05 березня 2025 року м.Київ №640/14104/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Пиріжківської сільської ради Малинського району Житомирської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа Приватне (приватно-орендне) сільськогосподарське підприємство ім. Чкалова визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Державний реєстратор речових прав на нерухоме майно Пиріжківської сільської ради Малинського району Житомирської області Мукомел Анастасія Володимирівна звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 21.12.2020 року № 4392/5 "Про задоволення скарги".
В обґрунтування позову зазначила, що спірний наказ прийнятий відповідачем протиправно, не відповідає дійсним обставинам справи, суперечить вимогам закону. Стверджує, що відповідач помилково вважає, що під час проведення державної реєстрації прав власності ПСП «Ім.Чкалова» на земельні ділянки нею не було долучено документів, що підтверджують набуття права власності на земельні ділянки ПСП «Ім.Чкалова». Вказує, що під час вчинення реєстраційних дій нею було витребувано документи, які підтверджують право на земельні ділянки, а ПСП "Ім. Чкалова", в свою чергу, надано позивачу Державний акт на право колективної власності, виданий КСП "Ім. Чкалова" та відомості з Державного земельного кадастру. Вказувала, що Любовицька сільська рада Малинського району Житомирської області не є суб'єктом, який має повноваження на подання скарги щодо реєстраційних дій позивача, оскільки її права зазначеними діями не порушені, а тому відповідачем безпідставно розглянуто скаргу та прийнято спірний наказ.
Відповідач надав до суду відзив, в якому представник відповідача зазначає, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України є таким, що прийнятий на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачений чинним законодавством. Наведені міркування сторони позивача щодо невмотивованості оскаржуваного наказу МЮУ є помилковими.
Третя особа, ПСП «Ім.Чкалова», надіслала до суду письмові пояснення, в яких стверджувала, що під час вчинення реєстраційних дій державному реєстратору були надані усі необхідні документи, що підтверджують право власності на земельні ділянки саме за ПСП «Ім.Чкалова», а тому оскаржуваний наказ є протиправним. Просила позов задовольнити. Наголосила, що Любовицька сільська рада Малинського району Житомирської області не є суб'єктом, який має повноваження на подання скарги щодо реєстраційних дій позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2021 вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю, та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Лисенко В.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 прийнято справу до провадження, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
У липні 2020 року Державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Пиріжківської сільської ради Малинського району Житомирської області Мукомел А.В. прийнято рішення про реєстрацію права на земельні ділянки від 21.07.2020 №№ 53228938, 53230173, 53231436, 53236250, від 22.07.2020 №№ 53241848, 53252667, 53245894, 53245043, від 23.07.2020 №№ 53266778, 53263215, 53265028, 53261595 та здійснена державна реєстрація прав Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства "Ім. Чкалова" на земельні ділянки, що розташовані на території Любовицької сільської ради Малинського району Житомирської області з кадастровими номерами №1823484800:08:000:0289, №1823484800:06:000:0307, №1823484800:09:000:0339, №1823484800:11:000:0711, №1823484800:08:000:0293, №1823484800:09:000:0340, №1823484800:10:000:0064, №1823484800:116:000:0714, №1823484800:11:000:0713, №1823484800:10:000:0062, №1823484800:12:000:0113, №1823484800:08:000:0292, №1823484800:12:000:0112, №1823484800:10:000:0063.
Як зазначає в позовній заяві позивачка, для здійснення реєстраційних дій, ПСП «Ім.Чкалова» подано Статут ПСП "Ім. Чкалова" від 24.05.20021 №251, Державний акт на право колективної власності на землю від 12.01.1996 року №ЖТ 17-13-000001 та відомості з Державного земельного кадастру від 14.07.2020 №21406504.
Не погодившись з зазначеними вище діями державного реєстратора Пиріжківської ради Малинського району Житомирської області щодо державної реєстрації прав на земельні ділянки за ПСП «Ім.Чкалова», Любовицька сільська рада Малинського району Житомирської звернулась 29 липня 2020 року до Міністерства юстиції України зі скаргою.
Скарга мотивована тим, що документи, подані для державної реєстрації, не підтверджують набуття права власності на земельні ділянки, оскільки Державний акт на право колективного користування, поданий державному реєстратору для проведення державної реєстрації права власності на земельні ділянки, не містить кадастрових номерів земельних ділянок, щодо яких проведено державну реєстрацію виникнення права власності ПСП "Ім. Чкалова". Також скаржник посилався на те, що для реєстрації не подано документів, які б підтверджували факт передачі земельних ділянок від СВК "Ім. Чкалова" до ПСП "Ім. Чкалова". Вказує, що земельні ділянки відносяться до земель запасу та є власністю територіальної громади. А рішення прийняті державним реєстратором вже після анулювання її доступу до Державного реєстру.
