05 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/16997/24
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди за період лікування з 16.10.2023 по 05.11.2023 в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до пункту першого постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди з 16.10.2023 по 05.11.2023 в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, з урахуванням проведених виплат;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2023 рік;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (основного та додаткового) з жовтня 2023 по січень 2024 рр., як військовослужбовцю, зарахованому у розпорядження командира, у розмірах, установлених Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основне та додаткове) з жовтня 2023 по січень 2024 рр., як військовослужбовцю, зарахованому у розпорядження командира, у розмірах, установлених Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку передбачену статтею 16-2 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2023 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку передбачену статтею 16-2 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2023 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що за період проходження військової служби позивачем не отримано додаткову грошову винагороду за період лікування з 16.10.2023 по 05.11.2023 не виплачена матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питан та заробітна плата у повному розмірі з жовтня 2023 року по січень 2024 року. З даного питання позивач звертався із заявою до відповідача 08.07.2024 року, протее ні відповіді, ні коштів не отримав. У період з 16.10.2023 по 05.11.2023 року згідно направлення військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2023 №302086 позивача направлено на обстеження та лікування у військово-реабіліційний центр військово-медичної служби Міністерства берегової охорони Литовської Республіки. За період перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров'я після отриманої тяжкої травми відповідач повинен був здійснити йому виплату додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 з розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні, але така додаткова винагорода позивачу виплачена не була. Відповідно до наказу військової частини НОМЕР_1 від 26.06.2023 №179 позивача зараховано у розпорядження командира військової частини на підставі пп.15 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Зазначає, що дії відповідача щодо не здіснення нарахування та виплати позивачу за період з жовтня 2023 по січень 2024 рр. грошового забезпечення в розмірі визначеному абз. 7 пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" є протиправними.
Ухвалою суду провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що обліковою формою ВМС 40-003-4/а Військово-реабілітаційного центру Військово-медичної служби Міністерства берегової охорони Литовської Республіки не підтверджують перебування позивача саме на стаціонарному лікуванні. Інші документи за вказаний період у матеріалах справи відсутні. Грошова допомога для оздоровлення виплачувалась Позивачу у 2023 році в розмірі 23888,10 грн, що підтверджується довідкою від 24.02.2024 №133/1827. Відповідно до пункту 9 розділу XXIV Порядку, виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги. Зважаючи на те, що Позивач не подавав відповідний рапорт, а також на необов'язковість виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, військова частина НОМЕР_1 не зобов'язана нараховувати та виплачувати відповідну допомогу позивачу. Після двох місяців перебування позивача у розпорядженні грошове забезпечення виплачувалось йому належним чином, в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років та підстав для доплат немає. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просив залишити позов без розгляду за безпідставністю. В обґрунтування заявленого клопотання зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Ухвалою суду у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій просив позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог.
Відповідачем було подано відзив на уточнену позовну заяву у якому він просив залишити позов без розгляду за безпідставністю. В обґрунтування заявленого клопотання зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки позивача було звільнено з військової служби 14.01.2024, проте з позовом він звернувся лише 10.09.2024, тобто з пропуском строку визначеного ч.5 ст.122 КАС України. Крім того, вказав, що Позивач не був звільнений з військової служби, а переміщений до нового місця служби - військової частини НОМЕР_2 , у зв'язку з чим грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки позивачу не виплачувалась правомірно.
Ухвалою суду у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
Дослідивши матеріали адмінстративної справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 до складу Збройних сил України квітня 2022 року, військову службу проходив у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач 21.06.2023 отримав вогнепальне осколкове поранення.
У відповідності до довідки про обставини травми в/ч НОМЕР_1 від 07.07.2023 №4194 позивач 21.06.2023 року отримав поєднане вогнепальне осколкове вогнепальне поранення грудей та кінцівок. Сліпе проникаюче поранення грудей справа з переломом тіла правої лопатки, ушкодженням верхньої долі правої легені та наявністю сторонніх тіл (2 металеві осколки). Правобічний гемопневмоторакс. Підшкірна емфізема справа. Сліпі поранення правого надпліччя з переломом кроміального кінця правої ключиці зі зміщенням та наявністю сторонніх тіл та металевих уламків) в м'яких тканинах.
За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , в районі населеного пункту АДРЕСА_1 внаслідок ведення бойових дій.
Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого №3129/1053 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП Первомайська ЦРЛ з 22.06.2023 по 23.06.2023.
У відповідності до виписки Військово-медичного клінічного центру Північного регіону позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 23.06.2023 по 26.06.2023.
У період з 16.10.2023 по 05.11.2023 року згідно направлення військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2023 №302086 позивача направлено на обстеження та лікування у військово-реабіліційний центр військово-медичної служби Міністерства берегової охорони Литовської Республіки.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №14 від 14.01.2024 (по стройовій частині) з 14.01.2024 позивач виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 і знятий з усіх видів забезпечення та вибув до нового місця служби, місто Житомир.
Позивач 08.07.2024 звернувся із заявою до відповідача про перерахунок та доплату додаткової грошової винагороди за період лікування.
Відповідач відповіді не надав, перерахунок грошового забезпечення не здійснив.
Вважаючи такі дії протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно п. 1 ст. 9 Закону України №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктами 2 - 4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 №64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено Указами Президента України: №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022 та №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, від 01.05.2023 № 254/2023.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України № 217 від 07.03.2022; № 350 від 22.03.2022; № 754 від 01.07.2022; № 793 від 07.07.2022; № 1146 від 08.10.2022, № 43 від 20.01.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пункт 1 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 793 від 07.07.2022 визначено, що у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцям у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування на стаціонарному лікуванні.
Отже, виходячи зі змісту наведених постанов Уряду додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн на місяць виплачується, зокрема, військовослужбовцям, які отримали поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язані із захистом Батьківщини, у період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), та за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (за висновком ВЛК).
Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 №402, видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
У відповідності до довідки про обставини травми в/ч НОМЕР_1 від 07.07.2023 №4194 позивач 21.06.2023 року отримав поєднане вогнепальне осколкове вогнепальне поранення грудей та кінцівок. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини.
Відповідно до довідки військово-лікарської від 07.08.2023 №6175, проведено медичний огляд гарнізонною ВЛК в/ч НОМЕР_3 , встановлено, що травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потреує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Згідно направлення військової частини від 14.10.2023 №3020/6 направляється на обстеження та лікування військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Перебування позивача на лікуванні та реабілітації за кордоном підтверджується медичною інформацією, обліковою формою ВМС 40-003-4/а, у якій зазначено, що ОСОБА_2 з 16.10.2023 по 04.11.2023 проходив реабілітаційне лікування у військовому реабілітаційному центрі.
Відповідно до буклета процедур №526 період лікування вказано з 16.10.2023 по 05.11.2023.
Вказані документи перекладені з данської на українську мову Центром перекладів ТОВ «Глобал Лінго Груп».
Зі змісту такої виписки вбачається, що причиною реабілітаційного лікування позивача стали наслідки поранення, отриманого 21.06.2023.
Водночас суд враховує, що у разі направлення військовослужбовців на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, безперервним перебуванням на лікуванні за кордоном вважається період надання медичних послуг у закладах охорони здоров'я іноземних держав, включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров'я до іншого та час очікування між плановими етапами лікування, реабілітації, протезування.
Водночас, Закон №2011-XII не містить визначення стаціонарне лікування за кордоном, однак має визначення - перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, зокрема іноземних держав, для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) (п. 9 ст. 9 Закону №2011-XII).
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що у розумінні п.1 Постанови №168 позивач вважається особою, яка у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у даному випадку за кордоном, саме тому безпідставними є доводи Військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн в розрахунку на місяць за час перебування на лікуванні за кордоном з 16.10.2023 по 05.11.2023.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до розділу XXIII Порядку № 260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) вирішено виплатити грошово допомогу на оздоровлення за 2023 рік ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки від 24.02.2024 №133/1827 ОСОБА_1 було нараховано одноразову грошову допомогу на оздоровлення з 2023 рік у розмірі 23888,10 грн.
Таким, чином вимоги в частині нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік є безпідставними.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову матеріальну допомогу за 2023 рік для вирішення соціально-побутових питань, суд зазначає таке.
Відповідно до п.п. 2, 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Підпунктом 3 п. 5 Постанови № 704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надано право надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260 затверджено "Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (далі - Порядок №260).
Порядком №260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає, в тому числі одноразову грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
Порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань регламентовано розділом XXIV Порядку №260, пунктом 1 якого передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно п. 2 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов'язків за посадами.
Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 7 розділу XXIV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Одночасно суд зазначає, що за правилами п. 9 розділу XXIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Згідно пункту 6 окремого доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683/з матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачують військовослужбовцям у розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:
- смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків;
- поранення військовослужбовця, що зазнав при виконанні завдань під час воєнного стану;
- у разі наявності у військовослужбовця інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
- порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія), захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;
- безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, які пов'язані із захистом Батьківщини (більше ніж 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багато етапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;
- сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися у полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.
Отже, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира та за відповідності військовослужбовця визначеним окремим дорученням Міністра оборони України у 2023 році умовам.
Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з рапортом про виплату відповідної допомоги.
У зв'язку з неподанням позивачем рапорту щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, у відповідача не виникло правових підстав для розгляду відповідного питання та виплати такої.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог визнати протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основне та додаткове) з жовтня 2023 по січень 2024 рр., як військовослужбовцю, зарахованому у розпорядження командира, у розмірах, установлених Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Згідно з пунктом 8 вказаного Порядку № 260, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.06.2023 №179 позивача зараховано у розпорядження командира військової частини на підставі пп.15 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України у зв'язку з перебуванням на довгостроковому лікуванні.
Пунктом 1 Розділу ХХVIII Порядку № 260 встановлено,що грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці. Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов'язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.
Пунктом 5 Розділу ХХVIII Порядку № 260 встановлено,що грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.
Відповідно до виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №5885/6116 ОСОБА_1 з 26.06.2023 по 06.07.2023 знаходився на стаціонарному лікуванні в КП МП лікарня інтенсивного лікування « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Згідно довідки ВЛК від 07.08.2023 №615 позивачу надано відпустку за станом здоров'я на 30 календарних днів.
В період з 16.10.2023 по 05.11.2023 ОСОБА_1 проходив реабілітаційне лікування у військовому реабілітаціному центрі військово-медичної служби Міністтерства берегової охорони Литовської Республіки.
Тобто, в період з 07.07.2023 по 07.08.2023, з 07.09.2023 по 15.10.2023 позивач не перебував на лікуванні та у відпустках, а перебував у розпорядженні.
У зв'язку з тим, що з 08.10.2023 позивач почав перебувати у розпорядженні понад два місяці йому повинно було виплачуватись грошове забезпечення в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років відповідно до вимог пунктів 1, 5 Розділу XXVIII Порядку № 260 починаючи з 08.10.2023. З 26.06.2024 по 07.10.2023 грошове забезпечення повинно було виплачуватись у повному розмірі.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 22.05.2024 №133/4359 позивачу нараховувалось грошове забезпечення наступному розмірі:
за червень 2023 оклад за військовим званням виплачено у повному розмірі - 530,00 грн.; посадовий оклад - 2820,00 грн; надбавка за вислугу років - 0,00 грн; надбавка за особливості проходження служби - 2941,30 грн, премія - 17596,80 грн.
У липні, серпні та вересні 2023 року позивачу оклад за військовим званням виплачено у повному розмірі - 530,00 грн; посадовий оклад - 2820,00 грн; надбавка за вислугу років - 0,00 грн; надбавка за особливості проходження служби - 2941,30 грн, премія - 17596,80 грн.
У жовтні 2023 року позивачу оклад за військовим званням виплачено у повному розмірі - 530,00 грн; посадовий оклад - 454,84 грн; надбавка за вислугу років - 0,00 грн; надбавка за особливості проходження служби - 474,40 грн, премія - 2838,20 грн.
Таким чином, починаючи з 07.10.2023 позивачу виплачували грошове забезпечення виключно у розмірі окладу за війьковим званням.
Оскільки вислуга позивача менше 1 року надбавка за вислугу років складає 0,00 грн.
Відтак, доводи позивача щодо недоплати йому грошового забезпечення не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні у цій частині не підлягають задоволенню, оскільки позивач починаючи з 07.10.2023 перебував у розпорядженні понад 2 місяці, тому відповідач правомірно виплачував грошове забезпечення у розмірі окладу за військовим званням.
Щодо зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку передбачену статтею 16-2 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2023 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" також передбачено, що учасникам бойових дій ... надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Судом встановлено, що позивач відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 16.11.2023 має право на пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій.
Право військовослужбовців на відпустки, порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них унормовані у статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, накази про звільнення яких підписано в минулому році, але не виключеним із списків військової частини, відпустки за період служби в поточному році не надаються.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами першим, шостим та дванадцятим цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених пунктом першим цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Згідно з пунктом 7 розділу І Порядку №260 військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов'язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплата грошового забезпечення в разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби за строк із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини, і до дня прийняття посади здійснюється за новим місцем служби в розмірі, встановленому за попереднім місцем служби, після зарахування їх на грошове забезпечення до цієї військової частини.
У рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст.16-2 Закону №504/96-ВР та п.12 ч.1 ст.12 Закону №3551-ХІІ.
Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі - Положення №1153/2008.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка). Для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду.
Вибуття до нового місця служби військовослужбовця здійснюється після надходження витягу з наказу відповідного командира (начальника) військової частини про призначення, в тому числі доведеного технічними засобами передачі документованої інформації. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини має відбутися після здавання посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання військовою частиною зазначеного витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення по службі військовослужбовця.
До зазначеного строку не включається час перебування військовослужбовця у відпустці, відрядженні, на лікуванні чи під вартою.
Суд зазначає, що відповідно до статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", розділу XXXI Порядку №260 компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", виплачується військовослужбовцям при звільненні їх з військової служби.
Воднораз, за правилами пункту 181 Положення №1153/2008 у разі переміщення військовослужбовця по службі невикористана ним відпустка (частина відпустки) надається за новим місцем військової служби.
Суд установив, що ОСОБА_1 не був звільнений з військової служби на підставі статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", натомість наказом командира військової частини НОМЕР_1 №14 від 14.01.2024 (по стройовій частині) з 14.01.2024 позивач виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і знятий з усіх видів забезпечення та вибув до нового місця служби, АДРЕСА_2 . Після чого позивач продовжив військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 15.01.2024 №15 ОСОБА_1 призначений на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_2 .
Переміщення військовослужбовця на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої, яке передбачає виключення його зі списків особового складу однієї військової частини та зарахування до списків іншої, не є звільненням з військової служби і не покладає на відповідача обов'язок виплатити позивачу компенсацію за невикористані дні відпустки.
У спірних правовідносинах відповідач діяв правомірно, прав позивача не порушував, протиправної бездіяльності не вчиняв. Тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Суд, вирішуючи питання щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходить з наступного.
Відповідно до положень статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи 200/14113/18-а.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Так, в матеріалах адміністративної справи міститься копія договору про надання правової допомоги №0901 від 09.01.2024, що укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро "Соломонюк та партнери" в особі керуючого бюро адвоката Соломонюка С.А.
Відповідно до розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу від 09.01.2024, така складає 5000 грн.
Також на підтвердження надання правової допомоги надано копію акта виконаних робіт від 26.08.2024, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер від 05.09.2024.
Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими ч.5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із наступного: дана справа відноситься до незначної складності; розгляд справи проведено без участі сторін; позов носить немайновий характер.
В свою чергу, вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, суд враховує таке.
Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що розмір витрат сплачених адвокату, який здійснював підготовку та складання позовної заяви у заявленому розмірі 5000,00 грн не є співмірним із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у звітах переліком.
Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20 зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Так, предметом спору у цій справі є питання проведення перерахунку пенсії на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії.
Отже, враховуючи наведені обставини, фактичний обсяг виконаної роботи, та з огляду на те, що позов задоволено частково, суд вважає, що розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача у розмірі 2500 грн.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами не доведено правомірність прийнятих рішень, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди за період лікування з 16.10.2023 по 05.11.2023 в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до пункту першого постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди з 16.10.2023 по 05.11.2023 в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, з урахуванням проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
05.03.25