05 березня 2025 рокусправа № 380/15451/24
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області код ЄДРПОУ 20551088, місцезнаходження: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15 (далі за текстом - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 (далі за текстом -відповідач-2), у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1, яка полягає у неврахуванні заробітної плати ОСОБА_1 на підставі довідки про заробітну плату №115 від 30.11.2018, виданої ТзОВ «Варйоганська транспортна компанія 2» та довідки №449 від 30.11.2018, виданої ВАТ «Білоруське УПНП і КРС»;
- зобов'язати відповідача-2 провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 18.06.2024 з врахуванням довідок про заробітку плату за №115 від 30.11.2018, виданої ТзОВ «Варйоганська транспортна компанія 2» та довідки №449 від 30.11.2018, виданої ВАТ «Білоруське УПНП і КРС».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку у відповідача-2 та отримує пенсію за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 у справі № 380/22724/23. Після призначення пенсії за віком позивач звернувся до відповідача-2 щодо перерахунку пенсії за віком із врахуванням довідок про заробітну плату № 115 від 30.11.2018, виданої ТзОВ «Варйоганська транспортна компанія 2» та довідки № 449 від 30.11.2018, виданої ВАТ «Білоруське УПИП і КРС». Рішенням відповідача-1 № 13425009959 від 25.06.2024 відмовлено позивачу в перерахунку пенсії. Зазначене рішення мотивоване тим, що в спірні періоди позивач працював на території іноземної держави, за відсутності у відповідача даних щодо сплати страхових внесків у ці періоди, як основної умови зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу, відсутності права Пенсійного фонду на отримання інформації з індивідуального особового рахунку застрахованої особи на території іноземної держави для зарахування спірних періодів роботи позивача до страхового стажу, відсутні правові підстави для зарахування до загального та пільгового стажу періодів роботи на території російської федерації. Позивач вважає зазначене рішення протиправним у зв'язку з тим, що під час дії воєнного стану, виготовлені на території Російської Федерації, установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою документи, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
10.09.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Додатково зазначає, що частиною 3 статті 44 Закону 1058 передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Так, в довідці про заробітну плату №115 від 30.11.2018, виданої ТзОВ «Варйоганська транспортна компанія 2» та в довідці №449 від 30.11.2018, виданої ВАТ «Білоруське УПНП і КРС» - відсутні дані про сплату страхових внесків до органів Пенсійного фонду, а відтак відсутні підстави щодо врахування зазначених довідок. Відповідно до абзацу 5 пункту 2.9 Розділу І Порядку 22-1 документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
17.09.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Додатково зазначає, що враховуючи те, що в спірні періоди позивач працював на території іноземної держави, за відсутності у відповідача даних щодо сплати страхових внесків у ці періоди, як основної умови зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу, відсутності права Пенсійного фонду на отримання інформації з індивідуального особового рахунку застрахованої особи на території іноземної держави для зарахування спірних періодів роботи позивача до страхового стажу, відсутні правові підстави для зарахування до загального та пільгового стажу періодів роботи на території російської федерації. Зазначена позиція суду підтверджена постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024 по справі № 300/6165/23, якою рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року у справі №300/6165/23 скасовано в частині задоволених позовних вимог та в прийнято нову постанову в цій частині.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 23.07.2024 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 02.09.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за віком, призначеної у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 у справі № 380/22724/23.
Згаданим рішенням суду зобов'язано відповідача-2 зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди його роботи з 19.11.1981 по 22.11.1983 служба у рядах рядянської армії, з 08.04.1985 по 05.11.1986 бетонником МБУ №2, у ВАТ «Білоруське УПНП і КРС» з 17.01.2005 по 31.08.2008 на посаді водія, роботу у ТЗОВ «Варйоганська транспортна компанія 2» з 01.09.2008 по 06.04.2009 на посаді водія, з 17.04.2009 по 12.02.2010 «Варйоганська транспортна компанія 2» на посаді водія, 19.03.2010 по 09.09.2010 «Варйоганська транспортна компанія 2» на посаді водія, 10.09.2010 по 10.08.2011 «Варйоганська транспортна компанія 2» на посаді водія, 18.08.2011 по 03.01.2013 «Варйоганська транспортна компанія 2» на посаді водія, 19.04.2013 по 15.07.2016 ВАТ «Білоруське УПНП і КРС» на посаді водія, 27.07.2016 по 28.09.2016 у ВАТ «Карпати Сервіс» на посаді водія, 25.11.2016 по 21.11.2017 у ВАТ «Карпати Сервіс» на посаді водія, 01.02.2018 по 26.12.2018 у ВАТ «Карпати Сервіс» на посаді водія.
Після призначення пенсії за віком позивач звернувся до відповідача-2 щодо перерахунку пенсії за віком із врахуванням довідок про заробітну плату № 115 від 30.11.2018, виданої ТзОВ «Варйоганська транспортна компанія 2» та довідки № 449 від 30.11.2018, виданої ВАТ «Білоруське УПНП і КРС».
25.06.2024 відповідач-1 прийняв рішення про відмову у перерахунку пенсії за особовим рахунком № 13425009959 із врахуванням довідок про № 115 від 30.11.2018, виданої ТзОВ «Варйоганська транспортна компанія 2» та довідки № 449 від 30.11.2018, виданої ВАТ «Білоруське УПНП і КРС», оскільки такі довідки не підтверджені актом позапланової перевірки достовірності документів про заробітну плату і з 01 січня 2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому підстави для зарахування періодів роботи позивача на території Російської Федерації після 31.12.1991 відсутні.
