вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 761/21809/24 Апеляційне провадження №33/824/272/2025Головуючий у суді першої інстанції - Голуб О.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
04 березня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Оніщука М.І., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Трилевичем Олександром Анатолійовичем, на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 06 вересня 2024 року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності передбаченої частиною 5 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 06.09.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП та закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Трилевич О.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Так, суд першої інстанції неправильно застосував норми ч. 5 ст. 122 КУпАП, неправильно кваліфікувавши дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Зазначив, що безпідставним є висновок суду, що п. 10.3 ПДР України кореспондується з ч. 2 ст. 122 КУпАП. Вказав, що суд не визначив, яке порушення ПДР України, передбачене ч. 1-4 ст. 122 КУпАП вчинив ОСОБА_1 . Суд першої інстанції був позбавлений можливості встановити наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-5 КУпАП, оскільки зібрані по справі докази не підтверджували протиправне діяння з боку ОСОБА_1 .
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Трилевич О.А. підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити. Додатково захисник Трилевич О.А. зазначив суду, що диспозиція ч. 5 ст. 122 КУпАП не відповідає складеному протоколу, оскільки не зазначено, яке саме правопорушення допустив ОСОБА_1 , тому просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Потерпілий ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить власноручний підпис останнього у розписці про день та час розгляду справи, а відтак його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 30.05.2024 о 20 год. 12 хв. в м. Києві по проспекту Берестейському, 38, керуючи транспортним засобом Dodge Journey д.н.з. НОМЕР_2 , під час перестроювання праворуч не надав дорогу транспортному засобу Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , змусив водія різко гальмувати, змінювати напрямок руху, щоб уникнути зіткнення, чим створив аварійну обстановку. Своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги п. 2.3 (б), 10.3 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП.
Суд першої інстанції надавши оцінку наявним у справі доказам, в їх сукупності, дійшов висновку, що доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, ґрунтується на: даних, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення від 30.05.2024 серії ААД № 854605, даних протоколу про адміністративне правопорушення від 30.05.2024 серії ААД № 854604, письмових поясненнях водія ОСОБА_3 , свідка ОСОБА_5 , відеозаписах з боді камер працівників поліції, а також відеозаписах з камер спостереження за місцем події.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 , всупереч вимог п. 2.3 Б, 10.3 ПДР України, під час перестроювання не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, при перестроюванні не надав дорогу транспортному засобу, що рухався в попутному напрямку, що змусило водія ОСОБА_3 різко гальмувати, змінити напрям руху, щоб уникнути зіткнення, тобто створив аварійну обстановку для водія ОСОБА_3 .
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України врегульовано Законом України «Про дорожній рух» та п. 1.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
У відповідності до п. 2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
в) на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів;
г) під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів;
ґ) не забруднювати проїзну частину та смугу відведення автомобільних доріг;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
е) повідомляти дорожньо-експлуатаційним організаціям або уповноваженим підрозділам Національної поліції про виявлені факти створення перешкод для дорожнього руху;
є) не вчиняти дій, внаслідок яких може бути пошкоджено автомобільні дороги та їх складові, а також завдано шкоди користувачам.
Пунктом 10.3. ПДР України передбачено, що у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися..
Згідно диспозиції ч. 5 ст. 122 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у випадку порушення, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При вирішенні питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, апеляційний суд приймає до уваги, що згідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність особи, яка доведена достатніми та незаперечними доказами.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд, з метою перевірки доводів апеляційної скарги, у повному обсязі дослідив наявні в матеріалах справи докази, які містяться в матеріалах справи та дійшов наступних висновків.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення повинна бути зазначена суть адміністративного правопорушення, оскільки конкретність пред'явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що ОСОБА_1 , при перестроюванні праворуч не надав перевагу транспортному засобу ОСОБА_3 , змусивши останнього різко гальмувати, змінити напрям руху, щоб уникнути зіткнення, чим порушив вимоги п. п. 2.3 (б), 10.3 ПДР України, створивши аварійну ситуацію для водія іншого транспортного засобу.
Відомості зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення ААД № 584605 від 30.05.2024 достатні для повного розуміння, не створюють подвійного тлумачення та таких відомостей достатньо для правильної кваліфікації адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 122 КУпАП.
Окрім цього, з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, зважаючи на доводи сторони захисту, судом апеляційної інстанції були повторно досліджені відеозаписи, які долучено до матеріалів адміністративної справи.
Так, з оглянутих у судовому засіданні відеозаписів судом встановлено, що транспортний засіб Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 рухався смугою руху маршрутних транспортних засобів. В той же час, транспортний засіб Dodge Journey д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 рухався смугою руху, з якої останній мав намір перестроїтися, втім не закінчивши маневр, повернувся до своєї смуги руху, чим змусив водія ОСОБА_3 різко змінити напрямок руху.
Таким чином, з оглянутих відеозаписів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме такі дії ОСОБА_1 призвели до аварійної ситуації, яка продукувала різке гальмування та зміну напряму руху ОСОБА_3 .
Доводи сторони захисту про те, що судом першої інстанції не в повній мірі були досліджені обставини справи, не заслуговують на увагу, оскільки наявні докази у матеріалах справи були предметом дослідження судом першої інстанції, яким суд надав належну оцінку і обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, саме за порушення ним п. 10.3 ПДР України.
Доводи сторони захисту про перевищення ОСОБА_3 допустимої швидкості руху й наявність в його діях порушень Правил дорожнього руху, не можуть бути предметом розгляду в даному провадженні.
Наявність або відсутність в діях водія ОСОБА_3 порушень ПДР України, не спростовує наявність вини ОСОБА_1 у порушенні ним п. 10.3 ПДР України. Разом з цим, суд апеляційної інстанції ураховує, що на водія ОСОБА_3 було складено протокол ААД № 854604 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Також, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи сторони захисту про те, що суд першої інстанції не визначив конкретне протиправне діяння ОСОБА_1 , передбачене у частинах 1-4 статті 122 КУпАП, оскільки погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що п. 10.3 ПДР України кореспондується з ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Так, пункт 10.3 ПДР України наголошує на тому, що у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.
Частиною другою статі 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Частиною п'ятою статі 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 рухаючись у свої смузі руху, розпочавши маневр перестроювання у іншу смугу руху, в якій рухався ОСОБА_3 , не переконався у тому, що його дії не перешкоджають руху інших транспортних засобів та не спричиняють аварійну обстановку, порушивши правила безпечного інтервалу та розташування транспортних засобів на проїзній частині, повернувся до смуги руху, в якій рухався, не закінчивши маневр перестроювання, чим змусив водія транспортного засобу Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_3 - ОСОБА_3 змінити напрямок руху та вжити заходів щодо забезпечення особистої безпеки, відтак положення п. 10.3 ПДР України є релевантними з ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Таким чином, наведене у сукупності свідчить про недотримання ОСОБА_1 пунктів 2.3 (б) та 10.3 ПДР України, що спричинило створення аварійної обстановки та стало наслідком виникнення дорожньо-транспортної пригоди з пошкодженням транспортного засобу Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_3 .
За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а відтак не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді даної справи.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, за наведених у постанові обставин, ґрунтується на належних і допустимих доказах, що узгоджуються між собою та в сукупності підтверджують факт недотримання ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3. (б)., 10.3 ПДР України, і ці порушення знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням аварійної обстановки для водія транспортного засобу Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 та її наслідками.
Отже, з огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції, без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Трилевичем Олександром Анатолійовичем - залишити без задоволення.
Постанову Шевченківськогорайонного суду міста Києва від 06 вересня 2024 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за частиною 5 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя М.І. Оніщук