ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"05" березня 2025 р. Справа № 300/1277/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Біньковська Н.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 відповідно до змісту якого просить: визнати протиправною бездіяльність, дії щодо обчислення і виплати грошового забезпечення за період з 19.10.2020 по 22.09.2022, а також всіх належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет за кожним роком проходження служби відповідно; зобов'язати здійснити перерахунок та виплатити з 19.10.2020 по 22.09.2022, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет» за кожним роком проходження служби відповідно; визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті за період 19.10.2020 по 22.09.2022 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію доходів населення», Порядку проведення індексації доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з визначенням місяця в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січня 2008 року; зобов'язати нарахувати та виплатити за період з 19.10.2020 по 22.09.2022 індексацію грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з визначенням місяця в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум; визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплатити середній заробіток за весь час затримки при переміщенні до нового місця служби за період з 22.09.2022 по день фактичного розрахунку; зобов'язати нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки при звільненні за період з 22.09.2022 по день фактичного розрахунку.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язана із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Пунктом 14 розділу І “Загальні положення» наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (надалі також -Порядок №260) передбачено, що грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Статтею 2 Закону України “Про оплату праці» визначено, що до структури заробітної плати належить основна та додаткова заробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Із змісту адміністративного позову слідує, що позивач просить суд, зокрема, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його грошового забезпечення та індексації за період з 19.10.2020 по 22.09.2022.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в період з 19.10.2020 по 22.09.2022 проходив Військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Вважає, що його грошове забезпечення розраховано на підставі показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, а не станом на 01 січня кожного календарного року. Станом на 2015 - 2018 роки підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося у січні та березні 2018 року, які повинні враховуватися при індексації його грошового забезпечення.
Зі змісту витягу з наказу Військової частини НОМЕР_2 від 22.09.2022 №254 слідує, що позивача звільнено із військової служби наказом від 19.09.2022 №122-РС. З 22.09.2022 виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усіх видів грошового забезпечення.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (надалі також - КЗпП України) в редакції, яка діяла до 18.07.2022 (включно) передбачалося, що "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".
Однак, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону України ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин'' від 01.07.2022 за №2352-IX (надалі також - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, строк звернення до суду із позовом, в тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Згідно пункту 1 Глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, протягом всього цього періоду дії карантину та три місяці після його скасування, тобто до 01.10.2023 включно, позивач мав право в межах строку оскаржити бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі грошового забезпечення та індексації за період з 19.10.2020 по 22.09.2022.
До суду із цими позовними вимогами позивач звернувся 25.02.2025.
Отже, із змісту позовної заяви слідує, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду із позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності, дій щодо обчислення і виплати грошового забезпечення за період з 19.10.2020 по 22.09.2022 роки, а також всіх належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет за кожним роком проходження служби відповідно, зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити з 19.10.2020 по 22.09.2022 роки, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет» за кожним роком проходження служби відповідно, визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті за період 19.10.2020 по 22.09.2022 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію доходів населення», Порядку проведення індексації доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з визначенням місяця в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січня 2008 року та зобов'язання нарахувати та виплатити за період з 19.10.2020 по 22.09.2022 індексацію грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з визначенням місяця в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум. При цьому, позивачем не зазначено обставин та не надано доказів, що об'єктивно унеможливили б своєчасне звернення до суду у строк встановлений КАС України.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки при переміщенні до нового місця служби за період з 22.09.2022 по день фактичного розрахунку та зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки при звільненні за період з 22.09.2022 по день фактичного розрахунку, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку обмежене строком, який у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби визначений в частині п'ятій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і становить один місяць (з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів).
Обгрунтовуючи позовні вимоги в цій частині позивач зазначає, що відповідно до даних «ПриватБанк» останнє грошове забезпечення від Військової частини НОМЕР_2 отримав 11.07.2023, а звільнився 22.09.2022.
В додатках до позовної заяви зазначено, що кошти за неотримане речове майно фактично виплачено позивачеві 11.07.2023. Відтак, місячний строк звернення до суду із вказаними вимогами розпочав свій відлік 12.07.2023 та закінчився 12.08.2023.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 07.09.2023 в справі №160/914/23.
До суду із цим позовом позивач звернувся 25.02.2025.
Отже, із змісту позовної заяви слідує, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду із позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки при переміщенні до нового місця служби за період з 22.09.2022 по день фактичного розрахунку та зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки при звільненні за період з 22.09.2022 по день фактичного розрахунку.
Варто відзначити, що позивач у позові в частині дотримання строку звернення до суду із цим позовом покликається на частину 2 статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції, яка втратила чинність.
Також не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду із цим позовом факт усвідомлення позивачем вчинення відповідачем порушення.
Частинами 1, 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Пунктами 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що станом на 2015 - 2018 роки підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося у січні та березні 2018 року, які повинні враховуватися при індексації його грошового забезпечення.
Разом з цим, у прохальній частині позову позивач просить зобов'язати нарахувати та виплати індексацію з урахуванням базового місяця - січня 2008 року.
Отже, існують розбіжності між прохальною та описовою частиною позову.
Таким чином, позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 160, 161,169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, - залишити без руху.
Надати позивачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для усунення вказаних недоліків шляхом приведення позовної заяви у відповідність до статті 160 КАС України в частині обґрунтування позовних вимог і прохальної частини позову, а також подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
Роз'яснити, що в разі не усунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.