справа № 372/4634/23 головуючий у суді І інстанції Сташків Т.Г.
провадження № 22-ц/824/4732/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
05 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 04 листопада 2024 року про відмову у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди,-
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 21 листопада 2023 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення шкоди - задоволено. Із метою забезпечення позову накладено арешт на належне ОСОБА_4 майно, а саме: на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:118:0005, розміром 0,1039 га та заборонено вчиняти дії щодо відчуження зазначеного нерухомого майна; нежилі приміщення № 1, 2 (групи приміщень № 13) (в літ. А), загальною площею 21,8 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1 , та заборонено вчиняти дії щодо відчуження зазначеного нерухомого майна; нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 57) (в літ. А), загальною площею 28,9 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_2 , та заборонено вчиняти дії щодо відчуження зазначеного нерухомого майна; земельну ділянку з кадастровим номером 7123785500:02:001:0495, розміром 0,3743 га, у Черкаській області, Смілянський р-н, с/рада Носачівська та заборонено вчиняти дії щодо відчуження зазначеного нерухомого майна; накладено арешт на 1/2 частину садового будинку (літ. Б), загальною площею 397,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та заборонено вчиняти дії щодо відчуження зазначеного нерухомого майна; квартиру загальною площею 39,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , та заборонено вчиняти дії щодо відчуження зазначеного нерухомого майна; транспортний засіб Porsche Panamera, коричневого кольору, 2013 року випуску, та заборонено вчиняти дії щодо відчуження зазначеного транспортного засобу.
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 , звернулася до суду першої інстанції із заявою про скасування арешту з нежилих приміщень № 1, 2 (групи приміщень № 13) (в літ. А), загальною площею 21,8 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1 .
Заява обґрунтована тим, що станом на час накладення арешту на вказані нежилі приміщення останні були предметом іпотеки за Договором іпотеки, укладеним 07 вересня 2023 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горіною І.В., зареєстрованим в реєстрі за № 999, зі змінами, внесеними за Договором про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки, посвідченим 01 грудня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З., зареєстрованим в реєстрі за № 3086.
Надалі, 12 січня 2024 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено Договір відступлення права вимоги за Договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З., зареєстрований в реєстрі за № 51. 12 січня 2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. у рамках процедури звернення стягнення на предмет іпотеки прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71107051 від 12.01.2024 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав внесено запис про реєстрацію за ОСОБА_7 права власності на нежилі приміщення №№ 1, 2 (групи приміщень № 13) (під літ. А), загальною площею 21,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що відображено у витязі з Державного реєстру речових прав № 361743875 від 12.01.2024 року.Оскільки після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 нежилі приміщення №№ 1, 2 (групи приміщень № 13) (під літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , входять до складу спадщини, ОСОБА_1 , яка є донькою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , просила скасувати заходи забезпечення позову у вигляді арешту на вказане нерухоме майно задля отримання спадщини.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 04 листопада 2024 рокуу задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування арешту відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права , невірне застосування норм матеріального права та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на аналогічні обставини викладенні нею у заяві про скасування арешту.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , вказує, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та постановив законну та обґрунтовану ухвалу, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Обухівського районного суду Київської області від 04 листопада 2024 року без змін.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд даної справи наразі не завершений та судове рішення за наслідками розгляду справи не ухвалено, достатніх обставин для скасування забезпечення позову заявником у клопотанні не зазначено, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування застосованих у даній справі заходів забезпечення позову шляхом зняття арешту з нежилих приміщень №№ 1, 2 (групи приміщень № 13) (під літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Забезпечення позову за своєю суттю є тимчасовим обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.
Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Забезпечувальні заходи скасовуються судом шляхом постановлення процесуального рішення - ухвали. Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.
Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Питання, пов'язані із забезпеченням позову, зміною виду чи їх скасуванням вирішуються у порядку, передбаченому ЦПК України, і не можуть бути предметом розгляду в іншому провадженні.
Водночас за приписами частини першої статті 158 ЦПК України із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно) може звернутися виключно учасник справи. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 753/12741/17 (провадження № 61-15806св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 607/15533/17 (провадження № 61-43809св18), від 06 травня 2020 року у справі № 756/8156/18 (провадження № 61-48774св18), від 19 листопада 2020 року у справі № 759/3883/17 (провадження № 61-21905св19), від 27 січня 2021 року у справі № 757/9023/18-ц (провадження № 61-14051св19), від 10 лютого 2021 року у справі № 641/1271/19-ц (провадження № 61-5579св20), у справі № 641/1271/19-ц (провадження № 61-5579св20), від 25 травня 2023 року у справі № 334/1250/22 (провадження № 61-12728св22).
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 661/624/16-ц (провадження № 14-618цс18) зроблено висновки про те, що спори, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядають у порядку цивільного судочинства за правилами позовного провадження, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Враховуючи вищевикладене, у справі, що переглядається, суд першої інстанцій не врахував, що ОСОБА_1 не є учасником справи № 372/4634/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення шкоди, під час розгляду якої вжито заходи забезпечення позову у виді арешту спірного майна. Відтак з урахуванням положень частини першої статті 158 ЦПК України заявник позбавлена можливості звертатися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову. Для неї чинним законодавством передбачено інший спосіб судового захисту, а саме звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини першої статті 376 ЦПК України).
Відмовляючи в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав до задоволення заяви, однак виходив при цьому з невірних мотивів, допустивши невідповідність висновків суду обставинам справи, що в силу вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до зміни судового рішення в мотивувальній частині.
На підставі викладеного, керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 04 листопада 2024 року змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 06 березня 2025 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.