06 березня 2025 рокуСправа №160/32120/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
03.12.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.09.2024 №912180130075 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 19.09.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 19.09.2024.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення». 19.09.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідачем відмовлено в призначенні пенсії за віком, позивач не погоджується з відмовою та зазначає, що йому призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії аніж Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 відкрито провадження у адміністративній справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
Ухвалою суду від 05.12.2024 відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Адміністративний позов з додатками та копія ухвали від 05.12.2024 отримані відповідачем в системі «Електронний суд» 03.12.2024 та 05.12.2024 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 7 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідачем, на виконання ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 згідно Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».
19.09.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок йому пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуло вказану заяву та прийняло рішення від 26.09.2024 №131399/01-16 про відмову в перерахунку пенсії за віком, оскільки позивачу пенсія була призначена з 27.01.2011, при розрахунку пенсії застосовувалась середня заробітна плата в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2009, 2010, 2011 роки, яка складає 7994,47 грн. З моменту призначення пенсії за віком по списку №1 (зі зниженням пенсійного віку) з 2011 року перерахунок пенсії з виду на вид ОСОБА_1 не застосовувався, у зв'язку з відсутністю права на перерахунок пенсії згідно чинного законодавства.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року (далі Закон №1788-ХІІ) передбачали умови для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 та Списком №2.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Так, згідно зі ст. 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів ПФУ в солідарній систем призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з пунктом 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Статтею 27 Закону №1058-IV встановлено, що розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами статей 24, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно зі ст. 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
За приписами ч. 4 ст. 42 Закону №1058-IV, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
З викладеного видно, що особам, які в питаннях пенсійного забезпечення мають пільгу, що полягає у зниженні пенсійного віку, пенсія за віком, згідно з вищенаведеними положеннями законодавства призначається, перераховується та виплачується відповідно до положень Закону №1058-IV.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.05.2021 року у справі №185/1473/17.
Як видно з матеріалів справи 27.01.2011 позивачу призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку.
Відповідно до п. 4-3 Прикінцевих положень Закону України №1058 пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Тобто, позивачу з січня 2014 року вже призначалася пенсія за віком на пільгових умовах, яка обрахована із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2014-2016 роки.
Частиною 2 ст. 40 Закону №1058-ІV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У випадку призначення пенсії на підставі Закону №1058-ІV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Позивач, досягши 60 річного віку, вважає, що набув право на призначення та розрахунок пенсії відповідно до вимог абзацу 4 частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058- IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2021-2023 роки.
Частиною 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходиться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №336/372/16-а.
Зважаючи на те, що позивачу вже призначалася пенсія за віком на пільгових умовах, суд вважає, що набуття позивачем 60 річного віку не дає йому права на призначення та розрахунок пенсії за віком у відповідності до вимог Закону України №1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2021-2023 роки, так як позивач вже скористався своїм правом на призначення пенсії за віком.
Суд зауважує, що пенсія за віком на пільгових умовах, призначена особі відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» є пенсією за віком зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення пенсії за віком на загальних підставах повторно у зв'язку з досягненням загального пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.
Відтак, досягнення позивачем передбаченого законом пенсійного віку не зумовлює виникнення у нього права на розрахунок такої пенсії із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) Україні, з якої сплачені страхові внески за три роки, що передували набуттю позивачем шестидесятирічного віку.
При цьому, суд зауважує, що той факт, що після призначення пенсії позивач продовжував працювати може бути підставою для перерахунку пенсії, а не для її розрахунку із застосуванням показника середньої заробітної плати за відповідний період, який застосовується виключно при призначенні пенсії.
Відповідна правова позиція підтримана Верховним Судом в постанові від 12.11.2024 у справі №160/32062/23, в якій колегія суддів звертає увагу на те, що заява позивача до пенсійного органу стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена йому у 2014 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.
У справі №528/196/17 спірні правовідносини виникли щодо реалізації позивачем, який отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону 1788-XII, права на перехід на інший вид пенсії - пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV.
Натомість у справі, що розглядається позивач, який отримує пенсію за віком на пільгових умовах, призначену з урахуванням положень Закону №1788-XII, просить суд зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону №1058-ІV.
Зазначене виключає можливість застосування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.10.2020 у справі №528/196/17, до справи, що розглядається, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними, а судове рішення ухвалене за інших фактичних обставин справи, що в свою чергу не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та відповідну правову позицію у справі, що розглядається.
Від висновків Верховного Суду, висловлених у постанові від 17.06.2021 у справі №336/7438/16-а та від 13.02.2019 у справі №334/917/17 здійснено відступ Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак на підставі викладеного, суд робить висновок, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Судові витрати розподілу не підлягають, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський