28 лютого 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 752/18010/24
номер провадження: 33/824/570/2025
Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року,
Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 рокупровадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) закрито, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 28 листопада 2024 року потерпілі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просять поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року. Скасувати постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року та прийняти нову постанову, якою визнати винною ОСОБА_3 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП.
Щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження потерпілі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зазначають, що у судовому засіданні 06 листопада 2024 року вони не були присутні, а копію оскаржуваної постанови суд першої інстанції надіслав на їх електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 лише 18 листопада 2024 року, а відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувана постанова судді була оприлюднена 20 листопада 2024 року. Вказують, що для підготовлення апеляційної скарги був необхідний час. Тому вважають, що строк на подання апеляційної скарги на постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 рокуними пропущений з поважних причин.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги потерпілі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вказують, що, дійсно, 20 липня 2024 року приблизно об 11 год 15 хв. ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «Toyota C-HR», державний номерний знак (далі - д.н.з.), НОМЕР_1 , поблизу будинку №26-В по вул.Михайла Максимовича у місті Києві порушила вимоги пунктів 2.10 а), 2.3 б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), а саме, не дотрималась безпечного інтервалу та здійснила наїзд на транспортний засіб «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_2 , що спричинило механічні пошкодження транспортного засобу. Після цього ОСОБА_3 залишила місце дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП). Тобто такими діями ОСОБА_3 вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.122-4, 124 КУпАП.
Вказують, що, закриваючи провадження у справі відносно ОСОБА_3 за закінченням строків накладення адміністративного стягнення, суддя першої інстанції належним чином не врахував приписи ст.280 КУпАП, якою встановлено обов'язок суду з'ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення, поміж іншого, і чи винна особа в його вчиненні. При цьому, норм щодо відсутності у суду повноважень на встановлення обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі винесення постанови про закриття провадження за п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, вказаний Кодекс не містить.
Наголошують, що за змістом ч.1 ст.38 КУпАП закриття провадження на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом двомісячного строку.
Тобто, для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв'язку з його спливом необхідним є, поміж іншого, встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності.
З огляду на зазначене, потерпілі вважають, що закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП можливе лише за умови визначення вини особи для встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення.
Крім того, звертають увагу, що за своєю правовою природою звільнення від відповідальності у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення не є реабілітуючою обставиною, оскільки законодавець передбачив іншу підставу для закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, а саме, п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Однак суддя першої інстанції зазначених вимог закону не врахував, не встановив чи були вчинені адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.122-4, 124 КУпАП, та чи винна ОСОБА_3 у їх вчиненні, не дослідив наявні у справі докази та не надав їм належної правової оцінки, а формально встановивши, що на час розгляду справи закінчились передбачені ст.38 КУпАП строки притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності й закрив провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.
В судове засідання 28 лютого 2025 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 та її захисник - адвокат Євдокимов Д.А. не з'явились, про місце і час розгляду справи були сповіщені судом апеляційної інстанції своєчасно, що підтверджується розпискою захисника ОСОБА_3 - адвоката Євдокимова Д.А. (а.с.84).
Потерпілі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 також в судове засідання не з'явилися, про місце і час розгляду справи повідомлені своєчасно, що підтверджується відповідною розпискою (а.с.84).
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає за можливе продовжити розгляд справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , її захисника - адвоката Євдокимова Д.А. та потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 рокута апеляційна скарга потерпілих підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
З матеріалів справи вбачається, що 06 листопада 2024 року розгляд справи у суді першої інстанції проведено за відсутності потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Копію оскаржуваної постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року було надіслано на електронну адресу ОСОБА_2 18 листопада 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа Голосіївського районного суду міста Києва (а.с.54).
Інших доказів про те, що потерпілі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 отримали копію постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року раніше ніж 18 листопада 2024 року, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
28 листопада 2024 року, тобто протягом десяти днів з дня отримання копії оскаржуваної постанови судді, потерпілі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу на постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року.
За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст.6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) п.1 ст.6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у ст.6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов'язків» (Рішення ЄСПЛ у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; Рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року).
Однією з основних засад судочинства відповідно до пункту 8 ч.3 ст.129 Конституції України є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Згідно з приписами ст.289 КУпАП, в разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.
З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що наведені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 доводи про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді є обґрунтованими, а тому пропущений строк на оскарження постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року підлягає поновленню.
Щодо доводів апеляційної скарги про скасування постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року та прийняття нової постанови, якою визнати винною ОСОБА_3 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП, то апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №966864 від 14 серпня 2024 року встановлено, що 20 липня 2024 року об 11 год 15 хв. у місті Києві по вул. Михайла Максимовича, 26-В, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «Toyota C-HR», д.н.з. НОМЕР_1 , не дотрималась безпечного інтервалу та здійснила наїзд на транспортний засіб «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_3 порушила вимоги пунктів 2.3 б), 12.1 та 13.1 ПДР, за що передбачено відповідальність за ст.124 КУпАП (а.с.1).
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №966865 від 14 серпня 2024 року вбачається, що 20 липня 2024 року об 11 год 15 хв. у місті Києві по вул. Михайла Максимовича, 26-В, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «Toyota C-HR», д.н.з. НОМЕР_1 , ставши учасником ДТП залишила місце пригоди, чим порушила вимоги пункту 2.10 а) ПДР, за що передбачена відповідальність за ст.122-4 КУпАП (а.с.2).
Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року за наслідками розгляду вказаних вище протоколів про адміністративні правопорушення провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.ст.124 та 122-4 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП суд при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст.ст.251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Пунктом 2.3 б) ПДР, який ставиться у провину ОСОБА_3 передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно з пунктом 12.1 ПДР встановлено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Пунктом 13.1 ПДР передбачено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Відповідно до пункту 2.10 а) ПДР, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Приймаючи рішення про закриття провадження у справі стосовно ОСОБА_3 на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП, суддя першої інстанції зазначив, що зі змісту протоколів про адміністративні правопорушення вбачається, що датою вчинення, поставлених у вину ОСОБА_3 адміністративних правопорушень, є 20 липня 2024 року. В ході судового розгляду справи захисник ОСОБА_3 - адвокат Євдокимов Д.А. звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
На підставі викладеного, суддя першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у даній справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, оскільки на момент розгляду даної справи у суді строки накладення адміністративного стягнення, встановлені ст.38 КУпАП, закінчились.
Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суддею першої інстанції прийнято рішення про закриття провадження у справі, на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, без належного з'ясування всіх обставин справи та обґрунтування своїх висновків.
Зі схеми місця ДТП від 30 липня 2024 року, складеної за наслідками ДТП, яка сталася 20 липня 2024 року, вбачається, що автомобіль «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_2 , отримав наступні пошкодження: задній бампер ліва сторона (а.с.3).
З письмових пояснень ОСОБА_2 слідує, що її чоловік ОСОБА_1 15 червня 2024 року припаркував автомобіль «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_2 , в ЖК «Нова Англія» по вул. Максимовича, 26-В, навпроти магазину «Будівельний». 30 липня 2024 року вона виявила, що ззаду з боку автомобіля є пошкодження. Також ОСОБА_2 виявила записку, в якій був записаний номер телефону: НОМЕР_3 та вказано, що він може надати фото (д.н.з.) автомобіля, який скоїв це ДТП та поїхав з місця події. ОСОБА_2 зателефонувала за цим номером і чоловік їй повідомив, що він пив каву зі своїм товаришем в момент, коли сталася ДТП та прислав фото автомобіля «Toyota C-HR», д.н.з. НОМЕР_1 . В подальшому у ЖЕК ОСОБА_2 дізналася номер телефону власника автомобіля «Toyota C-HR», д.н.з. НОМЕР_1 . Її чоловік ОСОБА_1 зателефонував власнику вказаного автомобіля, але вона сказала, що не вчиняла це правопорушення. З інформації, яка відома ОСОБА_2 , дане правопорушення сталося 20 липня 2024 року з 10 год 30 хв. до 11 год 30 хв. (а.с.5).
З письмових пояснень ОСОБА_3 слідує, що вона за дорученням керує автомобілем «Toyota C-HR», д.н.з. НОМЕР_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , в ДТП не попадала (а.с.14).
Відповідно до письмового повідомлення (розмова зі свідком) від 13 серпня 2024 року, складеного інспектором ВРОМ ДТП УПП у місті Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Я.Матвійчук, вбачається, що 13 серпня 2024 року ним було здійснено вихідний дзвінок за номером (093) 4552610 для з'ясування обставин ДТП, яка мала місце 30 липня 2024 року у місті Києві по вул. Михайла Максимовича, 26-В. При телефонній розмові свідок ОСОБА_4 повідомив, що він став очевидцем того, як жінка, керуючи автомобілем «Toyota C-HR», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснила наїзд на автомобіль «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_2 , та не зупинившись поїхала далі, залишила місце ДТП. Після цього ОСОБА_4 дістав мобільний телефон та сфотографував автомобіль «Toyota C-HR», д.н.з. НОМЕР_1 , коли той уже покидав місце пригоди. Також свідок ОСОБА_4 повідомив, що він залишив свої контактні дані, а саме, номер мобільного номеру телефону та записку для власників пошкодженого автомобіля, для подальшого свідчення стосовно даної події. Також в ході розмови свідок ОСОБА_4 повідомив, що з ним в момент вчинення ДТП ще стали свідками двоє його знайомих товаришів, які при необхідності в майбутньому також готові свідчити по даному факту (а.с.16).
З письмових пояснень свідка ОСОБА_4 від 13 серпня 2024 року слідує, що він став свідком того, що 20 липня 2024 року об 11 год 15 хв. по вул.Максимовича, 26-В у місті Києві, автомобіль «Toyota», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, здійснював виїзд з парко - місця передом та зачепив своїм переднім правим бампером автомобіль «Honda», д.н.з. НОМЕР_2 , ліву сторону заднього бамперу. Будь-які сигнали про зупинку автомобіля «Toyota» дівчина проігнорувала та покинула місце події (а.с.17).
З наявного у матеріалах справи фото, яке зроблене свідком ОСОБА_4 на мобільний телефон на місці пригоди, зображено задню частину автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_1 , та міститься інформація про дату і час його здійснення, а саме, 20 липня 2024 року об 11 год 15 хв. (а.с.19).
Відповідно до протоколу огляду транспортного засобу від 14 серпня 2024 року, складеного інспектором ВРОМ ДТП УПП у місті Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Я.Матвійчуку, встановлено що 14 серпня 2024 року у присутності водія ОСОБА_3 було проведено огляд автомобіля «Toyota C-HR», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті такого огляду встановлено: подряпини лако-фарбового покриття переднього бамперу із правої сторони, подряпини передньої правої пластикової накладки крила, сліди білої фарби на автомобілі (а.с.27).
З письмових пояснень ОСОБА_1 слідує, що він та його дружина перебували у відпустці у Полтавській області. В цей час їх автомобіль знаходився у Києві на вул. Максимовича, 26-В. 30 липня 2024 року його дружина ОСОБА_2 повернулася до міста Києва, після чого повідомила йому, що їх автомобіль пошкоджено, вона зв'язалась зі свідком, який залишив номер телефону на лобовому склі автомобіля, та повідомив номер автомобіля і відправив їй фото автомобіля. Також його дружина ОСОБА_2 повідомила йому, що вона дізналась у охорони номер телефону власника автомобіля. Він зателефонував на вказаний номер телефону й повідомив особі, що знає про те, що вона пошкодила їх автомобіль та запропонував їй зустрітися, на що отримав відповідь, що вона не розуміє про що іде мова. Тоді ОСОБА_1 повідомив їй, що вимушений звернутися до поліції. Через одну годину ОСОБА_3 пере телефонувала йому і сказала, що в неї є якісь пошкодження на автомобілі, які вона раніше не помічала, але у працівників охорони дізналася, що в них немає запису з відеокамер, і вона не буде ремонтувати їх автомобіль. Також ОСОБА_1 повідомив, що 13 серпня 2024 року він зустрівся у місті Києві зі свідком ДТП ОСОБА_4 , який повідомив йому, що бачив ДТП та намагався зупинити автомобіль порушниці, але вона не реагувала на нього. Того ж дня, тобто 13 серпня 2024 року, ОСОБА_1 співставив свідчення свідка з пошкодженнями на автомобілі, які повністю співпали. 14 серпня 2024 року ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 прибули до відділку поліції для дачі пояснень та співставлення пошкоджень. Поставивши поряд два автомобілі, було видно, що пошкодження на них співпадають повністю (а.с.28-29).
З фотографій із системи комплексного спостереження «Безпечне місто», які містяться на диску DVD-R, та відеозаписів на ньому, вбачається, що при співставленні працівником поліції видимих механічних пошкоджень автомобіля «Toyota C-HR», д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіля «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_2 , встановлено, що у автомобіля «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_2 , наявні подряпини на задньому бампері з лівої сторони, а в автомобіля «Toyota C-HR», д.н.з. НОМЕР_1 , наявні подряпини лако-фарбового покриття переднього бамперу із правої сторони, подряпини передньої правої пластикової накладки крила, сліди білої фарби на автомобілі. Також видно, що вказані вище пошкодження, які зафіксовані на цих автомобілях, розташовані на одній висоті від асфальтного покриття (а.с.26).
Апеляційний суд враховує, що вказані вище докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є зокрема, пояснення свідків.
Згідно з ч.1 ст.272 КУпАП, як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що у суді першої інстанції 10 жовтня 2024 року був допитаний свідок ОСОБА_4 , який показав про те, що 20 липня 2024 року він стояв поблизу ЖК «Нова Англія» та бачив як дівчина на автомобілі «Toyota C-HR», чорного кольору, зачепила автомобіль «Honda», однак місце ДТП залишила, не реагуючи на подані ним сигнали про зупинку. Після цього він сфотографував номерний знак автомобіля «Toyota C-HR» та залишив свій номер телефону на лобовому склі автомобіля «Honda».
Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції судом задоволено клопотання захисника ОСОБА_3 - адвоката Євдокимова Д.А. про виклик та допит свідка ОСОБА_4 з тих підстав, що суддя першої інстанції допитав вказаного свідка без участі захисника, який 09 жовтня 2024 року подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначене на 10 жовтня 2024 року.
У суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_4 підтвердив свої покази, які він надав працівнику поліції 13 серпня 2024 року та у суді першої інстанції 10 жовтня 2024 року. Крім того, ОСОБА_4 пояснив, що він стояв ззаду з правої сторони від автомобіля «Toyota», чорного кольору, водій якого намагалася виїхати з парко-місця. Вказав, що він не бачив момент зіткнення автомобілів, проте чув звук удару під час виїзду автомобіля «Toyota» з парко - місця. Також свідок пояснив, що подавав сигнали руками водію автомобіля «Toyota» щоб вона зупинилась, однак вона поїхала з місця пригоди.
Враховуючи наведене, а також те, що стороною захисту не надано доказів того, що вказаний свідок є зацікавленим в результатах розгляду справи, підстав не довіряти його поясненням, апеляційний суд не вбачає.
Так, незважаючи на не визнання своєї вини особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявними у справі доказами у поза розумний сумнів доведено факт порушення ОСОБА_3 вимог п.2.3 б), п.12.1, п.13.1, п.2.10 а) ПДР, за що передбачена відповідальність за ст.122-4, 124 КУпАП. Так, вина ОСОБА_3 у вчиненні цих правопорушень підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме, даними, що містять: протокол про адміністративне правопорушення від 14 серпня 2024 року серії ААД №966864; протокол про адміністративне правопорушення від 14 серпня 2024 року серії ААД №966865; схема місця ДТП щодо характеру та локалізації пошкоджень автомобіля «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_2 , отриманих унаслідок ДТП; письмові пояснення свідка ОСОБА_4 щодо обставин ДТП та залишення ОСОБА_3 місця пригоди; письмові пояснення потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; протокол огляду транспортного засобу від 14 серпня 2024 року щодо характеру та локалізації механічних пошкоджень автомобіля «Toyota C-HR», д.н.з. НОМЕР_1 ; фотографії із системи комплексного спостереження «Безпечне місто», які містяться на диску DVD-R, та відеозаписів на ньому. Дані, що містяться у зазначених джерелах доказів, локалізація і характер пошкоджень транспортних засобів, а саме, у автомобіля «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодження заднього бамперу з лівої сторони, а у автомобіля «Toyota C-HR», д.н.з. НОМЕР_1 , подряпини лако-фарбового покриття переднього бамперу із правої сторони, подряпини передньої правої пластикової накладки крила, сліди білої фарби на автомобілі, які розташовані на цих автомобілях на одній висоті, вказують на безпосередню причетність ОСОБА_3 до ДТП, яка сталася 20 липня 2024 року за участі даних автомобілів, та її вину у порушенні вищезазначених вимог ПДР.
З наведених підстав, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи сторони захисту про те, що наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, 124 КУпАП.
Отже, оцінивши наведені вище докази в їх сукупності, які є належними та достатніми щодо підтвердження доведення порушення ОСОБА_3 пунктів 2.3 б), 12.1, 13.1, 2.10 а) ПДР, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність в її діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що згідно з п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Правила ч.2 ст.38 КУпАП визначають строки накладення адміністративного стягнення. Дана норма регламентує, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій і четвертій цієї статті.
У ст.23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Разом з тим, сплив строку накладення адміністративного стягнення, на відміну від відсутності в діях особи складу чи події адміністративного правопорушення, або ж вчинення особою дій в стані крайньої необхідності чи необхідної оборони, є очевидно нереабілітуючою підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку про скасування постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року, з прийняттям нової постанови про визнання ОСОБА_3 винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, та закриття провадження у справі відносно неї на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись п.7 ч.1 ст.247, ст.294 КУпАП,
Поновити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 .
Апеляційну скаргупотерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року, відповідно до якої провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП.
На підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі щодо ОСОБА_3 закрити, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративні правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.М.Верланов