05 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/20381/24
категорія 111031101
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнаня протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №0816596-2410-0625-UA18040190000029215, №0828897-2410-0625-UA18040190000029215, №0984630-2410-0625-UA18040190000029215, №0783155-2410-0625-UA18040190000029215 від 20.06.2024, якими ОСОБА_1 було визнано податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості на загальну суму 28 625,75 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що контролюючим органом безпідставно винесено податкові повідомлення-рішення зі сплати податку на нерухоме майно (будівля гаражу-майстерні), відмінне від земельної ділянки, оскільки вказана будівля не підпадає під оподаткування передбачене підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Ухвалою судді від 02.12.2024 прийнято до провадження адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
13.12.2024 через систему "Електронний суд" представником Головного управління ДПС у Житомирській області подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що позивач не надав належні докази того, що він за податковий період 2023 року використовував власні нежитлові приміщення - частини будівлі гаражу-майстерні, де обладнана майстерня по обробці природного каміння загальною площею 512,7 кв.м., виробничі майстерні по обробці природного каміння, які є будівлями промисловості для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь якого виду), а тому, позивач має зобов'язання зі сплати податку на нерухомість та як наслідок позовні вимоги не підлягають задоволенню за необґрунтованість та безпідставність.
19.12.2024 через систему "Електронний суд" представником позивача подано відповідь на відзив.
27.12.2024 через систему "Електронний суд" представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.
Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач) є фізичною особою-підприємцем та з 2001 року здійснює господарську діяльність.
Основним видом економічної діяльності позивача за КВЕД є: 23.70 Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю та 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
Відповідно до договорів купівлі-продажу від 23.08.2005, 10.08.2004 та 11.08.2004, засвідчених приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я., позивач є власником частини гаражу-майстерні, літ. "Б", а саме: приміщення з 1-5 по 1-9 пл. 96,5 кв.м.; частини гаражу-майстерні, літ. "Б", площею 95,2 кв.м., а саме приміщення 1-1 пл. 52,6 кв.м., 1-2 пл. 11,2 кв.м, 1-3 пл. 31,4 кв.м.; частини гаражу-майстерні, літ. "Б", а саме: приміщення 1-4 пл. 316,0 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позивачу також на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,3852 га, кадастровий номер 1810136300:05:023:0017, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії №093836 від 23.01.2012.
В подальшому, Головним управлінням ДПС у Житомирській області 20.06.2024 винесені податкові повідомлення-рішення:
- №0816596-2410-0625-UA18040190000029215 про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 5 315,33 грн. за 2023 рік;
- №0828897-2410-0625-UA18040190000029215 про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 17 643,33 грн. за 2023 рік;
- №0984630-2410-0625-UA18040190000029215 про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 5 387,92 грн. за 2023 рік;
- №0783155-2410-0625-UA18040190000029215 про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 279,17 грн. за 2023 рік
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по тексту - ПК України).
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно із пп.266.3.1- 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Підпунктом 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до п. 266.6 ст. 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Тобто, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією зі складових податку на майно, а платником такого податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, відповідно до п. 30.1. ст. 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2. цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 ПК України).
Так, п. «є» пп. 266.2.2. пункту 266.2. статті 266 ПК України визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".
При цьому, до будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості"; 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
Крім того, Верховним Судом у постанові від 22.04.2021 у справі №0640/4296/18 звернуто увагу, що визначаючи податкову пільгу у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту - платнику.
Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути підставою для звільнення від оподаткування.
Так, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням, зокрема, у даному випадку для здійснення промислової діяльності (промисловості).
Застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 та в подальшому неодноразово підтримано в постановах Верховного Суду від 06.08.2024 у справі №200/3532/20-а, від 22.10.2024 у справі №260/8694/23 тощо.
Отже, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством передбачена преференція, яка полягає у виключенні з об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, таких об'єктів, як будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, якщо вони беруть участь у господарській діяльності власника об'єктів нерухомості як виробничі одиниці (постанова Верховного Суду у справі №200/3532/20-а від 06.08.2024).
Таким чином, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі та використання цієї будівлі за її призначенням, у наявних правовідносинах як будівля промисловості.
Проте, жодних доказів на підтвердження факту використання вказаного об'єкту у господарській діяльності позивачем до матеріалів справи не надано.
В ході розгляду адміністративної справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач) є фізичною особою-підприємцем та з 2001 року здійснює господарську діяльність.
Основним видом економічної діяльності позивача за КВЕД є: 23.70 Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю та 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
Відповідно до договорів купівлі-продажу від 23.08.2005, 10.08.2004 та 11.08.2004, засвідчених приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я., позивач є власником частини гаражу-майстерні, літ. "Б", а саме: приміщення з 1-5 по 1-9 пл. 96,5 кв.м.; частини гаражу-майстерні, літ. "Б", площею 95,2 кв.м., а саме приміщення 1-1 пл. 52,6 кв.м., 1-2 пл. 11,2 кв.м, 1-3 пл. 31,4 кв.м.; частини гаражу-майстерні, літ. "Б", а саме: приміщення 1-4 пл. 316,0 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позивачу також на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,3852 га, кадастровий номер 1810136300:05:023:0017, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії №093836 від 23.01.2012.
Слід зазначити, що відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України, платник податків зобов'язаний, зокрема, повідомляти про всі об'єкти оподаткування контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 р. за №1562/20300 (далі - Порядок №1588).
Згідно з пунктом 8.1 Порядку №1588, платник податків зобов'язаний повідомляти про об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку.
Положеннями пункту 8.2 Порядку №1588 визначено, що об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об'єкти оподаткування), є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України. Повідомлення за формою №20-ОПП повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи-підприємці в разі - наявності, виникнення, зміни типу об'єкта оподаткування.
Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об'єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).
Отже, чинним податковим законодавством визначено, що повідомлення про об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за ф. №20-ОПП, подається до контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об'єктом оподаткування.
Платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Проте, жодних доказів на підтвердження факту використання вказаного об'єкту у господарській діяльності позивачем до матеріалів справи не надано.
З матеріалів справи не встановлено, а позивачем не надано доказів виконання позивачем податкового обов'язку щодо подання до податкового органу повідомлення форми №20-ОПП про об'єкт оподаткування нерухомого майна, який належить позивачу та через який (як стверджує позивач) ним провадиться господарська діяльність за звітний період 2023 року, а саме: нежитлова будівля площею 96,5 кв.м: об'єкт складається з частини гаражу - майстерні; нежитлове приміщення (гаражу - майстерня (1-1, 1-2, 1-3) загальна площа 95,2 кв.м: об'єкт складається з приміщень 1-1, 1-2, 1-3 в гаражі - майстерні; нежитлове приміщення (гаражу - майстерня (1-4) загальна площа 316,0 кв.м: об'єкт складається з приміщень 1-4 в гаражі - майстерні.
Щодо податкової декларації платника єдиного податку, наданих у підтвердження обставин виробництва у майстернях по обробці природного каміння, то суд враховує, що відповідно до пункту 46.1. статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт це документ, що подається платником податків контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
Відтак, податкова декларація за своєю суттю не є документом, що підтверджує виробництво тієї чи іншої продукції, а лише стосується відображення відомостей, необхідних для здійснення адміністрування та сплати загальнообов'язкових платежів до відповідного бюджету.
Враховуючи, що під час розгляду справи позивач не надав до суду жодного доказу на підтвердження того, що вказане приміщення використовується за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо розповсюдження на нього пільги, встановленої пунктом "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2. ст. 266 Податкового кодексу України.
Згідно із п. п. 1, 3 частини другої ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Наведене доводить, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволені позовних вимог питання щодо відшкодування витрат пов'язаних з розглядом справи в порядку статті 139 КАС України судом не вирішується.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 139, 241-246, 257-262 КАС України, суд -
вирішив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44096781), про визнаня протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова
05 березня 2025 р.
05.03.25