06 березня 2025 рокум. Ужгород№ 260/7801/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Закарпатській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Донецькій області), в якому просить:
1. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22.07.2024 року «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » щодо незастосування ОСОБА_1 при обчисленні з 16.07.2024 року пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік та щодо не зарахування до страхового стажу в повному обсязі періоди його роботи за даними Трудової книжки серії НОМЕР_1 з 05.08.1985 по 01.05.1989 в колгоспі ім. Іваненка-Мигородського (запис 5-6 трудової книжки), з 01.12.1989 по 16.01.1993 в Колгоспі ім. 50-річчя Жовтня (запис 7-8 трудової книжки).
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до трудового та страхового стажу в повному обсязі періоди його роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 з 05.08.1985 по 01.05.1989 в колгоспі ім. Іваненка-Мигородського (запис 5 6 трудової книжки), з 01.12.1989 по 16.01.1993 в Колгоспі ім. 50-річчя Жовтня (запис 7-8 трудової книжки) та провести ОСОБА_1 з 16.07.2024 року перерахунок та виплату його пенсії, з урахуванням даного стажу та із застосовуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2020, 2021, 2022 роки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 12.07.2019 року ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).
13.07.2024 року позивач, в розумінні частини першої та другої статті 26 Закону №1058-IV, досяг пенсійного віку та набув права на призначення пенсії за віком згідно даного Закону №1058-IV. У зв'язку з цим, позивач 16.07.2024 року звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії згідно статті 26 Закону №1058-IV.
До заяви було подано всі необхідні документи для призначення пенсії за віком, зокрема, трудову книжку серії НОМЕР_1 .
За результатами розгляду заяви від 16.07.2024 року ГУ ПФУ в Донецькій області, за принципом екстериторіальності, прийнято Рішення №072350001934 від 22.07.2024 року про відмову у перерахунку пенсії - переході з пенсії за вислугу років на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки.
Згідно вказаного рішення та розрахунку заробітку до нього, позивача переведено з пенсії за вислугу років згідно Закону №1788-ХІІ на пенсію за віком згідно Закону №1058-IV.
Однак, при обчисленні пенсії відповідачем 2 застосовано показник середнього заробітку за три попередні роки, що передували 2019 року (за 2016-2018 роки) в сумі 3764,40 грн. із застосуванням збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 2,1237025912 (1,17*1,11*1,11*1,14*1,197*1,0796=2,1237025912 коефіцієнт збільшення показника середньої ЗП), що склало 7994,47 грн (3764,40*2,1237025912=7994,47 грн).
Згідно вказаного рішення страховий стаж позивача склав 32 роки 10 місяців 3 дні.
Окрім того, відповідно до проведеного відповідачем 2 розрахунку стажу, за результатами розгляду поданих позивачем до заяви від 16.07.2024 року документів, до страхового стажу відповідачем 2 не зараховано в повному обсязі періоди його роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 :
- з 05.08.1985 по 01.05.1989 в колгоспі ім. Іваненка-Мигородського (запис 5-6 трудової книжки);
- не в повному обсязі період з 01.12.1989 по 16.01.1993 в Колгоспі ім. 50-річчя Жовтня (запис 7-8 трудової книжки);
Як наслідок, з наявних у позивача понад 35 років страхового стажу, відповідачем 2 зараховано тільки 32 роки 10 місяців 3 дні.
При цьому рішення № 072350001934 від 22.07.2024 року не містить відомостей щодо не зарахування до трудового та страхового стажу позивача вищевказаних періодів його роботи.
Позивач не погоджується з таким розрахунком пенсійної виплати, здійсненим відповідачем 2 при призначенні з 16.07.2024 року пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2016,2017,2018 роки, а не показника за 2021, 2022, 2023 роки, та не зарахуванням в повному обсязі стажу роботи на підставі трудової книжки, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 02.12.2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
16.12.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого, ГУ ПФУ в Донецькій області, не погоджується з доводами, викладеними в позовній заяві, виходячи з наступного.
Зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Закарпатській області, отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 12.07.2019, а як отримувач пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 16.07.2024 року (далі - Закон №1058).
ОСОБА_1 звертався з заявою про перерахунок від 21.08.2024 року №11574 «перехід на інший вид пенсії».
Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістом ГУ ПФУ в Донецькій області, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 року № 339/35961.
За результатами опрацювання заяви про перерахунок, ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 з 16.07.2024 року, в частині застосування нового середнього показника заробітної плати за попередні три роки винесено рішення про відмову від 22.07.2024 року № 072350001934.
При переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до Закону №1058, враховано показник середньої заробітної плати за 2019 роки (п.4.3. розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058), який з урахуванням індексацій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058 складає у 2024 році - 1.0796 в сумі 7994,47 грн.
Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 30.11.2023 року у справі № 580/3792/23.
Враховуючи вищезазначене, при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_2 відсутнє право у застосуванні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2021-2023 роки.
Інших підстав для застосування нового показника середньої заробітної плати при перерахунках пенсії чинним законодавством не передбачено.
Щодо зобов'язання зарахувати ОСОБА_1 до трудового та страхового стажу в повному обсязі періоди його роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 з 05.08.1985 по 01.05.1989 в колгоспі ім. Іваненка-Мигородського (запис 5-6 трудової книжки), з 01.12.1989 по 16.01.1993 в Колгоспі ім. 50-річчя Жовтня (запис 7-8 трудової книжки), Головне управління зазначає наступне.
Із матеріалів справи ОСОБА_1 , не зараховано періоди роботи з 05.08.1985 по 01.05.1989 в колгоспі ім. Іваненка-Мигородського, з 01.12.1989 по 16.01.1993 в Колгоспі ім. 50-річчя Жовтня, оскільки відсутні трудодні.
18.12.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого, ГУ ПФУ в Закарпатській області, не погоджується з доводами, викладеними в позовній заяві, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримував пенсію за вислугу років. Згідно заяви позивача від 16.07.2024 року, його переведено на пенсію за віком.
Позивач звернувся із проханням про застосування показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки при перерахунку пенсії за Законом №1058-ГУ, яка вже була йому призначена, а не при її первинному призначенні.
Звертає увагу, що лише в одному випадку застосовується показник заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 Закону для призначення пенсії.
Так, у даному випадку розмір показників середньої заробітної плати (доходу) в України не підлягає перегляду та має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком.
Оскільки подана позивачем заява не передбачала зміни виду отримуваної ним пенсії, то і підстави для застосування показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки у разі переведення ОСОБА_1 на інший вид пенсії, у дослідженому випадку відсутні.
Така позиція суду узгоджується з висновками судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, що викладені в постанові від 22.10.2024 у справі № 300/5450/23.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивачу з 12.07.2019 року було призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
На підставі заяви позивача від 16.07.2024 року його переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058. Пенсія обчислена при страховому стажі роботи 32 роки 10 місяців 3 дні.
Розмір пенсії обчислений із застосуванням збільшеного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки.
Крім того, позивачу не зараховано періоди роботи з 05.08.1985 по 01.05.1989 в колгоспі ім. Іваненка-Мигородського, з 01.12.1989 по 16.01.1993 в Колгоспі ім. 50-річчя Жовтня, оскільки відсутні трудодні.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Що стосується вимог позовної заяви про зобов'язання зарахувати до трудового та страхового стажу позивача в повному обсязі періоди його роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 з 05.08.1985 року по 01.05.1989 року в колгоспі ім. Іваненка-Мигородського (запис 5 6 трудової книжки), та з 01.12.1989 року по 16.01.1993 року в Колгоспі ім. 50-річчя Жовтня (запис 7-8 трудової книжки), суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України № 1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Під «страховим стажем» згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV розуміють період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
Згідно ч. 1 ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Як передбачено статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях (далі - Інструкція №162) (що була чинна на момент видачі трудової книжки позивача), згідно п. 1.1 якої, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Вказане кореспондується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 даного Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 2 Порядку № 637 передбачено, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відтак, аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише в разі її відсутності, відсутності в трудовій книжці відповідних записів або в разі якщо в ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи для підтвердження трудового стажу враховуються інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно п.6 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців», до трудової книжки заносяться відомості про працівника, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність, відомості про роботу, переведення на іншу роботу, звільнення. Для робітників у відповідності з найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно- кваліфікованому довіднику робіт і професій робітників провадяться записи про найменування роботи або посади, на які їх прийнято.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Також слід зазначити, що відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06.09.1973 року №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за організацію по веденню, обліку, зберіганню і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Аналогічного змісту містить положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301. «Про трудові книжки працівників».
Позивачем, при зверненні до територіального органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, було подано, зокрема, Трудову книжку серії НОМЕР_1 із записами трудової діяльності:
1. з 05.08.1985 по 01.05.1989 в колгоспі ім. Іваненка-Мигородського (запис 5-6 трудової книжки);
2. з 01.12.1989 по 16.01.1993 в Колгоспі ім. 50-річчя Жовтня (запис 7-8 трудової книжки).
