Дата документу 03.03.2025 Справа № 337/1097/22
Єдиний унікальний № 337/1097/22 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/387/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.121 КК України
3 березня 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконферензв'язку),
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 ,
потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.11.2024 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 5 квітня 2021 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст. 309, ст.ст. 75, 76 КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим строком 1 рік,
визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання у вигляді 9 років позбавлення волі 9 років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05.04.2021 року остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у вигляді 9 років 1 місяця позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_9 у відшкодування майнової шкоди 37290, 59 гривень, у відшкодування моральної шкоди 250 000,00 гривень, витрати на правничу допомогу в розмірі 18844,61 гривень, -
13 листопада 2021 року приблизно о 00:30 годині ОСОБА_7 , маючи умисел на нанесення тяжких тілесних ушкоджень, знаходячись на сходниковому майданчику біля квартири АДРЕСА_2 та у приміщенні вказаної квартири, наніс ОСОБА_11 не менше трьох ударів кулаками і ногами у лобну ділянку, у праву та ліву половину обличчя, чим спричинив закриту черепно-мозкову травму у вигляді синців на обличчі, субдуральної гематоми над лівою півкулею та на основі черепа зліва, загальним об'ємом 190 см3, дифузного крововиливу під м'які мозкові оболонки на зовнішній та нижній поверхнях лівої півкулі, вогнищевого крововиливу під м'які мозкові оболонки та забою мозку на рівні полюсу правої лобної долі, закритого перелому кісток склепіння черепа, який розповсюдився на основу, що є тяжкими тілесними ушкодженнями, внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 помер у приміщенні КПН «Міська лікарня №9» Запорізької міської ради.
Суд першої інстанції під час судового розгляду, аналізуючи та оцінюючи усі дослідженні докази дійшов до висновку, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України є повністю доведеною.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_12 вважає висновки суду, викладені у вирку, такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, під час розгляду провадження допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що має наслідком скасування обвинувального вироку із наступним закриттям кримінального провадження.
В обґрунтування своєї скарги захисник наголошує на тому, що висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_7 є необґрунтованими та не підтверджуються сукупністю доказів, досліджених під час судового розгляду.
Суд першої інстанції поклав в основу обвинувального вироку суперечливі та ненадійні покази свідків, не врахувавши їх можливу зацікавленість у результатах справи та наявність об'єктивних доказів, що спростовують винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 .
По-перше, суд першої інстанції не надав належної оцінки суперечностям у показах ключових свідків - ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які є безпосередньо зацікавленими особами у справі.
Зокрема, свідок ОСОБА_16 змінила свої первинні покази після укладення шлюбу з ОСОБА_17 , що викликає обґрунтовані сумніви у достовірності її показань.
Крім того, ОСОБА_18 , яка стверджувала про нанесення обвинуваченим ударів ногами, перебувала у стані алкогольного сп'яніння під час подій, що ставить під сумнів її здатність об'єктивно сприймати ситуацію.
По-друге, покази свідка ОСОБА_19 , який не має особистої зацікавленості у результатах справи, суперечать твердженням ОСОБА_13 та ОСОБА_20 .
Він стверджує, що удари потерпілому ОСОБА_21 наносив саме ОСОБА_22 , що є істотною обставиною для з'ясування істини у справі.
Крім того, свідок ОСОБА_23 підтвердив, що потерпілий за життя повідомляв про отримання удару металевим предметом, що взагалі не було враховано судом першої інстанції.
По-третє, висновки судово-медичних експертиз не дають однозначної відповіді щодо винуватості обвинуваченого.
Висновки експерта ОСОБА_24 вказують на те, що для отримання виявлених ушкоджень достатньо одного сильного удару, який міг бути спричинений іншою особою або за допомогою стороннього предмета.
Незважаючи на це, суд безпідставно визнав механізм травмування таким, що відповідає показам ОСОБА_13 , хоча ці покази не є узгодженими та містять суперечності.
По-четверте, суд першої інстанції проігнорував принцип презумпції невинуватості, передбачений ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України.
Всі сумніви щодо винуватості обвинуваченого повинні тлумачитися на його користь, однак суд, незважаючи на очевидні протиріччя в доказах та відсутність прямих доказів, поклав у основу вироку припущення та суб'єктивні висновки.
По-п'яте, не була врахована ймовірна зацікавленість свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у виключенні свідка ОСОБА_15 , як обвинуваченого за цим провадженням.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що мотив для конфлікту мав саме ОСОБА_22 , який супроводжував свою дівчину до потерпілого через образливі висловлювання останнього.
Це вказує на можливість зміщення акценту обвинувачення у бік ОСОБА_7 для приховування справжнього винуватця злочину.
Отже, з огляду на викладене, на переконання захисника, вина обвинуваченого ОСОБА_7 не доведена поза розумним сумнівом, а висновки суду першої інстанції є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на припущеннях і суперечливих доказах.
Просить апеляційний суд вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 скасувати, а кримінальне провадження у цій справі закрити.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_7 висловив підтримку позиції свого захисника, не надаючи додаткових пояснень чи доповнень.
Прокурор висловив заперечення щодо доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого, вирок суду першої інстанції вважав законним і обґрунтованим. Зазначив, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 доведена поза розумним сумнівом, що підтверджується сукупністю доказів у кримінальному провадженні, зокрема висновками проведених експертиз та поясненнями експерта.
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 висловив заперечення проти доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого та звернувся до суду з проханням призначити обвинуваченому суворе покарання.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 також заперечила проти доводів апеляційної скарги захисника, підкресливши, що саме обвинувачений ОСОБА_7 завдав її сину тілесних ушкоджень, які призвели до його смерті в лікарні.
Заслухавши судовому засіданні апеляційного суду доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи апеляційної скарги, учасників провадження, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи скарги, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
При перевірці матеріалів кримінального провадження апеляційним судом встановлено, що свої висновки про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.
Суд першої інстанції, дослідивши всі обставини справи, правильно встановив, що саме обвинувачений ОСОБА_7 наніс потерпілому тяжкі тілесні ушкодження ногою в область голови, внаслідок чого останній помер в лікарні.
Суд першої інстанції належним чином оцінив усі докази та зробив правильний висновок про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Так, обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні в суді першої інстанції показав, що у зимовий вечір 2021 року, 13-го числа місяць не пам'ятає, обвинувачений відпочивав у знайомого ОСОБА_25 разом із ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 у квартирі на території Хортицького району м. Запоріжжя. Вони вживали пиво, але стану сильного сп'яніння не досягли. Під час вечора ОСОБА_30 розмовляла телефоном з ОСОБА_11 , який висловлював їй погрози та образи. Обвинувачений не чув змісту розмови, але за тоном вона була напруженою. Після цього компанія вирішила піти до ОСОБА_11 , щоб з'ясувати причини його поведінки. Найбільшу ініціативу проявив ОСОБА_31 , а обвинувачений підтримав друга. Вони не планували завдавати тілесних ушкоджень. Приблизно через 15-20 хвилин дісталися будинку, де мешкав ОСОБА_11 , і той відчинив їм двері домофоном. Обвинувачений, разом із ОСОБА_32 , ОСОБА_25 і ОСОБА_29 , піднявся на ліфті, а інші пішли сходами. Коли двері ліфта відчинилися на шостому поверсі, ОСОБА_11 уже стояв на майданчику і почав нецензурно висловлюватися на адресу прибулих. Він штовхнув обвинуваченого у груди, той вдарився об стіну, після чого завдав ОСОБА_11 2-3 удари кулаком у ніс. Потерпілий не впав, але в нього пішла кров, і бійка припинилася. Далі ОСОБА_30 пішла до квартири, за нею зайшли обвинувачений, ОСОБА_11 , ОСОБА_22 та інші, окрім ОСОБА_33 , який залишився в коридорі. Зарянова, ймовірно, також не заходила. ОСОБА_30 пішла до матері в зал, а ОСОБА_11 - до ванної вмитися. У коридорі між обвинуваченим і ОСОБА_11 знову виникла словесна суперечка, потерпілий продовжував погрожувати. Обвинувачений поклав руку йому на плече, але той штовхнув його. У відповідь обвинувачений завдав кілька ударів кулаками в щелепу та губу. У цей момент ОСОБА_22 також завдав ОСОБА_11 близько 10 ударів по обличчю та потилиці. ОСОБА_34 не втручався. Після ударів ОСОБА_15 , ОСОБА_11 почав втрачати координацію, згинаючись у ногах, і обвинувачений відійшов. ОСОБА_35 продовжував бити його по потилиці, після чого ОСОБА_11 впав на підлогу. Лежачи на правому боці, він отримав ще один удар ногою в обличчя від ОСОБА_36 . Після цього потерпілий, ймовірно, втратив свідомість, і побиття припинилося. Його підняли, посадили на диван, привели до тями, переконалися, що він може відповідати на запитання, після чого компанія залишила квартиру. ОСОБА_35 не допомагав піднімати потерпілого. Де в цей момент була ОСОБА_16 обвинувачений не знає.
Суд звертає увагу на те, що в суді першої інстанції обвинувачений спочатку визнав свою вину повністю, потім на наступному засіданні він змінив позицію, пояснивши, що завдавав удари кулаками в голову потерпілого і те, що його дії не могли призвести до смерті потерпілого. Наполягав, що смерть настала від ударів ОСОБА_37 . Обвинувачений заперечував, що завдавав удари, коли потерпілий лежав, і стверджував, що бачив, як це робив лише ОСОБА_38 .
Колегія суддів вважає, що такі показання обвинуваченого були вірно оцінені судом першої інстанції з урахуванням матеріалів провадження, а версія, яку висуває сторона захисту та обвинувачений про те, що він не наносив потерпілому тілесні ушкодження, від яких останній помер в лікарні є лише обраною позицією захисту з метою уникнення відповідальності.
Так, не дивлячись на те, що обвинувачений не визнав себе винуватим у скоєнні інкримінованого злочину за ч. 2 ст. 121 КК України, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, повністю підтверджується сукупністю безпосередньо досліджених та проаналізованих судом першої інстанції доказів і показань учасників провадження.
Мотивуючи свій висновок про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд першої інстанції послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, які були ретельно досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст.94 КПК України.
Так, судом першої інстанції було допитано потерпілу ОСОБА_9 , яка показала, що її син ОСОБА_39 працював неофіційно, жив у Запоріжжі за адресою: АДРЕСА_3 , останні 2-3 роки - зі співмешканкою ОСОБА_40 . Вона приїжджала в гості, востаннє - 6-7 листопада 2021 року. 11 листопада телефон сина був вимкнений. 20 листопада 2021 року близько 21:00 їй зателефонував ОСОБА_41 і повідомив, що двері квартири були відчинені, а всередині він побачив ОСОБА_42 з невідомим та її сина, у якого з вух йшла кров. В лікарні ОСОБА_11 зробили трепанацію черепа, операція тривала 3,5 години. Лікарі повідомили, що його привезли запізно, а на тілі були свіжі сліди побоїв, переламані ребра та рубці, схожі на сліди від ударів металевим предметом. Того дня вона була у квартирі, де знаходилася велика кількість пляшок з-під алкоголю. Через два тижні після операції її син помер, не приходячи до тями.
Потерпілий ОСОБА_10 суду першої інстанції показав, що 20 листопада 2021 року йому зателефонували батьки і сказали, що ОСОБА_43 в лікарні, та він приїхав до Запоріжжя, але в лікарню його не пустили, і брата він там не бачив. Після цього лише на похованні. Коли приїхав до квартири брата, прибиральниця казала, що були згущення крові на сходинковому майданчику і в ліфті. В квартирі вже прибиралась їх мама, але ще була кров на дверях і в самій квартирі. Його брат ОСОБА_11 останні 3-4 роки співмешкав з ОСОБА_44 , але був час коли та приходила-уходила. Коли розмовляв з братом по телефону, десь в листопаді, той скаржився на погані відносини з ОСОБА_45 , і що та погрожувала привести до нього своїх друзів.
Свідок ОСОБА_46 показала суду першої інстанції, що її мати, ОСОБА_18 , близько трьох років мешкала з ОСОБА_47 у Запоріжжі. Восени 2021 року ОСОБА_43 зранку телефонував їй, ображав нецензурними словами. Того ж вечора вона перебувала у ОСОБА_34 разом із ОСОБА_48 , ОСОБА_29 , ОСОБА_17 та ОСОБА_49 , вживали пиво. В розмові вона розповіла друзям про погану поведінку ОСОБА_50 , і вони вирішили піти поговорити з ним. Ніхто не очікував конфлікту. Вийшли близько 22:00, йшли пішки, ні про що не домовляючись. Вона подзвонила в домофон, ОСОБА_43 відчинив. Що прийшла з друзями, не сказала. Піднялася на ліфті зі Стулієм і ОСОБА_51 , інші, ймовірно, пішли сходами. Біля дверей квартири вже стояла її мати, а за нею вийшов ОСОБА_11 . Вона відійшла з матір'ю, а ОСОБА_7 почав сперечатися з ОСОБА_52 . Потім розпочалася бійка - першим ударив ОСОБА_7 . ОСОБА_53 саме не бачила, бо була п'яна. ОСОБА_43 впав на підлогу, мати підняла його та завела в квартиру, запросивши її та ОСОБА_36 . ОСОБА_7 зайшов сам. Вона пішла з матір'ю на кухню, де почалася сварка, і не бачила подій у коридорі. В коридорі було шумно, вона чула лише звук падіння. Вийшовши через деякий час, побачила, що ОСОБА_43 лежить на підлозі. ОСОБА_7 стояв неподалік, ОСОБА_35 в загальному коридорі. Вони з матір'ю допомогли ОСОБА_54 піднятися, відвели в кімнату, він запевнив, що все нормально. Вона попрощалася з матір'ю й пішла. Крові на Ткаченкові чи ОСОБА_7 не бачила.
Свідок ОСОБА_55 в суді першої інстанції показав, що він разом із ОСОБА_56 , ОСОБА_48 , ОСОБА_29 та, можливо, ОСОБА_57 перебував у ОСОБА_34 , де вживали алкоголь. Потім вирішили піти поговорити з ОСОБА_52 , який співмешкав із матір'ю ОСОБА_58 . Сам ОСОБА_35 його не знав. Дізнавшись про це вже по дорозі, пішов разом з усіма. Коли прийшли, хтось подзвонив у домофон і їх пустили. На ліфті піднялися він, ОСОБА_7 і, можливо, ОСОБА_59 . Біля квартири розмовляли з ОСОБА_52 , переважно говорив ОСОБА_7 . Розмова переросла в перепалку, ОСОБА_43 почав поводитися агресивно, замахнувся рукою, після чого ОСОБА_7 ударив його кулаком один-два рази по голові. Потім він, ОСОБА_60 і ОСОБА_59 перемістилися до квартири. Всі наче заспокоїлися, але суперечка знову переросла в бійку між ОСОБА_7 та ОСОБА_52 . Останній почав бити першим, а ОСОБА_7 відбивався, завдавши 4-5 ударів. Вони зчепилися, впали на підлогу. Свідок перебував у коридорі, намагався їх розняти, але ударів не завдавав. У квартирі також були ОСОБА_61 та її мати, інших не пам'ятає. Після боротьби ОСОБА_7 та ОСОБА_43 встали, покричали один на одного й розійшлися. ОСОБА_43 був у свідомості, чи його піднімали - не пам'ятає. Він вийшов з квартири першим, за ним ОСОБА_59 , потім ОСОБА_7 .
Свідок ОСОБА_62 в суді першої інстанції показав, що 09.11.2021 року з 19-ї години перебував у гостях у ОСОБА_34 разом із ОСОБА_56 , ОСОБА_49 , ОСОБА_17 та ОСОБА_63 . Вживали пиво та вино. Під час вечора дізналися, що чоловік матері ОСОБА_58 телефонував їй, сварився та погрожував. Хтось запропонував піти до нього поговорити. Колесник, ОСОБА_64 і ОСОБА_35 спершу відмовлялися, але ОСОБА_65 та ОСОБА_60 наполягли, і всі вирушили приблизно о 23-й годині. Попереду йшли ОСОБА_35 , ОСОБА_60 і ОСОБА_59 , інші - позаду. Двері під'їзду вже були відчинені. ОСОБА_35 , ОСОБА_60 і ОСОБА_59 поїхали на ліфті, ОСОБА_66 піднявся сходами через 5 хвилин і побачив Канакі, який присів через погане самопочуття. Двері квартири були відчинені, звідти лунали гучні звуки. Він підійшов до входу і побачив сварку та бійку між ОСОБА_67 , ОСОБА_68 і ОСОБА_51 у коридорі квартири. Пам'ятає, що ОСОБА_7 наніс 2-3 удари по обличчю та животу ОСОБА_50 , а ОСОБА_55 штовхав його в груди чи плече. Згодом усі заспокоїлися і почали розмовляти. ОСОБА_62 залишався в тамбурі. Пізніше почалася нова перепалка, ОСОБА_43 намагався вдарити Стулія, але промахнувся, потрапивши в руку. ОСОБА_7 вдарив його, і той зігнувся. Хтось (Стулій або ОСОБА_35 ) потягнув його вниз, після чого ОСОБА_11 впав на правий бік. Колесник не пам'ятає, чи були удари після падіння. Широку під час конфлікту він не бачив. Потім вийшов на сходи, а приблизно через хвилину з квартири вийшли ОСОБА_59 , ОСОБА_69 . Коли виходив, ОСОБА_11 лежав у коридорі квартири в свідомості й не кликав на допомогу. Дубинок чи інших предметів для нападу ні в кого не було. В коридорі ОСОБА_66 спитав у ОСОБА_34 , як він себе почуває, потім вони з ОСОБА_70 спустилися на ліфті. Інші вийшли через 5 хвилин. Після цього ситуацію не обговорювали і розійшлися.
Свідок ОСОБА_71 в суді першої інстанції показала, що проживала з ОСОБА_47 у його квартирі на АДРЕСА_4 . За два дні до подій її донька ОСОБА_46 повідомила, що ОСОБА_43 телефонував їй і погрожував, хоча сама розмову не чула. У ніч на 14.11.2021 року вона разом з ОСОБА_52 була вдома та вживала алкоголь. Хтось подзвонив у двері і він пішов відчиняти. Через відкриті двері вона почула лайку (голоси ОСОБА_50 і Стулія), а також 3-5 ударів. Вибігши на сходовий майданчик, побачила ОСОБА_50 на підлозі з закривавленим обличчям, поруч були ОСОБА_22 , ОСОБА_16 , ОСОБА_72 і ОСОБА_73 інших ушкоджень не помітила. Вона допомогла ОСОБА_74 піднятися і завела його у ванну вмиватися. Запросила в квартиру доньку та ОСОБА_75 , а ОСОБА_7 попросила не заходити через його агресивність. Проте він все ж увійшов. Коли ОСОБА_43 вийшов з ванної, ОСОБА_7 завдав йому кілька ударів руками, штовхнув у спину, після чого той впав. Потім ОСОБА_7 ударив його ногою в голову й корпус. ОСОБА_35 тоді був у тамбурі, ОСОБА_76 не бачила. Вона схопила ОСОБА_7 за груди, виштовхала з квартири та зачинила двері. В її присутності після цього ОСОБА_11 більше не били. Донька з ОСОБА_51 також пішли. Коли вони залишилися удвох, вона поклала ОСОБА_50 на ліжко. У нього була кров з носа, губи, брови, вибиті два зуби, але він залишався при свідомості та просив не викликати швидку. Протягом тижня він самостійно ходив їсти та курити, хоча йому було зле. 20.11.2021 року стан різко погіршився, він почав втрачати свідомість. Ввечері швидку викликав ОСОБА_41 . Тоді вона востаннє була в квартирі.
Свідок ОСОБА_77 в суді першої інстанції пояснив, що померлий ОСОБА_11 був його сусідом і товаришем та іноді свідок заходив до нього в гості. Так одного разу, він побачив по під'їзду біля квартири ОСОБА_50 кроваві сліди. Двері відчинила дівчина. Як звичайно він зайшов на кухню, де з ОСОБА_52 вони грали в нарди. Була ніч, світив нічник. Вийшов ОСОБА_43 , обличчя у нього наче було чисте (без ушкоджень), присів, і почали грати. Крові на ньому не пам'ятає. При цьому ОСОБА_43 мовчав (був незвично мовчазний). Свідок зрозумів, що щось не те. На запитання ОСОБА_43 сказав, що прийшли хлопці і вдарили залізною палицею по голові. Далі, здається, ОСОБА_11 впав зі стільця, і у нього розпочався епілептичний припадок, з рота пішла піна. Потім ОСОБА_43 встав, і далі вони не розмовляли. Через 4-5 днів, в п'ятницю свідок взяв «пляшку» і прийшов до ОСОБА_11 . Двері ніхто не відчиняв, хоча було чутно, що працював телевізор і дівчина розмовляє. Коли двері відкрили, ОСОБА_43 лежав, і у квартирі вже був трупний запах. Співмешканка ОСОБА_50 - ОСОБА_78 чи ОСОБА_79 , сховала його телефон. Свідок забрав телефон, зателефонував батькам ОСОБА_50 і в швидку. У приймальному покої ОСОБА_11 з ним попрощався, і його повезли на трепанацію черепа, і далі в реанімацію, де за тиждень він помер. ОСОБА_79 йому казала, що приходили пацани, чоловік п'ять. Казала, що били померлого металевою палкою, і казала саме в множинні - «Вони били». Хто конкретно - не казала.
Свідок ОСОБА_62 у суді першої інстанції повторно показав, що не пам'ятає, хто саме наносив удари потерпілому ногою. Коли він виходив із квартири, там ще залишалися ОСОБА_60 , ОСОБА_30 і, можливо, ОСОБА_38 . Під час бійки ОСОБА_80 була на кухні або в кімнаті. Інші учасники подій спустилися через 5-10 хвилин після нього.
Під час досудового розслідування він двічі брав участь у допитах і слідчих експериментах. Спершу користувався ст. 63 Конституції України, а під час другого експерименту дав більш детальні показання. Зізнався, що спочатку приховав частину інформації через страх відповідальності.
ОСОБА_62 бачив лише один удар ногою в голову ОСОБА_11 , але його наносив не обвинувачений. На момент удару голова потерпілого не торкалася підлоги чи стіни. Після цього ОСОБА_11 втратив свідомість, не реагував на дотики, а ще близько 5 хвилин лежав нерухомо. Чи була тоді ОСОБА_59 , він не пам'ятає. Пригадує, що ОСОБА_60 і ОСОБА_35 тормошили потерпілого, але не впевнений. Після цього він вийшов із квартири, а через 1-2 хвилини за ним вийшли ОСОБА_35 , ОСОБА_60 і ОСОБА_59 . Коли виходив, ОСОБА_11 ще лежав у коридорі. Кричала мати ОСОБА_81 чи ні - не пам'ятає, лише знає, що вона сварилася з донькою на кухні.
Свідок ОСОБА_82 , допитана в суді першої інстанції повторно після одночасного допиту з ОСОБА_83 , показала, що допомогла ОСОБА_11 піднятися, коли побачила його лежачим у квартирі. Вона бачила, як ОСОБА_7 наносив удари ногами, зокрема один удар у коридорі після того, як її мати вийшла з кухні. Після цього ОСОБА_11 залишався лежати, але вона втратила з ним зоряний контакт. Де був ОСОБА_7 після удару - не знає. Під час первісного допиту пам'ятала обставини краще, але через хвилювання могла упустити деталі. Чи був ОСОБА_11 у свідомості - не пам'ятає, чи кричав - також. Вона пригадує, що ОСОБА_7 завдав удар стопою по лежачому, але точного місця не згадає, оскільки була у стані сп'яніння. Її мати теж була нетвереза. Підтвердила, що її чоловік ОСОБА_55 бив ОСОБА_11 у під'їзді, але чи наносив удари в квартирі - не пам'ятає. Чи бив ОСОБА_7 ще після того удару ногою, також не може згадати.
Для усунення розбіжностей у показаннях судом першої інстанції було проведено одночасний допит свідків, зокрема ОСОБА_46 підтвердила, що ОСОБА_11 падав на сходовому майданчику, тоді як ОСОБА_55 цього не пам'ятає. Щодо падіння потерпілого на підлогу в квартирі, ОСОБА_46 відповіла ствердно, а ОСОБА_55 пояснив, що вони разом із ОСОБА_7 впали на підлогу. ОСОБА_46 також зазначила, що ОСОБА_55 допомагав підняти потерпілого та довести його до ліжка, чого сам ОСОБА_35 не пригадує.
ОСОБА_46 заявила, що не бачила, як ОСОБА_55 заходив у квартиру, оскільки він перебував у коридорі. ОСОБА_62 пояснив, що знаходився у тамбурі.
ОСОБА_71 та ОСОБА_82 підтвердили, що ОСОБА_7 і ОСОБА_55 одночасно залишили квартиру.
ОСОБА_71 повідомила, що раніше давала правдиві показання, проте наразі погано пам'ятає події. ОСОБА_82 зазначила, що допомогла ОСОБА_11 дійти до кімнати та сісти.
Вона покинула кухню трохи раніше матері, яка підтвердила цей факт. ОСОБА_46 заявила, що бачила, як ОСОБА_7 наносив удари ногами потерпілому, тоді як ОСОБА_71 не пригадує, чи була її донька присутня при цьому.
Жоден зі свідків не пам'ятає, чи були зачинені вхідні двері квартири, хоча ОСОБА_71 зазначила, що вони, ймовірно, були прочинені. Обидві наполягають на раніше наданих показань.
ОСОБА_62 пояснив, що після падіння ОСОБА_11 поруч перебували ОСОБА_55 і ОСОБА_7 , а також, можливо, ОСОБА_80 і ОСОБА_61 , проте це не точно. ОСОБА_71 стверджувала, що ОСОБА_84 в той момент не бачила. ОСОБА_62 не пам'ятає, чи наносив ОСОБА_7 удар ногою потерпілому, натомість ОСОБА_71 стверджувала, що бачила цей удар. Щодо ударів ОСОБА_75 , ОСОБА_62 зазначив, що був один удар, а ОСОБА_71 заперечила цей факт. Хто зачиняв двері квартири, жоден зі свідків не пам'ятає.
ОСОБА_55 заявив, що не пам'ятає, хто і куди наносив удари. ОСОБА_62 пояснив, що в його присутності ОСОБА_55 бив ОСОБА_11 , однак останній це заперечив. Обидва свідки наполягли на правдивості своїх раніше наданих показань.
Окрім вищевказаних показань, суд першої інстанції безпосередньо та ретельно дослідив письмові докази, які були надані сторонами, які в свою чергу підтверджують, що саме ОСОБА_7 завдав тілесних ушкоджень потерпілому, зокрема ногою, внаслідок чого останній помер в лікарні.
Так, судом досліджено заяви ОСОБА_9 від 21.11.2021 року, ОСОБА_10 від 06.01.2022 року, 08.01.2022 року про надання дозволу на проведення огляду та слідчих дій у квартирі АДРЕСА_2 свідчать про правомірність проведених процесуальних дій у помешкані.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 21.11.2021 року, яким було зафіксовано виявлені у квартирі сліди бурої речовини (ймовірно крові) на одязі, постільній білизні, гумовому килимку, внутрішніх поверхнях дверей та стінах. Змиви з контрольних зразків підтвердили наявність біологічних речовин, що згідно з висновками судово-медичної експертизи, можуть походити від потерпілого ОСОБА_11 .
Згідно протоколу огляду предметів від 21.11.2021 року (добровільно наданого одягу ОСОБА_7 ) встановлено наявність бурих нашарувань на кофті, які могли бути слідами крові потерпілого.
Змісти протоколів слідчих експериментів за участю ОСОБА_85 (26.11.2021), ОСОБА_84 (18.12.2021, 08.01.2022), ОСОБА_86 (26.11.2021) та обвинуваченого ОСОБА_7 (06.01.2022) підтверджує обставини конфлікту, характер застосованої сили та механізм спричинення травм потерпілому.
Показання свідків узгоджуються між собою та із висновками експертів, особливо щодо нанесення ОСОБА_7 ударів руками та ногами в голову потерпілого, а також підтверджують його активну участь у конфлікті.
Відповідно до висновків судово-медичної експертизи №7284 від 06.12.2021 року встановлено, що смерть ОСОБА_11 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася крововиливами під мозкові оболонки, забоєм мозку, переломом кісток черепа. Всі зазначені ушкодження були спричинені механічним впливом тупого предмета та мали тяжкий ступінь, що перебуває в прямому причинно-наслідковому зв'язку зі смертю потерпілого.
Згідно судово-медичної експертизи механізму утворення ушкоджень №133/к від 21.02.2022 року встановлено, що характер травми голови вказує на імпресійний механізм, що узгоджується зі показаннями ОСОБА_86 про удари ногами ОСОБА_7 по голові потерпілого, коли той перебував у беззахисному стані на підлозі.
Експертиза №3764 від 09.12.2021 року (дослідження одягу ОСОБА_7 ) підтверджує, що на кофті-толстовці обвинуваченого виявлено кров, походження якої не виключається від потерпілого ОСОБА_11
Експертиза №3761 від 10.12.2021 року вказує, що на гумовому килимку, змивах із квартири та простирадлі також знайдені сліди крові потерпілого, що узгоджується з обставинами подій у квартирі.
Крім того, результати судово-медичної експертизи №319/к від 10.03.2022 року підтверджують, що потерпілий ОСОБА_11 отримав закриту черепно-мозкову травму, яка супроводжувалася численними крововиливами та переломами кісток черепа, що спричинили його смерть.
Експертиза встановила, що механізм утворення травм не відповідає падінню на площину, а характерні особливості ушкоджень вказують на нанесення ударів тупим предметом широкої площі. Таким предметом могла бути підошва взуття. Це узгоджується з показаннями ОСОБА_86 про удари ОСОБА_7 ногами по голові потерпілого, що завдало йому смертельної травми.
Також суд першої інстанції допитав експерта ОСОБА_24 щодо висновку №133/к від 21.02.2022 року. Експерт пояснив, що переломи кісток черепа виникли через одночасну дію механізмів імпресії (гнучкість кістки) та деформації (фіксація протилежної частини голови). В результаті утворилися два переломи: один - у внутрішній частині надбрів'я, другий - лінійний, що розповсюджується по швах черепа. Якби голова не була фіксована, стався б лише перелом лобової кістки. Визначальним фактором стала сила удару, а не його кількість, тому перелом міг виникнути від одного сильного впливу.
Експерт зазначив, що предмет, яким завдано травму, мав широку поверхню (не менше 4?4 см), що відповідає ударам підошвою взуття, тоді як удар носком виключається. Найімовірніше, перелом спричинив удар ногою зверху вниз. Під час експертизи порівняння обставин травмування з характером ушкоджень підтвердило цю версію. Інші тілесні ушкодження не вплинули на сам перелом. Для утворення забою мозку було достатньо одного сильного удару.
Колегія суддів, розглянувши матеріали кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Відповідно до показань обвинуваченого, свідків, потерпілих, а також на підставі досліджених судом письмових доказів, встановлено, що 13 листопада 2021 року, перебуваючи у квартирі потерпілого ОСОБА_11 , обвинувачений ОСОБА_7 наніс потерпілому тілесні ушкодження, зокрема удари кулаками та ногами по голові та тілу, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження, які знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку зі смертю потерпілого.
Обвинувачений спочатку повністю визнав свою вину у суді першої інстанції, однак згодом змінив свої показання, стверджуючи, що основні удари завдавав інший учасник подій - ОСОБА_87 .
Проте суд першої інстанції, проаналізувавши всі наявні докази, дійшов до обґрунтованого висновку, що такі твердження є лише засобом уникнення кримінальної відповідальності.
Згідно з вищевказаними висновками судово-медичних експертиз, смерть потерпілого настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася переломами кісток черепа, крововиливами під оболонки мозку та забоєм мозкової тканини.
Судова колегія наголошує, що висновки експертів однозначно вказують, що такі ушкодження могли бути спричинені лише внаслідок удару тупим предметом значної площі, що відповідає удару ногою в голову, зокрема підошвою взуття.
Показання свідків та потерпілих, у тому числі ОСОБА_86 , ОСОБА_84 та ОСОБА_85 , узгоджуються між собою і підтверджують активну участь обвинуваченого у побитті потерпілого, включаючи нанесення ударів ногами, що завдало смертельної травми.
Досліджені судом першої інстанції протоколи слідчих експериментів, оглядів місця події, одягу та експертних висновків лише підтверджують цю версію.
Таким чином, аналіз доказів дає підстави для висновку, що дії ОСОБА_7 безпосередньо призвели до тяжких тілесних ушкоджень через які настала смерть потерпілого. Обвинувачений діяв умисно, усвідомлюючи характер і тяжкість своїх дій.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, повністю доведена, а вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Доводи захисника, які викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та не створюють сумнівів у винуватості обвинуваченого, виходячи з наступного.
Зокрема, апелянт стверджує, що свідки ОСОБА_71 та ОСОБА_82 є зацікавленими особами, а їхні покази суперечливі.
Однак, колегія суддів вважає зворотне, оскільки вказані свідки надавали показання на досудовому розслідуванні та в суді першої інстанції, і ці покази залишалися незмінними.
Зокрема, свідок ОСОБА_71 ще під час слідчого експерименту 26.11.2021 р. підтвердила, що бачила, як обвинувачений ОСОБА_7 наніс удар ногою в голову потерпілого ОСОБА_11 , коли той лежав на підлозі. Ці показання є важливими, оскільки вони корелюють із висновками судово-медичних експертів, які також встановили, що смертельна травма потерпілого була завдана ударом ногою згори вниз.
Крім того, ОСОБА_82 також на слідчому експерименті 26.11.2021 р. і під час судового розгляду не змінювала своїх показання, підтвердивши, що бачила удар ногою, нанесений ОСОБА_7 . Важливо, що вона не мала особистого мотиву для обмови обвинуваченого, оскільки на момент події не перебувала у шлюбі з ОСОБА_88 , а її показання залишилися послідовними на всіх стадіях процесу.
Сторона захисту також зазначає, що показання ОСОБА_84 суперечать показанням ОСОБА_86 та ОСОБА_89 , оскільки він бачив удари, нанесені ОСОБА_90 .
Однак, судова колегія в противагу доводам захисника наголошує, що з аналізу показань свідка ОСОБА_62 вбачається, що він не спостерігав усі події цілком, оскільки залишав місце події на певний час (слідчий експеримент від 08.01.2022 р.).
Крім того, ОСОБА_62 підтвердив, що він бачив лише початкову частину конфлікту, а завершальний етап подій, коли відбувся фатальний удар, він не спостерігав.
Щодо версії обвинуваченого та його захисника, що тілесні ушкодження, які стали безпосередньої причиною смерті наносив ОСОБА_55 , то колегія суддів вважає її безпідставною, оскільки під час досудового розслідування встановлено, що удари ОСОБА_75 , які він наносив у під'їзді, не могли спричинити черепно-мозкову травму, що підтверджено висновком судово-медичної експертизи №319/к від 10.03.2022 р.
У цьому висновку чітко зазначено, що переломи черепа та крововиливи мають характерні ознаки травми, завданої тупим предметом при імпресії, що відкидає можливість їхнього спричинення боковими ударами або випадковим падінням.
Судова колегія зазначає, що навіть якщо ОСОБА_55 наносив удари, це не виключає винуватості ОСОБА_7 , оскільки саме його дії (удар ногою по голові згори вниз) спричинили тілесні ушкодження, які мають причинний зв'язок між смертю потерпілого.
Крім того, в апеляційній скарзі захисник посилається на показання ОСОБА_91 , який нібито чув від потерпілого про удари металевим предметом.
Однак, захисник не бере до уваги, що ОСОБА_77 лише переказав слова потерпілого, а не був очевидцем події, що знижує доказову цінність його показань.
Разом з тим жодним слідчим експериментом або експертизою не встановлено факту нанесення ударів металевими предметами, а тому таке твердження захисника є безпідставним та таким, що не відповідає встановленим обставинам кримінального провадження.
Більш того, судово-медичною експертизою №3762 від 16.12.2021 р. встановлено, що всі тілесні ушкодження виникли від дії тупого предмету, експерт не виявив слідів металізації на тілі потерпілого, що виключає можливість ударів металевим предметом.
Також захисник зазначає, що висновки експерта ОСОБА_24 не дають однозначної відповіді щодо винуватості ОСОБА_7 .
Проте, як було встановлено в судовому засіданні суду першої інстанції, висновками експертизи №133/к від 21.02.2022 р. було встановлено, що смертельна травма виникла внаслідок удару тупим предметом з механізмом імпресії (удар зверху вниз), що відповідає показанням ОСОБА_86 про удар ногою.
Під час допиту в суді експерт ОСОБА_24 показав, що саме удар ногою по голові, коли голова була фіксована до поверхні підлоги, є найбільш ймовірною причиною смертельного перелому черепа.
Зокрема, експертами було підтверджено, що характер ушкоджень на тілі потерпілого повністю співвідноситься з механізмом травмування, який описала свідок ОСОБА_92 .
Саме такий механізм дії тупого предмета, що передбачає удар зверху вниз, є найбільш вірогідним для отримання подібних ушкоджень.
Аналізуючи докази, суд першої інстанції ґрунтував свої висновки на сукупності показань, що узгоджуються між собою та підтверджуються об'єктивними даними судово-медичної експертизи.
Висновок експерта ОСОБА_24 є вичерпним та відповідає всім вимогам доказової бази, що використовується у кримінальному процесі. Встановлено, що удар, який спричинив смертельні ушкодження, мав місце саме у положенні потерпілого лежачи, що унеможливлює будь-яку іншу версію травмування.
Колегія суддів наголошує на тому, що захисник намагається поставити під сумнів висновки експертизи, посилаючись на нібито відсутність однозначності в оцінці механізму травмування.
Проте така аргументація суперечить змісту самої експертизи та поясненням експерта у суді, які були чіткими та однозначними, та такими, що повністю узгоджується з показаннями свідків.
Всі отримані докази, включаючи покази свідків та висновки судово-медичних експертиз вказують на те, що механізм імпресійного удару був основною причиною смертельної травми.
Крім того, у судовому засіданні встановлено, що заперечення обвинуваченого щодо своєї участі у нанесенні смертельного удару не відповідають фактичним обставинам справи.
Інші версії (падіння, удари кулаками) не могли спричинити такої травми, що підтверджено експертизами №319/к 10.03.2022 року та №321/к від 16.03.2022 року.
Апелянт стверджує, що ОСОБА_71 , ОСОБА_82 та ОСОБА_55 могли змінювати показання навмисно для уникнення відповідальності свідка ОСОБА_93 .
Однак, таке твердження захисника є лише припущенням, оскільки шлюб між ОСОБА_94 і ОСОБА_88 було укладено вже після надання основних показань, що ставить під обґрунтований сумнів версті сторони захисту щодо до обмови ОСОБА_7 .
Показання свідків були надані ще в 2021 році та залишалися незмінними протягом усього досудового розслідування і судового розгляду.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав показання ОСОБА_86 і ОСОБА_89 достовірними, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами, зокрема виносками судових експертиз.
Також колегія суддів вважає, що апелянт помилково стверджує, що суд першої інстанції порушив презумпцію невинуватості, оскільки всі сумніви щодо винуватості обвинуваченого мали б тлумачитися на його користь.
Однак, всі докази в сукупності (показання свідків, експертизи, слідчі експерименти) чітко встановили, що саме дії ОСОБА_7 спричинили смертельну черепно-мозкову травму потерпілого.
Жоден доказ не спростовує ці висновки, а версія захисту про можливу вину ОСОБА_75 є необґрунтованою та суперечить експертним висновкам.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги сторони захисту не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять жодних нових доказів, які б могли поставити під сумнів законність і обґрунтованість вироку. Всі обставини справи були ретельно досліджені судом, а висновки зроблені на підставі об'єктивних доказів.
Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що обвинувачений ОСОБА_7 за інкримінованими обставинами скоїв кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 121 КК України.
Інші доводи, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності і необґрунтованості вироку суду першої інстанції та наявності підстав для закриття кримінального провадження не встановлені, а доводи апелянта зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що істотних порушень закону про кримінальну відповідальність та кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були беззаперечними підставами для скасування або зміни вироку суду першої інстанції, а також підстав для закриття кримінального провадження під час апеляційного перегляду не встановлено.
За таких обставин суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 414, 418, 419, КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2024 року, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її оголошення безпосередньо до Верховного Суду, а засудженим, який утримується під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4