06 березня 2025 р. Справа № 440/13899/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2024, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, м. Полтава, по справі № 440/13899/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.08.2024 по 14.09.2024;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.08.2024 по 14.09.2024 у розмірі 22912,40 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 440/13899/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду, з посиланням на порушення норм матеріального права, оскільки не застосовано останню правову позицію у вирішенні спору, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 440/13899/24 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення частини першої статті 122 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи. Так, позивач зазначає судом першої інстанції не застосовано останню правову позицію у вирішенні спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що зокрема, викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №990/156/23. Відтак, за позицією позивача тримісячний строк визначений статтею 233 КЗпП України ним не був порушений, а тому позивач звернувся до суду без пропуску встановленого строку.
За положеннями статей 294 та 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачу (заявникові) (пункт 3 частини першої статті 294 КАС України) розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 25.08.2024 (а.с. 5), а остаточний розрахунок при звільненні здійснено 14.09.2024 (а.с. 4).
Вважаючи, що його права порушено, позивач 19 листопада 2024 року звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.08.2024 по 14.09.2024;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.08.2024 по 14.09.2024 у розмірі 22912,40 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у справі № 440/13899/24 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, оскільки позивачем було пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою. В даній ухвалі судом було зазначено, що позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом з доказами поважності причин пропуску строку.
На виконання вимог вказаної ухвали, позивачем надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яка мотивована тим, що відповідно до висновків висловлених Верховним Судом у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23, у спірних правовідносин слід застосувати приписи статті 233 КЗпП України (тримісячний строк на звернення до суду), а не приписи статті 122 КАС України (місячний строк на звернення до суду).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 440/13899/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - повернуто позивачу.
До приведених висновків суд першої інстанції прийшов виходячи з того, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, про що вказано у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №240/532/20. Таким чином, оскільки остаточний розрахунок із позивачем проведено 14.09.2024, а з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні він звернувся до суду 19.11.2024, то відповідно ним пропущено місячний строк визначений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частини третьої статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Предметом спору є стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні.
Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України і статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до положень статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 КАС України.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
За змістом положень статті 122 КАС України цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу), серед іншого, зазначив, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
Отож звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (стаття 117 Кодексу законів про працю України) обмежене строком, який у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби визначений у частині п'ятій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і становить один місяць (з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів).
Аналогічного висновку прийшов також Верховний Суду у постанові від 07 вересня 2023 року у справі №160/914/23.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнений із військової служби в 25.08.2024, а остаточний розрахунок з ним проведено 14.09.20224.
Таким чином, з огляду на те, що остаточну суму виплати при звільненні нараховано позивачу лише 14.09.2024, місячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за затримку такої виплати розпочав свій відлік 14.09.2024 та сплив 14.10.2024.
Відтак, зважаючи те, що з вимогами про нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні позивач звернувся 19 листопада 2024 року, колегія суддів приходить до висновку, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду з такими вимогами.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку
За вимогами частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції застосована не остання судова практика Верховного Суду щодо даної категорії справи і відповідно підлягає застосуванню саме тримісячний строк визначений статтею 233 КЗпП України, а не місячний строк, передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки за останніми правовими позиція, які викладено Верховним Судом у постановах від 30 січня 2025 року у справі №320/26833/23 та від 24 листопада 2024 року у справі №620/9315/23 строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як і в розглядуваному випадку, охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.
Поряд з цим, посилання позивача в апеляційній скарзі на правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 21.11.2024 у справі №320/8092/23 та від 11.07.2024 у справі №990/156/23, колегія суддів вважає нерелевантний до спірних у даній справі правовідносин, адже у справі №320/8092/23 спірними були правовідносини щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, а у справі №990/156/23 - стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 по справі № 440/13899/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова