05 березня 2025 року м.Чернігів Справа № 620/16896/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Клопота С.Л.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просить наступне.
1. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 07 жовтня 2024 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
2. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та доплати щомісячного грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 07 жовтня 2024 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 і станом на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 04 листопада 2024 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 і станом на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт.
Ухвалою судді від 03.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
Відповідачем подано відзив на позов, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.
ОСОБА_1 з 23.08.2018 по 07.10.2024 проходила військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
Капітан ОСОБА_1 наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 03.09.2024 № 947 була призначена на посаду до управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.10.2024 № 238 була виключена зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 07 жовтня 2024 року.
Статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі також - «КЗпП України») зобов'язано роботодавця при звільненні працівника провести в день звільнення виплату всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації; та про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Проте, в день виключення капітана ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог статті 116 КЗпП України відповідач не повідомив письмово її про суми основних та додаткових щомісячних видів грошового забезпечення, одноразових видів грошового забезпечення, заохочувальних та компенсаційних виплат, інших виплат, на які вона має право згідно з умовами контракту і відповідно до законодавства за період перебування на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .
Про ймовірне порушення прав щодо виплати у зменшеному розмірі грошового забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач дізналась після виключення зі списків особового складу частини.
Позивачка направила на адресу відповідача заяву від 20.11.2024 з проханням здійснити перерахунок та доплату грошового забезпечення, з 29.01.2020 по 07.10.2024 шляхом визначення розмірів посадового окладу та окладу за військове звання із застосуванням показників прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", "Про Державний бюджет України на 2021 рік", "Про Державний бюджет України на 2022 рік", "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
16 грудня 2024 року рекомендованим поштовим відправленням № 1400000062628 позивачка одержала супровідний лист-відповідь від 13.12.2024 № 22/735 та запитані документи, зокрема відповідач надав «Довідку-витяг із роздавальних відомостей на виплату грошового забезпечення колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 » від 13.12.2024 № 148/348 (далі також «довідка-витяг від 13.12.2024 № 148/348»).
Так, відповіддю від 13.12.2024 № 22/735 відповідач відмовив позивачу у проханні щодо здійснення перерахунку та доплати грошового забезпечення за спірний період.
Не погодившись з цим, позивачка звернулась до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також «Закон № 2011-ХІІ») відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
В силу положень статті 19 Закону України від 05.10.2000 №2017-111 «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі також «Постанова № 704»), якою з 01.03.2018 було збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб.
Відповідно до п. 10 Постанови № 704, ця постанова набрала чинності з 01.03.2018.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі також «Постанова № 103»).
Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, чинній до прийняття Постанови № 103, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з п. 6 Постанови № 103, внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови № 704 були внесені зміни, внаслідок яких п. 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції, а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, з лютого 2018 року було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями: замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Пункт 6 постанови КМУ № 103 втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18.
Тобто, саме з 29.01.2020 була відновлена дія п. 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018.
Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 по справі № 440/6017/21 зауважив, що на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 цієї постанови було викладено в редакції змін, передбачених пунктом 6 постанови №103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Тобто, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
З наведеного висновується, що з 29.01.2020 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18, виникли підстави для встановлення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
Водночас, Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону №2017-111).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Разом з тим, згідно з п. З розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01 січня 2017 року) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
З огляду на правовідносини, що виникають у цій справі вбачається, що положення п. 4 Постанови № 704 та п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» можуть підлягати солідарному застосуванню.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
Натомість розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 01 січня відповідного року на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями не впливає.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудні 2019 року у справі № 240/4946/18, щодо застосування п. З розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
При цьому, згідно із ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (п.1) та порядок встановлення державних стандартів.
Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому п. 8 Прикінцевих положень Закону України № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» № 2629-VIII від 23.11.2018 було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-ІХ від 14.11.2019 (далі - Закон №294-ІХ) та Закони № 1082-ІХ, № 1928-ІХ таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022, 2023 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення п.4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-ІХ не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Відповідно до ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 по справі №913/204/18, від 10.03.2020 по справі №160/1088/19, від 09.06.2022 у справі №520/2098/19).
Отже, з огляду на передбачені в частині 3 статті 7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 29.01.2020 положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин належить застосувати пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1928-ІХ та Закону № 2710-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
На підставі вказаних висновків Верховного Суду, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, можна дійти висновку, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, починаючи з 29.01.2020, діяв протиправно.
Наведене узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21 та від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21.
Відтак, не приведення редакції постанови № 704 у відповідність до рішення суду, не може позбавляти особу гарантованого соціального захисту.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять такі складові: 1) посадовий оклад, 2) оклад за військовим званням, 3) надбавка за вислугу років, 4) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Вище наведена інформація, а відтак і включення до складу грошового забезпечення щомісячних основних та щомісячних додаткових видів, не тільки відповідає додатку 8 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2017 № 3-1 (зі змінами), а й повністю узгоджується з наведеними вище висновками Верховного Суду щодо порядку обрахунку розміру грошового забезпечення.
Відповідно до статті 9 Закону № 2011-ХІІ та Постанови № 704, наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 був затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі також «Порядок № 260»), що набрав чинності 20 липня 2018 року.
Пунктом 1 розділу IV Порядку № 260 встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у відповідних розмірах.
Пунктом 1 розділу VI Порядку № 260 закріплено норму, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків.
Також військовослужбовцям, які мають присвоєну в установленому порядку класну кваліфікацію, займають посади і виконують службові обов'язки за спеціальністю, щомісяця виплачується надбавка за кваліфікацію у відсотках посадового окладу - визначено у пункті 1 розділу VXIII Порядку № 260.
Пунктом 1 розділу XI Порядку № 260 встановлено, що військовослужбовцям, яким надано доступ до державної таємниці та які виконують службові обов'язки в умовах режимних обмежень у зв'язку з роботою, що передбачає доступ до державної таємниці відповідно до функціональних обов'язків, займаються розробкою, виготовленням, обліком, зберіганням і використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці, виплачується надбавка до посадових окладів.
Командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби. Зазначене передбачене пунктами 1, 2 розділу XVI Порядку № 260
Згаданими Постановою № 704 та Порядком № 260 також встановлено, що щомісячні додаткові види грошового забезпечення розраховуються у відсотках посадового окладу.
Пунктом 6 розділу XXIII Порядку № 260 встановлено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Пунктом 7 розділу XXIV Порядку № 260 встановлено, що до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Згідно пункту 6 розділу XXXI Порядку № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Пунктом 1 розділу XXXII Порядку № 260 встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Пунктом 5 розділу XXXII Порядку № 260 визначено, що одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби військовослужбовцям, звільненим із займаних посад, обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Відтак розміри грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток та одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби прямо залежать від встановлених розмірів окладу за військовим званням та посадового окладу.
Як вбачається з відповіді військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2024 № 22/735 та довідки-витягу від 13.12.2024 № 148/348, грошове забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 07.11.2024, у тому числі його складові:
- щомісячні основні види грошового забезпечення (оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років);
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавка за особливості проходження служби, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень) та премія;
- грошова допомога для оздоровлення за 2020 - 2024 роки, що була виплачена: за 2020 р. - у травні 2020 р., за 2021 р. - у грудні 2021 р., за 2022 р. - у листопаді 2022 р., за 2023 р. - у листопаді 2023 р.;
- матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки, що була виплачена: за 2020 р. - у грудні 2020 р., за 2021 р. - у грудні 2021 р., за 2022 р. - у грудні 2022 р.
було виплачене із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік".
Зазначене підтверджується інформацією колонки 2 довідки-витягу від 13.12.2024 № 148/348 та тим, що позивачу у спірному періоді:
- розмір окладу за військове звання «лейтенант» виплачувався в розмірі 1130,00 грн: 1762 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року) * 0,64 (тарифний коефіцієнт) = після округлення 1130,00 грн.;
- розмір окладу за військове звання «старший лейтенант» виплачувався в розмірі 1200,00 грн: 1762 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року) * 0,68 (тарифний коефіцієнт) = після округлення 1200,00 грн.;
- розмір окладу за військове звання «капітан» виплачувався в розмірі 1270,00 грн: 1762 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року) * 0,72 (тарифний коефіцієнт) = після округлення 1270,00 грн.;
- військовослужбовець військової служби за контрактом ОСОБА_1 обіймала посаду за 19 тарифним розрядом та посадовий оклад виплачувався в розмірі 4370,00 гривень: 1762 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року) * 2,48 (тарифний коефіцієнт) = після округлення 4370,00 грн;
- у подальшому, військовослужбовець військової служби за контрактом ОСОБА_1 обіймала посаду за 21 тарифним розрядом та посадовий оклад виплачувався в розмірі 4650,00 гривень: 1762 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року) * 2,64 (тарифний коефіцієнт) = після округлення 4650,00 грн.
Оскільки грошове забезпечення позивача (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення), у спірному періоді, було розраховане і виплачувалося виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року в розмірі 1762 гривні, відповідно і грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань були обчислені та виплачені з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включені щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення, що розраховані також із показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року в розмірі 1762 гривні.
З огляду на передбачені в ч. З ст. 7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 29.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими, прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі, для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин належить застосувати пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1928-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суд у складі Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі № 420/18318/23.
Стосовно позовних вимог в частині періоду з 20.05.2023 по 07.10.2024 суд зазначає таке.
З 20 травня 2023 року пункт 4 Постанови № 704 діє в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, та установлює, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Проте згідно із частиною першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали.
Окремо суд зазначає, що зміни до п. 4 Постанови № 704, внесені згаданою Постановою № 481 (щодо встановлення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців з розміру 1762 гривні) містять норму прямої дії та поширюють свою дію тільки на ті правовідносини, які виникли після набрання ним чинності - після 20.05.2023.
Положення Постанови № 481 стосовно змін до п. 4 Постанови № 704 не можуть змінити обсяг прав позивача, який було встановлено попереднім нормативно-правовим актом.
Правовідносини цього позову виникли 29 січня 2020 року, відтак у разі задоволення позовних вимог, зокрема станом на 01.01.2023 розміри посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, а відтак і усе грошове забезпечення, не може бути зменшене з дня набрання чинності Постанови № 481.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Підстави для повернення судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 07 жовтня 2024 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та доплати щомісячного грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 07 жовтня 2024 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 і станом на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 04 листопада 2024 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 і станом на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 05 березня 2025 року.
Суддя Сергій КЛОПОТ