м. Миколаїв
06 березня 2025 р.справа № 400/9335/24
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачіввідповідач 1: військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 відповідач 2: ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ,
провизнання протиправним та скасування наказу від 27.09.24 р. № 276 в частині, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1, ВЧ НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач 2, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в якому просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про призов на військову службу під час мобілізації від 27 вересня 2024 р. № 276 в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 ;
2) зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 .
На обґрунтування своїх вимог позивач пояснив, що його мобілізація ІНФОРМАЦІЯ_3 та подальше зарахування до складу ВЧ НОМЕР_1 носять протиправний характер, оскільки він не підлягав призову на підставі відстрочки від мобілізації у зв'язку з його бронюванням як працівника ПАТ “Київстар».
ВЧ НОМЕР_1 у відзиві просила відмовити в задоволенні позову, так як ОСОБА_1 був зарахований до складу ВЧ НОМЕР_1 на підставі поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_4 , при цьому, командир ВЧ НОМЕР_1 виходив з того, що ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснив мобілізацію позивача на законних підставах та перевірив наявність (відсутність) у нього підстав для звільнення від призову. Наказ про зарахування позивача до ВЧ НОМЕР_1 є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою правову дію фактом його виконання. Також відповідач 1 звернув увагу суду на те, що Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» не містить такої підстави для звільнення з військової служби, як бронювання військовослужбовця.
ІНФОРМАЦІЯ_3 подав відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позову з мотивів того, що на момент прийняття наказу про мобілізацію позивача, останнім не було надано ніяких доказів свого бронювання. Дані про бронювання позивача були відсутні і в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів ІКС "Оберіг". Повідомлення про бронювання ОСОБА_1 разом з відповідним наказом Міністерства економіки України до ІНФОРМАЦІЯ_4 також не надходило. За таких обставин, мобілізація позивача була здійснена на законних підставах.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
ОСОБА_1 має статус військовозобов'язаного, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 .
26 вересня 2024 р. ОСОБА_1 було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження військово-лікарської комісії, за результатами якої він був визнаний придатним до військової служби.
В той же день ІНФОРМАЦІЯ_3 видано наказ № 267 “Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час проведення мобілізації», згідно з яким ОСОБА_1 призвано на військову службу та направлено до ВЧ НОМЕР_1 .
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 27 вересня 2024 р. № 276 ОСОБА_1 зараховано на посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу.
Суд звертає увагу, що в позовній заяві помилково стверджується, що позивач був призваний на військову службу наказом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 27 вересня 2024 р. № 276 - це дата та номер наказу командира ВЧ НОМЕР_1 про зарахування позивача до цієї військової частини, а призов позивача здійснено наказом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 26 вересня 2024 р. № 267.
Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу правомірності призову позивача на військову службу за мобілізацією та зарахування його до складу військової частини з урахуванням наявності у позивача відстрочки.
Згідно з преамбулою Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», він встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
За ст. 1 цього Закону, мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (ст. 4 ч. 2 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Згідно зі ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Статтею 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 р. № 2102-ІХ, з 5 год. 30 хв. 24 лютого 2022 р. строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і діє до тепер.
Одночасно, ст. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 65/2022 “Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 3 березня 2022 р. № 2105-ІХ, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до ст. 23 ч. 1 п. 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
Відповідно до п. 1, 2 Порядку бронювання військовозобов'язаних за списком військовозобов'язаних під час дії воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (далі - Порядок № 76), в редакції на час мобілізації позивача (вересень 2024 р.), цей Порядок визначає механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу:
в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування;
на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період;
на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;
у спеціалізованих установах ООН, міжнародних судових органах, міжнародних та неурядових організаціях та установах, членом, учасником або спостерігачем у яких є Україна, відповідно до укладених міжнародних договорів України;
в операторах протимінної діяльності, які проводять розмінування (гуманітарне розмінування) відповідно до законодавства (далі - оператори протимінної діяльності) (п. 1).
Бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), погодженими Міноборони (військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, Службі зовнішньої розвідки, розвідувальному органі Міноборони, - за списками, погодженими СБУ, Службою зовнішньої розвідки, розвідувальним органом Міноборони), в паперовій та/або електронній формі або в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) відповідно до Порядку бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650 “Деякі питання бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану» (далі - Порядок бронювання засобами Єдиного державного вебпорталу).
Заброньованим військовозобов'язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка) (п. 2).
Відповідно до п. 12 Порядку № 76, з метою оформлення військовозобов'язаним відстрочки Мінекономіки надсилає рішення про бронювання військовозобов'язаних органам державної влади, іншим державним органам, якими подано списки, а також Міноборони (СБУ, Службі зовнішньої розвідки, розвідувальному органу Міноборони).
Міноборони (СБУ, Служба зовнішньої розвідки, розвідувальний орган Міноборони) у триденний строк доводить зазначене рішення до відома відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки, відповідного підрозділу розвідувального органу Міноборони).
Орган державної влади, інший державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа та організація видають військовозобов'язаному витяг із зазначеного рішення за формою згідно з додатком 3.
Витяг, засвідчений підписом керівника та скріплений печаткою (у разі її наявності) відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, є документом, що підтверджує надання військовозобов'язаному відстрочки.
Витяг видається військовозобов'язаному під розпис у відомості видачі бланків спеціального військового обліку, складеній за формою згідно з додатком 4.
Як слідує з вищенаведеного, доказом бронювання військовозобов'язаного є витяг з наказу Міністерства економіки України, який видається військовозобов'язаному під розпис.
За приписами ст. 74 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В матеріалах справи відсутні докази того, що під час мобілізації 26 травня 2024 р. ОСОБА_1 надав ІНФОРМАЦІЯ_5 витяг з наказу Міністерства економіки України про своє бронювання.
Стосовно наданих позивачем доказів, таких як витяг з Єдиного державного веб-порталу електронних послуг “Дія» про бронювання військовозобов'язаного та витяг з “Резерв+», суд зазначає наступне.
В цих документах вказано, що ОСОБА_1 має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 23 січня 2025 р., але обидва документи сформовано 27 вересня 2024 р., тобто вже після мобілізації позивача.
Крім того, з них неможливо встановити, з якої дати позивачу була надана відстрочка і чи діяла вона на день мобілізації 26 вересня 2024 р.
В цьому контексті суд враховує пояснення ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо відсутності у нього на час прийняття наказу про мобілізацію ОСОБА_1 даних про бронювання останнього шляхом отримання відповідного повідомлення від Міністерства економіки України, або відповідних відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ІКС "Оберіг".
Таким чином, на момент винесення 26 вересня 2024 р. ІНФОРМАЦІЯ_3 наказу про мобілізацію позивача, до нього у встановленому порядку не надходили документи про бронювання ОСОБА_1 , а позивач не надав витягу з наказу Міністерства економіки України про своє бронювання. Не надано таких доказів суду і під час розгляду спрви.
Стосовно другої вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу ВЧ НОМЕР_1 , яким його зараховано до списків особового складу цієї частини, суд зазначає наступне.
Ця вимога є похідною від першої вимоги, так як пов'язана з нею єдиним обґрунтуванням - незаконною мобілізацією позивача у зв'язку з наявністю у нього відстрочки через бронювання.
Оскільки суд не вбачає підстав для задоволення першої вимоги, то і похідна вимога також не може бути задоволена.
Також суд враховує і наступне.
Статтею 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» надано визначення таким поняттям, як “військовозобов'язаний» і “військовослужбовець», а саме: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу, а військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Відповідно до ст. 24 ч. 1 п. 4 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Отже, з 26 вересня 2024 р. ОСОБА_1 проходить військову службу і має статус військовослужбовця.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації визначені ст. 26 ч. 4 п. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» і серед них така підстава як бронювання військовослужбовця відсутня.
Предметом регулювання ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Стаття 24 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає мету бронювання військовозобов'язаних. За її змістом бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації через бронювання та звільнення з військової служби під час мобілізації є різними правовими категоріями, які регулюються різними законами.
За колом осіб бронювання стосується тільки військовозобов'язаних і є підставою для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а звільнення з військової служби стосується військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу.
Таким чином, за змістом і метою бронювання військовозобов'язаних осіб не стосується правовідносин, пов'язаних зі звільненням військовослужбовців з військової служби.
Бронювання позивача після його фактичного призову на військову службу не може розглядатися як законна підстава для звільнення з військової служби під час воєнного стану, шляхом скасування наказу військової частини про зарахування особи до її складу.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у справі № 260/1851/22, який у відповідності до вимог ст. 242 КАС України суд враховує при розгляді цієї справи.
Таким чином, чинним законодавством не передбачено звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять службу за призовом під час мобілізації, на підставі наказу про бронювання.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) відмовити.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз