06 березня 2025 р. Справа № 440/571/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 (ухвалене суддею Канигіною Т.С.) по справі № 440/571/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивача з дня подання заяви про призначення пенсії, тобто 24.04.2023; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії позивача в повному обсязі з моменту призначення пенсії, 24.04.2023 по 31.10.2023 включно; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь позивача недоотриманий розмір пенсії на період з 24.04.2023 по 31.10.2023 у розмірі 16098,02 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо здійснення перерахунку пенсії позивачу з дня подання заяви про призначення пенсії; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 24.04.2023 по 31.10.2023 з урахуванням архівної довідки № К-01-09/2 від 02.10.2023, з урахуванням висновків суду; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що у рішенні суд першої інстанції зробив правильний висновок про часткове задоволення позовних вимог. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.
Судовим розглядом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області.
З 24.04.2023 позивач призначено пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на підставі заяви від 24.04.2023 про призначення пенсії, до якої, зокрема, додано архівну довідку № 01-09/2 від 09.01.2023. Пенсію призначена в сумі 2592,82 грн.
Відповідно до акту перевірки архівної довідки Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області від 20.09.2023 № 1600-0903-1/7090 (4248) перевірено архівну довідку позивача від 09.01.2023 № 01-09/2 за період з 01.01.1990 по 30.11.1996, який працював у Кобеляцькому цукровому заводі Полтавської області за 1990-1994 роки. Перевіркою встановлено, що дані, викладені в довідці, не відповідають даним відомостей нарахування заробітної плати за жовтень 1992 року та за лютий 1994 року.
07.11.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з заявою про перерахунок пенсії, з урахуванням довідки від 02.10.2023 № К-01-09/2.
За результатами розгляду, вищезазначеної заяви, рішенням пенсійного органу № 163850006603 від 10.11.2023 здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.11.2023 у розмірі 5175,39 грн.
Позивач 29.11.2023 та 30.11.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявами, у яких зазначив, що при подачі документів надав довідку про заробітну плату з 1990 по 1996 для нарахування пенсії за п'ятерічку. В установлені терміни не було проведено перевірку, не повідомлено позивача, що сума вказана неправильно, у зв'язку з чим не зараховано підвищену пенсію з квітня по листопад. Просив здійснити перерахунок.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листом від 05.12.2023 № 27683-27876/К-02/8-1600/23 позивачеві повідомлено, що при призначенні пенсію було розраховано з урахуванням страхового стажу тривалістю 32 роки 3 місяці 10 днів та заробітної плати за даними системи персоніфікованого обліку за період з 01.07.2000 по 30.11.2019. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становив 0,65702. За таких умов, розмір пенсії з 24.04.2023 визначено в сумі 2592,82 грн. До заяви від 27.04.2023 про призначення пенсії позивачем додано архівну довідку №К- 01-09/2 від 09.01.2023 про заробітну плату за період з січня 1990 року по грудень 1996 року. За результатом зустрічної перевірки достовірності даних внесених до вказаної довідки (акт №1600-0903-1/7090 (4248) від 20.09.2023) виявлено невідповідність сум заробітку, указаних у довідці, первинним документам у жовтні 1992 року та у лютому 1994 року та надано нову довідку № К-01-09/2 від 02.10.2023. На підставі поданої 07.11.2023 заяви проведено перерахунок пенсії з 01.11.2023 з урахуванням довідки № К-01-09/2. За результатом перерахунку з урахуванням заробітної плати за оптимальний період з 01.07.1991 по 30.06.1996, коефіцієнт заробітку склав 1,31144. Розмір пенсії збільшився до 5175,39 грн.
Позивач не погодився з вищезазначеною бездіяльністю відповідача та звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо здійснення перерахунку пенсії позивачу з дня подання заяви про призначення пенсії та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 24.04.2023 по 31.10.2023, з урахуванням архівної довідки № К-01-09/2 від 02.10.2023, з урахуванням висновків суду.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (в подальшому - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону №1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до п. 3.3 розд. 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (в подальшому - Порядок № 22-1), орган, що призначає пенсію, надає: роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.
Згідно із п. п. 4.1, 4.2 Порядку № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01.01.2004, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, у нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення з відповідними запитами до установ, підприємств, організацій.
Згідно із п. 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, органи Пенсійного фонду України в межах своїх повноважень зобов'язані розглянути та, за необхідності, перевірити відповідність поданих для призначення пенсії документів.
Проте, ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що на момент призначення пенсії позивачу (24.04.2023) органами пенсійного фонду вживались відповідні заходи, направлені на всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх поданих позивачем документів.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону №1058, перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
У випадку встановлення судовим рішенням факту неналежного виконання органами Пенсійного фонду України своїх обов'язків щодо нарахування та виплати пенсії відповідний перерахунок здійснюється за весь попередній період, а не з часу набрання законної сили судовим рішенням (строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає).
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії від 24.04.2023 безпідставно не врахована надану архівну довідку № К-01-09/2 від 02.10.2023, у зв'язку з чим право позивача щодо перерахунку пенсії з урахуванням цієї довідки, підлягають захисту з 24.04.2023.
Відровідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо здійснення перерахунку пенсії позивача з дня подання заяви про призначення пенсії та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії позивача з 24.04.2023 по 31.10.2023, з урахуванням архівної довідки № К-01-09/2 від 02.10.2023 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 по справі № 440/571/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін