05 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/17593/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 з урахуванням базового місяця квітень 2022 року: індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 08 квітня 2024 року; індексації грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки; індексації матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з урахуванням базового місяця квітень 2022 року: індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 08 квітня 2024 року; індексацію грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки; індексацію матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік.
Суддя своєю ухвалою від 19.09.2024 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 03.10.2024. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 10.04.2022 по 08.04.2024. Факт проведення Військовою частиною НОМЕР_1 індексації грошового забезпечення за 2022 рік позивачу підтверджується довідкою від 06.05.2024 №1634/ФЕС/1704, доданою позивачем до позовної заяви. Так, згідно довідки від 06.05.2024 №1634/ФЕС/1704 суд може пересвідчитися в тому, що Військовою частиною НОМЕР_1 було проведено нарахування індексації до грошового забезпечення позивача за 2022 рік. При цьому індексація грошового забезпечення позивачу проводилась Військовою частиною НОМЕР_1 на підставі пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та Постанови № 704 з урахуванням базового місяця - березня 2018 року. Представник відповідача також зазначає, що дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» була зупинена на 2023 рік. Просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідь на відзив надійшла до суду 07.10.2024. Заперечуючи викладені у відзиві аргументи відповідача, позивач вказує для вирішення спірних правовідносин не може застосовуватись пункт 3 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» в частині зупинення на 2023 рік дії Закону України “Про індексацію грошових доходів населення», який звужує зміст та обсяг моїх існуючих прав і свобод, передбачених Законом України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення». На переконання позивача, твердження відповідача про те, що Військова частина НОМЕР_1 не повинна здійснювати перерахунок вже проведеної індексації не заслуговує уваги, оскільки Відповідач здійснив виплату індексації грошового забезпечення лише за 2022 рік без нарахування індексації грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік (доказ - Довідка Відповідача від 06.05.2024 №1634/ФЕС/1704).
До суду 07.10.2024 надійшла заява про уточнення позовних вимог у якій просить: Прийняти дане клопотання про уточнення позовних вимог до свого провадження у справі №240/17593/24:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 з урахуванням базового місяця березень 2018 року: індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 08 квітня 2024 року; індексації грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки; індексації матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з урахуванням базового місяця березень 2018 року: індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 08 квітня 2024 року; індексацію грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки; індексацію матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік.
У період із 17.10.2024 по 30.10.2024 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Ухвалою суду від 31 жовтня 2024 року прийнято до розгляду заяву від 06.10.2024 (вх. №55270/24 від 07.10.2024) про збільшення позовних вимог та розглядати справу з урахуванням збільшених позовних вимог.
У період із 06.12.2024 по 25.12.2024 та із 17.02.2025 по 21.02.2025 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що у період із 10.04.2022 по 08.04.2024 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із заявою від 04.06.2024 у якій просив здіснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період із 10.04.2022 по 08.04.2024.
Листом від 17.06.2024 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що протягом 2022 року проводилась індексація грошового забезпечення позивача. Зазначила, що у 2023 році. відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" №2710-IX від 03.11.2022, дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" було зупинено. У 2024 році право на індексацію відбудеться, коли індекс споживчих цін перевищить поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (після 01.01.2016).
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).
Частинами першою-третьою статті 9 Закону Закон № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За правилами статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок № 1078.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).
За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.
Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо її виплати не є дискреційними.
Вказана правова позиція відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 620/15399/23.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо позовних вимог в частині "здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з урахуванням базового місяця березень 2018 року: індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 08 квітня 2024 року", а також "індексацію грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік".
Як встановлено з матеріалів даної справи, позивачу у 2023 році індексація грошового забезпечення не виплачувалась, що підтверджується відповідачем у справі.
Не нарахування та невиплата індексації грошового забезпечення позивачу була обумовлена саме приписами абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" №2710-IX від 03.11.2022, яким зупинено на 2023 рік дію Закону №1282-XII.
Суд звертає увагу, що положення абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", яким зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", є чинним та не визнавалось неконституційним.
Відтак, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов'язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.
Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті, однак це не спростовує факту того, що на 2023 рік зупинено дію Закону №1282-XII приписами абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" №2710-IX від 03.11.2022, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у даній справі.
При цьому, оскільки дію Закону №1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно - правовий акт - "Порядок проведення індексації грошових доходів населення", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, який прийнятий на виконання вимог ч. 2 ст.6 вказаного Закону також не може діяти протягом 2023 року.
Таким чином, відсутнім є факт протиправної бездіяльності військової частини, яка полягає у не проведенні нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2023 по 31.12.2023.
Щодо доводів позивача про те, що сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті, то суд зазначає, що це не спростовує факту того, що на 2023 рік зупинено дію Закону №1282-XII.
Щодо невиплати індексації з 01.01.2024 по 08.04.2024.
Як встановлено з матеріалів даної справи, позивачу у 2024 році індексація грошового забезпечення не виплачувалась, що не заперечуєтся відповідачем у справі.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (після 01.01.2016).
Частинами 2 4 статті 4 Закон № 1282-ХІІ визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У місяці підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 %. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації розпочинається з місяця, що йде за місяцем підвищення тарифних ставок (окладів). Право на поточну індексацію зарплати настає, коли індекс споживчих цін, розрахований наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації (103%).
Індекси споживчих цін у 2024 році, оприлюднені Державною службою статистики, склали: січень 2024 року - 100,4%; лютий 2024 року - 100,3%; березень 2024 року - 100,5%
За таких обставин, за період з 01.01.2024 по 08.04.2024 підстав для індексації грошового забезпечення позивача у відповідача не було.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з урахуванням базового місяця березень 2018 року: індексацію грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік; індексацію матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік.
Із доданої до позову довідки Військової частини НОМЕР_1 від 06.05.2024 №1634/ФЕС/1704, позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення у періоди: із квітня 2022 року по грудень 2022 року.
Посадовий оклад позивача із квітня 2022 року по дату звільнення з військової служби становив 5220,00 грн.
Як вбачається з відзиву на позовну заяву та не заперечується позивачем, що при розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, відповідачем було враховано індексацію грошового забезпечення із урахуванням базового місяця березень 2018 року.
Доказів, які б спростовува вказані твердження, матеріали адміністратвиної справи не містять.
З урахуванням викладеного суд не вбачає підстав для задоволення позовних имог в цій частині.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
05.03.25