06 березня 2025 року Справа № 280/11494/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_4 (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування Позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану у розмірі до 100 000 гривень за період з 06.02.2024 року по 25.07.2024 року як військовослужбовцю, який у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) (з 06.02.2024 по 13.02.2024, з 14.03.2024 по 28.03.2024, з 29.03.2024 по 26.04.2024, з 27.04.2024 по 10.05.2024, з 11.05.2024 по 28.05.2024, з 16.07.2024 по 25.07.2024), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебував у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії (з 14.02.2024 по 13.03.2024, з 31.05.2024 по 01.07.2024);
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати Позивачу додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану у розмірі до 100 000 гривень за період з 06.02.2024 року по 25.07.2024 року як військовослужбовцю, який у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) (з 06.02.2024 по 13.02.2024, з 14.03.2024 по 28.03.2024, з 29.03.2024 по 26.04.2024, з 27.04.2024 по 10.05.2024, з 11.05.2024 по 28.05.2024, з 16.07.2024 по 25.07.2024), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебував у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії (з 14.02.2024 по 13.03.2024, з 31.05.2024 по 01.07.2024);
зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 виплатити Позивачу додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану у розмірі до 100 000 гривень за період з 06.02.2024 року по 25.07.2024 року як військовослужбовцю, який у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) (з 06.02.2024 по 13.02.2024, з 14.03.2024 по 28.03.2024, з 29.03.2024 по 26.04.2024, з 27.04.2024 по 10.05.2024, з 11.05.2024 по 28.05.2024, з 16.07.2024 по 25.07.2024), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебував у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії (з 14.02.2024 по 13.03.2024, з 31.05.2024 по 01.07.2024).
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач з 25 лютого 2022 року по 13 жовтня 2024 року проходив службу у ВЧ НОМЕР_2 , яка знаходиться на забезпеченні та у підпорядкуванні ВЧ НОМЕР_4 , у тому числі, з питання виплати грошового забезпечення. За цей період позивач неодноразово брав безпосередню участь у заходах, пов'язаних з обороною України, захистом безпеки населення та національних інтересів, що підтверджується відповідними наказами, довідками та іншими документами військової частини. Під час участі у бойових діях пов'язаних із захистом Батьківщини, перебуваючи в районі населеного пункту Новопіль Волноваського району Донецької області 14 червня 2023 року позивач одержав мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення лівої половини тулубу, лівої сідниці, стегна та гомілки, що підтверджується первинною медичною картою за формою 100 від 14.06.2023 та довідкою військової частини НОМЕР_2 від 14 червня 2023 року №60 про обставини травми. Однак лише у квітні 2024 позивачу було виплачено додаткову грошову винагороду за березень 2024 року що разом з іншими складовими грошового забезпечення склало 122 823,69 гривень. При цьому за періоди з 06.02.2024 по 13.02.2024, з 14.03.2024 по 28.03.2024, з 29.03.2024 по 26.04.2024, з 27.04.2024 по 10.05.2024, з 11.05.2024 по 28.05.2024, з 16.07.2024 по 25.07.2024 за наслідками травми одержаної під час захисту Батьківщини, а у періоди з 14.02.2024 по 13.03.2024, з 31.05.2024 по 01.07.2024 перебування у відпустці за станом здоров'я належна додаткова грошова винагорода виплачена не була. З огляду на таке, вважає таку бездіяльність протиправною та просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 16.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), поновлено строк звернення до адміністративного суду.
29.12.2024 від представника військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, де вказано, що відповідачем здійснено всі належні позивачу виплати за період перебування ним на стаціонарному лікуванні, у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, а саме за періоди часу з 06.02.2024 по 13.02.2024 та з 13.02.2024 по 13.03.2024 здійснено нарахування та виплату додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, у зв'язку із знаходженням на лікуванні після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини. Поряд із цим, у періоди з 14.03.2024 по 28.03.2024, з 29.03.2024 по 26.04.2024, з 27.04.2024 по 10.05.2024, з 11.05.2024 по 28.05.2024, з 30.05.2024 по 28.06.2024 та з 16.07.2024 по 25.07.2024 нарахування та виплата додаткової грошової винагороди позивачу не здійснювалась, так як в медичних документах, отриманих після лікування, у встановлених діагнозах було відсутнє посилання на те, що лікування проводилось з приводу отримання поранення. Також, відпустка після лікування позивача була надана на підставі постанови військово-лікарської комісії із висновком: «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини», в той час як для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, за час знаходження у такій відпустці, у постанові військово-лікарської комісії мав бути висновок: «Поранення (травма), ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини», з вказівкою, що травма відноситься до тяжкого ступеню. Позивачем не надано будь-яких письмових чи інших доказі на підтвердження його позовних вимог, а тому просить у задоволенні позову відмовити.
28.12.2024 представником військової частини НОМЕР_4 надано до суду відзив на позовну заяву, де вказано, що Військова частина НОМЕР_2 з 01.07.2022 перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_4 як розпорядника бюджетних коштів третьої категорії. Виплати військовослужбовцям військової частини НОМЕР_6 здійснюються виключно на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_2 як окремої військової частини, яка має право та обов'язок видавати накази про нарахування грошового забезпечення підпорядкованим військовослужбовцям та вести облік підпорядкованого особового складу. До військової частини НОМЕР_4 надходили витяги з наказів про нарахування додаткової винагороди Позивачу в межах сум, які були останньому виплачені за лютий, березень, липень, серпень 2023 року та останнім не оскаржуються. Оскільки як було встановлено та зазначено в першу чергу позивачем та відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву, яка наявна в матеріалах даної справи, про той факт, що позивач не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , не перебував у списках військової частини НОМЕР_4 , натомість з матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу у військових частинах НОМЕР_2 . Виплата грошового забезпечення у тому числі всіх сум, що належать працівникові при звільненні військовослужбовцям військових частин НОМЕР_2 здійснюється у військовій частині НОМЕР_4 , як розпорядника бюджетних коштів третьої категорії виключно на підставі наказів командирів вищевказаних військових частин. Тобто певні зобов'язання щодо виплати грошового забезпечення та інших платежів у військовій частині НОМЕР_4 , як розпорядника бюджетних коштів третьої категорії, виключно виникають на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_2 , де проходив службу позивач, що в свою чергу було зроблено військовою частиною НОМЕР_4 у повному обсязі на підставі відповідних наказів командира підпорядкованої частини. Тому відповідач вважає, що в діях військової частини НОМЕР_4 відсутня бездіяльності як суб'єкта владних повноважень, оскільки лише у разі прийняття судом рішення на користь позивача та здійснення відповідного нарахувати військовій частині НОМЕР_2 додаткової грошової винагороди і направлення відповідних наказів військовою частиною НОМЕР_2 та не здійснення їх оплати лише тоді виникають спірні правовідносини між позивачем та відповідачем 2. Таким чином вважаємо, що на час судового розгляду спірні правовідносин між Позивачем та Відповідачем 2 не виникли оскільки в діях військової частини НОМЕР_4 відсутня бездіяльності та заявлені вимоги позивачем у позовній заяві є передчасними та безпідставними, а тому просить у задоволенні позову відмовити.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
В період з 17.02.2025 по 28.02.2025 суддя Сіпака А.В. перебував у відпустці, що підтверджується довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.02.2025 №02-35/2524.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 25.02.2022 по 13.10.2024 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_7 від 18.12.2023.
Згідно із Довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 828254 від 05.09.2024 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи, безстроково.
Наказом ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 13.10.2024 №288, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_2 та знято з усіх видів забезпечення.
Відповідно до Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 11.11.2024 № 1070, що видана командиром ВЧ НОМЕР_2 солдату ОСОБА_1 , він дійсно в період з 26.03.2022 по 07.02.2023, з 10.02.2023 по 17.02.2023, з 20.02.2023 по 14.06.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Новопіль, Велика Новосілка, Старомайорське Волновахського району Донецької області, н.п. Приютне, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданою ВЧ НОМЕР_2 № 60 від 16.06.2023, солдат ОСОБА_1 “ 14» червня 2023 року одержав: мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення лівої половини тулубу, лівої сідниці, стегна та гомілки. За обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_2 на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 від 13.06.2023 №1839ДСК в районі населеного пункту Новопіль Волноваського району Донецької області.
Відповідно до Довідки військово-лікарської комісії КНП «Хмільницька центральна лікарня» від 28.07.2023 № 1, видана солдату ОСОБА_1 про те, що поранення, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби (довідка про обставини № 60 від 14.06.2023). Відповідно до Класифікатора розподілу травми за степенем важкості, затвердженого наказом МОЗ України від 04.07.2007 № 370, дана травма класифікується як важка. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, за станом здоров'я потребує відпустки терміном на 30 календарних днів.
Згідно із Довідкою військово-лікарської комісії від 25.08.2023 № 9315, виданої військовою частиною НОМЕР_8 на ім'я солдата ОСОБА_1 , травма тяжкого ступеня, травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. Довідка про обставини травми № 60 від 14.06.2023, видана командиром військової частини НОМЕР_2 . На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, за станом здоров'я потребує відпустки терміном на 30 календарних днів.
Відповідно до Довідки військово-лікарської комісії від 13.02.2024 № 1343, виданої КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР на ім'я ОСОБА_1 , захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (Довідка про обставини травми від 14.06.2023 № 60). Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини (Довідка про обставини травми від 14.06.2023 № 60).
Матеріалами справи підтверджено, а саме випискою із медичної карти амбулаторного хворого № 2770, виписного епікризу із медичної карти хворого № 549/210, виписного епікризу із медичної карти хворого № 659/258, епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 889/355, виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 2574, виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 1531/603 позивач перебував на стаціонарному лікуванні після поранення в період з 06.02.2024 по 13.02.2024, з 14.04.2024 по 28.03.2024, з 29.03.2024 по 26.04.2024, з 27.04.2024 по 10.05.2024, з 11.05.2024 по 28.05.2024, з 16.07.2024 по 25.07.2024.
Сторонами не заперечується те, що позивач в період з 14.02.2024 по 13.03.2024 та з 31.05.2024 по 01.07.2024 перебував у відпустці для лікування після поранення.
Вважаючи, що при звільненні позивачу протиправно не нараховано та не виплачено додаткову винагороду у розмірі 100000 грн. за період з 06.02.2024 по 13.02.2024, з 14.03.2024 по 28.03.2024, з 29.03.2024 по 26.04.2024, з 27.04.2024 по 10.05.2024, з 11.05.2024 по 28.05.2024, з 16.07.2024 по 25.07.2024 та додаткову винагороду у розмірі до 100 000,00 грн. за періоди 14.02.2024 по 13.03.2024, з 31.05.2024 по 01.07.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я або у відпустці за станом здоров'я, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
При цьому, згідно частини 1 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закону 1991 №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 “Про введення воєнного стану в Україні» та №69 “Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (в редакції на час виникнення спірних відносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених постановою №168, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів (п. 2-1 Постанови №168).
Порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Міністром оборони України в Окремому дорученні від 23.06.2022 №912/з/29 (Окреме доручення), яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022.
Пунктом 3 Окремого доручення передбачено, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Згідно з пунктом 4 Окремого доручення у підставах про видання таких довідок (додаток №1 або додаток №2) обов'язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.
Відповідно до пункту 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.
В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн. за місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №3 до цього доручення).
Суд бере до уваги бере до уваги, що згідно довідки військової частини НОМЕР_2 позивач у періоди з 26.03.2022 по 07.02.2023, з 10.02.2023 по 17.02.2023, з 20.02.2023 по 14.06.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в Донецькій та Запорізькій областях.
В довідці зазначена підстава:
бойове розпорядження командувача оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 11.03.2022 №313/ОУВ/99т, бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 : №64 дск від 01.07.2022, №179/дск від 28.09.2022, №31/2дск від 01.03.2023, від 01.04.2023 №47, від 01.05.2023 №56/дск, №5/ш/дск від 01.06.2023;
журнал бойових дій військової частини НОМЕР_2 , обліковий номер: №1/ДСК від 24.02.2022, №88/ДСК від 06.04.2022, №3/ДСК від 30.05.2022, №535/ДСК від 30.06.2022, 92/ДСК від 07.09.2022, № 22/ДСК від 01.01.2023, №281/ДСК від 27.04.2023.
Вказані документи підтверджують, що позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в Донецькій та Запорізькій областях.
Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
У спірний період позивач перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення, що підтверджується відповідними виписками та не заперечується відповідачем 1, у такі періоди:
з 14.02.2024 по 13.03.2024 та з 31.05.2024 по 01.07.2024 (відпустка по лікуванню після поранення),
06.02.2024 по 13.02.2024, з 14.03.2024 по 28.03.2024, з 29.03.2024 по 26.04.2024, з 27.04.2024 по 10.05.2024, з 11.05.2024 по 28.05.2024, з 16.07.2024 по 25.07.2024 (стаціонарне лікування).
На думку суду, аналіз наведених норм Постанови №168 дає підстави для висновку про встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Суд зазначає, що зі змісту досліджених судом Довідок військово-лікарської комісії від 13.02.2024 № 1343, від 30.05.2024 № 4277, від 08.07.2024 № 852, від 25.08.2024 № 9315, від 28.07.2023 № 1 убачається, що травма, поранення, отримані солдатом ОСОБА_1 14.06.2023 пов'язані з захистом Батьківщини, травма тяжкого ступеня.
При цьому при складанні виписок із медичної карти стаціонарного хворого у всіх медичних закладах, де позивач перебував на лікуванні, вказано, що лікування є наслідком отриманої травми 14.06.2023, що відповідає змісту Довідки про обставини травми від 14.06.2023 № 60.
За таких підстав твердження відповідача 1 про те, що у наданих медичних документах відсутнє посилання на те, що лікування проводилось з приводу отриманого поранення та відпустка була надана на підставі постанови ВЛК з підстав захворювання, а не поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини є необґрунтованим та суд не бере такі твердження до уваги.
Таким чином, позивач має право на додаткову винагороду, збільшену до 100 000 грн. за час перебування позивача на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення.
Суд зазначає, що відповідно до картки особового рахунку позивача, позивачу не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода із розрахунку 100000 грн., за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення, окрім періоду перебування на лікарняному з 06.02.2024 по 13.02.2024 та періоду перебування у відпустці для лікування з 14.02.2024 по 13.03.3024, за який позивачу було нараховано та виплачено всього у розмірі 165489,91 грн.
Суд зауважує, що військова частина НОМЕР_2 знаходиться на забезпеченні та у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_4 , у тому числі з питання виплати грошового забезпечення позивачу.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом:
визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_4 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000,00 грн. за періоди з 14.03.2024 по 28.03.2024, з 29.03.2024 по 26.04.2024, з 27.04.2024 по 10.05.2024, з 11.05.2024 по 28.05.2024, з 31.05.2024 по 01.07.2024, з 16.07.2024 по 25.07.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я або у відпустці за станом здоров'я;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000,00 грн. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я або у відпустці за станом здоров'я, з 14.03.2024 по 28.03.2024, з 29.03.2024 по 26.04.2024, з 27.04.2024 по 10.05.2024, з 11.05.2024 по 28.05.2024, з 31.05.2024 по 01.07.2024, з 16.07.2024 по 25.07.2024.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України» (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки жодного правового значення для правильного вирішення справи не мають.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відтак, враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір», тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Щодо відшкодування судових витрат у розмірі 4542,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас частинами четвертою, п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Як вбачається із доданих письмових доказів: ордеру та копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копії договору №266/П-1 від 02 грудня 2024 року про надання правничої допомоги, додаткової угоди № 2 до нього, копії квитанції серія АБ № 266/П-1/2 позивач сплатив адвокату Плужнику М.В. кошти в загальній сумі 4542,00 грн. на оплату правової допомоги.
Відповідно до розрахунку суми судових витрат за договором про надання правничої допомоги від 10 грудня 2023 року витрати пов'язані з розглядом справи: на професійну правничу допомогу (в розрахунку 50 % від прожиткового мінімуму на одну особу встановленого на 2024 рік: 1514 грн. за 1 годину роботи адвоката) складається:
Надання правової інформації, консультацій і розяснень з правових питань, збір доказів, формування справи (1 година роботи адвоката);
складання та подання до Запорізького окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (2 години роботи адвоката) - 3028 грн., а всього - 4542,00 грн.
На думку суду, вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення частково, оскільки підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем.
Водночас, судом враховано, що з даного предмету спору та мотивів, що приведені у адміністративному позові позивача, є аналогічні рішення, що спрощувало роботу адвоката при підготовці цього адміністративного позову.
Окрім того, відповідно до частини 6 статті 12 КАС України типові справи відносяться до справ незначної складності.
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).
Враховуючи те, що для розгляду справи адвокат у судові засідання не з'являвся, так як справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надані послуги зводились виключно до надання послуги щодо підготовки позовної заяви, суд вважає розмір витрат позивача, пов'язаних з правничою допомогою неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.
При цьому, враховуючи предмет даного спору, тривалість часу, затраченого представником позивача на підготовку та складання позовної заяви є незначним, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2000,00 грн. на відшкодування витрат по оплаті правничої допомоги.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000,00 грн. за періоди з 14.03.2024 по 28.03.2024, з 29.03.2024 по 26.04.2024, з 27.04.2024 по 10.05.2024, з 11.05.2024 по 28.05.2024, з 31.05.2024 по 01.07.2024, з 16.07.2024 по 25.07.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я або у відпустці за станом здоров'я.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000,00 грн. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я або у відпустці за станом здоров'я з 14.03.2024 по 28.03.2024, з 29.03.2024 по 26.04.2024, з 27.04.2024 по 10.05.2024, з 11.05.2024 по 28.05.2024, з 31.05.2024 по 01.07.2024, з 16.07.2024 по 25.07.2024.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 06 березня 2025 року.
Суддя А.В. Сіпака