ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у відкритті провадження
в частині заявлених позовних вимог
"04" березня 2025 р. справа № 300/9715/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитин Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, згідно якого просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо тривалої невиплати частини пенсії по інвалідності в розмірі 193001,75 грн. донарахованої за період з 01.12.2019 по 31.01.2022 в рамках виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 по справі №300/3738/21;
- стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з відповідного казначейського рахунку інфляційні збитки у розмірі 133876,85 грн, та три відсотки річних у розмірі 28951,61 грн. виходячи з основного простроченого грошового зобов'язання в розмірі 193001,75 грн., за період з 01.12.2019 по 30.11.2024, донарахованого згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 по справі №300/3738/21.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2025, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задоволено частково, ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 про повернення позовної заяви в адміністративній справі № 300/9715/24 - скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Частиною 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, судом встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.08.2021 у справі №300/3738/21 задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області: Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у здійснені перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2019, відповідно до довідки Департаменту персоналу МВС України від 24.06.2021 № 22/6-2912 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019, відповідно до довідки Департаменту персоналу МВС України від 31.08.2021 № 22/6-5165 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року, встановленого за прирівняною посадою та виплату пенсії без обмежень у максимальному розмірі з урахуванням раніше виплачених сум, однією сумою.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 у справі №300/3738/21 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задоволено частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі № 300/3738/21 в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019, відповідно до довідки Департаменту персоналу МВС України від 31.08.2021 № 22/6-5165 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року, встановленого за прирівняною посадою та виплату пенсії без обмежень у максимальному розмірі з урахуванням раніше виплачених сум, однією сумою скасувати та прийнято у цій частині нову постанову, якою позов задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 № 988 на підставі довідки Департаменту персоналу МВС України від 24.06.2021 № 22/6-2912 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з урахуванням раніше проведених пенсійних виплат.
У решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі 300/3738/21 залишено без змін.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд зазначає, що набрання рішенням суду законної сили породжує відповідні правові наслідки, а саме: вирішується спір між сторонами, рішення суду стає загальнообов'язковим, є незмінним та остаточним.
Так, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі № 300/3738/21 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 у справі №300/3738/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у січні 2022 здійснило перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.12.2019, відповідно до довідки Департаменту персоналу МВС України від 31.08.2021 № 22/6-5165 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року, що підтверджується листом відповідача від 25.03.2022 № 1195-1175/Г-02/8-0900/22 та розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 0903003234/23 від 24.03.2022.
При цьому, як слідує зі змісту позовних вимог, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо тривалої невиплати частини пенсії по інвалідності в розмірі 193001,75 грн. донарахованої за період з 01.12.2019 по 31.01.2022 в рамках виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 по справі №300/3738/21; стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з відповідного казначейського рахунку інфляційні збитки у розмірі 133876,85 грн, та три відсотки річних у розмірі 28951,61 грн. виходячи з основного простроченого грошового зобов'язання в розмірі 193001,75 грн., за період з 01.12.2019 по 30.11.2024, донарахованого згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 по справі №300/3738/21.
Суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до пункту 2 цієї частини публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше особами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких однієї із сторін є суб'єкт владних повноважень, наділений можливістю владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів.
Разом з цим, як визначено частиною 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
В силу частини 2 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Положеннями статті 382 КАС України визначені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.
Приписами частини 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Таким чином, нормами процесуального закону встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для зобов'язання відповідача належним чином виконати рішення суду.
Вказані правові норми мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів суд встановив, що у першій позовній вимозі позивач фактично оспорює дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, вчинені на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі № 300/3738/21 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 у справі №300/3738/21, в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області виплатити позивачу суму пенсії після її перерахунку.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
При розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.
Такі висновки відповідають висновкам Верховного Суду, що містяться в постановах від 26 травня 2020 року у справі №522/5265/17, від 24 вересня 2020 року у справі №640/15623/19.
Такий порядок оскарження дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, вчинених (допущених) на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п'ятої статті 383 КАС України, відповідно до якої розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених (допущених) суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів з дня її отримання.
Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту в частині позовних вимог не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі №355/1648/15-а.
Так, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Відтак, суд зауважує, що у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачем на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі № 300/3738/21 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 у справі №300/3738/21, позивач має право скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статей 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не подавати новий адміністративний позов.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі № 260/1898/22, від 16 березня 2023 року у справі № 640/12697/21, від 30 листопада 2023 року у справі № 420/6135/22.
Крім того, відповідно до частини 5 статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Таким чином, повторне звернення позивачем з вказаними позовними вимогами не допускається.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ».
З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Статтею 170 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, в тому числі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відтак, враховуючи характер спірних правовідносин в частині позовних вимог, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі в частині вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо тривалої невиплати частини пенсії по інвалідності в розмірі 193001,75 грн. донарахованої за період з 01.12.2019 по 31.01.2022 в рамках виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 по справі №300/3738/21, слід відмовити, роз'яснивши, що позивач має право скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статей 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не подавати новий адміністративний позов.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 283, Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо тривалої невиплати частини пенсії по інвалідності в розмірі 193001,75 грн. донарахованої за період з 01.12.2019 по 31.01.2022 в рамках виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 по справі №300/3738/21.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Микитин Н.М.