Апеляційне провадження № 33/824/1421/2025
Справа № 752/21954/24
Головуючий в суді І інстанції Вдовиченко О.О.
Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
Іменем України
03 березня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., за участю секретаря Діденка А.С., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Стойчева Романа Володимировича, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 19 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.1 (а) ПДР та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 19 листопада 2024 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (40800) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п'ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу, стягнуто судовий збір у сумі 605,60 грн. на користь держави.
ОСОБА_1 , притягнуто до відповідальності за те, що він 10 жовтня 2024 року о 22:05 в м. Києві по вул. Будіндустрії керував транспортним засобом JOG д.н.з. НОМЕР_1 без посвідчення водія відповідної категорії, тобто порушив п. 2.1 (а) ПДР, дане правопорушення вчинено повторно протягом року (постанова ЕНА/3133043), своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу 27 січня 2025 року, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 19 листопада 2024 року та закрити провадження в справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що постанова є незаконною і необґрунтованою, висновки, викладені в постанові, не відповідають фактичним обставинам справи.
Вказував, що в матеріалах справи немає доказів, що ОСОБА_1 10 жовтня 2024 року о 22:05 керував транспортним засобом без відповідної категорії. На відеозаписі з бодікамери поліцейського зафіксовано, що він стоїть біля поліцейського.
Вказував, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, зокрема невірно вказана кваліфікація статті КУпАП, яка передбачає відповідальність за дане правопорушення, а саме в протоколі зазначена ч. 5 ст. 126 КУпАП, а до матеріалів справи не додано доказів вчинення ним повторно протягом року правопорушення, передбаченого ч. 2 - 4 цієї статті. Станом на 10 жовтня 2024 року постанова про адміністративне правопорушення відносно нього за ч. 2 ст. 126 КУпАП за керування транспортним засобом від відповідної категорії не складалась. В справі є аркуш паперу, на якому надруковано текст «Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3133043 від 25 вересня 2024 року». Але вказаний аркуш не може бути документом і належним, достатнім, допустимим доказом вчинення ОСОБА_1 25 вересня 2024 року правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки не має реквізитів документа, таких, як ким він складений, підпис, печатка, дата. Відсутня відмітка, що це копія якогось документу.
Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є підстави для закриття провадження в справі в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Крім того, він повідомляв суд першої інстанції, що станом на 10 жовтня 2024 року проходив практичну підготовку для отримання права керування транспортним засобом категорії А1. А відповідно до примітки до ст. 126 КУпАП, положення частин 1 та 2 цієї статті не застосовуються до осіб, які у встановленому порядку навчаються водінню транспортному засобу. Однак вказаним обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав.
Також суд не врахував, що ОСОБА_1 є водієм-волонтером з доставки гуманітарних вантажів військовим та цивільному населенню на лінію бойового зіткнення, приймав добровільну активну участь в наданні допомоги військовим та мирному населенню. Він надав суду свою характеристику, згідно якої позитивно характеризувався. Позбавлення його права керування транспортним засобом заважає подальшому наданню ним допомоги захисникам та цивільному населенню України.
Щодо строків подання апеляційної скарги, пояснював, що постанова Голосіївського районного суду м. Києва прийнята 19 листопада 2024 року. Не погоджуючись з цією постановою, він звернувся до адвоката Стойчева Р.В., який в його інтересах подав апеляційну скаргу, проте постановою Київського апеляційного суду від 14 січня 2025 року апеляційну скаргу адвоката Стойчева Р.В. було повернуто в зв'язку з відсутністю витягу з договору. Дану постанову він не отримував, дізнався про неї 23 січня 2025 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, де вона оприлюднена 20 січня 2025 року. Вказані обставини повернення апеляційної скарги не залежали особисто від нього, і він не міг впливати на них задля недопущення повернення апеляційної скарги.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує наступне.
Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З матеріалів справи встановлено, що строк на оскарження постанови ОСОБА_1 пропустив з поважних причин, оскільки вперше апеляційна скарга подана в його інтересах адвокатом Стойчевим Р.В. 28 листопада 2024 року в межах десятиденного строку з дня винесення постанови 19 листопада 2024 року, до апеляційної скарги було долучено копію договору про надання правової допомоги, що узгоджується з вимогами ст. 271 КУпАП, однак постановою Київського апеляційного суду від 14 січня 2025 року апеляційну скаргу було повернуто особі, яка її подала, в зв'язку з недолученням до апеляційної скарги належних документів на підтвердження повноважень на надання правової допомоги ОСОБА_1 в Київському апеляційному суді.
За наведених обставин та з метою забезпечення реалізації права ОСОБА_1 на допуск до правосуддя, в якому не може бути відмовлено з формальних підстав, апеляційний суд визнає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та вважає за необхідне поновити цей строк.
Дослідивши апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Стойчева Р.В., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.1 (а) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, вчинене повторно протягом року.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновки суду першої інстанції про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не маючи права керування таким, що вчинено ним повторно протягом року, стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 147716 від 10 жовтня 2024 року в частині часу і місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала,
- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3133043 від 25 вересня 2024 року, згідно якої ОСОБА_1 25 вересня 2024 року о 21:27 у м. Київ, б-р. Л.Українки, керуючи транспортним засобом JOG 50 д.н.з. НОМЕР_1 , не мав категорії на право керування транспортним засобом, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП; застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.;
- відеозаписом з бодікамери, долученим до матеріалів справи, на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 , стоячи на проїзній частині у мотошоломі біля транспортного засобу JOG 50 д.н.з. НОМЕР_1 , спілкується з поліцейськими, яки вимагають у нього посвідчення водія. Впродовж всього часу спілкування ОСОБА_1 факт керування транспортним засобом не заперечується;
- поясненнями ОСОБА_1 , наданими під час розгляду справи в суді першої інстанції, згідно яких мопед зламався, він його котив додому, на даному мопеді він їздить, працює, заробляє кошти.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, об'єктивних підстав ставити під сумнів наявні в матеріалах справи докази у суду не має. Сутність вчиненого правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення викладена із належною повнотою та відповідає диспозиції ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, наявності підстав для притягнення його до відповідальності.
Апеляційний суд частково погоджується з доводами апеляційної скарги, що на відеозаписі не зафіксовано зупинку транспортного засобу.
Разом з тим, з обстановки події, зафіксованої на відеозаписі з бодікамер працівників поліції, підстави для сумніву щодо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом відсутні, позаяк ОСОБА_1 , екіпірований у мотошолом, знаходиться на проїзній частині поруч з транспортним засобом JOG 50 д.н.з. НОМЕР_1 , що вказує на керування ним транспортним засобом безпосередньо перед зупинкою і початком відеозапису, і впродовж всього відеозапису під час спілкування з поліцейськими не заперечує, що він керував транспортним засобом.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи доказів повторного протягом року вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, апеляційний суд враховує, що повторність вчинення ОСОБА_1 правопорушення встановлена судом першої інстанції на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3133043, яка на момент розгляду в суді не скасована і дії працівників поліції щодо його складання не оскаржені.
У зазначеній постанові зазначено відомості про особу, яка його склала (старший лейтенант поліції першого батальйону сьомої роти УПП в м. Києві Пишнюк О.М.), дата складання (25 вересня 2024 року), місце складання (м. Київ б-р. Л.Українки), що спростовує доводи апеляційної скарги про відсутність відповідних реквізитів постанови.
Щодо відсутності реквізитів документу, а саме підпису, печатки та відмітки про відповідність копії оригіналу, апеляційний суд звертає увагу, що наявна в матеріалах справи постанова серії ЕНА № 3133043 надана як витяг з електронної бази даних «Armor», згідно посилання в нижній частині витягу, а отже, є допустимим доказом.
Належних та допустимих доказів на спростування факту та обставин притягнення до адміністративної відповідальності 25 вересня 2024 року не надано.
Таким чином, доводи апеляційної скарги, що станом на 10 жовтня 2024 року постанова про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП за керування транспортним засобом без відповідної категорії не складалась, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що станом на 10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 проходив практичну підготовку для отримання права керування транспортним засобом категорії А1, і відповідно до примітки до ст. 126 КУпАП, положення частин 1 та 2 цієї статті не застосовуються до осіб, які у встановленому порядку навчаються водінню транспортному засобу, враховуючи наступне.
Дійсно, згідно примітки до ст. 126 КУпАП, положення частин першої та другої цієї статті не застосовуються до осіб, які у встановленому порядку навчаються водінню транспортного засобу.
ОСОБА_1 до суду першої інстанції надавалася копія свідоцтва про закінчення практичної підготовки серії РРТ № 01113262-24 про те, що він у період з 10 жовтня 2024 року до 23 жовтня 2024 року пройшов 20.5-годинну практичну підготовку для отримання права на керування транспортним засобом категорії А1 і на іспиті відповідно до протоколу від 24 жовтня 2024 року № 395 одержав оцінку «добре» (а. с. 13).
Отже, за змістом даного свідоцтва ОСОБА_1 не навчався станом на час притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП - 25 вересня 2024 року, а з долученого до матеріалів справи відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 10 жовтня 2024 року о 22:05 в м. Києві по вул. Будіндустрії здійснював навчальну їзду, яка дозволяється тільки в присутності спеціаліста з підготовки водіїв та здійснюється на транспортних засобах, які є спеціально обладнаними та мають відповідні розпізнавальні знаки.
Апеляційний суд враховує, що стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанинова проти України», рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16346/02).
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають та доводами апеляційної скарги не спростовані.
При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 позитивно характеризується, є водієм-волонтером, а позбавлення його права керування транспортним засобом заважає подальшому наданню ним допомоги захисникам та цивільному населенню України, апеляційний суд зазначає таке.
Санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за вказане адміністративне правопорушення у вигляді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Оскільки санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає позбавлення водія права керування транспортним засобом і таке позбавлення є безальтернативним, тому суд першої інстанції обґрунтовано застосував щодо ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк.
Разом із тим, враховуючи особу ОСОБА_2 , який позитивно характеризується, суд першої інстанції не застосував до нього додаткове адміністративне стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу.
Постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 19 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.1 (а) ПДР та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 19 листопада 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 19 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.1 (а) ПДР та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кашперська Т.Ц.