Вважаючи, що йому протиправно відмовлено у перерахунку пенсії у зв'язку з наданими документами, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного Фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV (надалі Закон №1058-ІV).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами першою-третьою статті 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та а який щомісяця сплачені страхову внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною пергою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фону відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала обов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Суд зазначає, що стаж позивача, який охоплюється довідкою про заробітну плату ТзОВ «Варйоганська транспортна компанія 2» №115 від 30.11.2018 та довідкою про заробітну плату ВАТ «Білоруське УПНП і КРС» №449 від 30.11.2018, вже зарахований до страхового стажу на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 у справі № 380/22724/23.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У зв'язку з цим обставини щодо зарахування до страхового стажу позивача згаданих періодів роботи доказування не підлягають.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що у згаданих довідках зазначено про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації.
Отже, суд відхиляє доводи відповідача-1, викладені у відзиві про те, що у спірні періоди позивач працював на території іноземної держави, за відсутності у відповідача даних щодо сплати страхових внесків у ці періоди, як основної умови зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу, відсутності права Пенсійного фонду на отримання інформації з індивідуального особового рахунку застрахованої особи на території іноземної держави для зарахування спірних періодів роботи позивача до страхового стажу, відсутні правові підстави для зарахування до загального та пільгового стажу періодів роботи на території Російської Федерації.
Щодо аргументів відповідача-1 про те, що згадані довідки не підтверджені актом позапланової перевірки достовірності документів про заробітну плату, а також у зв'язку з припиненням Російською Федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону №1058-ІV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Питання пенсійного забезпечення громадян України, які працювали на території російської федерації, регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, відповідно до якої пенсійне забезпечення громадян держав учасниць Угоди здійснюється за нормами законодавства держави, на території якої вони проживають. Ця угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди). Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які враховуються до трудового стажу.
Отже дія такої угоди розповсюджується на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди. Таким чином, норми Закону №1058-ІV без обмежень розповсюджуються на громадян України, що набули трудовий стаж на території держав-учасниць вказаної Угоди.
Метою Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Щодо припинення дії зазначеного міжнародного договору для України з 19.06.2023, у зв'язку з рішенням української сторони про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, слід звернути увагу, що на час набуття позивачем трудового стажу у спірних правовідносинах та на час звернення про перерахунок пенсії, вказана Угода була чинною для України, відтак підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Згідно з частинами другою та третьою статті 6 згаданої Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж.
З огляду на викладене, згадана Угода визначає стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, тому і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбулася трудова діяльність.
Аналіз згаданих норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Щодо розрахунку суми пенсії з врахуванням заробітної плати на підставі поданих позивачем довідок, суд зазначає таке.
До 24.02.2022 документи, видані державними органами Російської Федерації, приймалися в Україні без проставлення апостилю, оскільки вимогу про апостилювання знімала Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, що була вчинена від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікована Законом України від 10.07.1994№240/94-ВР з подальшими протоколами до неї.
Законом України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01.12.2022 № 2783-IX дію вказаної конвенції зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь, та Україна вийшла з конвенції. Відповідно до розділу II Закон №2783-IX набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 23.12.2022. Про зворотну дію в часі в тексті Закону №2783-IX не зазначено.
Отже, під час дії воєнного стану, виготовлені на території Російської Федерації, установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою документи, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Виходячи з викладеного, суд вважає безпідставним висновок відповідача-1 про необхідність підтвердження зазначених довідок первинними документами та актом позапланової перевірки.
При цьому, довідка про заробітну плату ТзОВ «Варйоганська транспортна компанія 2» №115 від 30.11.2018 та довідка про заробітну плату ВАТ «Білоруське УПНП і КРС» №449 від 30.11.2018 є документами, які підтверджують нарахований заробіток позивача під час роботи на відповідних підприємствах, стаж роботи в яких, на момент розгляду справи, зарахований до страхового стажу, а тому відповідач-1 немав правових підстав для відмови у перерахунку пенсії позивача у зв'язку з отриманням зазначених довідок.
Суд звертає увагу на те, що відповідач-1 за результатами розгляду заяви позивача прийняв рішення про відмову у перерахунку перерахунку пенсії позивача, яким порушене його право, у зв'язку з чим у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності необхідно відмовити.
З врахуванням викладеного, суд відповідно до частини другої статті 9 КАС України виходить за межі позовних вимог та важає за необхідне рішення відповідача-1 про відмову в перерахунку пенсії від 25.06.2024 О/Р №134250009959 визнати протиправним та скасувати.
Суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено відповідача-1, рішенням якого позивачу відмовлено в перерахунку пенсії.
Тому, дії зобов'язального характеру щодо перерахунку пенсії позивача з 18.06.2024, врахувавши надані позивачем довідки, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що відмовив позивачу у призначенні пенсії, тобто відповідач-1.
У зв'язку з цим, у задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача-2 перерахувати пенсію позивача необхідно відмовити повністю.
З метою поновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача-1 провести перерахунок пенсії позивача з 18.06.2024 з урахуванням довідки №115 від 30.11.2018, виданої ТзОВ «Варйоганська транспортна компанія 2» та довідки №449 від 30.11.2018, виданої ВАТ «Білоруське УПНП і КРС».
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, який прийняв протиправне рішення, необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в перерахунку пенсії від 25.06.2024 О/Р№134250009959.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 18.06.2024 з урахуванням довідки №115 від 30.11.2018, виданої ТзОВ «Варйоганська транспортна компанія 2» та довідки №449 від 30.11.2018, виданої ВАТ «Білоруське УПНП і КРС»
У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області код ЄДРПОУ 20551088, місцезнаходження: 76018, м.Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович