06 березня 2025 року справа №380/16223/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 р. у справі № 380/16223/23 (головуючий І інстанції Кисельова Є.О.) за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) безпідставно набуті кошти в розмірі 157642,36 грн..
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року позов залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: надання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших причин пропуску такого строку.
На виконання наведеної ухвали Львівського окружного адміністративного суду позивачем 28.07.2023р. було надано клопотання про поновлення пропущеного строку.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2023р. адміністративну справу № 380/16223/23 передано до Луганського окружного адміністративного суду за підсудністю.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року позовну заяву залишено без руху. Позивачеві надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти календарних днів з дня отримання копії ухвали , зокрема, шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших причин пропуску такого строку та наданням доказів в підтвердження неможливості звернення до суду з позовом у строк, встановлений статтею 122 КАС України.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про стягнення коштів повернуто позивачу на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі №380/16223/23 - скасовано, а справу направлено до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Перший апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що Луганський окружний адміністративний суд, отримавши матеріали справи №380/16223/23, не звернув уваги на наявність клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та не розглянув це клопотання по суті, не надав оцінку обставинам, на які посилається позивач, та безпідставно повторно залишив позов Військової частини НОМЕР_1 без руху з тих самих підстав, які зазначені Львівським окружним адміністративним судом в ухвалі від 18.07.2023р.. За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно залишив позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 без руху ухвалою від 30.10.2023р., як наслідок, передчасно повернув позов на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04.03.2024р. відкрито провадження у справі та вирішено, що питання стосовно дотримання позивачем строку звернення до суду з позовною заявою буде вирішено судом після оцінки обставин (фактів), якими обґрунтована заява позивача про поновлення строку звернення до суду в сукупності з доказами, наданими відповідачем та після з'ясування позиції останнього з даного питання.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 16.08.2024р. позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про стягнення коштів залишено без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2024 року ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 16.08.2024р. та справу № 380/16223/23 повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Перший апеляційний адміністративний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що свої доводи з приводу неспроможності своєчасно звернутися до суду з цим позовом позивач не доводить жодними належними та допустимими доказами, посилаючись виключно на загальні факти та події, без пояснення того, яким чином ці факти і події об'єктивно перешкодило йому вчасно звернутися до суду. Відтак, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що підстави, зазначені позивачем для поновлення строку звернення до адміністративного суду, є неповажними. Водночас, суд першої інстанції не надав можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій би пропонувалось вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про стягнення коштів залишено без руху. Встановлено ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) строк для усунення недоліків протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання копії даної ухвали шляхом надання суду через підсистему "Електронний суд": - обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами поважності причин пропуску строку звернення з 02.09.2022 до дня звернення до суду.
На виконання ухвали суду позивачем було подано клопотання від 22.112.2024р. про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якому зазначено, що згідно листа на ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - СхРУ) вихідна телеграма №650(305) від 08.09.2022 Про проведення службового розслідування начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , було повідомлено, що у відповідь на витяг з рекомендацій до аудиторського звіту за результатами внутрішнього аудиту діяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - АДПСУ), у відповідності до вимог наказу МВС України від 08.11.2021 №815 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України», під час проведення службового розслідування передбачено дослідження належного виконання посадових обов'язків начальників 3 та НОМЕР_2 прикордонних загонів та інших посадових осіб даних прикордонних загонів. У зв'язку з наявністю передумови потенційного конфлікту інтересів та з метою недопущення порушень вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», начальник НОМЕР_3 прикордонного загону клопотав про проведення службового розслідування по вищевказаним випадкам посадовими особами СхРУ ДПСУ.
19.02.2023р. згідно листа СхРУ ДПСУ №32/960-23-Вих Про проведення службового розслідування, на виконання вимог Адміністрації Державної прикордонної служби України, викладених в листі від 14.02.2023 №17/6410/23-Вих «Про усунення порушень» (додається 2) наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.02.2023 №48-АГ скасовано висновок службового розслідування за фактом виявлених фінансових порушень в ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатами внутрішнього аудиту на загальну суму 1 485 660,14 грн, затверджений 06.11.2022.
З метою усунення виявлених порушень та відшкодування збитків зобов'язано за фактом виявлення фінансових порушень в ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатами внутрішнього аудиту на загальну суму 1 485 660,14 грн, призначити та провести службове розслідування. Матеріали службового розслідування направити до управління внутрішнього аудиту Адміністрації Державної прикордонної служби України. Організувати позовну роботу по стягненню грошових коштів в судовому порядку.
Просили врахувати, що лист, який зареєстрований за №1027 від 19.02.2023 №32/960-23 від 19.02.2023 не було доведено до підрозділу правового забезпечення, про що свідчить графа 10 Журналу №44-1 обліку документів НОМЕР_3 прикордонного загону (кому переданий, направлений, відмітка про взяття на контроль).
