06 березня 2025 року Справа 160/1091/25
Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
16 січня 2025 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 18.08.2018 року по 04.06.2019 року включно відповідно до норм абзацу 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок в місяць за період з 18.08.2018 року по 04.06.2019 року включно у загальній сумі 42 779 гривень 06 копійок відповідно до норм абзацу 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 05.06.2019 року по 19.07.2021 року включно відповідно до норм абзацу 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок в місяць за період з 05.06.2019 року по 19.07.2021 року включно у загальній сумі 113 719 гривень 14 копійок відповідно до норм абзацу 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 р. вказана позовна заява була залишена без руху та встановлено позивачу строк у 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків, визначених в ухвалі суду, а саме надати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин.
На виконання ухвали суду від 23.01.2025 р., позивачем 27.01.2025 р. було надано заяву про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування заяви про поновлення строку, позивач зазначенає, що до 19 липня 2022 року строк звернення до суду щодо виплати грошового забезпечення був необмежений законодавством. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. У постановах Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №420/14777/22, від 27 квітня 2023 року у справі №300/4201/22 зазначено, що оскільки позивачів було звільнено з військової служби 14 липня 2021 року та 29 жовтня 2020 року відповідно, то судами попередніх інстанцій помилково застосовано частину другу статті 233 КЗпП України у редакції після 19.07.2022 року до правовідносин, які виникли до 19.07.2022 року та застосуванню підлягає частина друга статті 233 КЗпП України у редакції до 19.07.2022 року, як наслідок скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції із поверненням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Застосування норм законодавства, який не існувало у момент виникнення спірних правовідносин є необґрунтованим, оскільки це прямо суперечить статті 58 Конституції України. Отже, підстав стверджувати, що позивач пропустив строк звернення до суду щодо періоду з 18.08.2018 року по 19.07.2021 року немає.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 р. поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду в адміністративній справі №160/1091/25. Відкрито провадження у цій справі.
12 лютого 2025 року від Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду, зазначивши, що при зверненні до суду з даним позовом 15.01.2025 позивач пропустив тримісячний строк передбачений КАС України та КЗпП, оскільки фактично позивачу стало відомо про суми, нараховані та виплачені при звільнені 24 вересня 2021 року, а відповідно до статті 233 КЗпП строк звернення до суду у позивача закінчився 30.09.2023. Об'єктивних та непереборних обставин, через які Позивач своєчасно не звернувся до суду, в цій справі встановлено не було, а зволікання Ппзивачем з оскарженням бездіяльності (яка існує на думку Позивача) військової частини НОМЕР_2 та в подальшому можливий пошук підстав для поновлення строку звернення до суду за встановлених обставин не є виправданим.
12 лютого 2025 року від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду, зазначивши, що позивач про можливе порушення своїх прав дізнався під час звільнення із частини - 04.06.2019. Таким чином, Позивач звернувся до суду з метою визнання бездіяльності Відповідача протиправною та зобов'язання вчинити певні дії більше як через 3 роки, 8 місяців з дня відколи дізнався (міг дізнатись) про порушення (можливе, тобто на думку Позивача) своїх прав, свобод чи інтересів. Позивачем більш як через 2 роки та 2 місяці після виключення зі списків військової частини заяви від 05.08.2021 із проханням здійснити певні дії, перерахунок та виплату коштів, а також отримання відповіді від військової частини із обґрунтуваннями неможливості здійснити такий перерахунок - не є підставою вважати, що позивач не порушив строки звернення, оскільки таким чином будь які строки можна ігнорувати і після цього направляти листи, безпідставно надумуючи та встановлюючи собі нові строки оскарження, таку інтерпретацію строків оскарження вважаю недопустимою та неправомірною, більше того, із часу надання відповіді на дане звернення від 08.09.2021 №6/36/33-1025, пройшло 3 роки та 5 місяців.
13 лютого 2025 року від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке аналогічне поданому 12 лютого 2025 року.
Дослідивши матеріали поданих заяв, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд зазначає, що на виконання ухвали суду від 23.01.2025 р., позивачем 27.01.2025 р. було надано заяву про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 р. заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задоволено та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду в адміністративній справі №160/1091/25.
Враховуючи, вищевказане, суд доходить висновку, що строк звернення до суду не пропущено, а отже заява про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 123, 243, 248 КАС України суд,
ухвалив:
У задоволенні заяв Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду у справі 160/1091/25 - відмовити.
У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_2 про залишення позову без розгляду у справі 160/1091/25 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст.ст.295-297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко