справа №380/19115/24
05 березня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Кононенко Олена Володимирівна, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №103950005961 від 29.08.2024 в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 30.07.1983 по 01.04.1997 та з 01.02.2003 по 01.10.2003 згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 14.03.1986;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 30.07.1983 по 01.04.1997 та з 01.02.2003 по 01.10.2003 згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 14.03.1986;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.08.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, що буде надана судом у винесеному рішенні, за наслідками розгляду цього адміністративного позову.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що у зв'язку із досягненням 60- річного віку звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі - Закон №1058-VI). Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстав відсутності визначеного статтею 26 Закону №1058-VI страхового стажу у 31 рік, який у позивача становить лише 20 років 02 місяці та 23 дні. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано згідно до записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 періоди роботи в колгоспі з 30.07.1983 по 01.04.1997 у зв'язку із відсутністю інформації про фактично відпрацьовані вихододні та період роботи у Фермерському господарстві з 01.02.2003 по 01.10.2003 через відсутність інформації про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Вважає, що незарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу є протиправним, у зв'язку з чим звернувся до суду з ним позовом.
Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. За поданими позивачем документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 30.07.1983 по 01.04.1997 - оскільки в трудовій книжці НОМЕР_2 від 14.03.1986 відсутні дані про встановлений мінімум трудової участі у господарстві та фактично відпрацьовані вихододні, чим порушено вимоги постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 «Про трудові книжки колгоспників», відповідно до якої в трудову книжку колгоспника, зокрема вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання. Для зарахування даного періоду роботи необхідно долучити уточнюючу довідку про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні, видану на підставі первинних документів. Водночас зазначає, що на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 №401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794, від 08.06.1998 №832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998-2000 років. Починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 Постанови 794). З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов'язковим. За відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки, проведеної, в тому числі, за заявою власника трудової книжки. За результатами проведеної перевірки, орган, що призначає пенсію, приймає рішення щодо наявності/відсутності підстав для зарахування періоду роботи до страхового стажу. Отже, період роботи з 01.02.2003 по 01.10.2003 не зараховано до страхового позивача, оскільки відсутня інформація про сплату внесків. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 16.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідачем 03.10.2024 (вх.№19083ел) подано відзив на позовну заяву.
Представником позивача 09.10.2024 (вх. №75034) подано відповідь на відзив.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.08.2024 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі - Закон №1058-VI).
До заяви позивачем долучено трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_1 , відповідно до записів якої ОСОБА_1 30.07.1983 прийнятий в члени колгоспу ім. Сніцера села Триліси Фастівського району Київської області на посаду шофера автобуса рішенням від 13.08.1983 №410 та 01.04.1997 звільнений з членів колгоспу за власним бажанням рішенням від 03.06.1997 №5. Також 01.02.2003 наказом №7 прийнятий на роботу у Фермерське господарство «Фастівське», з якого наказом №4 звільнений 01.10.2003.
ГУ ПФУ у Львівській області за правилами екстериторіальності розглянуло заяву ОСОБА_1 та прийняло рішення від 29.08.2024 №103950005961 про відмову в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 з підстав відсутності визначеного статтею 26 Закону №1058-VI необхідного страхового стажу у 31 років, який у позивача становить лише 20 років 02 місяці та 23 дні.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 з 30.07.1983 по 01.04.1997 у зв'язку із відсутністю інформації про встановлений мінімум трудової участі у господарстві та фактично відпрацьовані вихододні. Та період роботи з 01.02.2003 по 01.10.2003, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Рішення від 29.08.2024 №103950005961 про відмову в призначенні пенсії за віком є предметом оскарження у цій справі.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі - Закон №1058-VI).
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-VI періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-VI передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 4 Закону №1058-VI зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону №1058-VI страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-VI встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 26 Закону №1058-VI визначено умови призначення пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу… з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Судом встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.08.2024 тобто після досягнення 60-річного віку, звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області з заявою про призначення пенсії за віком.
Для призначення пенсії позивачем подано пенсійному органу трудову книжку серії НОМЕР_1 , відповідно до записів якої ОСОБА_1 30.07.1983 прийнятий в члени колгоспу ім. Сніцера села Триліси Фастівського району Київської області на посаду шофера автобуса рішенням від 13.08.1983 №410 та 01.04.1997 звільнений з членів колгоспу за власним бажанням рішенням від 03.06.1997 №5; 01.02.2003 наказом №7 прийнятий на роботу у Фермерське господарство «Фастівське», з якого наказом №4 звільнений 01.10.2003.
Оскільки позивач вперше звернувся за призначенням пенсії за віком 21.08.2024, то відповідно до вимог частини першої статті 26 Закону №1058-VI право на призначення пенсії обумовлено наявністю 31 року страхового стажу.
Спірним рішенням відповідача ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком саме з підстав відсутності у нього необхідного 31-річного страхового стажу, до якого пенсійним органом не зараховано період роботи позивача з 30.07.1983 по 01.04.1997 у зв'язку із відсутністю інформації про встановлений мінімум трудової участі у господарстві та фактично відпрацьовані вихододні. Та період роботи з 01.02.2003 по 01.10.2003 оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки гарантує Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), відповідно до якого за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку№637).
Як судом встановлено вище, у позивача наявна трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 , яка містить чіткі записи про спірний період роботи з 30.07.1983 по 01.04.1997 в колгоспі ім. Сніцера села Триліси Фастівського району Київської області на посаді шофера автобуса та період роботи з 01.02.2003 по 01.10.2003 у Фермерському господарстві «Фастівське»: про прийом на роботу та звільнення, з посиланням на рішення та накази, які скріплені печаткою.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Правова позиція про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 21.02.2018 у справі №687/975/17, а також від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказана правова позиція також підтримана Верховним Судом в постанові від 04.07.2023 у справі №580/4012/19.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності.
Однак ГУ ПФУ у Львівській області таким правом не скористалося. Жодних дій на отримання підтверджуючих документів для зарахування спірного стажу не вчинило.
Натомість, позивач вчинив усі належні від нього дії, спрямовані на отримання документів, підтверджуючих його трудовий стаж.
Представник позивача 03.09.2024 шляхом направлення адвокатського запиту звернулася до Архівного відділу Фастівської районної державної адміністрації Київської області за архівною довідкою для підтвердження встановленого мінімуму вихододнів по колгоспу ім. Сніцера села Триліси Фастівського району Київської області за період з 30.07.1983 по 01.04.1997 та фактично відпрацьовані вихододні.
Архівний відділ Фастівської районної державної адміністрації Київської області надав відповідь від 03.09.2024 №05-03/190в по встановлений мінімум вихододнів в колгоспі на наступні роки: 1983, 1984, 1986, 1987, 1989, 1990. Одночасно повідомлено про те, що в документах вищезазначеного архівного фонду за 1988, 1991-1997 роки відомостей про встановлений мінімум вихододнів в колгоспі на рік не зазначено.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2021 у справі № 300/860/17 зазначив «[…] За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже й не може впливати на її особисті права. Водночас працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та у свою чергу неналежний порядок ведення і заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист у частині призначення пенсії за віком. […]».
Таким чином, інші документи мають надаватися в разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 04.03.2020 у справі №367/945/17.
Стосовно доводів відповідача про відсутність інформації про нарахування та сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суд зазначає таке.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 316/1392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Законодавством не передбачена відповідальність застрахованої особи - найманого працівника за невиконання страхувальником - роботодавцем обов'язку сплати страхових внесків. При цьому, найманий працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії особи періодів її роботи на такому підприємстві.
Позбавлення працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Суд звертає увагу, що у випадку невиконання страхувальником обов'язку щодо сплати єдиного внеску, в тому числі порушення строків його сплати, законодавством передбачає відповідальність страхувальника, шляхом сплати недоїмки, штрафу та пені на вимогу органу доходів і зборів, встановлюючи можливість виконання такої вимоги як виконавчого документа державною виконавчою службою та наділяючи орган доходів і зборів правом звернення до суду з позовом про стягнення такої недоїмки.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 01.0.2021 у справі № 423/757/17 та від 31.03.2021 у справі № 242/5696/16-а, за умови підтвердження пільгового стажу, позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Відомостями трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 підтверджується робота позивача з 01.02.2003 по 01.10.2003 у Фермерському господарстві «Фастівське».
Відповідачем не заперечується період роботи позивача з 01.02.2003 по 01.10.2003 у ФГ «Фастівське».
Як встановлено судом, період роботи позивача з 01.02.2003 по 01.10.2003 відповідачем не зараховано до пільгового стажу з підстав несплати страхувальником єдиного соціального внеску.
Враховуючи те, що обов'язок зі сплати страхових внесків покладено роботодавця, тобто на ФГ «Фастівське», то вказаний період роботи підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
За встановлених фактичних обставин та наданої судом оцінки поданих позивачем до заяви про призначення пенсії за віком документів, суд висновує про безпідставність не зарахування відповідачем періоду роботи позивача з 30.07.1983 по 01.04.1997 в колгоспі ім. Сніцера села Триліси Фастівського району Київської області на посаді шофера автобуса та періоду роботи з 01.02.2003 по 01.10.2003 у Фермерському господарстві «Фастівське», що призвело до прийняття ГУ ПФУ у Львівській області рішення від 29.08.2024 №103950005961 про відмову у призначенні пенсії за віком та порушення права позивача на призначення пенсії згідно до частини першої статті 26 Закону №1058 IV.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем вказані вимоги щодо доказування правомірності спірного рішення не виконано.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку спірному рішенню, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 29.08.2024 №103950005961 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям до такого роду рішень та порушує право позивача на призначення пенсії за віком, тому таке рішення слід визнати протиправним, задовольнивши першу позовну вимогу.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до висловленої Верховними Судом у постанові від 29.01.2021 у справі №646/6177/17 позиції, яка в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України враховується судом при розгляді цієї справи, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що з метою ефективного захисту права позивача другу та третю позовну вимогу, які є похідними від першої позовної вимоги, слід задовольнити шляхом зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи з 30.07.1983 по 01.04.1997 та з 01.02.2003 по 01.10.2003 згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 14.03.1986 та призначити пенсію за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цілому, тому позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів порівну понесені позивачем судові витрати у вигляді 1 211 грн 20 к., судового збору, сплаченого за квитанцією №F1U6-KZE3-7R3E від 10.09.2024.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №103950005961 від 29.08.2024про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) період його роботи з 30.07.1983 по 01.04.1997 та з 01.02.2003 по 01.10.2003 згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 14.03.1986 та призначити пенсію за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 к. судових витрат у вигляді судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. П. Хома