Іменем України
05 березня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/39700/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом адвоката Руденка Андрія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
31.12.2021 адвокат Руденко Андрій Олександрович, що діє в інтересах ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо непоновлення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком з 07.10.2009 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з компенсацією втрати частини доходів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 прийнято адміністративну справу № 640/39700/21 до провадження, визначено розгляд справи продовжити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано сторонам у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, повідомити суду про таке протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня отримання цієї ухвали шляхом направлення додаткових пояснень в електронній формі через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (особистий кабінет в системі «Електронний суд») з використанням власного (уповноваженої особи) електронного підпису або у паперовій формі; зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про прийняття справи до провадження надіслати (надати) суду завірену належним чином копію пенсійної справи (в межах розгляду справи) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 позовну заяву адвоката Руденка Андрія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Запропоновано представнику позивача протягом п'яти календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду засвідченої належним чином копії паспорту та реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_1 .
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 вирішено продовжити розгляд справи № 640/39700/21 за позовом адвоката Руденка Андрія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що ОСОБА_1 , проживаючи до 1998 року за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала на обліку у відповідному органі ПФУ та отримувала пенсію. У 1998 році вона виїхала на постійне місце проживання в США, де проживає по теперішній час.
У зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон органом ПФУ зупинено виплату пенсії.
16.04.2021 позивачка звернулася із власноручно підписаною заявою шляхом направлення її поштою про поновлення виплати пенсії до ГУПФУ в м. Києві.
Листом від 22.06.2021 відповідачем повідомлено позивача про неможливість поновлення виплати пенсії громадянину України, який виїхав на постійне місце проживання до США, оскільки між Україною та США відсутній договір у галузі пенсійного забезпечення.
З посиланням на норми статей 49, 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішення Конституційного Суду України від 07.10.1999 у справі № 25-рп/2009, постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18, позивач зазначила, що обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсіх певними строками є неприпустимим, і відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України від 07.10.2009 у справі № 25-рп/2009 без обмеження будь-яким строком.
Позивач до виїзду за кордон перебувала на обліку в управлінні ПФУ та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону №1058, громадянство на втрачала. Тому, проживаючи в США, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
У справі, яка розглядається, відповідач не наводить жодних доказів, що відповідачем або іншими суб'єктами владних повноважень України розроблялися та були прийняті акти, спрямовані на врегулювання ситуації, яка виникла після винесення рішення КСУ від 07.10.2009 у справі № 25-рп/2009; наявна вина позивача у припиненні виплати пенсії; підстава, яка зумовила виплату пенсії, була правомірною (конституційною); існують положення закону, який зобов'язує позивача вживати будь-які дії (подавати заяви, ініціювати позови до суду тощо) для поновлення виплати пенсії, виплата якої була їй припинена ПФУ саме на підставі, яка визнана КСУ неконституційною.
Позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду з проханням поновити виплату пенсії, проте йому було відмовлено в такому поновленні.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18.
Право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Безпідставність відмови відповідача у реалізації конституційного права позивача на пенсійне забезпечення з підстав ненадання документа, що підтверджує фактичне проживання на території України, оскільки до заяв про призначення пенсії за віком представником позивача надано копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Запропонований підхід підтриманий Верховним Судом у постановах віж 20.04.2021 у справі № 489/9660/14-а, від 20.04.2021 у справі № 489/9660/14-а.
Нормами чинного законодавства передбачена можливість подачі заяви про поновлення виплати пенсії як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.
Аналогічна правова позиція в подібних правовідносинах викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18.
З посиланням на норми статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, статті 5 Закону України «Про громадянство України», позивач просила суд задовольнити позовні вимоги.
06.05.2022 відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому, обгрунтовуючи свої заперечення нормами статей 8, 46, 49, 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пунктами 1, 2.1, 2.8, 2.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, зазначив, що зі змісту закордонного паспорту вбачається, що термін його дії закінчився. Отже, такий документ, строк дії якого закінчився, не може посвідчувати на даний час особу. На дату звернення позивача до органу ПФУ із заявою про поновлення виплати пенсії, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який надано у якості документу, що посвідчує особу ОСОБА_1 , був таким, що вичерпав свою дію.
Для поновлення виплати пенсії позивачці необхідно особисто звернутися до Головного управління та надати оригінали документів: паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, підтверджує вік та місце проживання, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, заяву про зарахування сум пенсій на поточний рахунок, відкритий в установі уповноваженого банку.
Також відповідач зазначив про необхідність застосування шестимісячного строку звернення до суду з цими позовними вимогами, як про це зазначає Верховний Суд України у постанові від 01.03.2016 у справі № 161/20170/14-а, Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 у справі № 695/831/16-а.
На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-74 КАС України, суд прийшов до такого.
24.05.2021 за вх. № 15616/E-2600-21 до ГУПФУ в м. Києві засобами поштового зв'язку надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення виплати раніше призначеної пенсії з 08.10.2009 по теперішній час, виплату пенсії проводити через поштове відділення АТ «Укрпошти», яке обслуговує буд. 19/1 по вул. Івана Миколайчука в м. Києві або через будь-яке інше поштове відділення в м. Києві, повідомивши заявника про номер та адресу такого відділення (арк.спр. 10-11).
До заяви були додані:
- копія закордонного паспорту громадянина України НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 , дійсного до 17.04.2008;
- копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 .
Також в додатках зазначено «копія РНОКПП», проте копія картки платника податків відсутня.
Листом від 22.06.2021 № 16482-15616/Е-02/8-2600/21 ГУПФУ в м. Києві повідомило позивачку, що для поновлення виплати пенсії їй необхідно особисто звернутися до відділу обслуговування громадян № 4 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління за адресою: м. Київ, вул. Мініна, 4 А та надати оригінали документів: паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, підтверджує вік та місце проживання, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, заява про зарахування сум пенсій на поточний рахунок відкритий в установі уповноваженого банку, та зазначено, що Головним управлінням надісланий запит від 22.06.2021 за № 2600-0207- 8/101423 до Управління соціального захисту населення Дніпрвської районної в місті Києві державної адміністрації про витребування пенсійної справи.
Відповідь обгрунтовано тим, що згідно п. 2.9. Порядку особа, яка звертається за пенсією повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання. Згідно п. 4.1. Порядку заяви про поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Також у листі від 22.06.2021 № 16482-15616/Е-02/8-2600/21 зазначено, що згідно п. 1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (зі змінами, далі - Порядок) заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр) (арк.спр. 12-14).
Листом від 04.02.2025 вих. № 2600-0201-7/19620 відповідач повідомив суд, що надати завірені належним чином копії матеріалів пенсійної справи гр. ОСОБА_1 , немає можливості, оскільки ОСОБА_1 на обліку в Головному управлінні не перебуває та пенсію не отримує.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
Отже, суд робить висновок, що позивач як громадянин України має право на виплату призначеної їй пенсії. Підстави для поновлення конституційного права на виплату пенсії виникли після набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що: виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України (постанови Верховного Суду від 20.01.2022 року у справі №280/4551/21, від 04.07.2022 року у справі №380/22572/21 від 24.07.2023 року у справі №280/6637/22).
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 року у справі №815/1226/18.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 1.5 Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а, від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18, від
Тобто, зазначення відповідачем у листі від 22.06.2021 № 16482-15616/Е-02/8-2600/21 про необхідність особистого звернення позивача до територіального органу ПФУ є протиправним.
Також суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах від 28.05.2020 у справі № 826/17201/17, від 23.11.2023 у справі № 360/5184/19 суб'єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документі, що оскаржується. За іншого підходу суб'єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування. У зв'язку з цим адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання» свого рішення).
У зв'язку з наведеним суд не приймає посилання представника відповідача, викладені у відзиві, на недійсність паспорту ОСОБА_1 та відсутність матеріалів пенсійної справи, оскільки зазначені обставини не були наведені у листі - відповіді на заяву та не слугували підставою для відмови у поновленні пенсії.
Щодо обраного позивачем способу захисту суд зазначає таке.
У рішеннях по справах “Клас та інші проти Німеччини», “Фадєєва проти Росії», “Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Оскільки в силу частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.
З урахуванням відсутності відповідного рішення відповідача відносно ОСОБА_1 суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком з 07.10.2009 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з компенсацією втрати частини доходів є передчасними, оскільки до прийняття відповідного рішення спір про поновлення виплати пенсії (чи відмову в поновленні) не може бути предметом судового розгляду.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, а саме:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 за заявою від 16.04.2021 (вх. № 15616/Е-2600-21 від 24.05.2021) з підстав, викладених у листі від 22.06.2021 № 16482-15616/Е-02/8-2600/21;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.04.2021 (вх. № 15616/Е-2600-21 від 24.05.2021) про поновлення виплати пенсії.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо посилань представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зауважує, що позивач обгрунтував відсутність такого пропуску посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в загальному розмірі 908,00 грн.
Оскільки позов задовольняється частково, відповідно до приписів частини третьої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Руденка Андрія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: 04053, Україна, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська. буд. 16, код ЄДРПОУ: 42098368) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 за заявою від 16.04.2021 (вх. № 15616/Е-2600-21 від 24.05.2021) з підстав, викладених у листі від 22.06.2021 № 16482-15616/Е-02/8-2600/21.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.04.2021 (вх. № 15616/Е-2600-21 від 24.05.2021) про поновлення виплати пенсії.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Г. Секірська