Крім того, листом НОМЕР_3 прикордонного загону від 22.02.2023 №18/1222-23-Вих Про проведення службового розслідування, на виконання розпорядження СхРУ від 19.02.2023 №32/960-23-Вих «Про проведення службового розслідування» подано донесення, що у зв'язку з наявністю передумов потенційного конфлікту інтересів та з метою недопущення вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», враховуючи необхідність проведення повного та об'єктивного службового розслідування по фактам фінансових порушень, НОМЕР_3 прикордонним загоном направлено донесення до управління внутрішнього аудиту АДПСУ з метою отримання пропозиції щодо складу комісії для проведення даного службового розслідування. Листом начальнику управління внутрішнього аудиту від 22.02.2023 №18/1221-23-Вих Про проведення службового розслідування, зокрема проінформовано, що пунктом 4 Рекомендацій аудиту встановлено фінансове порушення, а саме переплата коштів у розмірі 988 403,86 грн. (безпідставна виплата одноразової грошової допомоги у 16 випадках) та пунктом 5 Рекомендацій аудиту встановлено проведення виплат грошової компенсації за невикористану основну та щорічну додаткову відпустку учасникам бойових дій у розмірі 497 256,28 грн..
За обома зазначеними фактами винесена аудиторська рекомендація призначити службове розслідування, за результатами якого прийняти рішення щодо відшкодування матеріальної шкоди (збитків) заподіяних державі. У зв'язку з наявністю передумов потенційного конфлікту інтересів та з метою недопущення порушень вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», НОМЕР_3 прикордонним загоном було направлено клопотання до СхРУ про проведення службового розслідування по вищевказаним випадкам посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 . В регіональному управлінні було призначено та проведено відповідне службове розслідування, висновок якого доведено як до НОМЕР_3 прикордонного загону так і до управління внутрішнього аудиту АДПСУ.
Проте до управління прикордонного загону надійшло розпорядження СхРУ від 19.02.2023 №32/960-23-Вих Про проведення службового розслідування, в якому значилось, що висновок доведеного раніше службового розслідування, поведеного регіональним управлінням скасовано. Цим же розпорядження зобов'язано призначити та провести службове розслідування.
Згідно наказів АДПСУ від 01.03.2022 №109-АГ Про фінансове забезпечення органів державної прикордонної служби України та від 26.04.2022 №208-АГ Про фінансове забезпечення окремих органів державної прикордонної служби України НОМЕР_3 прикордонний загін перебував на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_5 , який на період здійснення зазначених виплат був під його керівництвом.
У відповідності до вимог наказу МВС України від 08.11.2021 №815 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України», під час проведення службового розслідування передбачено дослідження виконання посадових обов'язків начальників 3 та НОМЕР_2 прикордонних загонів та інших посадових осіб.
До переліку посадових осіб, в яких мають бути відібрані пояснення в ході службового розслідування по зазначеним в Рекомендаціях аудиту фактам, серед інших є такі, які обіймають посади в оперативно-військовому управлінні ІНФОРМАЦІЯ_3 та в ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Просили врахувати, що лист, який зареєстрований за №18/1221 від 22.02.2023, в 4 колонці вказано виконавця: «Дьомін», в 5 колонці назва документа: «Про проведення службового розслідування», в 10 колонці зазначено адресат: «АДПСУ». Даний лист підготовлено за індексом 18, який належав до групи протидії та запобігання корупції НОМЕР_3 прикордонного загону а не за 14 індексом, який належав до групи правового забезпечення НОМЕР_3 прикордонного загону.
07.04.2023р. зареєстровано за вх.№ 2120 на 1/4 арк. до НОМЕР_3 прикордонного загону надійшов лист СхРУ ДПСУ від 07.04.2023 №18/2040-23-Вих Про виконання розпорядження та щодо необхідності проведення позовної роботи, знов не було доведено до групи юридичного забезпечення, що унеможливило вчасно підготувати матеріали претензійної а в подальшому позовної роботи як то визначено в ст.122 КАС України.
21.04.2023 р.за вих.№14/2893-23-Вих відпрацьовано лист - претензію Про повернення безпідставно набутих коштів (додається 8) на адресу ОСОБА_3 в порядку досудового врегулювання спірних правовідносин.
Представником позивача підготовлено проект позовної заяви, але подати її відразу можливості не було, через те, що не було сплачено судовий збір, рапорт на оплату якого було подано згодом. Після підготовки проекту позовної заяви, з'ясувалось, що на рахунку військової частини відсутні кошти на оплату судового збору, тому було підготовлено лист від 15.05.2023 на головного розпорядника бюджетних коштів щодо замовлення асигнувань для оплати судового збору.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024р. позов залишено без розгляду. Суд дійшов висновку, що оскільки до суду не надано обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, а тому наявні правові підстави для залишення позову без розгляду.
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Позивач вважає, що в межах спірних правовідносин ч.2 ст.122 КАС України встановлений шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Також, в ухвалі судом безпідставно зазначено про те, що позивач звернувся до суду з позовом 03.07.2023р. Судом не враховано, що фактичною датою звернення є 30.06.2023р., що підтверджується відповідною поштовою квитанцією.
Позивач вважає, що наведені ним у клопотанні причини пропуску звернення до суду є поважними, а тому відсутні правові підстави для залишення позову без розгляду. Позивач також вважає, що у спірних правовідносинах слід застосовувати тримісячний строк звернення до суду, встановленого ч.2 ст.122 КАС України.