Вказані записи щодо періодів роботи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, які завірені підписом та печаткою роботодавця з посиланням номери наказів.
Відповідно Позивач не може бути позбавлений свого права щодо включення спірних періодів в страховий стаж при призначення йому пенсії за віком, у зв'язку з неможливістю пенсійного органу встановити відповідний стаж за наявності оригіналів трудової книжки, яка є основним документом необхідним для його підтвердження.
Така правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку особа займала у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформлених трудових книжок, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність й повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та, у свою чергу, неналежний порядок ведення й заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Вказане не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Така правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а, від 11.05.2022 року у справі 120/1089/19-а.
Підсумовуючи викладене, достатніми та належними доказами для підтвердження трудового стажу роботи позивача у спірні періоди є відповідні записи трудової книжки серії НОМЕР_1 , а відтак, позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позовної заяви про зобов'язання провести з 16.07.2024 року перерахунок та виплату пенсії позивача, з урахуванням даного стажу та із застосовуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2020, 2021, 2022 роки.
Статтею 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ст.10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Відповідно до ч.2 ст.40 Закону № 1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Отже, вказана норма передбачає врахування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Таким чином, ключовим у цій справі є питання наявності у позивача, якому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, що обчислена відповідно до положень Закону №1058-IV, права на призначення пенсії за віком відповідно до приписів статті 40 Закону № 1058-IV після досягнення пенсійного віку.
Так, частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз зазначених вище норм законодавства дає підстави вважати, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 року у справі № 127/7522/17, де зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Верховний Суд України вже аналізував подібні правовідносини і у постанові від 29.11.2016 року у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.
Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 року у справі № 876/5312/17.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23, встановивши, що позивачу з 11.02.2013 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 11.01.2023 року, дійшов висновку про наявність у нього права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, з огляду на те, що за цих обставин має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 23.10.2018 року у справі № 317/4184/16-а, від 27.11.2024 року у справі № 560/11681/23 та від 16.01.2025 року у справі № 580/4901/22.
Так, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
У ході розгляду справи, судом встановлено, що позивачу було призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який визначає інші підстави та порядок призначення пенсії, а з 16.07.2024 року позивачу призначено пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вперше.
Таким чином, оскільки позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а призначення відповідно до Закону № 1058-ІV відбулося вперше, тому при обчисленні пенсії за віком вперше відповідно до Закону № 1058-ІV слід застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.03.2018 року по справі №521/4655/17, 19.06.2018 року по справі №381/1405/17 та 04.04.2019 року по справі №359/7624/16-а, від 04.02.2021 року у справі №509/3080/16-а, від 31.01.2025 року по справі №200/1478/24, які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом при прийнятті даного рішення.
На переконання суду, при призначенні позивачу з 16.07.2024 року пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV необхідно було застосовувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, згідно з частиною 2 статті 40 цього закону, а саме за 2021- 2023 роки.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що дії відповідача 2 щодо не застосування при призначенні пенсії за віком показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 20201-2023 роки є протиправними.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи зміст спірних правовідносин, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування до страхового стажу період роботи з 05.08.1985 по 01.05.1989 в колгоспі ім. Іваненка-Мигородського, з 01.12.1989 по 16.01.1993 в Колгоспі ім. 50-річчя Жовтня, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та обчислення пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 05.08.1985 по 01.05.1989 в колгоспі ім. Іваненка-Мигородського, з 01.12.1989 по 16.01.1993 в Колгоспі ім. 50-річчя Жовтня, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та провести з 16.07.2024 року перерахунок та виплату його пенсії, з урахуванням зарахованого стажу та із застосовуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2020, 2021, 2022 роки.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач 2, як суб'єкт владних повноважень, яким при призначенні позивачу пенсії згідно Закону 1058, було відмовлено останньому у зарахуванні спірних періодів його трудової діяльності, а також, застосуванні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2020, 2021, 2022 роки, в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах. Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли своє підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, тому позов належить задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4 код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3 код ЄДРПОУ 13486010), про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 05.08.1985 по 01.05.1989 в колгоспі ім. Іваненка-Мигородського та з 01.12.1989 по 16.01.1993 в Колгоспі ім. 50-річчя Жовтня, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та обчислення пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 05.08.1985 по 01.05.1989 в колгоспі ім. Іваненка-Мигородського та з 01.12.1989 по 16.01.1993 в Колгоспі ім. 50-річчя Жовтня, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та провести з 16.07.2024 року перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням зарахованого стажу та із застосовуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2020, 2021, 2022 роки.
4. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
5. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
СуддяС.І. Рейті