається, що у період військового стану відповідачу не нараховувались, неустойка (штраф, пеня, чи відсотки та інфляційні втрати, передбачені ст. 625 ЦК України і позивач не заявляв вимог про стягнення таких нарахувань.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність в укладеному правочині погоджених сторонами умов щодо нарахування та сплати процентів, у зв'язку з чим апеляційну скаргу позивача належить задовольнити, а рішення суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України в оскаржуваній частині скасувати і ухвалити нове рішення по суті вимог позивача.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі апеляційної скарги ТОВ «Бізнес Позика» сплачено судовий збір у розмірі 3 220,80 грн.
Оскільки апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика», з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 3 220,80 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» задовольнити.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року в частині відмови в задоволенні позову скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині.
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», місце знаходження: м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, ідентифікаційний код 41084239 заборгованість за простроченими відсотками за кредитним договором від 02 грудня 2021 у розмірі 53 023 (п'ятдесят три тисячі двадцять три) гривні 77 копійок та судовий збір у розмірі 3 220 (три тисячі двісті двадцять) гривень 80 копійок.
В іншій частині Рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повне судове рішення складено 06 березня 2025 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.