06 березня 2025 рокуСправа №160/32427/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши питання щодо ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №160/32427/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
17.02.2025 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо належного розгляду поданого ОСОБА_1 рапорту від 04.11.2024 про переміщення до Військової частини НОМЕР_2 ;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 04.11.2024 про переміщення до Військової частини НОМЕР_2 з прийняттям мотивованого рішення.
20.02.2025 представником ОСОБА_1 - Шиловим Владиславом Юрійовичем подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву про винесення додаткового судового рішення у справі №160/32427/24 щодо судових витрат на правничу допомогу адвоката, яким просить стягнути з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 41000 (сорок одна тисяча) гривень.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що разом із позовною заявою було подано заяву в якій сторона позивача повідомляла, що планує заявити до компенсації судові витрати впродовж 5 днів з дня проголошення рішення суду, відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України. При підготовці позовної заяви позивачем було понесено витрати у розмірі 41000 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 9347-3472-1353-1846 від 05.07.2024 р., актом про надані послуги від 25.02.2025 р., договором про надання правничої допомоги № 30 від 02.07.2024 р. Позивач бажає заявити до компенсації понесені витрати на професійну правничу допомогу.
27.02.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було призначено до розгляду питання щодо ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі 160/32427/24 без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) на 06.03.2024.
28.02.2025 представником Військової частини НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» було подано до суду заперечення проти заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо компенсації судових витрат, в якій зазначила, що позивачем та представником позивача заявлена вартість правничої допомоги, що абсолютно не співмірна зі складністю справи та обсягом робіт, виконаних адвокатом. Також заявлена вартість правничої допомоги не співмірна зі значенням справи для сторони позивача. А саме, розгляд справи здійснювався судом у порядку спрощеного провадження, що означає її приналежність до адміністративних справ незначної складності (малозначних справ). Крім того, завдяки використанню електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС листування із судом для Представника позивача було значно спрощене. Виглядає завищеним обсяг робіт з підготовки проекту рапорту на переміщення, тобто 1 година на типовий документ, який займає приблизно половину аркушу формату А4. Відповідно до статті 8 Закону Про Державний бюджет України на 2025 рік з 1 січня 2025 року розмір мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі складає 48 гривень. Водночас із тим, мінімальний розмір грошового забезпечення військовослужбовця становить 20130 гривень на місяць. Розмір грошового забезпечення старшого сержанта з календарною вислугою 10 років складає близько 24500 гривень на місяць. Отже адвокат Шилов В.Ю. оцінює свою роботу з підготовки типового звернення до суб'єкта владних повноважень та подання й супроводження позовної заяви у малозначній справі у суму, що у 21 - 42 рази перевищує розмір мінімальної зарплати або приблизно дорівнює двом місячним обсягам грошового забезпечення військовослужбовців, в зв'язку з чим така вартість правничих послуг виглядає надмірно завищеною. Крім того варто звернути увагу на наслідки розгляду справи №160/32427/24. А саме за результатами розгляду справи судом не було скасовано жодного рішення суб'єкта владних повноважень у відношенні позивача, не було зобов'язано суб'єкт владних повноважень розглянути звернення Позивача певним чином. В результаті розгляду справи, військова частина НОМЕР_1 була зобов'язана вчинити дію, яку і так збиралась вчинити, тобто розглянути рапорт позивача з дотриманням чинного законодавства та надати обґрунтовану відповідь. В результаті позивачеві було відмовлено у задоволенні заявленого в рапорті клопотання, через неможливість його задоволення в зв'язку із самовільною відсутністю Позивача на військовій службі. Таким чином положення позивача, як до розгляду справи №160/32427/24, так і після нього значним чином не змінилося, що може вказувати на низьку якість правничої допомоги. Враховуючи викладене, просила суд відмовити в задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до ч.3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
З урахуванням ч.3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення за відсутності представників сторін.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши питання щодо ухвалення додаткового рішення, зазначає наступне.
17.02.2025 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо належного розгляду поданого ОСОБА_1 рапорту від 04.11.2024 про переміщення до Військової частини НОМЕР_2 ;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 04.11.2024 про переміщення до Військової частини НОМЕР_2 з прийняттям мотивованого рішення.
Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення визначені статтею 244 КАС України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Частина перша статті 252 КАС України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.
З матеріалів справи вбачається, що 02.07.2024. між ОСОБА_1 та адвокатом Шиловим Владиславом Юрійовичем було укладено Договір №30 про надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 1.1. Договору за умовами цього договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе обов'язок здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
На підставі Договору було видано відповідний ордер на представництво інтересів позивача у Дніпропетровському окружному адміністративному суді адвокату Шилову Владиславу Юрійовичу.
Додатковою угодою від 05.07.2024 року Клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання щодо надання правничої пов'язаної із переміщенням клієнта з військової частини НОМЕР_1 до іншого військового підрозділу. Сторони заздалегідь не знають про кількість та об'єм надаваних послуги, а тому не складають його переліку. Адвокат має право діяти на власний розсуд, відповідно до договору. Сторони домовились, що вартість послуг адвоката складає 41000 гривень, яку сплачує клієнт авансом. Оплата здійснюється за реквізитами адвоката вказаними в цій угоді. Оплата вартості послуг є підтвердженням прийняття умов договору та угоди, а також є підставою для початку надання послуг адвокатом. У випадку необхідності звернення до суду із позовом проти військової частини НОМЕР_1 , адвокат має право вчинити таку дію. У випадку задоволення позовної заяви проти військової частини НОМЕР_1 , вважається, що адвокат в повній мірі надав послуги на суму сплаченої вартості.
Позивачем здійснена оплата послуг адвоката 05.07.2024 року у сумі 41000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.3743669078.1 від 05.07.2024 року.
25.02.2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Шиловим Владиславом Юрійовичем погоджено та підписано Акт надані послуги до Договору про надання правничої допомоги від 02.07.2024 року, який включає фактично надані адвокатом послуги.
Суд зазначає, що надані докази у сукупності доводять понесення позивачем витрат на правову допомогу у зв'язку з розглядом цієї справи.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 у справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги.
Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Загальна вартість наданих послуг склала 41000,00 грн.
Отже, представником позивача доведені понесені витрати та сплату коштів за надання правничої допомоги у межах адміністративної справи № 160/32427/24.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Вищевказаного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 Постанови).
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Дослідивши адміністративний позов, суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю даної справи.
Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, суд доходить висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат.
Пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Керуючись ст. ст.139, 241, 252, 292, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника позивача - адвоката Шилова Владислава Юрійовича про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №160/32427/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Ухвалити додаткове рішення у справі №160/32427/24, яким:
стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 (три тисячі грн. 00 коп).
Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець