Справа № 757/43741/20-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3444/2025
Головуючий у суді першої інстанції: Підпалий В.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
25 лютого 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Онішука М.І.,Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2022 року, ухвалене у складі судді Підпалого В.В., у справі № 757/43741/20-ц за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,-
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. Зазначав, що в провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебував обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015110100000611 від 20.03.2015 року по обвинуваченню його, неповнолітнього на момент затримання 26.03.2015 року, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, п.п. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. З 26.03.2015 року по 15.01.2020 року він знаходився під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор». 15.01.2020 року колегією судді Київського апеляційного суду ухвалено рішення, згідно з яким його звільнено з-під варти в залі суду у зв'язку із скасуванням ухвали про продовження строку тримання під вартою від 25.11.2019 року, постановленої незаконним складом суду. Таким чином, він перебував під вартою 4 роки 10 місяців, з них 2 року 2 місяці 7 днів у зв'язку з помилкою системи державного органу судової влади, а судовий розгляд за його обвинуваченням було розпочато спочатку новим головуючим суддею. Виявилося, що справу розглядав незаконний склад суду, а саме, колегія суддів Броварського міськрайонного суду Київської області у складі Батюка В.В. під головуванням Телепенька А.Д., присяжних Ігнатенка В.М., Матвієнко С.О., Мироненка В.Л., запасного присяжного Луценко О.В., оскільки головуючий суддя Телепенько А.Д. був не уповноважений відповідним рішенням зборів суддів розглядати справи відносно неповнолітніх (п.14 ст. 31 КПК України). Зазначав, що працівниками державного органу в особі судової системи допущено протиправні дії (бездіяльність), якими порушено його права, свободи та інтереси щодо захисту його прав у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Шкода, завдана йому незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності, та шкода, завдана незаконним триманням його під вартою, підлягають самостійному обрахунку та відшкодуванню, а тому моральну шкоду за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності слід розраховувати, виходячи з розміру однієї мінімальної зарплати за кожен місяць, а за незаконне тримання під вартою - з розміру двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць тримання під вартою. З урахуванням викладеного, просив суд стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на його користь 260 000,00 грн. моральної шкоди.
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, та стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на його користь 338 000,00 грн. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині визначення розміру відшкодування завданої йому моральної шкоду. Зазначає, що його справу розглядали неуповноваженим складом суду з 06.07.2017 по 13.09.2019, тобто 2 роки 2 місяці і 7 днів. Такими протиправними діями працівників державного органу йому завдано моральну шкоду, оскільки після заміни складу суду відповідно до вимог ст. 315 КПК України кримінальне провадження у суді першої інстанції здійснювалося спочатку. При цьому, весь цей час він перебував під вартою в СІЗО. Виходячи з положень ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», вважає, що моральну шкоду за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності слід розраховувати, виходячи з розміру однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць, а за незаконне тримання під вартою - з розміру двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць тримання під вартою. Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», чинним на момент його звернення до суду з позовом, встановлено мінімальну заробітну в розмірі 5 000,00 грн. Відтак, розмір заподіяної йому моральної шкоди за 2 роки 2 місяці і 7 днів протиправних дій (бездіяльності) працівників судової системи, на момент його звернення до суду становив 260 000,00 грн. (26 місяців х 2 мінімальні заробітні плати - 5 000 грн.). Разом з тим, на момент винесення оскаржуваного рішення в лютому 2022 року мінімальна заробітна плата вже становила 6 500,00 грн. Отже, згідно оновленого розрахунку суд першої інстанції на момент винесення рішення мав присудити йому 338 000,00 грн. (26 місяців х 2 мінімальні заробітні плати - 6 500 грн.).
Представник Державної казначейської служби України подав відзив на апеляційну скаргу. Заперечує проти доводів позивача, вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, Державна казначейська служба України не є належним відповідачем в даній справі. Відтак, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні Тимофєєва Т.М., яка діє в інетерсах Державної казначейської служби України, проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлявся судом через підсистему «Електронний суд» та додатково на зазначену ним в апеляційній скарзі електронну адресу. Згідно звітів про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду ОСОБА_1 доставлено судові повістки про час, дату і місце проведення судового засідання, відтак позивач є належним чином повідомленим про час та місце апеляційного розгляду справи. Також колегія суддів враховує, що 18 грудня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» направив суду заяву про розгляд справи без його участі, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Як встановлено судом, в провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебував обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015110100000611 від 20.03.2015 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітнього на момент затримання - 26.03.2015 року, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 146, п.п. 3,6,12 ч.2 ст. 115 КК України.
З 26.03.2015 року по 15.01.2020 року ОСОБА_1 знаходився під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
15.01.2020 року колегією суддів Київського апеляційного суду скасовано ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області про продовження строку тримання під вартою від 25.11.2019 року, згідно з яким ОСОБА_1 звільнено з-під варти в залі суду.
При цьому ОСОБА_1 перебував під вартою 4 року 10 місяців, з них 2 року 2 місяці 7 днів у зв'язку із розглядом справи не уповноваженим складом суду, судовий розгляд за обвинуваченням позивача розпочато спочатку новим головуючим суддею.
Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволенян позовних вимог ОСОБА_1 та стягнув з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції. Суд першої інстанції допустив порушення норм матерального і процесуального права.
Так, статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, у тому числі, у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовуються: 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
Відповідно до ст. 4 вказаного Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
У частинах четвертій та п'ятій статті 4 вищевказаного Закону визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
З аналізу норм ст. 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» шкода, завдана особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади відшкодовується державою, яка повинна брати участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади, дії якого призвели до завдання позивачу шкоди.
При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам необхідно виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
Отже, належним відповідачем у цій справі є держава, яка повинна брати участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади (дії якого призвели до завдання позивачу шкоди), проте, у цій справі Державна казначейська служба України, яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює лише списання коштів з державного бюджету, є єдиним відповідачем.
У даній справі підставою для звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди позивач ОСОБА_1 зазначав скасування Київським апеляційним судом ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.11.2019 року про продовження строку тримання його під вартою.
Разом з тим, ОСОБА_1 Броварський міськрайонний суд Київської області, з незаконністю рішення якого він пов'язував завдання йому моральної шкоди, відповідачем не зазначав.
Заявлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Тому, вказані обставини виключать можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
При цьому, враховучи, що під час розгляду справи встановлено неправильне застосування норм матеріального права, та порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, апеляційний суд вважає, що в даному випадку є підстави для виходу за межі доводів апеляційної скарги, передбачені ст. 367 ЦК України.
Крім того, під час розгляду справи апеляційним судом установлено, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року у справ № 361/6846/15-к, зміненим ухвалою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, і призначено йому покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, у виді позбавлення волі на строк тринадцять років. При цьому судом було зараховано за правилами, передбаченими ч.5 ст.72 КК України (в редакції від 26.11.2015), в строк відбування покарання ОСОБА_1 попереднє ув'язнення з 26 березня 2015 року по 15 січня 2020 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Тобто, за результатом розгляду кримінального провадження ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, при призначенні йому покарання було зараховано строк перебування його під вартою (попередньго увязнення) з 26 березня 2015 року по 15 січня 2020 року, щодо якого було подано даний позов.
Враховучи викладене, заочне рішення піягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 05 березня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді