про залишення позовної заяви без руху
06 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/5092/25
категорія 105000000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Єфіменко О.В., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася представниця ОСОБА_1 із позовом, в якому просить: визнати протиправними та такими, що підлягають скасуванню постанови:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 28.11.2024 Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про закінчення виконавчого провадження №74904795 згідно з виконавчим листом №240/9556/23, виданим 01.05.2024, та повернути виконавчий лист до Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) для подальшого виконання;
- визнати протиправною та скасувати постанову від 28.11.2024 Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про закінчення виконавчого провадження №74904913 згідно з виконавчим листом №240/9556/23, виданим 01.05.2024, та повернути виконавчий лист до Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) для подальшого виконання.
Суддя, перевіряючи адміністративний позов на відповідність його вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дійшла висновку, що він не відповідає вимогам даної норми Кодексу з наступних підстав.
Пунктом 1 ч.2 cт.287 КАС України встановлено, що позовну заяву (з приводу оскарження дій та рішень державного виконавця) може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Стаття 123 КАС України передбачає наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Суд вказує, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з адміністративним позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Змістовний аналіз наведених правових норм дає змогу дійти висновку, що строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, в даному випадку десятиденним строком.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії»).
Представниця позивача, звернулася до суду із позовною заявою, в якій позивач просить скасувати постанови державного виконавця датовані 28.11.2024, при цьому до суду із даним позовом звернулася 26.02.2025.
За поданих до позовної заяви документів, суд вважає, що позов подано до суду із пропуском встановленого ст.287 КАС України десятиденного строку.
Частиною шостою статті 161 КАС України врегульовано, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Всупереч викладеному заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду до позовної заяви разом із доказами на підтвердження поважності причин пропуску такого строку або доказів, які б підтверджували вчасне звернення до суду, до матеріалів справи не долучена.
Крім того, згідно з ч.5 ст.161 КАС України, у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.
Відповідно до ч.2 ст.49 КАС України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи.
Згідно з ч.4 та ч.5 ст.49 КАС України, у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
З наведених норм випливає, що питання про залучення третіх осіб вирішується ухвалою суду за заявою, в якій зазначається, на яких підставах їх належить залучити до участі у справі.
Представницею позивача при поданні позовної заяви визначено третьою особою - Військову частину НОМЕР_1 , однак всупереч ч.5 ст.161 КАС України відповідного окремого клопотання/заяви з обґрунтуванням залучення до участі у справі та вказівкою повного статусу такої особи (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача) до позовної заяви не додано.
Відповідно до частин 1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Відтак, поданий до суду адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху для усунення зазначених недоліків шляхом надання до суду:
- окремої заяви відповідно до вимог ч. 6 ст. 161 КАС України про поновлення строку звернення з обґрунтування строку пропуску звернення до суду із даним позовом;
- окремого клопотання з відповідним обґрунтуванням про залучення до участі у справі Військової частини НОМЕР_1 , в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача.
На підставі наведеного та керуючись статтями 121, 122, 123, 160, 161, 169, 243, 248, 256, 287 КАС України,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя О.В. Єфіменко