05 березня 2025 року м. Ужгород№ 260/725/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у переведенні, призначенні пенсії ОСОБА_1 з пенсії за віком призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу", згідно з Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622, з урахуванням довідки №26-2-7/88 від 11.11.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та довідки №26-2-7/89 від 11.11.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, виданих Державною службою з Надзвичайних ситуацій.
2. Скасувати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення №921060804019 від 01.01.2025р. про відмову у перерахунку пенсії та зобов'язати перевести, призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 26.12.2024 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622, з урахуванням довідки №26-2-7/88 від 11.11.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та довідки №26-2-7/89 від 11.11.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, виданих Державною службою з Надзвичайних ситуацій.
3. Стягнути судовий збір.
В обгрунтування позовних вимог вказує, що позивачу було призначено пенсію за віком з 01.10.2007 року відповідно до Закону України "Про державну службу" та отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З чого слідує, виплата пенсії згідно Закону України «Про державну службу» позивачу не проводилася.
26.12.2024 року позивач звернулася з заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу". Одночасно із заявою позивачем було подано довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби i яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби виданих від 11.11.2024 року №26-2-7/88 та від №26- 2-7/89 видані Держаною службою України з надзвичайних ситуацій.
Враховуючи вищевказане, позивач вважає, що відповідачем не правомірно не враховано довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), довідку про складові заробітної плати на призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, від 11.11.2024 року №26-2-7/88 та від №26-2-7/89 видані Держаною службою України з надзвичайних ситуацій.
Враховуючи вищевказане, позивач вважає, що відповідач не правильно тлумачить норму Закону про перерахунок пенсії після звільнення з роботи особи, яка займала посаду державного службовця, особа, яка не отримувала пенсію державного службовця. Оскільки фіксування пенсії державного службовця не свідчить про отримання пенсії державного службовця.
Крім того, не заперечується відповідачем позивач не отримувала пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", а отримувала пенсію згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тому твердження відповідача, що оскільки позивачка уже скористалася своїм правом на призначення пенсії державного службовця за віком ще 2007 року, а тому їй не може бути здійснено перерахунок пенсії на підставі цих довідок та призначення пенсії за віком відповідно до п. п. 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 889-VIII, так як ці пункти застосовуються до осіб, які реалізовують своє право на призначення пенсії державного службовця за віком після 01.05.2016 вперше позивач вважає помилковим.
Ухвалою судді від 03.02.2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
20.02.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що відповідно до пункту 3 Порядку № 622, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року; жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказаний Порядок № 622 є чинним, не визнавався неконституційним та не скасовувався.
Таким чином, право на призначення пенсії державного службовця в рамках дії Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 мають особи, які не отримували пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.
З матеріалів пенсійної справи вбачається, що пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII 01.10.2007 вже призначалась позивачу, а відтак положення пунктів 10 та 12 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (які стосуються саме призначення пенсії) до спірних правовідносин застосуванню не підлягають).
У разі виникнення необхідності у зміні певних складових пенсії або зміни її виду в цілому, законодавством передбачено лише два механізми - переведення з одного виду пенсії на інший (частина третя статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») та перерахунок пенсії (частина четверта статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
В пенсійному законодавстві не існує таких понять як перепризначення пенсії, повторне призначення або будь-яке інше призначення пенсії, окрім поняття «призначення пенсії», яким є первинне та єдине її призначення, а всі подальші зміни та доповнення відбуваються виключно шляхом перерахунку або переведення.
Відтак, вказує, що в Головного управління відсутні правові підстави для повторного призначення пенсії позивачу згідно Закону України «Про державну службу».
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши у межах заявлених позовних вимог та спірних правовідносин наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 згідно з розпорядженням 804019 з 17.12.2007 року призначена пенсія за віком (умови призначення-держслужбовці) (а.с.23) Згідно з вказаним розпорядженням стаж державної служби позивачки склав 17 років 9 місяців та 5 днів.
У подальшому позивачку було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
26.12.2024 року позивачем подано заяву про переведення її з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Разом із заявою подано необхідні документи, а саме: паспорт, ідентифікаційний код, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 11.11.2024 року №26-2-7/88 та від №26-2-7/89 видані Держаною службою України з надзвичайних ситуацій та трудову книжку.
Згідно пункт 4.2 Порядку 2-1 працівник сервісного центру після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
На підставі екстериторіальності визначено первинно Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області.
01.01.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовив в призначенні пенсії, рішення №921060804019.
Відмова мотивована тим, що у зв'язку з тим, що 01.10.2007 року позивачу вже була призначена пенсія державного службовця, однак із-за недоцільності переведено на пенсію згідно Закону №1058. Також зазначає, Законом 889 не передбачено окремого порядку проведення перерахунків пенсій державним службовцям, яким до 01.05.2016 було призначено спеціальні пенсії за нормами Закону 3723, крім випадків, коли перерахунку підлягають складові пенсійної виплати (надбавки, підвищення, доплати тощо), які визначаються залежно від розміру прожиткового мінімуму.
У рішенні відповідач вказав, що нові довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №26-2-7/88 та №26-2-7/89 від 11.11.2024 року не маємо законних підстав брати для перерахунку пенсії, так як перерахунки пенсій по державній службі не проводяться.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача про відмову в переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» із врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії, виданих Виконавчим комітетом Ковельської міської ради, позивач звернулася до суду із розглядуваним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Змістом спірних правовідносин є протиправні дії органу Пенсійного фонду України щодо винесення рішень, якими відмовлено в перерахунку та переході з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно Закону України «Про державну службу».
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Застосовуючи наведену норму, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 року у справі №466/5138/17.
Так, у згаданій постанові Верховного Суду зазначено наступне.
«Відповідно до частин 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому зазначений вік визначається статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто до 1 травня 2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 1 травня 2016 року, відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згдіно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частини 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №676/4235/17.
Відповідач мотивував свою відмову у перерахунку пенсії тим, що позивачу з 17.12.2007 року призначалась та виплачувалась пенсія на умовах Закону №3723.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.
Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
Згідно записів трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 та з урахуванням наявного трудового стажу державної служби на час призначення пенсії 17.12.2007 судом встановлено, що стаж державної служби позивачки станом на час звернення із заявою про переведення на пенсію державного службовця складає понад 20 років. Окрім цього, наявність у позивачки необхідного стажу державної служби визначеного Закону України «Про державну службу» не заперечується відповідачем.
Суд зазначає, що наявність правових підстав для переведення на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ станом на момент розгляду справи пов'язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.
Крім того, ні Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ, ні стаття 37 Закону №3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII особам, яким до 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону №889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-XII.
Відтак суд вважає безпідставним висновок відповідача про відсутність у позивачки права на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII, з підстави, що за вказаним законом їй вже призначалась пенсія.
Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №580/3805/22.».
Відтак, оскільки судом встановлено обставини про те, що позивачка працювала на посадах, віднесених законом до посад державної служби і станом на момент набрання чинності Законом №889-VIII набула стажу роботи на державній службі більше 20 років, що дає їй право на перехід з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно Закону України «Про державну службу».
Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами не подано належних доказів правомірності відмови позивачу у переході з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Враховуючи вищезазначене, оцінюючи спірні правовідносини відповідно до наявних в матеріалах справи документів та через аналіз діючого законодавства, суд вважає, що рішення ГУ ПФ України в Дніпропетровській області № №921060804019 від 01.01.2025. щодо відмови у переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», не ґрунтується на вимогах закону.
Водночас суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.1 Закону України № 108/95-ВР від 24.03.1993р. «Про оплату праці» (Закон № 108/95-В) заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Згідно з ч.1 ст.66 Закону України № 1788-ХІІ від 05.11.1991р «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Згідно п.4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затв. постановою КМ України № 622 від 14.09.2016р., пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби; розмір виплат ( крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 р. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Пунктом 5 цього Порядку передбачено, що призначення пенсій деяким категоріям осіб передбачено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано пенсійному органу:
- довідку Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 11 листопада 2024 №26-2-7/88 «Про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця» (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) на суму 13620 грн. 00 коп.;
- довідку Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 11 листопада 2024 №26-2-7/89 «Про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби» (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) на суму 22140 грн. 00 коп.;
Зазначені довідки «Про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця» складені за формою, затвердженою постановою правління ПФ України № 1-3 від 17.01.2017р. «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та містять відображення складових заробітної плати: посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, на які нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У затвердженій цією постановою формі довідки складові заробітної плати складаються з: посадового окладу, надбавку за ранг, надбавки за вислугу років, на які нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже, всі відображені в довідках види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому вони мають прийматися до уваги при розрахунку розміру пенсії позивача.
Статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плазу (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема:
1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;
2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися і до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України;
3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону;
4) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із сплачених страхових внесків за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, має враховуватися при обчисленні розміру пенсії, оскільки як перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії.
Згідно з правовими позиціями Конституційного Суду України одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями (абз.3 пп.3.1 п.3 мотивувальної частини Рішення від 29.06.2010р. № 17-рп/2010); «принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності» (абз.6 пп.2.1 п.2 мотивувальної частини Рішення від 20.12.2017р. № 2-р/2017).
Конституційний Суд України, в своїх рішеннях виходить з того, що громадяни розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, а тому непередбачувані й часті зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
Враховуючи вищезазначене, оцінюючи спірні правовідносини відповідно до наявних в матеріалах справи документів та через аналіз діючого законодавства, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу».
За правилами ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Суд вважає, що обраний спосіб захисту прав позивача повністю відповідає вимогам діючого законодавства.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позиція Верховного Суду щодо застосування ч.4 ст.245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 14.08.2018р. у справі № 820/5134/17, від 28.02.2020р. у справі № 806/3304/18, від 16.11.2020р. у справі № 640/5615/19, від 04.09.2021р. у справі № 320/5007/20, від 14.09.2021р. у справі № 320/5007/20 та від 23.12.2021р. у справі № 480/4737/19.
При цьому адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Верховний Суд у постанові від 23.12.2021р. у справі № 480/4737/19 та від 08.02.2022р. у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
Отже, ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб'єктів.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Водночас суд враховує, що відповідно до п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затв. постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005р., після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У розглядуваній справі встановлено, що позивачці відмовлено в переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» рішенням ГУ ПФ України в Дніпропетровській області № 921060804019 від 01.01.2025 року.
Отже, дії зобов'язального характеру щодо здійснення переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком з урахуванням поданих нею документів має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФ України в Дніпропетровській області.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024р. у справі № 460/38580/22, від 24.05.2024р. у справі № 460/17257/23.
Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заявленого позову із вищевказаних мотивів, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №921060804019 від 01.01.2025р. про відмову у перерахунку пенсії та зобов'язання перевести позивача на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622, з урахуванням довідки №26-2-7/88 від 11.11.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та довідки №26-2-7/89 від 11.11.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, виданих Державною службою з Надзвичайних ситуацій.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., відтак вказана сума підлягає стягненню на корить позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 72 77, 90, 134, 241 - 246, 250 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (50096, м.Кривий Ріг, вул.Федора Караманиць, 37в, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №921060804019 від 01.01.2025р. про відмову у переведенні з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (50096, м.Кривий Ріг, вул.Федора Караманиць, 37в, код ЄДРПОУ 21910427) перевести ОСОБА_1 з 26.12.2024 року з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням довідки Державної служби України з надзвичайних ситуацій №26-2-7/88 від 11.11.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та довідки Державної служби України з надзвичайних ситуацій №26-2-7/89 від 11.11.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (50096, м.Кривий Ріг, вул.Федора Караманиць, 37в, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати (судовий збір) у сумі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок)грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяЮ.Ю.Дору