Судом також не враховано, що відповідач був виключений зі списків особового складу частини саме на момент коли згідно ст.16 Закону України №2011 не передбачав права на виплату ОГД за підставами звільнення відповідно до вказаних в законі сімейних обставин.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За правилами статей 123 та 169 КАС України суд зобов'язаний перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, які передбачені статтею 122 КАС України.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Верховним судом у постанові від 22 грудня 2023 року справа №160/19022/22 викладена правова позиція про те, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних із утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №804/285/16 від 12 грудня 2018 року).
Правова оцінка зазначеному питанню надана Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 у справі № 636/93/14-ц, від 05.12.2018 у справі № 11-892апп18 та від 12.12.2018 у справі № 14-481цс18. Зміст висновку суду касаційної інстанції полягає у наступному: "спір за позовом військової частини до військовослужбовця (у тому числі звільненого зі служби) підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби".
Предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в розмірі 157642,36 грн. у вигляді виплаченої згідно наказу від 28.04.2022р. №532-ОС «Про особовий склад» одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Відтак, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що заявлений у цій справі спір про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів виник із відносин публічної служби (військової служби) останнього, тому до спірних правовідносин застосуванню підлягає саме місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Колегія суддів вважає, що встановлений частиною п'ятою статті 122 КАС України є спеціальним строком звернення до суду у межах спірних правовідносин, а тому доводи апеляційної скарги щодо застосування до спірних правовідносин шестимісячного або тримісячного строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.122 КАС України, колегія суддів вважає помилковими.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Визначення законодавцем строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Судом встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.04.2022 №532-ОС «Про особовий склад» звільнено ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу: один із подружжя обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
Також відповідачу нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 26 повних календарних років служби.
Згідно з розрахункового листа за травень 2022 року таку допомогу нараховано в сумі 160 043 грн, з урахуванням утриманого військового збору 1,5% виплачено у сумі 157 642,36 грн..
Як вбачається з витягу з рекомендацій до аудиторського звіту за результатами внутрішнього аудиту діяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України, органів Держприкордонслужби щодо забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей додатковою винагородою на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 (дата витягу 02.09.2022р.), виплату грошової допомоги на загальну суму 988403,86 грн., у т.ч. відповідачу по справі, було здійснено безпідставно.
ІНФОРМАЦІЯ_6 направила на адресу позивача лист від 08.03.2023р. №18/1336-23-вих «Про проведення претензійної роботи», яким було до 12.03.2023р. зобов'язано донести до ІНФОРМАЦІЯ_4 про проведену претензійну роботу, зокрема про направлення листів про повернення безпідставно отриманих коштів та отриману інформацію про готовність добровільного відшкодування.
В матеріалах справи також міститься Висновок службового розслідування за фактом фінансових порушень в ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатами внутрішнього аудиту на загальну суму 1 485660,14 грн.» від 03 квітня 2023р., яким було запропоновано до 30.04.2023р. організувати проведення позовної роботи з вимогами про повернення безпідставно набутих коштів, зокрема, відповідачем по справі.
Позивач листом від 21.04.2023р. №14/2893-23-вих звернувся до відповідача з проханням повернути безпідставно отримані кошти в розмірі 157 642,36 грн..
Колегія суддів вважає, що в межах спірних правовідносин, строк звернення до суду слід обчислювати з 02.09.2022р. моменту отримання витягу з рекомендацій до аудиторського звіту за результатами внутрішнього аудиту діяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України, органів Держприкордонслужби щодо забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей додатковою винагородою на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду 30.06.2023р., тобто з пропуском встановленого строку.
Зазначення судом дати звернення до суду 03.07.2023р. замість 30.06.2023р. не спростовують висновок суду щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині колегією суддів не прийнято до уваги.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частин першої та другої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд залишає позовну заву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що поважними причинами пропуску або продовження строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається з відповідною заявою, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Крім того, суд звертає увагу на те, що пунктами 6 та 7 частини п'ятої статті 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.
Для цього позивач як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Це правило ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених на нього завдань.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що зазначені позивачем причини для поновлення строку звернення до адміністративного суду, є неповажними.
Неналежна організація процесу щодо зверненням з позовною заявою до суду з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання позовної заяви є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Позивач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 26.09.2022 у справі №560/403/22, від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, від 22.12.2022 у справі №380/19423/21 та від 18 січня 2023 року у справі №200/7384/19-а.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що свої доводи з приводу неспроможності своєчасно звернутися до суду з цим позовом позивач не доводить жодними належними та допустимими доказами, посилаючись виключно на загальні факти та події, без пояснення того, яким чином ці факти і події об'єктивно перешкодило йому вчасно звернутися до суду.
Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що підстави, зазначені позивачем для поновлення строку звернення до адміністративного суду, є неповажними.
Колегія суддів також зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 р. у справі №380/16223/23 - залишити без задоволення.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 р. у справі №380/16223/23 - залишити без змін.
Постанова у повному обсязі складена 06 березня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 06 березня 2025 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко