Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 березня 2025 року Справа№640/11465/22
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач).
Згідно тексту позову, позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з врахуванням періодів з 07.05.1984 по 27.08.1987, 30.12.1987 по 12.02.1988, 15.07.1988 по 23.09.1998, з 10.10.1998 по 20.01.2001 в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців, з врахуванням довідки про заробітну плату від 23 грудня 2021 №1075, починаючи з 11.12.2021 року.
Крім вказаного, позивач просить суд встановити судовий контроль у формі надання звіту Головним УПФУ в м. Києві щодо виконання рішення суду та звернути до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову вказано, що спірним рішенням відповідача позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв'язку із відсутністю необхідної кількості стажу. Загальний страховий стаж позивача становить 22 роки 8 днів, що не є достатнім для призначення пенсії. До страхового стажу зараховані всі періоди роботи (копія відповіді надається).
Періоди роботи відповідно до трудової книжки зараховані всі, але без врахування кратності. Позивач працювала з 07.05.1984 по 27.08.1987, з 30.12.1987 по 12.02.1988, 15.07.1988 23.09.1998, з 10.10.1998 по 20.01.2001 в м. Сургут. Місцевість відноситься до районів Крайньої Півночі. У разі урахування відповідачем цих періодів в кратності, то позивач мала б право на призначення пенсії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2022 відкрито провадження у справі розгляд визначено проводити у порядку письмового провадження.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, де викладено прохання у її задоволенні відмовити з огляду на таке.
У лютому 2022 року до Головного управління звернулася гр. ОСОБА_1 із заявою, яка зареєстрована в управлінні 02.02.2022 № 716 щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розглянувши дану заяву, Головним управлінням було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком Позивачеві із врахуванням наступного:
відповідно до статті 26 Закону наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії;
відповідно до статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2021 по 31.12.2021 року - не менше 28 років;
відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами;
відповідно до наданих документів про стаж (трудова книжка, дипломи про освіту та довідка) та даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, загальний страховий стаж позивача складає 22 роки 8 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
Оскільки відсутній необхідний страховий стаж (28 років), у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 02.022.2022 № 716, гр. ОСОБА_1 було відмовлено.
Згідно частини 2 статті 26 Закону № 1058, в разі відсутності у особи страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення віку 63 років, за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 -24 років.
У разі набуття необхідного страхового стажу, передбаченого законодавством на відповідний вік, гр. ОСОБА_1 має право повторно звернутися до Головного управління з заявою та документами щодо призначення пенсії.
Про відмову у призначені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» гр. ОСОБА_1 було повідомлено листом від 10.02.2022 № 2600-0209-8/24844.
Стосовно підстав не зарахування періодів роботи позивача у районах Крайньої Півночі з урахування кратності відповідачем не зазначено, як і не надано інформації стосовно повідомлення заявника про необхідність дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством.
Відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справу №640/11465/22 передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025 зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про необхідність прийняття адміністративної справи №640/11465/22 до свого провадження.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 справу №640/11465/22 прийнято до провадження с. ОСОБА_2 , розгляд справи установлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи у строк, встановлений статтею 263 КАС України.
Одночасно повідомлено учасникам справи, що документи, заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення та ін. можуть бути подані до суду шляхом направлення їх: через підсистему "Електронний суд".
Станом на 31.01.2025 учасники справи правом на подання клопотань, заяв не скористалися.
Ухвалою від 31.01.2025 суд витребував від відповідача належним чином засвідчену копію рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за її заявою від 02.02.2022, а також матеріали, які подавались позивачем разом із заявою про призначення пенсії, зокрема довідки на підтвердження стажу роботи в умовах Крайньої Півночі. Вказана ухвала отримана відповідачем 01.02.2025, вказане підтверджується даними ЄСІТС.
Ухвалою від 28.02.2025 судом продовжений строк розгляду справи № 640/11465/22 до отримання від Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві доказів у справі.
Повторно витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві докази витребувані ухвалою суду від 31.01.2025.
Станом на 06.03.2025 відповідач вимоги ухвал суду не виконав.
Суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України, розгляд справи здійснив за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом у справі, такі.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .
Позивач, звернулася із заявою від 02.02.2022 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом відповідача від 10.02.2022 № 2600-0209-8/24844 позивачці повідомлено про відмову у призначені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому рішення про відмову із зазначенням дати та номеру не направлено, як і не надано суду на вимогу ухвал про витребування доказів.
У даній справі спірним питанням є не врахування відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії періодів з 07.05.1984 по 27.08.1987, 30.12.1987 по 12.02.1988, 15.07.1988 по 23.09.1998, з 10.10.1998 по 20.01.2001 в районах Крайньої Півночі, з урахуванням кратності - один рік роботи за один рік шість місяців, також позивач оскаржує не врахування відповідачем довідки про заробітну плату від 23 грудня 2021 №1075.
Суд двічі ухвалами витребовував у відповідача рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії, які відповідач не виконав. Водночас факт наявності відповідного рішення не є спірним та підтверджується власне відповідачем у листі від 10.02.2022 № 2600-0209-8/24844.
За встановлених фактичних обставин правова позиція суду обґрунтована таким.
Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені в Законі України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV визначено право громадян України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IVвідповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
В умовах дії солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально з урахуванням набутого ним страхового стажу та отриманого заробітку, з якого сплачувалися страхові внески.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
В частині 2 статті 24 Закону №1058-IV зазначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Система персоніфікованого обліку була впроваджена в України на підставі Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.
Відтак, періоди роботи особи до 01.01.2004 (до впровадження системи персоніфікованого обліку) зараховуються до її страхового стажу на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV, а періоди роботи після 01.01.2004 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, тобто підставою для зарахування таких періодів роботи до страхового стажу є сплата страхових внесків.
До набрання чинності Законом №1058-IV право громадян на державне пенсійне забезпечення було врегульовано Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення".
Статтею 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Таким чином, системний аналіз норм Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" свідчить, що періоди роботи особи до 01.01.2004 зараховуються до її страхового стажу на підставі інформації, зазначеної в її трудовій книжці, а періоди роботи після 01.01.2014 - на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу додатковими документами виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Під час вирішення питання про призначення позивачці пенсії за віком періоди роботи з 07.05.1984 по 27.08.1987, 30.12.1987 по 12.02.1988, 15.07.1988 по 23.09.1998, з 10.10.1998 по 20.01.2001 в районах Крайньої Півночі зараховані відповідачем до страхового стажу в однократному розмірі (без пільгового обчислення), а не в півтора кратному розмірі (з розрахунку як один рік роботи за один рік шість місяців).
Вирішуючи спірні правовідносини в частині правомірності таких дій пенсійного органу, суд зазначає наступне.
Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Статтею 3 Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 19 січня 1993 року, передбачено, що при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації.
Відповідно до статті 4 вказаної Тимчасової Угоди від 19 січня 1993 року, при обчисленні пенсії або її частини, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, до 1 січня 1991 року, на підставі статті 1 цієї Тимчасової Угоди на території України визначення загального трудового стажу роботи, середньомісячного заробітку і розміру пенсії здійснюється згідно з її законодавством.
Відповідно до пункту 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктом "д" статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 10 лютого 1960 року працівникам, що переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надається додатково пільга зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що надає право на отримання пенсії через старість і по інвалідності.
Статтею 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 26 вересня 1967 року № 1908-VII передбачено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", з п'яти до трьох років, а також встановлено надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Відповідно до частини 2 пункту 2 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Президії Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 16 грудня 1967 року № 530/П-28, пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 р. та статтею 3 Указу від 26 вересня 1967 р., надаються додатково працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни (включаючи осіб, які прибули з власної ініціативи), при умові укладення ними трудових договорів, про роботу в цих районах і місцевостях на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС № 530/п-28 від 16 грудня 1967 року період роботи у зазначених місцевостях зараховувався до загального трудового стажу у наступному порядку: за період з 01 березня 1960 року - один рік роботи зараховувався за один рік і 6 місяців; за період з 01 серпня 1945 року до 01 березня 1960 року один рік роботи зараховувався за два роки, якщо робітник мав право на пільги у відповідності з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 01 серпня 1945 року. Пільгове обчислення трудового стажу відповідно до зазначених Указів поширювалось лише на робітників, які уклали письмові трудові договори про роботу на Крайній Півночі та прирівняних місцевостях, на підставі документів (трудової книжки, довідки), які б стверджували право на пільги. Таким документом був і письмовий договір, який укладався із робітниками і службовцями, що прибували для роботи на Крайню Північ.
Таким чином, документами, які підтверджують роботу особи на Крайній Півночі та прирівняних місцевостях та які надають право на обчислення стажу роботи на пільгових умовах є трудовий договір, трудова книжка або довідка.
При цьому, для здійснення обчислення стажу на пільгових умовах є достатнім наявність одного із вказаних документів.
Отже, з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №750/1717/16-а зазначив, що системний аналіз вказаних положень дає підстави дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях; 2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10.02.1960 та від 29.09.1967 та Постановою № 148.
При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка, а також, ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівною довідкою.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року у справі №396/153/17 зазначено, що : … з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 302/662/17-а, від 18 грудня 2018 року у справі №263/13671/16-а, від 10 січня 2019 року у справі № 352/1612/15а (2а/352/70/15), від 10 вересня 2019 року у справі № 348/2208/16-а, від 07 листопада 2019 року у справі №341/1327/17 (К/9901/10363/18).
Під час розгляду справи судом було досліджено трудову книжку на ім'я позивача серії НОМЕР_3 від 01.07.1980 та встановлено, що вона містить усі необхідні відомості, які підтверджують періоди роботи з 07.05.1984 по 27.08.1987, 30.12.1987 по 12.02.1988, 15.07.1988 по 23.09.1998, з 10.10.1998 по 20.01.2001 в районах районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Оскільки між сторонами відсутній спір про те, що місцевість, де працював позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі, то це питання не потребує доказування при розгляду справи.
За встановлених обставин, коли факт роботи позивача в періоди з 07.05.1984 по 27.08.1987, з 30.12.1987 по 12.02.1988, 15.07.1988 23.09.1998, з 10.10.1998 по 20.01.2001 в районах Крайньої Півночі підтверджується записами в трудовій книжці, суд, з урахуванням пункту 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", приходить до висновку, що вказаний період роботи позивача в районах Крайньої Півночі підлягає пільговому зарахуванню до стажу з розрахунку, як один рік роботи за один рік шість місяців.
Відтак, не зарахування відповідачем спірних періодів роботи в районах Крайньої Півночі до страхового стажу в пільговому обчисленні є протиправним.
Фактично зазначені обставини свідчать про необґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень, що є недотриманням вимог, визначених пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, та є підставою для його скасування.
Враховуючи, спірні періоди роботи позивача в районах Крайньої Півночі, повністю підтверджується трудовою книжкою, суд, застосовуючи механізм ефективного захисту прав позивача, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним): визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії позивачу та зобов'язати повторно розглянути заяву від 02.02.2022 про призначення пенсії за віком з урахуванням спірних періодів трудової діяльності з 07.05.1984 по 27.08.1987, з 30.12.1987 по 12.02.1988, 15.07.1988 23.09.1998, з 10.10.1998 по 20.01.2001 в районах Крайньої Півночі з урахуванням пункту 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з розрахунку, один рік роботи за один рік шість місяців.
Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог, які стосуються неврахування довідки про заробітну плату від 23 грудня 2021 №1075, то такі задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Розрахунок розміру пенсії із врахуванням довідки про заробітну плату від 23 грудня 2021 №1075 відповідачем не проведено і у суду немає підстав вважати, що такий розрахунок під час повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії буде здійснено без її урахування.
Судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені в майбутньому, у задоволенні вищевказаних позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Стосовно звернення судового рішення до негайного виконання, суд зазначає таке.
Пунктом 1 частини 1 статті 371 КАС України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже, до негайного виконання допускається рішення про "стягнення" виплат пенсій, проте судом задоволено вимоги зобов'язального характеру, що виключає можливість застосування негайного виконання до даних правовідносин.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення та подання відповідачем звіту про виконання рішення на підставі ст.382 КАС України, суд зазначає наступне.
Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтею 382 КАС України, відповідно до ч. 1 якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З наведеного вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Судом, на час розгляду справи не встановлено обставин, які б свідчили про можливість неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків в частині виконання судового рішення, а тому вимога позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення є передчасною.
На підставі викладеного, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.
Судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. (ч. 1 ст. 139 КАС України).
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16 ЄДРПОУ 420098368) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 прийнятого за результатом розгляду заяви про призначення пенсії від 02.02.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 02.02.2022 з урахуванням спірних періодів трудової діяльності з 07.05.1984 по 27.08.1987, 30.12.1987 по 12.02.1988, 15.07.1988 по 23.09.1998, з 10.10.1998 по 20.01.2001 в районах Крайньої Півночі згідно пункту 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з розрахунку, один рік роботи за один рік шість місяців.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16 ЄДРПОУ 420098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст судового рішення складено 06 березня 2025 року.
Суддя І.В. Буряк