05 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/21791/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач 1) та до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області від 05.09.2024 про відмову в перерахунку йому пенсії в частині повторного розгляду заяви від 08.03.2023 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 по справі №240/13006/23;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області зарахувати до стажу, що дає право на призначення йому пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" періоди: з 10.05.1981 по 27.05.1983 - військову службу в Збройних Силах СРСР; з 01.04.1986 по 12.01.1988 - роботу на посаді звільненого секретаря комітету комсомолу колгоспу ім. Леніна; з 27.12.1988 по 20.03.1989 - роботу на посаді інструктора відділу комсомольських організацій РК ЛКСМ України; з 29.04.2016 по 18.09.2017 - роботу на посаді голови Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області призначити йому з 09.03.2023 пенсію державного службовця за віком у відповідності до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків заробітної плати за останнім місцем роботи на державній службі, зазначеної в довідках Житомирської районної державної адміністрації від 03.03.2023р. №І-393/14 (про основні складові заробітної плати) та №і-393/14 (про надбавки, премії та інші виплати) .
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області різницю між призначеною йому пенсією державного службовця за віком у відповідності до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ та фактично виплаченою пенсією за період з 09.03.2023 по день фактичного виконання судового рішення.
На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що здійснивши на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 у справі №240/13006/23 Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області здійснило повторний розгляд його заяви від 08.03.2023 про переведення з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу". Однак, за результатами такого розгляду Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області прийняло рішення від 05.09.2024, яким відмовило йому в такому переведенні через те, що станом на день подання заяви (08.03.2023) він не досяг віку 62 років, передбаченого статтею 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" та пунктом 3 Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622. Позивач вважає вказане рішення протиправним та зазначає, що він є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 1), а тому на підставі статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" його вік виходу на пенсію зменшується на 2 роки. З огляду на це позивач зауважив, що його право на призначення пенсії в 60 років, як особи, на яку поширюється стаття 55 Закону України "Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в силу дії статті 22 Конституції України, не може бути звужено іншим правовим актом, в даному випадку статтею 37 Закону України "Про державну службу". Таким чином, враховуючи що 29.01.2023 йому виповнилося 60 роки, позивач вважає, що має право на призначення йому пенсії за віком державного службовця.
Крім того, в позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що здійснюючи розгляд його заяви про переведення на пенсію відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу", Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області протиправно не зарахувало йому до стажу роботи на посадах державної служби періоду проходження ним військової служби в Збройних Силах СРСР з 10.05.1981 по 27.05.1983, а також періоди його роботи з 01.04.1986 по 12.01.1988 на посаді секретаря комітету комсомолу колгоспу ім. Леніна, з 27.12.1988 по 20.03.1989 на посаді інструктора відділу комсомольських організацій РК ЛКСМ України та з 29.04.2016 по 18.09.2017 на посаді голови Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області. Як наслідок, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Кіровоградській області невірно був визначений загальний розмір наявного в нього стажу роботи на посадах державної служби, який має значення для вирішення питання наявності права на призначення пенсії, передбаченої статтею 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу".
Відтак, вважаючи своє право на пенсійне забезпечення порушеним, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 14.11.2024 провадження в адміністративній справі №240/21791/24 за позовом ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
28 листопада 2024 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому відповідач 2 заперечував проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою правову позицію Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зазначило, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 у справі №240/13006/23 ним було повторно розглянуто заяви ОСОБА_1 від 08.03.2023 про переведення його на пенсію за віком, передбачену статтею 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу". За результатами розгляду було встановлено, що стаж роботи ОСОБА_1 на посадах державної служби становить 17 років 8 місяців 17 днів. При цьому, відповідач 2 вказав, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, після 01.05.2016 не був зарахований до стажу роботи, що визначає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу", оскільки відповідно до положень пунктів 10, 12 розділу XI Закону №889-VIII право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ мають особи , які на день набрання чинності Законом №889-VIII (тобто станом на 01.05.2016) мали відповідний стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач 2 зауважив, що у позивача станом на 01.05.2016 відсутні 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, або 10 років такого стажу із заняття на момент звернення посади державної служби, а тому він не має права на призначення пенсії за нормами Закону України "Про державну службу". Також у відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області вказало, що пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, особам, які з урахуванням вимог, визначених у пунктах 10 та 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889, мають право на їх призначення, призначаються за умови досягнення пенсійного віку, зокрема для чоловіків - 62 роки, та за наявності у них страхового стажу 35 років. Однак, ОСОБА_1 на день подання заяви (08.03.2023) не досяг віку 62 роки та не мав страхового стажу 35 років, визначених ст. 37 Закону №3723-ХІІ та пунктом 3 Порядку №622. Саме вказані обставини зумовили прийняття рішення від 05.09.2024, а тому Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області вважає, що ОСОБА_1 правомірно було відмовлено в переведенні на пенсію, передбачену статтею 37 Закону України "Про державну службу".
06 грудня 2024 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому управління вказало, що не визнає заявлених позовних вимог оскільки вони є безпідставними. На обґрунтування cвоєї позиції відповідач 1 зазначив, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 по справі №240/13006/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" усі періоди його роботи на посадах державної служби та усі періоди робити в органах податкової служби і повторно розглянути його заяву від 08.03.2023 про призначення пенсії, з врахуванням висновків суду. На виконання вказаного рішення Головне управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зараховано до стажу позивача, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", усі періоди його роботи на посадах державної служби та усі періоди його роботи в органах податкової служби. З огляду на це, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання зарахувати до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" періоду проходження ним військової служби в Збройних Силах СРСР з 10.05.1981 по 27.05.1983, а також періодів його роботи з 01.04.1986 по 12.01.1988 на посаді секретаря комітету комсомолу колгоспу ім. Леніна, з 27.12.1988 по 20.03.1989 на посаді інструктора відділу комсомольських організацій РК ЛКСМ України та з 29.04.2016 по 18.09.2017 на посаді голови Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області підлягають залишенню без розгляду в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Також у відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначило, що прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області рішення від 05.09.2024 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" є правомірним, оскільки на день подання заяви (08.03.2023) позивач не досяг віку 62 років, передбаченого ст. 37 Закону України "Про державну службу" та пунктом 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (в редакції чинній на момент подання заяви). Крім того, відповідач 1 зауважив, що пенсія відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" призначається за умови наявності у чоловіків страхового стажу в розмірі 35 років, в той час, як загальний страховий стаж позивача становить 34 роки 9 місяців 14 днів. З огляду на вказані обставини, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області просило відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
08.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
На виконання вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1), за принципом екстериторіальності вищезазначену заяву розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
За наслідками розгляду поданої ОСОБА_1 заяви та доданих до неї документів, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийняло рішення від 13.03.2023 №918270179224, яким відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу" через відсутність необхідного стажу роботи на посадах державної служби. Так, за підрахунками управління стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, складає 6 місяців 26 днів. До цього стажу був зарахований лише період його роботи з 27.11.2009 по 22.06.2010 на посаді першого заступника голови райдержадміністрації. Натомість, періоди його роботи у державній податковій службі не були зараховані до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Не погодившись із вказаним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, ОСОБА_1 оскаржив його до суду.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року у справі №240/13006/23, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року, позов ОСОБА_1 було задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 16.03.2023, яким відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про державну службу";
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" усі періоди роботи ОСОБА_1 на посадах державної служби та усі періоди робити в органах податкової служби і повторно розглянути заяву позивача від 08.03.2023 про призначення пенсії, з врахуванням висновків суду.
Матеріалами справи підтверджується, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року у справі №240/13006/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснило повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 08.03.2023 та прийняло рішення від 05.09.2024 про відмову в переведенні його на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Із змісту вказаного рішення від 05.09.2024 вбачається, що за результатами розгляду долучених позивачем до заяви від 08.03.2023 документів Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області визначило, що стаж роботи ОСОБА_1 на посадах державної служби, який надає йому право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", становить 17 років 8 місяців 17 днів. При цьому, до вказаного стажу позивача були зараховані наступні періоди його роботи:
- з 22.12.1995 по 09.11.1998 - на посаді заступника голови Коростишівської районної державної адміністрації;
- з 10.11.1998 по 13.09.2000 - на посаді начальника відділення Державного казначейства у Коростишівському районі;
- з 14.09.2000 по 04.04.2006 - на різних посадах в Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції;
- з 24.03.2008 по 07.07.2008 - на посаді заступника начальника Державної податкової інспекції в Житомирському районі;
- з 08.07.2008 по 18.12.2008 - на посаді начальника відділу погашення прострочених податкових зобов'язань Державної податкової адміністрації в Житомирській області;
- з 02.07.2009 по 16.11.2009 - на посаді заступника начальника Управління безпеки по Житомирському РУ ПАТ КБ "Приватбанк";
- з 17.11.2009 по 22.06.2010 - на посаді першого заступника голови Житомирської райдержадміністрації;
- з 02.07.2010 по 28.10.2014 - на різних посадах ДПІ в Житомирські районі та Володарсько-Волинської МДПІ;
- з 29.04.2016 по 30.04.2016 - на посаді голови Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області.
Крім того, у вказаному рішенні від 05.09.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зазначило, що відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723, особам, які з урахуванням вимог, визначених у пунктах 10 та 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889 мають право на їх призначення, призначаються за умови досягнення пенсійного віку, зокрема для чоловіків - 62 роки, та за наявності страхового стажу для чоловіків 35 років. Враховуючи, що ОСОБА_1 станом на день подання заяви (08.03.2023) не досяг віку 62 років, права на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" він не має.
Таким чином, зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 05.09.2024 вбачається, що підставою для відмови ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" стало не досягнення ним станом на дату звернення 62-річного віку, передбаченого статтею 37 Закону України "Про державну службу" для призначення даного виду пенсії.
Не погоджуючись із розміром визначеного стажу роботи на посадах державної служби у зв'язку із не зарахуванням до цього стажу періоду проходження військової служби в Збройних Силах СРСР з 10.05.1981 по 27.05.1983, а також періодів роботи з 01.04.1986 по 12.01.1988 на посаді секретаря комітету комсомолу колгоспу ім. Леніна, з 27.12.1988 по 20.03.1989 на посаді інструктора відділу комсомольських організацій РК ЛКСМ України та з 29.04.2016 по 18.09.2017 на посаді голови Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області, а також вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 05.09.2024 про відмову в переведенні його на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно частини першої статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
До 01 травня 2016 року пенсійне забезпечення державних службовців було врегульоване Законом України від 16.12.1993 року №3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон №3723-XII .
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII).
Відповідно до статті 90 Закону №889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону було визнано таким, що втратив чинність Закон України від 16.12.1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723.
Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу») право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного вище віку (62 роки для чоловіків та 60 років для жінок) працювали на посадах державних службовців; або мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому законодавець передбачив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закон України від 16.12.1993 року № 3723-XII «Про державну службу». Такі умови визначені пунктами 10 та 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ.
Так, згідно з пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), за останньою зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 13 лютого 2019 року за результатами апеляційного перегляду рішення Верховного Суду 04 квітня 2018 року у зразковій справі №822/524/18 (Пз/9901/23/18).
Отже, не зважаючи на те, що з 01.06.2016 року Закон України від 16.12.1993 року №3723-XII «Про державну службу» втратив чинність, після вказаної дати особи, що працювали на державній службі за дотримання передбачених пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ умов та за наявності, передбачених статтею 37 Закон України від 16.12.1993 року № 3723-XII «Про державну службу» підстав, мають право на пенсію державного службовця.
Таким чином, аналіз вищезазначених правових норм статті 37 Закон України від 16.12.1993 року № 3723-XII «Про державну службу» та пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закон України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу» свідчить, що після 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктом 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-XII вік і страховий стаж.
Відтак, після 01.05.2016 для призначення пенсії відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII вік, страховий стаж та стаж державної служби особи має відповідати наступним умовам:
- особа має досягти: 62-річного віку для чоловіків та 60-річного віку для жінок;
- особа повинна мати страховий стаж, передбачений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який становить 35 років - для чоловіків та 30 років - для жінок 30 років;
- особа має перебувати станом на 01.05.2016 на державній службі та мати станом на цю дату стаж державної служби понад 10 років; або ж особа повинна мати стаж державної служби понад 20 років незалежно від того, чи перебувала вона станом на 01.05.2016 на державній службі.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак станом на дату звернення до пенсійного органу із заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" (08.03.2023), позивачу було лише 60 років. Вказане свідчить, що визначеного в статті 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723-XII «Про державну службу» 62-річного пенсійного віку, необхідного для призначення даного виду пенсії, позивач не досяг.
Однак, з позивач стверджує, що він є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 від 26.09.2019 (категорія 1), а тому на підставі статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" його вік виходу на пенсію зменшується на 2 роки.
Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, суд зазначає, що основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІвизначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону № 796-XII.
Абзацом першим частини першої статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII:
- потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років;
- потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років;
- потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років;
- особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що виконувалися за урядовими завданнями, мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки.
Згідно з вищезазначених положень, особа набуває права на призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII у випадку дотримання таких умов: наявності у цієї особи статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи; наявності у цієї особи необхідного періоду проживання (роботи) у відповідній зоні радіаційного забруднення.
Таким чином, виникнення право на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту статті 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Суд зауважує, що пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку для осіб, які є потерпілими від Чорнобильської катастрофи, яка передбачена статтею 55 Закону № 796-XII і пенсія державного службовця, яка передбачена статтею 37 Закону № 3723-XII, є двома різними самостійними видами пенсій, які призначаються з різних підстав та за дотриманням особою різних умов.
При цьому, передбачена в статті 55 Закону №796-XII пільга щодо зниження віку виходу на пенсію може бути реалізована потерпілими від Чорнобильської катастрофи лише у випадку призначення їм пенсії саме на умовах визначених у вказаній статті, тобто пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку для осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, яка передбачена статтею 55 Закону №796-XII. Вказана пільга не може бути застосована при призначенні особі іншого виду пенсії, який передбачає дотримання особою інших умов.
З огляду на вказане суд приходить до висновку, що наявність у ОСОБА_1 статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, підтвердженого посвідченням серії НОМЕР_1 від 26.09.2019 (категорія 1), не надає йому права на зниження пенсійного віку на 2 роки, передбаченого в статті 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723-XII «Про державну службу».
Враховуючи вищезазначені обставини, суд приходить до висновку, ОСОБА_1 при зверненні до пенсійного органу із заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" не дотримався обов'язкової умови для призначення даного виду пенсії, а саме умови досягнення 62-річного віку.
Оскільки саме не досягнення 62-річного віку було зазначене у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 05.09.2024, як підстава для відмови в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", і не дотримання позивачем цієї умови підтверджене під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 05.09.2024 є обґрунтованим та правомірним, а тому не підлягає скасуванню.
Інших підстав для відмови ОСОБА_1 в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", як до відсутність необхідного страхового стажу чи стажу роботи на посадах державної служби, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в рішенні від 05.09.2024 не зазначало, а тому під час розгляду даної справи суд не надає правової оцінки дотримання позивачем інших умов, необхідних для призначення пенсії відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII, а саме не перевіряє наявність у нього страхового стажу в розмірі 35 років та не перевіряє дотримання вимог, визначених пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII (його перебування станом на 01.05.2016 на державній службі та наявність станом на цю дату стажу державної служби понад 10 років; або ж наявність стажу державної служби понад 20 років незалежно перебування станом на 01.05.2016 на державній службі).
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області від 05.09.2024 та похідна від неї вимога щодо зобов'язання призначити йому з 09.03.2023 пенсію державного службовця за віком у відповідності до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ не підлягають задоволенню.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що після досягнення 62-річного віку, він не позбавлений можливості повторно звернутися до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу".
Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог, які стосуються не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах державної служби періоду проходження ним військової служби в Збройних Силах СРСР з 10.05.1981 по 27.05.1983, а також періодів його роботи з 01.04.1986 по 12.01.1988 на посаді секретаря комітету комсомолу колгоспу ім. Леніна, з 27.12.1988 по 20.03.1989 на посаді інструктора відділу комсомольських організацій РК ЛКСМ України та з 29.04.2016 по 18.09.2017 на посаді голови Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області, суд зазначає наступне.
Щодо періоду роботи ОСОБА_1 з 01.04.1986 по 12.01.1988 на посаді секретаря комітету комсомолу колгоспу ім. Леніна, з 27.12.1988 по 20.03.1989 на посаді інструктора відділу комсомольських організацій РК ЛКСМ України, суд зазначає наступне.
Стаж державної служби обчислюється відповідно до статті 46 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII “Про державну службу» та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229.
Водночас, пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до 01 травня року обчислюється відповідно до законодавства, яке діяло раніше.
До набрання чинності Законом № 889-VІІІ державної служби до набрання, обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі - Порядок №283), додатку до нього та інших нормативно-правових актів.
Таким чином, обчислення стажу державної служби за період роботи до 01.05.2016 (до моменту набрання чинності Законом №899) здійснюється відповідно до Порядку №283.
Абзацом 1 пункту 2 Порядку №283 встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців;
Статтею 25 Закону України від 16.12.1993 року № 3723-XII «Про державну службу» було встановлено такі категорії посад державних службовців:
- перша категорія - посади перших заступників міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Уряду України, їх перших заступників, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, заступників керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, інші прирівняні до них посади;
друга категорія - посади керівників секретаріатів комітетів Верховної Ради України, структурних підрозділів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, радників та помічників Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, заступників міністрів, заступників інших керівників центральних органів виконавчої влади, першого заступника Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, перших заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади;
третя категорія - посади заступників керівників структурних підрозділів, завідувачів секторів, головних спеціалістів, експертів, консультантів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступників Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, начальників управлінь, самостійних відділів у складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інші прирівняні до них посади;
четверта категорія - посади спеціалістів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступників начальників управлінь, самостійних відділів (підвідділів) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади;
п'ята категорія - посади спеціалістів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, заступників голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, заступників керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, спеціалістів апарату цих адміністрацій, інші прирівняні до них посади;
шоста категорія - посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади; сьома категорія - посади спеціалістів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь і відділів, інші прирівняні до них посади.
Крім того, абзацами 2 та 3 пункту 2 Порядку №283 також передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба):
- на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів;
- на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.
У Додатку до вказаного Порядку №283 наведено Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби. Цим Переліком, серед іншого, передбачено виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.
Пунктом 3 Порядку №283 встановлено, що до стажу державної служби включається також період роботи в організаціях, передбачених абзацом 4 пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 №1049.
Відповідно до абзацу 4 пункту 3 Положення про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 №1049, до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується, стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статті 118 Кодексу законів про працю України.
За змістом статті 118 КЗпП України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.
Вказане свідчить, що пунктом 3 Порядку №283 передбачає зарахування до стажу державної служби періодів роботи особи на виборних посадах в партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях.
Згідно з роз'ясненням Міністерства юстиції України від 03.06.1994 №4-5-1156, погодженими з Кабінетом Міністрів України, до стажу державної служби зараховують період роботи в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії статті 6 Конституції УРСР і внесення змін до статті 7 Конституції УРСР (до 24 жовтня 1990 року). Відповідальною вважається посада, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом (рішення, бюро, комітету, постановою конференції, зборів) партійних, профспілкових, комсомольських організацій.
Таким чином, вищезазначеним законодавством передбачено зарахування стажу роботи до 24.10.1990 в комсомольських організаціях на виборних або відповідальних посадах до стажу державного службовця.
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 , в період з 01.04.1986 по 12.01.1988 він займав посаду звільненого секретаря комітету комсомолу колгоспу ім. Леніна, на яку був призначений протоколом бюро районного комітету Ленінського Комуністичного Союзу Молоді України (РК ЛКСМУ) від 17.04.1986 №17, а в період з 27.12.1988 по 20.03.1989 займав посаду інструктора відділу комсомольських організацій районного комітету ЛКСМУ, на яку був призначений протоколом бюро РК ЛКСМУ від 03.01.1988 №27.
Вказане свідчить, що прийняття позивача на вказані посади здійснювалось колегіальним органом - бюро районного комітету комсомольської організації Ленінський Комуністичний Союз Молоді України, а тому вказані посади, згідно з роз'ясненням Міністерства юстиції України від 03.06.1994 №4-5-1156, є відповідальними посадами комсомольських організаціях.
У зв'язку з цим, періоди роботи ОСОБА_1 з 01.04.1986 по 12.01.1988 на посаді секретаря комітету комсомолу колгоспу ім. Леніна, з 27.12.1988 по 20.03.1989 на посаді інструктора відділу комсомольських організацій РК ЛКСМ України підлягають зарахуванню до стажу роботи на посадах державної служби, що враховується при визначенні наявності права на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» зараховується до стажу державної служби.
Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 07.03.2018 у справі №240/381/17, від 07.02.2019 у справі №742/1718/17 та від 13.05.2020 у справі №2240/2515/18.
Щодо вимог позивача в частині зарахування до стажу роботи на посадах державної служби періоду проходження ним строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з 10.05.1981 по 27.05.1983, суд зазначає наступне.
Статтею 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у редакції частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Нормами абзацу 2 частини 1 статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону №328-V від 03.11.2006 року, встановлено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до пункту 3 Порядку №283 до стажу державної служби включається стаж військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях. При цьому до стажу державної служби осіб включаються усі види військової служби, які вони проходили у Збройних Силах та інших військових Формуваннях України та колишнього СРСР до 01 травня 2016 року.
Враховуючи положення зазначених правових норм, періоди військової служби як до 01 травня 2016 року так і після 01 травня 2016 року зараховуються до стажу державної служби.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що період проходження ОСОБА_1 строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з 10.05.1981 по 27.05.1983 підлягає зарахуванню до стажу його роботи на посадах державної служби, що враховується при визначенні наявності права на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» зараховується до стажу державної служби.
Щодо вимог позивача в частині зарахування до стажу роботи на посадах державної служби періоду його роботи з 29.04.2016 по 18.09.2017 на посаді голови Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалось судом, абзац 1 пункту 2 Порядку №283 передбачає зарахування до стажу державної служби роботи (служба) на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу».
Відповідно до статті 25 Закону України від 16.12.1993 року № 3723-XII «Про державну службу» до третьої категорії посад державних службовців відносяться посади голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій.
Таким чином, посада голови Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області, на якій в період з 29.04.2016 по 18.09.2017 працював позивач, відноситься до посад державної служби.
Однак, відповідно до правової позиції викладеної постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 500/1404/23 стаж державної служби для визначення права на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу» зараховується до 01.05.2016. Так, вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що пп. 1 п. 2 розд. XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 01.05.2016, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розд. XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ, та для набуття у зв'язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
З огляду на вказану правову позицію, суд приходить до висновку, що позивачу до стажу державної служби, який враховується при визначення наявності права на пенсію відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу», підлягає зарахуванню періоду його роботи на посаді голови Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області лише з 29.04.2016 по 30.04.2016. Натомість, для зарахування до вказаного стажу періоду роботи його на посаді голови Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області з 01.05.2016 по 18.09.2017, підстави відсутні, оскільки такий стаж особи визначається станом на 01.05.2016 дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII “Про державну службу».
Враховуючи вищезазначені обставини, суд приходить до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області безпідставно не зарахувало позивачу до стажу державної служби, який враховується при визначення наявності права на пенсію відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу», періоду проходження ним строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з 10.05.1981 по 27.05.1983, а також періодів його роботи з 01.04.1986 по 12.01.1988 на посаді секретаря комітету комсомолу колгоспу ім. Леніна, з 27.12.1988 по 20.03.1989 на посаді інструктора відділу комсомольських організацій РК ЛКСМ України та з 29.04.2016 по 30.04.2016 на посаді голови Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області.
Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Однак, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, враховуючи наявність порушеного права, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу державної служби, який враховується при визначення наявності права на пенсію відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу», періоду проходження ним строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з 10.05.1981 по 27.05.1983, а також періодів його роботи з 01.04.1986 по 12.01.1988 на посаді секретаря комітету комсомолу колгоспу ім.Леніна, з 27.12.1988 по 20.03.1989 на посаді інструктора відділу комсомольських організацій РК ЛКСМ України та з 29.04.2016 по 30.04.2016 на посаді голови Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області.
Застосовуючи механізм захисту та ефективного відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби, який враховується при визначення наявності права на пенсію відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу», період проходження ним строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з 10.05.1981 по 27.05.1983, а також періоди його роботи з 01.04.1986 по 12.01.1988 на посаді секретаря комітету комсомолу колгоспу ім. Леніна, з 27.12.1988 по 20.03.1989 на посаді інструктора відділу комсомольських організацій РК ЛКСМ України та з 29.04.2016 по 30.04.2016 на посаді голови Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області.
При цьому суд зауважує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, дії зобов'язального характеру щодо зарахування вказаних періодів до страхового стажу позивача має вчинити саме той територіальний орган Пенсійного фонду України, що був визначений за принципом екстериторіальності, як орган, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії та здійснював підрахунок його стажу роботи на посадах державної служби, тобто в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Натомість, порушення прав позивача з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області під час розгляду даної справи судом встановлено не було, оскільки оскаржуване рішення від 05.09.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", приймало Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, а не Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, а тому заявлені до нього позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" та в матеріалах справі відсутні докази на підтвердження понесення ним інших судових витрат по даній справі, підстави для вирішення питання про розподілу судових витрат - відсутні.
Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) та до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009; код ЄДРПОУ 20632802) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу державної служби, який враховується при визначення наявності права на пенсію відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу», періоду проходження ним строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з 10.05.1981 по 27.05.1983, а також періодів його роботи з 01.04.1986 по 12.01.1988 на посаді секретаря комітету комсомолу колгоспу ім.Леніна, з 27.12.1988 по 20.03.1989 на посаді інструктора відділу комсомольських організацій РК ЛКСМ України та з 29.04.2016 по 30.04.2016 на посаді голови Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби, який враховується при визначення наявності права на пенсію відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу», період проходження ним строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з 10.05.1981 по 27.05.1983, а також періоди його роботи з 01.04.1986 по 12.01.1988 на посаді секретаря комітету комсомолу колгоспу ім. Леніна, з 27.12.1988 по 20.03.1989 на посаді інструктора відділу комсомольських організацій РК ЛКСМ України та з 29.04.2016 по 30.04.2016 на посаді голови Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович