Дата документу 26.02.2025 Справа № 334/5332/24
Єдиний унікальний №334/5332/24 Головуючий у 1-й інстанції: Телегуз С.М.
Провадження №22-ц/807/303/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
26 лютого 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Полякова О.З., Кочеткової І.В., Остащенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерства юстиції України на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально-виховний комплекс «Мідгард» - Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дитячий садочок», треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про звільнення майна з-під арешту, -
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально-виховний комплекс «Мідгард» - Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дитячий садочок», треті особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про звільнення майна з-під арешту.
В обґрунтування позову зазначено, відповідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №368850985 від 07 березня 2024 року щодо ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявні:
- зареєстроване 05 липня 2010 року обтяження №10001051 у виді арешту невизначеного нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного відповідно постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бондарь В.М. про відкриття виконавчого провадження №20063928 від 05 липня 2010 року в межах суми боргу 11698761,30 грн;
- зареєстроване 05 липня 2010 року обтяження №10001862 у виді арешту невизначеного нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного відповідно постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бондарь В.М. про відкриття виконавчого провадження №20068081 від 05 липня .2010 року в межах суми боргу 13170881,61 грн;
- зареєстроване 31 липня 2015 року у Державному реєстрі речових прав (спеціальний розділ) обтяження №10632971 у виді арешту нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного відповідно постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Томащук О.Д. від 29 липня 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження у виконавчому провадженні ВП №43631543.
Поряд із цим, відповідно листа Головного сервісного центру МВС від 30 травня 2024 року №31/1445А3-16490-2024 в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів міститься орієнтування щодо транспортного засобу марки «Suzuki», номер шасі НОМЕР_1 , тип орієнтування: «знаходиться під спостереженням», дата орієнтування: 18 листопада 2014 року, вихідний лист № та дата: №949/2-3 від 21 жовтня 2014 року, вхідний лист № та дата: №5359 від 07 листопада 2014 року, діючий номер ТЗ: НОМЕР_2 , хто поставив: ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві, примітка: ВП43631448, затримати, повідомити.
Відповідно інформації Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 15 березня 2024 року на виконанні у Відділі перебували виконавчі провадження, за якими на майно ОСОБА_1 накладено вищевказані обтяження:
- ВП №20063928 з примусового виконання виконавчого листа №2-2552/09, виданого 14 грудня 2009 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «Постулат» на користь ТОВ «Український промисловий банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 11697031,30 грн, а також судових витрат: судового збору 1700 грн та ІТЗ розгляду справи 30 грн. У відповідності п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» 06 травня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі того, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення;
- ВП №20068081 з примусового виконання виконавчого листа №2-2487/09, виданого 14 грудня 2009 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «Постулат» на користь ТОВ «Український промисловий банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 13169151,61 грн, а також судових витрат: судового збору 1700 грн та ІТЗ розгляду справи 30 грн. У відповідності п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» 06 травня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі того, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення;
- ВП №43631543 з примусового виконання виконавчого листа №2-2487/09, виданого 14 грудня 2009 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «Постулат» на користь ТОВ «Український промисловий банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 13169151,61 грн, а також судових витрат: судового збору 1700 грн. та ІТЗ розгляду справи 30 грн. У відповідності п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» 11 березня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі того, що боржник чи майно не виявлені протягом року;
- ВП №43631448 з примусового виконання виконавчого листа №2-2552/09, виданого 14 грудня 2009 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «Постулат» на користь ТОВ «Український промисловий банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 11697031,30 грн, а також судових витрат: судового збору 1700 грн. та ІТЗ розгляду справи 30 грн. У відповідності п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» 11 березня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі того, що боржник чи майно не виявлені протягом року.
Матеріали виконавчих проваджень №20063928, №20068081, №43631543, №43631448 знищено у зв'язку із закінченням строку зберігання.
Отже, виконавчі провадження по яких державними виконавцями Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України накладено обтяження на майно ОСОБА_1 (№43631543, №20068081, №20063928, №43631448) були відкриті з виконання двох виконавчих листів №2-2552/09 та №2-2487/09, які були видані 14 грудня 2009 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя на виконання заочних рішень у справах №2-2552/09 та №2-2487/09.
У подальшому, виконавчі листи №2-2552/09 та №2-2487/09 від 14 грудня 2009 року повторно були пред'явлені до виконання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Надалі, заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2009 року у справі №2-2552/09, яке стало підставою для відкриття виконавчих проваджень №20063928, №43631448 скасовано Ухвалою Ленінського районного м. Запоріжжя від 02 березня 2017 року, а заочне рішення Ленінського районного суду від 30 вересня 2009 року у справі №2-2487/09, за яким відкрито виконавче провадження №43631543, №20068081 скасовано Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2017 року.
31 жовтня 2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Фесенко Ю.В. при примусовому виконанні виконавчого документу № 2-2487 виданого 14 грудня 2009 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.5 ч.1 ст.39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2017 року у справі №м 2-2487 заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2009 року у справі № 2-2487/09 скасовано. Припинено чинність арешту майна божника та скасовано заходи примусового виконання рішення ( т. 1 а.с. 42-43).
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Гогунською П.М. при примусовому виконанні виконавчого листа №2-2552 виданого 14 грудня 2009 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.5 ч.1 ст.39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2017 року у справі № 2-2552/09 скасовано заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2009 року у справі № 2-2552/09. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення ( т. 1 а.с. 79-80).
Отже, одночасно із закінченням виконавчих проваджень у постановах про закриття виконавчих проваджень №57400727 від 31 жовтня 2018 року та №57400647 від 31 жовтня 2018 року постановлено припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення.
Вивченням матеріалів зазначених цивільних справ з'ясовано, що у провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебували справи №2-2552/09 та №2-2487/09 за позовом ТОВ «Український промисловий банк» до ТОВ «Постулат» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами №47/КВ-08 та №49/КВ-08 від 12 червня 2008 року та 14 вересня 2007 року та договорами поруки №47/2пор-08 та №49/2пор-07 від 12 червня 2008 року та 14 вересня 2007 року. 30 вересня 2009 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя ухвалено заочні рішення у справах №2-2552/09 та №2-2487/09, які ухвалами суду 02 березня 2017 року та 05 грудня 2017 року скасовано. В матеріалах цивільних справ наявні дані про передачу 12 березня 2011 року АТ «Дельта Банк» активів ТОВ «Укрпромбанк» в рахунок погашення заборгованості, в тому числі і право вимоги за кредитними договорами і договорами поруки до ТОВ «Постулат» та ОСОБА_1 .
На даний час право вимоги за кредитними договорами №47/КВ-08 від 12 червня 2008 року та №49/КВ-08 від 14 вересня 2007 року, а також договорами поруки №47/2пор-08 від 12 червня 2008 року та №49/2пор-07 від 14 вересня 2007 року належить ТОВ «НВК «МІДГАРД», про що останнє повідомило листом від 13 травня 2024 року.
Таким чином, після пред'явлення виконавчих листів №2-2552/09 та №2-2487 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та їх повернення, виконавчі листи було повторно пред'явлено на виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області, яким 31 жовтня 2018 року на підставі ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень №57400727, №57400647, припинення чинності арештів боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.
Однак все майно ОСОБА_1 продовжує перебувати під арештом на підставі постанов про арешт майна боржника від 21 січня 2020 року, від 05 липня 2010 року, від 29 липня 2015 року.
На заяву від 08 травня 2024 року з проханням скасувати арешти майна та виключити записи про обтяження із Реєстрів, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України листом від 07 червня 2024 року повідомив, що матеріали виконавчих проваджень №20063928, №20068081, №43631448, №43631543 знищено у зв'язку з закінченням строків зберігання, а питання щодо зняття арешту з майна на теперішній час може бути вирішено у судовому порядку.
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просив суд:
1) Скасувати арешт у виконавчому провадженні №16397443, накладений постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21 січня 2010 року, виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження №9438783 від 21 січня 2010 року, тип обтяження: арешт нерухомого майна, об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно;
2) Скасувати арешт у виконавчому провадженні №20063928, накладений постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 05 липня 2010 року та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження №10001051 від 05 липня 2010 року, тип обтяження: арешт нерухомого майна, об'єкт обтяження: невизначене майно, накласти арешт на все майно в межах суми боргу 11698761,30 грн;
3) Скасувати арешт у виконавчому провадженні №20068081, накладений постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 05 липня 2010 року та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження №10001862 від 05 липня 2010 року, тип обтяження: арешт нерухомого майна, об'єкт обтяження: невизначене майно, накласти арешт на все майно в межах суми боргу 13170881,61 грн;
4) Скасувати арешт у виконавчому провадженні №43631543, накладений постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29 липня 2015 року та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (спеціальний розділ) запис про обтяження №10632971 від 31 липня 2015 року, вид обтяження: арешт нерухомого майна, опис предмета обтяження: все нерухоме майно;
5) Скасувати арешт, зняти розшук та затримання транспортного засобу, який належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_3 , та виключити орієнтування, що міститься у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів щодо транспортного засобу марки «SUZUKI», номер шасі « НОМЕР_4 », тип орієнтування: «знаходиться під спостереженням», дата орієнтування: 18 листопада 2014 року, вихідний лист № та дата: №949/2-3 від 21 жовтня 2014 року, вхідний лист № та дата: №5359 від 07 листопада 2014 року, діючий номер ТЗ: НОМЕР_2 , хто поставив: ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві, примітка: ВП43631448, затримати, повідомити.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2024 року за клопотанням представника позивача замінено у справі неналежного відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, на належного - Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в якості третьої особи.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2024 року позов задоволено.
Скасовано арешт у виконавчому провадженні №16397443, накладений постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21 січня 2010 року, виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження №9438783 від 21 січня 2010 року, тип обтяження: арешт нерухомого майна, об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно.
Скасовано арешт у виконавчому провадженні №20063928, накладений постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 05 липня 2010 року та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження №10001051 від 05 липня 2010 року, тип обтяження: арешт нерухомого майна, об'єкт обтяження: невизначене майно, накласти арешт на все майно в межах суми боргу 11698761,30 грн.
Скасовано арешт у виконавчому провадженні №20068081, накладений постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 05 липня 2010 року та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження №10001862 від 05 липня 2010 року, тип обтяження: арешт нерухомого майна, об'єкт обтяження: невизначене майно, накласти арешт на все майно в межах суми боргу 13170881,61 грн.
Скасовано арешт у виконавчому провадженні №43631543, накладений постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29 липня 2015 року та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (спеціальний розділ) запис про обтяження №10632971 від 31 липня 2015 року, вид обтяження: арешт нерухомого майна, опис предмета обтяження: все нерухоме майно.
Скасовано арешт, зняти розшук та затримання транспортного засобу, який належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_3 , та виключити орієнтування, що міститься у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів щодо транспортного засобу марки «SUZUKI», номер шасі « НОМЕР_4 », тип орієнтування: «знаходиться під спостереженням», дата орієнтування: 18.11.2014, вихідний лист № та дата: №949/2-3 від 21 жовтня 2014 року, вхідний лист № та дата: №5359 від 07 листопада 2014 року, діючий номер ТЗ: НОМЕР_2 , хто поставив: ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві, примітка: ВП43631448, затримати, повідомити.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог щодо скасування арешту у виконавчому провадженні №16397443, Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2024 року скасувати в частині скасування арешту у виконавчому провадженні №16397443, накладеного постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21 січня 2010 року, виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обстяження №9438783 від 21 січня 2010 року, тип обтяження: арешт нерухомого майна, об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що задовольняючи позовні вимоги в частині щодо скасування арешту у виконавчому провадженні №16397443, суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) інформації про сплату виконавчого збору по виконавчому провадженню згідно якого було зареєстровано обтяження на підставі постанови державного виконавця №16397443 від 21 січня 2010 року. Відсутність виконавчого провадження не є підставою для зняття відповідного арешту. 19 березня 2010 року державним виконавцем була винесена постанова пр повернення виконавчого документа стягувачеві згідно п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в старій редакції), яка не передбачає підстав для зняття арешту. Додаткового зазначено, що згідно п. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках нестягнення виконавчого збору арешт накладений на майно боржника не знімається, не скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення суду. Суд формально розглянув позов, не з'ясувавши усі фактичні дані справи, що призвело до помилкового висновку суду про наявність підстав для зняття арешту з спірного майна.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Міністерства юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам сторони відповідача стосовно того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, зазначає, що боржник не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) представник ОСОБА_1 - адвокат Васюк О.Г. вказав, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, адже суд першої інстанції дійшов до правильних та обґрунтованих висновків, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та вже були предметом розгляду під час розгляду справи в суді першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України представник ОСОБА_1 - адвокат Васюк О.Г. просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, оскільки її доводи не спростовують правильних висновків суду, а лише свідчать про незгоду із оскаржуваним рішенням.
Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», Товариство з обмеженою відповідальністю «Навчально-виховний комплекс «Мідгард» - Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дитячий садочок», треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи відповідно до вимог процесуального законодавства до апеляційного суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
При цьому, колегія суддів зауважує, що Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Оскільки Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», Товариство з обмеженою відповідальністю «Навчально-виховний комплекс «Мідгард» - Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дитячий садочок», треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справу та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявність протягом тривалого часу не скасованих арештів на майно позивача, за умови відсутності відкритих виконавчих проваджень, а також відсутності будь-яких відомостей стосовно виконання постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, і право позивача на володіння, користування та розпорядження нерухомим майном порушується накладеними обтяженнями, а тому підлягає судовому захисту шляхом скасування відповідних обтяжень.
На даний час позивач не має можливості вільно розпоряджатися своєю власністю, відомостей про невиконання боргових зобов'язань стороною відповідача не надано, а арешт був накладений на майно у зв'язку із борговими зобов'язаннями, які на час розгляду справи відсутні, підстав для накладення арешту немає, відтак вважав обгрунтованими заявлені позовні вимоги.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Згідно зі змістом Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №368850985 від 07 березня 2024 року щодо ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявне зареєстроване 21.01.2010 року обтяження №9438783 у виді арешту невизначеного нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного відповідно постанови старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Сівакової О.О. від 21.01.2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні №16397443 (т.1 а.с.46-62).
Відповідно до інформації Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 27 червня 2023 року у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження №16397443, яке було відкрито 14 грудня 2009 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-4082, виданого 10 грудня 2009 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя до заочного рішення від 20 жовтня 2009 року у справі №2-4082/09 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Торговий дім «Дунаєвецький арматурний завод» на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» 763396,08 грн (т.1 а.с.65-72).
21.01.2010 року старшим державним виконавцем Дніпровського ВДВС Сіваковою О.О. у виконавчому провадженні №16397443 винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони про його відчуження, на підставі якої 21.01.2010 року Запорізькою філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено запис про обтяження №9438783 (т.1 а.с.61)
19.03.2010 року державним виконавцем в ході виконавчого провадження №16397443 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення.
У провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебувала цивільна справа №2-4082/09 за позовом ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 , ТОВ «Торговий дім «Дунаєвецький арматурний завод» про стягнення заборгованості за договором про відновлювальну поновлювальну кредитну лінію №451-01-08 та договору поруки №1 від 08.02.2008 року.
20 жовтня 2009 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя ухвалено заочне рішення у справі № 2-4082/09, яким було розірвано кредитний договір №451-01-08, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «Торговий дім «Дунаєвецький арматурний завод» заборгованість за кредитним договором та судові витрати (т.1 а.с.74-76).
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.03.2010 року порушено провадження у справі №5/34б про банкрутство ТОВ «Торговий дім «Дунаєвецький арматурний завод», а ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.04.2010 року визнані вимоги ініціюючого кредитора АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до боржника ТОВ «Торговий дім «Дунаєвецький арматурний завод» в сумі 763666,08 грн.
Підставою заяви АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання ТОВ «Торговий дім «Дунаєвецький арматурний завод» банкрутом була саме наявність заборгованості боржника у розмірі 763666,08 грн. та її несплата за договором №451-01-08.
Відповідно ухвали Господарського суду Запорізької області від 16 лютого 2015 року у справі №5/34б за результатами ліквідаційної процедури ліквідатором складено реєстр вимог кредиторів, до якого включено вимоги конкурсних кредиторів, визнані судом, а також поточні вимоги кредиторів, серед яких АТ «Банк «Фінанси та Кредит» з вимогами в розмірі 763666,08 грн (т.1 а.с.20-28).
В резолютивній частині вказаної ухвали зазначено: «Банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дунаєвецький арматурний завод» - ліквідувати. Провадження у справі припинити. Вимоги, що не задоволені за недостатністю майна, вважати погашеними».
ТОВ «Торговий дім «Дунаєвецький арматурний завод» (код ЄДРПОУ 32997799) припинено 20.02.2015 року з коментарем «припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом».
ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з 12.01.2016 року перебуває у стані припинення.
Із встановлених судовими рішеннями обставинами, слідує, що борг ТОВ «Торговий дім «Дунаєвецький арматурний завод» за кредитним договором №451-01-08 перед АТ «Банк «Фінанси та Кредит» відповідно ухвали Господарського суду Запорізької області від 16 лютого 2015 року у справі №5/34б вважається погашеним.
Заочним рішенням Ленінським районним судом м. Запоріжжя 20 жовтня 2009 року у справі № 2-4082/09 за позовом ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та розірвання договору, ухвалено позов задовольнити(т.1 а.с.74-76).
Розірвано кредитний договір №451-01-08 від 08 лютого 2008 року, укладений між ТОВ «Торговий дім «Дунаєвецький арматурний завод» та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «Торговий дім «Дунаєвецький арматурний завод» на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором від 08 лютого 2008 року у сумі 761 666, 08 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «Торговий дім «Дунаєвецький арматурний завод» на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» понесені судові витрати на оплату судового збору - 1 700, 00 грн та інформаційно-технічне забезпечення 30 грн, а всього 1 730, 00 грн. Рішення набрало законної сили 31 жовтня 2009 року
Відповідно до листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб листом від 15 травня 2024 року за вих. № 083-60-168/24 на адвокатський запит, за даними Єдиної операційно-інформаційної системи у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» забезпечення за кредитним договором №451-01-08 від 08 лютого 2008 року, а саме за договором поруки, укладеним з ОСОБА_1 , було списано з балансу банку 16 травня 2019 року, заборгованість відсутня (т.1 а.с.77-78).
Виконавче провадження №16397443, на підставі якого до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено запис про обтяження №6006081 було завершено ще 19.03.2010 року, строк пред'явлення виконавчого листа у справі №2-4082/09 до виконання сплив.
Відповідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №368850985 від 07 березня 2024 року щодо ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявні:
- зареєстроване 05 липня 2010 року обтяження №10001051 у виді арешту невизначеного нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного відповідно постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бондарь В.М. про відкриття виконавчого провадження №20063928 від 05 липня 2010 року в межах суми боргу 11698761,30 грн;
- зареєстроване 05 липня 2010 року обтяження №10001862 у виді арешту невизначеного нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного відповідно постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бондарь В.М. про відкриття виконавчого провадження №20068081 від 05 липня 2010 року в межах суми боргу 13170881,61 грн;
- зареєстроване 31 липня 2015 року у Державному реєстрі речових прав (спеціальний розділ) обтяження №10632971 у виді арешту нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного відповідно постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Томащук О.Д. від 29 липня 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження у виконавчому провадженні ВП №43631543 (т.1 а.с.46-62).
Відповідно листа Головного сервісного центру МВС від 30 травня 2024 року №31/1445А3-16490-2024 в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів міститься орієнтування щодо транспортного засобу марки «Suzuki», номер шасі НОМЕР_1 , тип орієнтування: «знаходиться під спостереженням», дата орієнтування: 18 листопада 2014, вихідний лист № та дата: №949/2-3 від 21 жовтня 2014, вхідний лист № та дата: №5359 від 07 листопада 2014 року, діючий номер ТЗ: НОМЕР_2 , хто поставив: ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві, примітка: ВП43631448, затримати, повідомити (т.1 а.с.75-76).
Відповідно інформації Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 15 березня 2024 року за вих. № 40614/48633-33-24/20.1 на виконанні у Відділі перебували виконавчі провадження, за якими на майно ОСОБА_1 накладено вищевказані обтяження:
- ВП №20063928 з примусового виконання виконавчого листа №2-2552/09, виданого 14 грудня 2009 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «Постулат» на користь ТОВ «Український промисловий банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 11 697 031, 30 грн, а також судових витрат: судового збору 1700 грн. та ІТЗ розгляду справи 30 грн. У відповідності п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» 06 травня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі того, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення;
- ВП №20068081 з примусового виконання виконавчого листа №2-2487/09, виданого 14 грудня 2009 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «Постулат» на користь ТОВ «Український промисловий банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 13 169 151, 61 грн, а також судових витрат: судового збору 1700 грн та ІТЗ розгляду справи 30 грн. У відповідності п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» 06 травня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі того, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення;
- ВП №43631543 з примусового виконання виконавчого листа №2-2487/09, виданого 14 грудня 2009 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «Постулат» на користь ТОВ «Український промисловий банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 13 169 151, 61 грн, а також судових витрат: судового збору 1 700, 00 грн та ІТЗ розгляду справи 30, 00 грн. У відповідності п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» 11 березня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі того, що боржник чи майно не виявлені протягом року;
- ВП №43631448 з примусового виконання виконавчого листа №2-2552/09, виданого 14 грудня 2009 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «Постулат» на користь ТОВ «Український промисловий банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 11 697 031, 30 грн, а також судових витрат: судового збору 1 700, 00 грн та ІТЗ розгляду справи 30, 00 грн. У відповідності п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» 11 березня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі того, що боржник чи майно не виявлені протягом року.
Матеріали виконавчих проваджень №20063928, №20068081, №43631543, №43631448 знищено у зв'язку із закінченням строку зберігання (т.1 а.с.17-19).
Виконавчі провадження по яких державними виконавцями Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України накладено обтяження на майно ОСОБА_1 (№43631543, №20068081, №20063928, №43631448) були відкриті з виконання двох виконавчих листів №2-2552/09 та №2-2487/09, які були видані 14.12.2009 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя на виконання заочних рішень у справах №2-2552/09 та №2-2487/09.
Виконавчі листи №2-2552/09 та №2-2487/09 від 14.12.2009 року повторно були пред'явлені до виконання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2009 року у справі №2-2552/09, яке стало підставою для відкриття виконавчих проваджень №20063928, №43631448 скасовано ухвалою суду від 02.03.2017 року, а заочне рішення від 30.09.2009 року у справі №2-2487/09, за яким відкрито виконавчі провадження №43631543, №20068081 скасовано ухвалою суду 05.12.2017 року.
З листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області від 27.06.2023 року слідує, що на виконанні в Управлінні перебували виконавчі провадження:
- ВП 57400647, яке було відкрито 31.10.2018 року з примусового виконання виконавчого листа №2-2552/09, виданого 14.12.2009 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «Постулат» на користь ТОВ «Український промисловий банк» в особі Запорізької філії ТОВ «Укрпромбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 11698761,30 грн. 31.10.2018 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з тим, що ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя заочне рішення у справі № 2-2552/09 скасовано;
- ВП №57400727, яке було відкрито 10.10.2018 року з примусового виконання виконавчого листа №2-2487/09, виданого 14.12.2009 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «Постулат» на користь ТОВ «Український промисловий банк» в особі Запорізької філії ТОВ «Укрпромбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 13169151,61 грн., а також судові витрати: судовий збір 1700 грн та ІТЗ розгляду справи 30 грн. 31.10.2018 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05.12.2017 року заочне рішення від 30.09.2009 у справі № 2-2487/09 скасовано.
Відповідно до постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Фесенко Ю.В. від 31 жовтня 2018 року ВП № 57400727 про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документу № 2-2487/09 виданий 14 грудня 2009 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ТОВ «Постулат» на користь ТОВ «Український промисловий банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 13 169 151, 61 грн, а також судові витрати: судовий збір - 1 700, 00 грн та ІТЗ розгляду справи - 30 , 00 грн, закінчено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя №2-2487/09 від 05.12.2017 заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя №2-2487/09 від 30 вересня 2009 скасовано (т.1 а.с.42-43).
Відповідно до постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Гогунська П.М. від 31 жовтня 2018 року ВП № 57400647 про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документу № 2-2552/09 виданий 14 грудня 2009 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ТОВ «Постулат» на користь ТОВ «Український промисловий банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 11 698 761, 30 грн, а також судові витрати: судовий збір - 1 700, 00 грн та ІТЗ розгляду справи - 30 , 00 грн, закінчено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя №2-2552/09 від 03.03.2017 заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя №2-2552/03 від 30 вересня 2009 скасовано (т.1 а.с.79-80).
Одночасно із закінченням виконавчих проваджень у постановах про закриття виконавчих проваджень №57400727 та №57400647 постановлено припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення.
У провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебували справи №2-2552/09 та №2-2487/09 за позовом ТОВ «Український промисловий банк» до ТОВ «Постулат» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами №47/КВ-08 та №49/КВ-08 від 12.06.2008 року та 14.09.2007 року та договорами поруки №47/2пор-08 та №49/2пор-07 від 12.06.2008 року та 14.09.2007 року. 30.09.2009 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя ухвалено заочні рішення у справах №2-2552/09 та №2-2487/09, які ухвалами суду 02.03.2017 року та 05.12.2017 року скасовано.
В матеріалах цивільних справ наявні дані про передачу 12.03.2011 року АТ «Дельта Банк» активів ТОВ «Укрпромбанк» в рахунок погашення заборгованості, в тому числі і право вимоги за кредитними договорами і договорами поруки до ТОВ «Постулат» та ОСОБА_1 .
На даний час право вимоги за кредитними договорами №47/КВ-08 від 12.06.2008 року та №49/КВ-08 від 14.09.2007 року, а також договорами поруки №47/2пор-08 від 12.06.2008 року та №49/2пор-07 від 14.09.2007 року належить ТОВ «НВК «МІДГАРД», про що останнє повідомило листом від 13.05.2024 року.
Після пред'явлення виконавчих листів №2-2552/09 та №2-2487 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та їх повернення, виконавчі листи було повторно пред'явлено на виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області, яким 31.10.2018 року на підставі ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень №57400727, №57400647, припинення чинності арештів боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.
На заяву позивача від 08.05.2024 року з проханням скасувати арешти майна та виключити записи про обтяження із Реєстрів, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України листом від 07.06.2024 року повідомив, що матеріали виконавчих проваджень №20063928, №20068081, №43631448, №43631543 знищено у зв'язку з закінченням строків зберігання, а питання щодо зняття арешту з майна на теперішній час може бути вирішено у судовому порядку.
Таким чином, аналіз викладеного свідчить про те, що суд першої інстанції правильно виснував про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду, а згідно зі статтею 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Отже, арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа після повернення виконавчого документа стягувачу.
Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне також вказати про таке.
У відповідності до приписів ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі, визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; визнання боржника банкрутом; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону; якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв'язку з цим перераховані до Державного бюджету України; якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотеко держателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії'неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.
За приписами ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Таким чином, відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження, державний виконавець повинен був скасувати накладений арешт на все майно позивачки.
Частиною 4. ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. Разом з тим, відповідно до ч. 5 цієї статті зазначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Апеляційний суд вважає, що наявність протягом тривалого часу не скасованих арештів на майно позивача, за умови відсутності відкритих виконавчих проваджень, а також відсутності будь-яких відомостей стосовно виконання постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, і право позивача на володіння, користування та розпорядження нерухомим майном порушується накладеними обтяженнями, а тому підлягає судовому захисту шляхом скасування відповідних обтяжень.
Враховуючи вищенаведені положення пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», положення ч. 4 ст. 59 Закону України « Про виконавче провадження» оскільки 31.10.2018 року на підставі ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень №57400727, №57400647, припинення чинності арештів боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення, суд першої інстанції, правильно виснував про скасування обтяження - арешту, накладеного на майно ОСОБА_1 в рамках вказаних виконавчих проваджень.
Відповідно до частини першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на зазначене, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обгрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на несплату ОСОБА_1 виконавчого збору по виконавчим провадженням є безпідставними, оскільки не підтверджені належними доказами, у матеріалах справи відсутні дані, що з метою стягнення виконавчого збору державний виконавець виносив постанову, відкривав виконавче провадження і для виконання цього виконавчого документа накладав арешт на майно боржника. Вказані доводи вже були предметом розгляду в суді першої інстанції та судом першої інстанції їм надана належна оцінка.
Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги Міністерства юстиції України також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, яким судом першої інстанції надана належна оцінка обгрунтовано викладена в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.
Судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують правильних висновків суду.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повна постанова складена 05 березня 2025 року.
Головуючий, суддя СуддяСуддя
Подліянова Г.С.Кочеткова І.В. Поляков О.З.