13.10.2020 Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі Колегія) розглянуто скаргу Любовицької сільської ради Малинського району від 29.07.2020, за наслідками якої складено висновок.
Висновком Колегія рекомендувала скаргу Любовицької сільської ради Малинського району від 29.07.2020 № 21378-33-20 задовольнити; скасувати рішення від 21.07.2020 №№ 53228938, 53230173, 53231436, 53236250, від 22.07.2020 №№ 53241848, 53252667, 53245894, 53245043, від 23.07.2020 №№ 53266778, 53263215, 53265028, 53261595, прийняті державним реєстратором Пиріжківської ради Малинського району Житомирської області Мукомел А.В.; анулювати доступ державного реєстратора Любовицької сільської ради Малинського району ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
На підставі вищевказаного висновку Міністерством юстиції України 21.12.2020 прийнятий наказ №4392/5, яким скаргу Любовицької сільської ради Малинського району Житомирської області від 29.07.2020 задоволено та скасовано рішення від 21.07.2020 №№ 53228938, 53230173, 53231436, 53236250, від 22.07.2020 №№ 53241848, 53252667, 53245894, 53245043, від 23.07.2020 №№ 53266778, 53263215, 53265028, 53261595, прийняті державним реєстратором Пиріжківської ради Малинського району Житомирської області Мукомел А.В.; анульовано доступ державного реєстратора Любовицької сільської ради Малинського району ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; виконання пункту 2 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству; виконання пункту 3 наказу покладено на Державне підприємство "Національні інформаційні системи".
Результатом прийнятого рішення стало те, що з даних Державного реєстру прав Колегією встановлено, що оскаржуваними рішеннями державним реєстратором Мукомел А.В. в Державному реєстрі прав проведена реєстрація права власності на земельні ділянки за ПСП "Ім. Чкалова" не було долучено документи, що підтверджують набуття права власності на земельні ділянки за ПСП "Ім. Чкалова", оскільки Державний акт на право колективного користування, поданий державному реєстратору для проведення державної реєстрації права власності на земельні ділянки, не містить кадастрових номерів земельних ділянок, щодо яких проведено державну реєстрацію виникнення права власності ПСП "Ім. Чкалова", а тому подані документи не давали змоги встановити виникнення такого права на земельні ділянки, щодо яких прийнято оскаржуване рішення.
Отже державним реєстратором не зупинено розгляд заяви та не витребувано відповідних документів, які посвідчували виникнення пава власності на земельні ділянки, з відповідними кадастровими номерами.
Наведене свідчить, що під час прийняття державним реєстратором Мукомел А.В. оскаржуваних рішень, нею не було належним чином перевірено документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви та відмови у державній реєстрації прав, оскільки подані для проведення державної реєстрації прав документи не давали змогу встановити підстави набуття права власності на земельні ділянки ПСП "Ім. Чкалова".
Вважаючи оскаржуваний наказ незаконним, протиправним та таким, що прийнятий всупереч нормам чинного законодавства, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-VІ.
Відповідно до частини першої статті 2 зазначеного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно статті 6 Закону № 1952-VІ організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.
Згідно з підпунктом 83-7 пункту 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою КМУ 02 липня 2014 року № 228, Мін'юст здійснює відповідно до закону контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Статтею 7 Закону № 1952-VІ передбачено, що Міністерство юстиції України у сфері державної реєстрації прав розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 37 Закону № 1952-VІ встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Зокрема, Міністерство юстиції України розглядає: скарги на проведені державним реєстратором реєстраційні дії; скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України; повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Єдиного державного реєстру іншими особами.
Відповідно частини шостої статті 37 Закону № 1952-VІ за результатами розгляду скарги на рішення, дії або діяльність у сфері державної реєстрації Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень:
1) відмову у задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги
про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації);
ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.
Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок) врегульована процедура розгляду скарг.
Мін'юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет пересилання її належністю відповідному територіальному органу чи Мін'юсту, а також встановлення став для відмови в її задоволенні (пункт 5 Порядку № 1128).
У разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін'юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, що оскаржуються.
Якщо під час розгляду Мін'юстом скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, розгляд такої скарги здійснюється Мін'юстом на підставі службової записки посадових осіб Мін'юсту, погодженої заступником Міністра, невідкладно без розгляду її колегіально (пункт 5 Порядку № 1128).
Відповідно до пункту 13 Порядку за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:
встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту;
підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.
За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін'юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.
Рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні, висновок колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) або їх засвідчені копії розміщуються на офіційному веб-сайті Мін'юсту чи відповідного територіального органу не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після прийняття рішення Мін'юстом чи відповідним територіальним органом.
За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян", засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін'юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) разом із супровідним листом надсилаються скаржнику (пункт 14 Порядку).
У свою чергу Порядок створення Мін'юстом та його територіальними органами Колегій з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту (далі - Колегії), організаційні та процедурні засади діяльності Колегій регулюються Положенням про Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженої наказом Міністерства юстиції країни 09 січня 2020 року № 71/5 (далі Положення № 71/5).
Згідно з пунктом 2 розділу 1 Положення № 71/5 колегії є постійно діючими консультативно- дорадчими органами при Мін'юсті та його територіальних органах, що в межах повноважень здійснюють колегіальний розгляд скарг у сферах державної реєстрації речових на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі - скарги).
Колегії створюються Мін'юстом чи відповідним територіальним органом шляхом затвердження їх складу відповідно до цього Положення.
Мін'юстом створюються центральна Колегія та регіональні Колегії. Центральна колегія Мін'юсту розглядає усі скарги, розгляд яких належить до компетенції Мін'юсту, крім тих, що за дорученням Міністра юстиції України або заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації передано на розгляд регіональної Колегії Мін'юсту.
Пунктом 9 розділу 3 Положення № 71/5 за результатами розгляду скарги Колегія шляхом голосування приймає рішення, що оформлюється відповідним висновком.
Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини від кількості членів Колегії, присутніх на відповідному засіданні. Якщо половина від кількості членів Колегії, присутніх на відповідному засіданні, проголосувала за рішення, а решта проголосувала проти або утрималася, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосував головуючий на засіданні.
Висновок Колегії має містити: дату та місце проведення засідання Колегії; перелік членів Колегії, які брали участь у засіданні, на якому прийнято рішення за результатом розгляду скарги; реквізити та суть скарги; рекомендації щодо задоволення (відмови у задоволенні) скарги; мотиви рішення Колегії у стислому викладенні; мотиви рішення Колегії у розгорнутому викладенні, зокрема відомості про наявність (відсутність) обставин, які мають значення для розгляду скарги, та відомості про наявність (відсутність) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, що оскаржуються; результати голосування ("за", "проти", "утримався") членів Колегії.
Висновок Колегії підписують усі члени Колегії, які брали участь у засіданні, на якому прийнято рішення за результатом розгляду скарги. Якщо внаслідок звільнення члена Колегії, який брав участь у відповідному засіданні Колегії, його тимчасової непрацездатності або з інших причин, пов'язаних з відповідним членом Колегії, висновок Колегії не може бути ним підписаний, у висновку зазначається причина такого непідписання. Якщо через відповідні причини кількість членів Колегії, які підписали висновок, є меншою ніж кількість, необхідна відповідно до абзацу другого цього пункту для прийняття Колегією рішення, Мін'юст, відповідний територіальний орган забезпечує новий розгляд скарги Колегією в іншому складі.
В дослідженому випадку Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції розглянуто скаргу Любовицької сільської ради Малинського району Житомирської від 29 липня 2020 року на рішення, прийняті державним реєстратором Пиріжківської сільської ради Малинського району Житомирської області Мукомел А.В. щодо реєстрації земельних ділянок з кадастровим номером №1823484800:08:000:0289, №1823484800:06:000:0307, №1823484800:09:000:0339, №1823484800:11:000:0711, №1823484800:08:000:0293, №1823484800:09:000:0340, №1823484800:10:000:0064, №1823484800:116:000:0714, №1823484800:11:000:0713, №1823484800:10:000:0062, №1823484800:12:000:0113, №1823484800:08:000:0292, №1823484800:12:000:0112, №1823484800:10:000:0063.
На підставі висновку Колегії від 129.07.2020 рекомендовано скаргу задовольнити; скасувати про реєстрацію права на земельні ділянки від 21.07.2020 №№ 53228938, 53230173, 53231436, 53236250, від 22.07.2020 №№ 53241848, 53252667, 53245894, 53245043, від 23.07.2020 №№ 53266778, 53263215, 53265028, 53261595 та анульовано доступ державного реєстратора Любовицької сільської ради Малинського району Мукомел А.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Вказані рекомендації Колегії реалізовані в наказі Міністерства юстиції України 21.12.2020 №4392/5.
Оцінюючи доводи позивача щодо незаконності рішення, суд враховує наступне.
Згідно із ст. 27 Закону № 1952-VІ державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підстав, зокрема, інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Відповідно ст. 27 Закону № 1952-VІ державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Статтею 23 Закону № 1952-VІ розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках:
1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.
Згідно із ст. 24 Закону № 1952-VІ підставою для відмови в державній реєстрації прав є: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Разом з тим, для проведення державної реєстрації прав власності ПСП "Ім. Чкалова" земельних ділянок не було долучено документів, що підтверджують набуття права власності на земельні ділянки ПСП "Ім. Чкалова", оскільки Державний акт на право колективного користування, поданий державному реєстратору для проведення державної реєстрації права власності на земельні ділянки, не містить кадастрових номерів земельних ділянок, щодо яких проведено державну реєстрацію виникнення права власності ПСП "Ім. Чкалова". Також для реєстрації не подано документів, які б підтверджували факт передачі земельних ділянок від СВК "Ім. Чкалова" до ПСП "Ім. Чкалова".
За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті висновку Колегія повинна перевірила всі обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги та прийняла законне та обґрунтоване рішення .
Спростовуючи доводи позивача про те, що Любовицька сільська рада Малинського району Житомирської області не є суб'єктом, який має повноваження на подання скарги щодо реєстраційних дій позивача, оскільки його права зазначеними діями не були порушені, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 37 Закону № 1952-VI передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
За приписами частини третьої статті 37 Закону № 1952-VI рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.
До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав можуть бути додані документи (їх копії), що підтверджують порушення прав скаржника.
До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що подається представником скаржника, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена у встановленому порядку.
Відтак стаття 37 Закону № 1952-VI надає право будь-якій особі, яка вважає, що її права у сфері державної реєстрації порушено, право на оскарження рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав до Міністерства юстиції України, його територіального органу або до суду.
Аналіз наведеного дає підстави вважати, що уявлення особи про факт порушення її прав у сфері державної реєстрації носить доволі суб'єктивний характер.
Разом із тим суд вважає, що Любовицька сільська рада Малинського району є належним скаржником та мала достатні повноваження та підстави для звернення до відповідача зі скаргами на рішення позивача, з огляду на таке.
Частиною п'ятою статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" передбачено, що розподіл земель колективної власності підприємства здійснюється відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
Стаття 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначає особливості використання та розпорядження землями, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства.
Зазначеною нормою, яка набрала чинності з 01 січня 2019 року, передбачено, що у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).
Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.
З метою інформування осіб, зазначених у частині першій цієї статті, про проведення розподілу земель, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада розміщує у загальнодоступних місцях відповідних населених пунктів, публікує у друкованих медіа районної державної адміністрації або районної ради та оприлюднює на власному офіційному веб-сайті (за наявності) оголошення про проведення зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).
Розподіл земельних ділянок проводиться за умови реєстрації більшості осіб, визначених в абзацах другому - четвертому частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).
Збори веде сільський, селищний, міський голова або уповноважена відповідною радою особа.
Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.
Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом.
У разі якщо земельні ділянки, зазначені у частинах сьомій - восьмій цієї статті, не були сформовані як об'єкти цивільних прав, їх формування може здійснюватися за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. Визначення меж земельних ділянок, зазначених у абзаці дев'ятому частини четвертої статті 7 цього Закону, здійснюється з урахуванням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Після отримання протоколу зборів сільська, селищна, міська рада протягом місяця приймає рішення про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок та прийняття у комунальну власність відповідних земель. Це рішення та протокол зборів є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади та/або громадян на відповідні земельні ділянки.
До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди землі колективної власності, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв'язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов'язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору оренди до дня збирання врожаю.
Передача в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок у масиві земель сільськогосподарського призначення, що залишилися у колективній власності, здійснюється з урахуванням вимог, визначених частиною п'ятою статті 371 Земельного кодексу України.
Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 01 січня 2025 року.
У разі якщо до 1 січня 2025 року протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб'єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що саме Любовицька сільська рада Малинського району, як орган місцевого самоврядування, на який покладено обов'язок здійснювати розпорядження земельними ділянками колективної форми власності до 01 січня 2025 року, має достатні повноваження та підстави для звернення до відповідача зі скаргами на рішення позивача з метою захисту своїх прав, а реєстрація речового права за ПСП "Ім. Чкалова" позбавляє права законного права Любовицьку сільську раду Малинського району здійснити розпорядження такими земельними ділянками. Оскільки, саме на відповідача при дотриманні порядку, визначеного вищезазначеними нормами чинного законодавства, покладено обов'язок вчиняти певні дії з метою розпорядження земельними ділянками колективної форми власності, суд вважає що Любовицька сільська рада Малинського району є належним скаржником.
Відтак жоден з доводів позивача не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи судом.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У дослідженому судом випадку відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість спірного наказу, а позивачем не надано достатніх, достовірних та допустимих доказів на спростування наявності підстав для його винесення.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.