06 березня 2025 рокуСправа №160/29246/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
19.08.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), у якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 суми недоотриманої пенсії в розмірі 334658,41 грн (триста тридцять чотири тисячі шістсот п'ятдесят вісім грн. 41 коп.), що належала ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що була нарахована на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 по справі №160/4630/22, але не була ним одержана за життя;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії в розмірі 334658,41 грн (триста тридцять чотири тисячі шістсот п'ятдесят вісім грн. 41 коп.), що належала ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що була нарахована на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 по справі №160/4630/22, але не була ним одержана за життя;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 суми недоотриманої щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн в розмірі 34000,00 грн (тридцять чотири тисячі грн.) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №713 "про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021, що належала ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що була нарахована на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 по справі №160/22580/23, але не була ним одержана за життя;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн в розмірі 34000,00 грн (тридцять чотири тисячі грн.), що належала ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що була нарахована на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 по справі №160/22580/23, але не була ним одержана за життя.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказала, що вона як дружина, що проживала разом з чоловіком на час його смерті, має право на отримання нарахованої на виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду пенсії, право на яку набув її покійний чоловік за життя, але не отримав в повному обсязі, тому відмова відповідача у виплаті їй відповідних сум пенсії померлого чоловіка є протиправною.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/29246/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
Ухвалою суду від 08.11.2024 відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Адміністративний позов та копія ухвали від 08.11.2024 отримані відповідачем в системі «Електронний суд» 04.11.2024 та 18.11.2024 відповідно, що підтверджується долученими до матеріалів справи довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 7 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідачем, на виконання ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслано до суду відзиву на адміністративний позов та не повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є дружиною померлого пенсіонера ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 04.12.1971.
ОСОБА_2 перебував на обліку Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 у справі №160/4630/22 позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у перерахунку пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України Дніпропетровської області» про розмір грошового забезпечення №33/24-/С-1630 від 23.06.2021 з урахуванням відомостей про розміри основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, оформлену листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №45360-39687/П-01/8-0400/21 від 20.12.2021.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України Дніпропетровської області» про розмір грошового забезпечення №33/24-/С-1630 від 23.06.2021, з урахуванням відомостей про розміри основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, і здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Рішення набрало законної сили 23.06.2022.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 у справі №160/22580/23 адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в проведенні нарахування та виплати ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн. відповідно до Постанови КМУ № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" з дати припинення виплати.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Рішення набрало законної сили 06.11.2023.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 17.05.2024.
Станом на дату смерті ОСОБА_2 , тобто на 15.05.2024, заборгованість пенсії на виконання рішень суду йому не була виплачена.
ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою від 19.09.2024, в якій просила провести їй виплату суми пенсії, що підлягали виплаті її померлому чоловіку ОСОБА_2 і залишились недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, своїм листом відмовило позивачу у виплаті недоодержаної пенсії померлого чоловіка, оскільки питання виплати їй недоотриманої пенсії померлого чоловіка остання може вирішити в судовому порядку.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачці неодержаної пенсії за життя її чоловіком, остання звернулася до суду з цим позовом.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Відповідно до ст. 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Абзацами першим, третім пункту 2.26 "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій" відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.
Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
У цій справі позивач оскаржує протиправну, на її думку, бездіяльність пенсійного органу щодо не виплати їй сум пенсії, нарахованих померлому чоловіку на підставі судових рішень.
Так, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються за процедурою, визначеною частиною першою статті 61 Закону №2262-ХІІ.
У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №200/10269/19-а викладений висновок про те, що "у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя".
Такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, яка забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому частиною першою статті 61 Закону №2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
За обставин цього спору ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 17.05.2024.
ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою від 19.09.2024 про виплату сум пенсії, недоотриманих за життя її померлим чоловіком, ОСОБА_2 .
Тобто, позивач звернулася до пенсійного органу з відповідною заявою в межах шестимісячного строку після смерті свого чоловіка.
Відповідач не оспорює факт сімейних відносин, а також проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 на дату його смерті.
Відповідні обставини підтверджені наявними в матеріалах справи копіями свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 04.12.1971 та акту про проживання №605 від 09.09.2024.
Таким чином, суд, надаючи оцінку встановленим обставинам, зазначає, що під час розгляду справи встановлено, що позивач, будучи дружиною (вдовою) померлого ОСОБА_2 , у відповідності до положень ч.ч. 1, 2, 3 ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", до спливу шестимісячного строку після смерті свого чоловіка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про виплату їй неодержаних її померлим чоловіком сум пенсії.
Наявність заборгованості по виплаті померлому ОСОБА_2 пенсії на виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 у справі №160/4630/22 у сумі 334658,41 грн підтверджується наявним у матеріалах справи листом пенсійного органу.
Водночас, суд зазначає, що сума нарахованої, але недоотриманої щомісячної доплати до пенсії (2000,00 грн) в загальному розмірі 34000,00 грн, що належала ОСОБА_2 , згідно з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 по справі №160/22580/23 не підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Отже, за встановлених обставин суд визнає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 суми недоотриманої пенсії в розмірі 334658,41 грн (триста тридцять чотири тисячі шістсот п'ятдесят вісім) грн 41 коп., що належала ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що була нарахована на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 у справі №160/4630/22, але не була ним одержана за життя та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 суми недоотриманої щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021, що належала ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що була нарахована на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 у справі №160/22580/23, але не була ним одержана за життя.
А тому, суд, як наслідок, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії в розмірі 334658,41 грн (триста тридцять чотири тисячі шістсот п'ятдесят вісім) грн 41 коп., що належала ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що була нарахована на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 у справі №160/4630/22, але не була ним одержана за життя та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021, що належала ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що була нарахована на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 у справі №160/22580/23, але не була ним одержана за життя.
Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)
Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, робить висновок, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 2422,40 грн, що документально підтверджується квитанцією від 02.11.2024.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2422,40 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 1816,80 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 суми недоотриманої пенсії в розмірі 334658,41 грн (триста тридцять чотири тисячі шістсот п'ятдесят вісім) грн 41 коп., що належала ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що була нарахована на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 у справі №160/4630/22, але не була ним одержана за життя.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії в розмірі 334658,41 грн (триста тридцять чотири тисячі шістсот п'ятдесят вісім) грн 41 коп., що належала ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що була нарахована на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 у справі №160/4630/22, але не була ним одержана за життя.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 суми недоотриманої щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021, що належала ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що була нарахована на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 у справі №160/22580/23, але не була ним одержана за життя.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021, що належала ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що була нарахована на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 у справі №160/22580/23, але не була ним одержана за життя.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський