справа№ 380/15457/22
з питань зміни способу і порядку виконання рішення суду
05 березня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий-суддя Костецький Н.В.,
секретар судового засідання Хмелик І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові заяву заяви державного виконавця про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління служби Судової охорони у Львівській області, третьої особи Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 з 01 липня 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн. на місяць, починаючи з 24.02.2022 року.
Згадане рішення суду набрало законної сили 24.11.2023 року.
На виконання вказаного рішення, 07.12.2023 судом видано виконавчий лист.
04.02.2025 до суду надійшла заява головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тарабан О.О. про зміну способу і порядку виконання рішення суду у даній справі, у якій заявник просить суд змінити спосіб виконання судового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2033 у справі №380/15457/22 в частині «Зобов'язати Територіальне управління служби судової охорони у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких вишин військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного етапу», в розмірі 30000 гри на місяць, починаючи з 24.02.2022 року» на: «Стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області (код ЄДРПОУ: 43167274: адреса: вул. Лесі Українки, 51, с. Малахів, Львівська область, 80383) на користь ОСОБА_1 (РНОКГІП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) нарахованої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 24.02.2022 року, яка становить 445564,52 грн.».
В обґрунтування заяви заявник вказує, що 05.01.2024 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 73710104 з виконання виконавчого листа № 380/15457/22, виданого 07.12.2023 Львівським окружним адміністративним судом. Вказану постанову скеровано сторонам виконавчого провадження до відома та виконання.
Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області листом від 13.02.2024 № 44.06-82 повідомило державного виконавця про часткове виконання рішення суду у справі № 380/15457/22: проведено нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським за їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 30000 грн. на місяць, починаючи з 24.02.2022 року, яка становить 445564,52 грн. Також ТУ ССО у Львівській області вказало, що листами від 20.11.2023 №14 07-262/ССО та від 28.12.2023 № 44.07-306/ССО звернулось до центрального органу управління Служби судової охорони, як до розпорядника бюджетних коштів другого рівня, який, відповідно до затверджених бюджетних асигнувань, уповноважений на отримання бюджетних асигнувань та їх перерозподіл між територіальними управліннями, з проханням збільшити бюджетні асигнування для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди на суму 445564,52 грн., проте, бюджетних асигнувань на виконання рішення суду не надходило.
Заявник зазначає, що Територіальним управлінням відкрито розрахунковий рахунок в ДКСУ у Львівській області відповідно до бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень суддів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» для забезпечення виконання рішень суду та безспірного списання коштів. Вважає, що виконавчий документ у справі № 380/15457/22 можливо виконати в повному обсязі шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» Державною казначейською службою України. Фактичне та у повному обсязі 'виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України. Станом на 03.02.2025 рішення Львівського окружного адміністративного суду в справі № 380/15457/22 від 24.10.2023 залишається невиконаним, а єдиним ефективним механізмом захисту прав стягувача є зміна способу виконання судового рішення.
Ухвалою суду від 06.02.2025 заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду призначено в судове засідання 19.02.2025.
Позивач, у поданому до суду клопотанні, погоджується з доцільністю зміни способу і порядку виконання рішення, оскільки у 2023 році Службою судової охорони було розроблено і затверджено порядок виконання судових рішень на користь співробітників Служби судової охорони, де предметом спору була додаткова грошова винагорода згідно Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року. Даний порядок передбачав виконання рішень судів згідно черги починаючи від дати набуття рішенням у справі законної сили, де першим має бути рішення яке набуло законної сили раніше за інших у 2022 році, виконуватись рішення мали в межах коштів які надходили Службі судової охорони у межах Програми КПКВ 0501150 «виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ в системі правосуддя». Із отриманої від Служби судової охорони інформації позивач встановив, що з 19 виконаних рішень судів в порядку черги було виконано лише 1 рішення, яке набрало законної сили 07.10.2022. Після чого всі інші рішення було виконано у вибірковому порядку, але не в порядку черги, як було задекларовано самою Службою судової охорони на офіційному рівні. Вважає, що єдиним дієвим способом виконання рішення є зміна порядку і способу його виконання з «Зобов'язати нарахувати та виплатити» на «Стягнути».
19.02.2025 розгляд заяви відкладено на 26.02.2025 за клопотанням позивача.
26.02.2025 позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.
В судовому засіданні заявник подану заяву про зміну способу і порядку виконання рішення підтримала, просила її задовольнити. Представник відповідача щодо задоволення заяви не заперечив.
Заслухавши думку сторін, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, яке буде проголошено в судовому засіданні 05.03.2025.
В судове засідання 05.03.2025 позивач та представники сторін не з'явились.
Відповідно до ч. 4 ст. 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали поданої заяви про зміну способу і порядку виконання рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Згідно приписів ч.3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Суд зазначає, що необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що лише за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.
Отже, приписи Кодексу адміністративного судочинства України визначають умови, виконання яких є обов'язковим для задоволення заяви про зміну способу або порядку виконання рішення.
Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 у цій справі, зокрема, зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн. на місяць, починаючи з 24.02.2022 року, а отже судове рішення для відповідача має зобов'язальний характер.
Водночас, заявник фактично просить змінити суть резолютивної частини зазначеного рішення суду, - з «зобов'язати … нарахувати і виплатити» на «стягнути» з відповідача на користь стягувача нараховану додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, одночасно не надаючи суду жодного належного доказу на підтвердження факту неможливості виконання судового рішення у встановлений судом спосіб.
Суд вважає за необхідне зазначити, що термін «зобов'язати … нарахувати і виплатити» поглинає таке поняття як «стягнення», яке неможливо здійснити без належного виконання судового рішення. Виконавчий лист є достатнім виконавчим документом, на підставі якого державний виконавець зобов'язаний здійснити примусове виконання судового рішення.
У той же час, зміна на підставі ст. 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Суд зазначає, що встановлені обставини не дають підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до ст. 378 КАС України було б підставою для встановлення порядку його виконання.
Водночас, згідно ч. 1 ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання на всій території України, незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов'язання вчинити дії чи стягнення з нього коштів).
Суд зазначає, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії щодо нарахування та виплати додаткової винагороди і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.
Суд звертає увагу на те, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Так, Верховний Суд України у постанові від 24.12.2014 року у справі №21-506а14 зробив висновок, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 07.03.2018 у справі № 456/953/15-а, від 16.07.2020 у справі №130/2176/17, від 11.11.2020 у справі №817/628/15 та від 17.02.2021 у справі №295/16238/14-а.
Приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно із приписами ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Тобто, в будь-якому разі, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Таким чином, державного виконавця наділено спеціальними повноваженнями для виконання своїх функцій щодо належного виконання судового рішення, відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», як то накладання стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; проведення перевірки виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Однак, звертаючись до суду, заявник не надав до суду жодних доказів, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів, передбачених ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», задля належного виконання судового рішення у справі №380/15457/22.
Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення заяви державного виконавця про зміну способу і порядку виконання рішення.
Керуючись ст. ст. 248, 256, 295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
у задоволенні заяви державного виконавця про зміну способу і порядку виконання рішення у справі №380/15457/22 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління служби Судової охорони у Львівській області, третьої особи Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст ухвали складено 05.03.2025 року.
Суддя Костецький Н.В.