Справа № 11-кп/824/2581/2025 .
№ 752/12364/22
Категорія КК: ч. 2 ст. 111 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1
18 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 та обвинуваченої ОСОБА_6 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2024 року, -
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2024 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 до 19 січня 2025 року включно.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних заходів контролю.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги захисник вказує про незаконність складу суду, яким прийнято оскаржуване рішення, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність розгляду клопотання прокурора.
На думку захисника, висновки суду щодо наявності ризиків, визначених ст. 177 КПК України не відповідають обставинам кримінального провадження. Подане прокурором клопотання не містить належного обґрунтування підстав, з яких до ОСОБА_6 не може бути застосовано більш м'якого виду запобіжного заходу. Так само суд, у своєму рішенні, не вказав таких підстав.
Захисник вказує про те, що суд, не взяв до уваги дані про особу обвинуваченої, оскільки вона має міцні соціальні зв'язки, на її утриманні знаходиться матір похилого віку, яка потребує додаткового догляду. В матеріалах судового провадження відсутні докази впливу ОСОБА_6 на потерпілих та свідків до обрання їй найсуворішого запобіжного заходу.
Крім того, захисник звертає увагу, що суд, всупереч вимогам ст. 183 КПК України, не застосував до ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Вказані порушення, на думку захисника, перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, тому воно має бути скасоване.
В апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачена ОСОБА_6 просить скасувати вказану ухвалу, обрати їй більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту, або визначити запобіжний захід у виді застави в межах, визначених ч. 5 ст. 182 КПК України.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги обвинувачена вказує про безпідставне неврахування судом доводів сторони захисту під час заявлення клопотання про зміну їй запобіжного заходу.
Так, обвинувачена звертає увагу, що тривалий час перебуває під вартою. Ті ризики, про які вказує прокурор у своєму клопотанні з часом зникли. Натомість суд першої інстанції формально здійснюючи розгляд клопотання прокурора, безпідставно продовжує строк тримання під вартою, без визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Крім того, обвинувачена зазначає, що дослідженими судом доказами не підтверджується її винуватість. Ряд досліджених доказів отримані з порушенням ст. 84 КПК України. Однак суд ігнорує викладене та продовжує строк тримання під вартою.
Поза увагою суду також залишились дані про особу обвинуваченої, яка є пенсіонеркою з погіршеним станом здоров'я. Обвинувачена має позитивні характеристики її особи, офіційно працювала, мала більш як 35 років трудового стажу, раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченої, які підтримали подані апеляційні скарги, вивчивши надані судом першої інстанції та стороною захисту матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що останні не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Під час судового розгляду суд, відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Як убачається з матеріалів, наданих судом першої інстанції, судом розглянуто письмове клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 .. Судом заслухано думку сторін кримінального провадження, вивчено матеріали судового провадження.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції дотримано вимоги кримінального процесуального закону в ході розгляду вказаного питання належним складом суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою. Отже будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою не є можливим згідно з процесуальними нормами КПК України.
Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Судом враховано те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, проти основ національної безпеки України.
Так, судом першої інстанції враховано обставини скоєння інкримінованого обвинуваченій злочину, покарання, яке може бути призначене, за умови визнання її винною, що, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування та саме по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Крім того, враховано розвинуті та стабільні зв'язки з цивільним чоловіком в Криму, інкриміновані зв'язки із спецслужбами держави-агресора, що свідчить про обґрунтованість реального ризику, що обвинувачена ОСОБА_6 , будучи неізольованою від суспільства в рамках лише такого запобіжного заходу як тримання під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності буде переховуватись від суду, насамперед на території Російської Федерації чи тимчасово окупованій території України. Достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.
Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» (п. 80), в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Окрім того, серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що тяжкість можливого покарання може спонукати обвинувачену переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, судом враховано стадію судового розгляду вказаного кримінального провадження, а тому колегія суддів погоджується з обґрунтованістю ризику незаконного впливу на свідків чи іншого можливого перешкоджання кримінальному провадженню.
Всупереч доводам апеляційних скарг сторони захисту, судом враховано вік обвинуваченої, її стан здоров'я, місце проживання та інші обставини, що характеризують її особу, дані про її соціальні зв'язки та спосіб життя, та прийнято обґрунтований висновок, що останні не можуть свідчити про відсутність або зменшення відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в умовах продовження збройної агресії РФ в Україні.
Судом першої інстанції належним чином обґрунтовано неможливість призначення застави ОСОБА_6 , з чим погоджується і колегія суддів.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційних скарг про відсутність доказів винуватості обвинуваченої, з огляду на докази, зібрані під час здійснення досудового розслідування. Питання доведення чи не доведення винуватості обвинуваченої є предметом розгляду судом першої інстанції на підставі безпосередньо досліджених доказів під час судового розгляду, який на даний час не завершений.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Печерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2024 року. Тому апеляційні скарги захисника та обвинуваченої підлягають залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 376, ст. 407, ст. 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2024 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 до 19.01.2025 включно, - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/2581/2025 .
№ 752/12364/22
Категорія КК: ч. 2 ст. 111 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1
18 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 та обвинуваченої ОСОБА_6 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2024 року, -
Приймаючи до уваги те, що складання ухвали вимагає значного часу, колегія суддів вважає за можливе обмежитися складанням і оголошенням лише резолютивної її частини.
Керуючись ст. 376, ст. 407, ст. 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2024 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 до 19.01.2025 включно, - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголосити 24 лютого 2025 року о 14 годині.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3