06 березня 2025 року м. Львівсправа № 380/1192/25
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач), в якому просить:
- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10 грудня 2024 року про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 неправомірним;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок мого, ОСОБА_1 , щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду (50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) та із застосуванням розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 01 січня 2021 року - 2270,00 грн, 01 січня 2022 року - 2481,00 грн, 01 січня 2023 року - 2684,00 грн та 01 січня 2024 року - 3028,00 грн відповідно, беручи до уваги мій стаж роботи на посаді судді і наявності наукового ступеня, та провести мені нарахування і виплату заборгованості, яка виникла з 01 січня 2021 року по даний час;
- в місячний строк з дня набуття рішення суду законної сили подати звіт про виконання ухваленого судового рішення;
- судові витрати у справі віднести на відповідача.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що є суддею апеляційного суду у відставці та отримує довічне грошове утримання судді у відставці (далі - також довічне утримання). Довічне утримання позивача перераховувалося відповідачем на підставі рішень Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 380/7326/20 та від 04 липня 2023 року у справі № 380/11514/23. Після цього перерахунок довічного утримання позивача відповідачем не проводився. 25 листопада 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку довічного утримання у зв'язку із неодноразовим збільшенням прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, зокрема з 01 січня 2021 року, з 01 січня 2022 року, з 01 січня 2023 року та з 01 січня 2024 року, однак отримав відмову, яка мотивована тим, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання; законодавством не передбачено проводити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач не погоджується із такою відмовою відповідача, вважає її неправомірною, оскільки з 01 січня 2021 року, з 01 січня 2022 року, з 01 січня 2023 року та з 01 січня 2024 року відбулося збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно із Законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, що є підставою для перерахунку довічного утримання позивача на підставі частини четвертої статті 142 Закону України 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - також Закон № 1402). Позивач також зауважує, що не надавав відповідачу довідки про суддівську винагороду працюючого судді апеляційного суду, оскільки подання таких довідок не є обов'язковим. Щодо цього покликається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12 вересня 2024 року у справі № 580/2522/24.
З огляду на викладене просить адміністративний позов задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення з цим позовом до суду. Поважних причин пропуску такого строку позивач не навів, клопотання про його поновлення - не подав.
По суті спору відповідач зазначає, що відповідно до статті 7 Законів України про Державний бюджет України на 2021-2024 роки розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 01 січня 2021-2024 років залишається незмінним та становить 2102,00 грн. Тож підстави для перерахунку довічного утримання позивача відсутні.
Відзначає, що позивач не додав до заяви від 25 листопада 2024 року про перерахунок довічного утримання документів, визначених Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України (Порядок № 3-1), зокрема довідки про суддівську винагороду судді у відставці, що є порушенням встановленого порядку звернення за перерахунком довічного утримання.
Зауважує, що наданий на заяву позивача від 25 листопада 2024 року про перерахунок довічного утримання лист-відповідь не можна вважати актом індивідуальної дії в розумінні КАС України, по суті позивач оскаржує відповідь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на заяву, яка надана у порядку Закону України «Про звернення громадян».
З огляду на викладене в задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 27 січня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача інформацію про стаж роботи позивача на посаді судді та наявності у нього наукового ступеня.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує довічне грошове утримання як суддя апеляційного суду у відставці, що підтверджується протоколом № 2206 від 08 вересня 2017 року.
Відповідно до диплома кандидата наук серії НОМЕР_1 позивачу присуджено науковий ступінь кандидата наук.
13 березня 2020 року Львівський апеляційний суд видав довідку № 07.20/320/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Згідно з вказаною довідкою станом на 18 лютого 2020 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці становить 233322,00 грн, у тому числі: посадовий оклад - 126120,00 грн; доплата за вислугу років (70%) - 88284,00 грн; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 0,00 грн; доплата за науковий ступінь (15%) - 18918,00 грн; доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, - 0,00 грн; щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - 0,00 грн. Довідка видана на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та рішення Конституційного Суду № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року. Вказана обставина встановлена рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 380/7326/20, яке набрало законної сили.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі № 380/7326/20, визнано протиправним рішення Відділу з питань перерахунків пенсій № 10 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 від 24 березня 2020 року № 1492; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Львівського апеляційного суду № 07.20/320/2020 від 13 березня 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум починаючи з 19 лютого 2020 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі № 380/11514/23, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу роботи судді, що дає право на відставку і щомісячне довічне грошове утримання, 2 роки строкової військової служби та половину навчання у вищому навчальному закладі у виді 2 років і здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 76 відсотків суддівської винагороди працюючого судді; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на відставку і щомісячне довічне грошове утримання, 2 роки строкової військової служби та половину навчання у вищому навчальному закладі у виді 2 років і здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із стажу 33 повних років в розмірі 76 відсотків суддівської винагороди працюючого судді на певній посаді, з урахуванням уже фактично виплачених сум, починаючи з 01 листопада 2022 року.
25 листопада 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду (50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) та з розрахунку прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених в період з 01 січня 2021 року по 01 січня 2024 років із застосуванням розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 01 січня 2021 року - 2270,00 грн, на 01 січня 2022 року - 2481,00 грн, на 01 січня 2023 року - 2684,00 грн, а також на 01 січня 2024 року - 3028,00 грн відповідно, беручи до уваги стаж роботи на посаді судді і наявність наукового ступеня, та провести нарахування і виплату заборгованості, яка виникла з 01 січня 2021 року по дату звернення.
Листом від 10 грудня 2024 року № 27050-29236/М-52/8-1300/24 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило позивачу у задоволенні його заяви від 25 листопада 2024 року з огляду на те, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання; законодавством не передбачено проводити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Уважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності підстав для зобов'язання відповідача здійснити позивачу з 01 січня 2021 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 01 січня 2021 року - 2270,00 грн, на 01 січня 2022 року - 2481,00 грн, на 01 січня 2023 року - 2684,00 грн та на 01 січня 2024 року - 3028,00 грн відповідно, з урахуванням наявного стажу роботи на посаді судді та наукового ступеня кандидата наук.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, право кожного на справедливий суд визначає та забезпечує Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIІІ «Про судоустрій і статус суддів» (зі змінами).
Право судді на пенсію або щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці врегульовано статтею 142 Закону № 1402.
Так, відповідно до частин першої, третьої, четвертої, п'ятої статті 142 Закону № 1402 судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
За змістом статті 135 Закону № 1402 суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Статтею 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - також Закон № 1082) установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень; працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.
Статтею 7 Закону України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі - також Закон № 1928) установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні; працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.
Статтею 7 Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - також Закон № 2710) установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні; працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.
Статтею 7 Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі - також Закон № 3460) установлено з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21 сформував правовий висновок про те, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Одночасно з цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, прямо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховний Суд зазначив, що Законом України від 15 липня 1999 року № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон № 966) не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Водночас Законом № 966 судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Натомість Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402.
Будь-які обмеження суддівської винагороди не можуть бути застосовані іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Конституційний Суд України в пункті 4.1 рішення від 11 березня 2020 року в справі № 4-р/2020 з посиланням, в тому числі на норми міжнародного права, зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020).
Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, своєю чергою, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018).
Отже, для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Така позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21, від 12 липня 2023 року у справі № 140/5481/22.
Варто також зазначити, що зміни до Закону № 1402 у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди в період, про який йде мова у позовній заяві, а також до Закону № 966 щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
Водночас Закони №№ 1082, 1928, 2710, 3460 фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402.
Згідно із позицією Верховного Суду у такій категорії спорів Законом № 1402 закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402.
Суд підкреслює, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402 й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
З огляду на вказане суд відхиляє доводи відповідача про те, що відповідно до статті 7 Законів України про Державний бюджет України на 2021-2024 роки розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 01 січня 2021-2024 років залишається незмінним та становить 2102,00 грн, тож підстави для перерахунку довічного утримання позивача відсутні.
Водночас відповідач також зазначає, що всупереч приписам пункту 6 розділу IV Порядку № 3-1 до заяви від 25 листопада 2024 року про перерахунок довічного утримання позивач не надав довідки про суддівську винагороду.
Оцінюючи вказаний аргумент пенсійного органу, суд зазначає таке.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 09 лютого 2023 року № 7-2) затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, врегульований розділом IV Порядку № 3-1.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 розділу IV Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
За змістом абзаців першого, другого пункту 6 розділу IV Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.
Суд відзначає, що відомості про суд, де працював суддя, вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, подаються до Пенсійного фонду України під час призначення судді щомісячного довічного грошового утримання і зберігаються у матеріалах особової справи. Ці відомості залишаються незмінними.
Розмір суддівської винагороди визначений статтею 135 Закону № 1402 і, відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, може змінитися лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Про ці зміни Пенсійний фонд України знає безпосередньо з закону.
За таких обставин довідка про суддівську винагороду має виключно інформаційний характер. Видаючи таку довідку, голова суду чи інша особа, що діє від його імені, лише інформує Пенсійний фонд України про розмір та складові суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді.
Суд також звертає увагу на юридичну позицію Конституційного Суду України, висловлену у Рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 про «автоматичне» здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди.
Рада суддів України теж неодноразово звертала увагу Пенсійного фонду України на необхідність запровадження «автоматичного» перерахунку та внесення змін до Порядку № 3-1. Зокрема у рішеннях від 01 березня 2019 року № 12, від 09 квітня 2021 року № 7.
Отже, Пенсійний фонд України та/або його органи повинні проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 640/10564/21, від 12 вересня 2023 року у справі № 540/7777/21, від 28 листопада 2023 року у справі № 640/16655/21, від 12 вересня 2024 року у справі № 580/2522/24, який суд ураховує на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України.
Застосовуючи зазначений правовий висновок в контексті обставин цієї справи, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на ненадання позивачем до заяви від 25 листопада 2024 року про перерахунок довічного утримання довідки про суддівську винагороду є помилковими.
Посилання відповідача на те, що по суті позивач оскаржує відповідь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на заяву, яка надана у порядку Закону України «Про звернення громадян», суд оцінює критично, позаяк на підставі статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та просити про їх захист.
Інших вагомих доводів, фактичних обставин, які б впливали на правильність вирішення судом цього спору, відповідач не навів.
З урахуванням викладеного у сукупності суд резюмує, що позивач має право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового судді у відставці із застосуванням розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 01 січня 2021 року - 2270,00 грн, на 01 січня 2022 року - 2481,00 грн, на 01 січня 2023 року - 2684,00 грн та на 01 січня 2024 року - 3028,00 грн, а відмова відповідача у здійсненні такого перерахунку, оформлена листом від 10 грудня 2024 року № 27050-29236/М-52/8-1300/24, є протиправною.
З огляду на вказане та з метою ефективного захисту порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся з цим позовом до суду, належить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи базового розміру посадового окладу судді у відставці (50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року) із застосуванням розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року - 2270,00 грн, Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року - 2481,00 грн, Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року - 2684,00 грн та Законом України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01 січня 2024 року - 3028,00 грн та з урахуванням наявного у ОСОБА_1 стажу роботи на посаді судді та наукового ступеня кандидата наук.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення з цим позовом до суду суд відхиляє, оскільки лист пенсійного органу № 27050-29236/М-52/8-1300/24, наданий у відповідь на заяву позивача від 25 листопада 2024 року про здійснення перерахунку довічного утримання датований 10 грудня 2024 року, а з цим позовом до суду позивач звернувся у січні 2024 року, тобто в межах установленого КАС України шестимісячного строку звернення.
Щодо зобов'язання відповідача в місячний строк з дня набуття рішенням законної сили подати звіт про його виконання суд зазначає таке.
За змістом абзацу першого частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, з огляду на зміст наведеної процесуальної норми КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Оскільки у судовому рішенні чітко визначено порядок і спосіб його виконання, а судове рішення, яке набрало законної сили, обов'язкове для виконання, у зобов'язанні відповідача в місячний строк з дня набуття рішенням законної сили подати звіт про його виконання належить відмовити.
Водночас суд зауважує, що, зважаючи на предмет заявленого позову щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до спірних правовідносин (у контексті обов'язку суду встановити строк для подання звіту суб'єктом владних повноважень за письмовою заявою заявника) застосуванню не підлягає абзац другий частини другої статті 382 КАС України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до правил абзацу першого частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Ураховуючи задоволення позову судом у повному обсязі, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 1211,20 грн сплаченого судового збору.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, оформлену листом від 10 грудня 2024 року № 27050-29236/М-52/8-1300/24, у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно з поданою ним заявою від 25 листопада 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи базового розміру посадового окладу судді у відставці (50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року) із застосуванням розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року - 2270,00 грн, Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року - 2481,00 грн, Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року - 2684,00 грн та Законом України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01 січня 2024 року - 3028,00 грн та з урахуванням наявного у ОСОБА_1 стажу роботи на посаді судді та наукового ступеня кандидата наук.
У встановленні судового контролю за виконанням судового рішення - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1211,20 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 06 березня 2025 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна