06 березня 2025 р. Справа № 120/9741/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), який поданий його представником - адвокатом Бевз Оксаною Іванівною (представник позивача), до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1) та військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 2) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовуються протиправністю відмови відповідачів у наданні позивачу довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за формою, визначеною Додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 20.08.2014 № 413 (із змінами) (далі - Порядок № 413).
Ухвалою від 30.07.2024 судом відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.
01.08.2024 від військової частини НОМЕР_2 через систему “Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, за яким відповідач 2 проти позову заперечує, вважаючи його безпідставним. Вказує на те, що як зазначено в пункті 2-1 Порядку №413, статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань, проведення розвідувальних заходів, зокрема які отримали травми (поранення, контузії, каліцтва). Зазначає, що всупереч вказаним вимогам позивачем не долучено жодних доказів на підтвердження його доводів щодо безпосередньої та особистої участі у період серпня 2023 року у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Наголошує, що копії певних наказів свідчать виключно про зарахування позивача до списків на харчування військової частини НОМЕР_2 , місце дислокації та мету такої дислокації, а не про його безпосередню та особисту участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Таким чином, на переконання військової частини НОМЕР_2 , позивач не має права на отримання бажаної довідки. З огляду на викладене відповідач просить суд відмовити у задоволенні даного позову.
Також 01.08.2024 від військової частини НОМЕР_2 надійшли заперечення щодо компенсації витрат на правову допомогу адвоката, вважаючи заявлену до стягнення суму такої компенсації явно завищеною.
05.08.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив військової частини НОМЕР_2 , у якій остання на спростування викладених відповідачем доводів ще раз наголошує на тому, що позивачем надано усі необхідні документи для видачі довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
13.08.2024 до суду від військової частини НОМЕР_1 також надійшов відзив на позовну заяву, в якому цей відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення мотивує тим, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2022 № 4 ОСОБА_1 було призначено на посаду старшого інспектора взводу військової інспекції безпеки дорожнього руху військової частини. Відповідач звертає увагу на те, що відповідно до абзацу 6 статті 3 Закону України “Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України» основними завданнями Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військовими транспортними засобами.
Зазначає, що з метою врегулювання виплат військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та у зв'язку з виданням наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 “Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройним Силам України та деяким іншим особам» зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за 177/39233 Міністром оборони України ОСОБА_2 було надіслано доручення від 06.03.2023 N 5718. Вказує, що після видання вищезазначених змін, військовослужбовці Збройних Сил України набували права на отримання додаткової винагороди у випадку безпосередньої участі в бойових діях, виконанні бойових (спеціальних) завдань, згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України. Відповідно до вищезазначеного переліку бойових (спеціальних) завдань, здійснення супроводу колон з військовими транспортними засобами визначалось як виконання спеціального завдання.
Також відповідач 1 вказує, що ОСОБА_1 за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 не залучався та не брав безпосередньої участі у бойових діях в складі військової частини НОМЕР_1 , що в свою чергу унеможливлює надання позивачу бажаної довідки.
19.08.2024 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник заперечує проти висловлених відповідачем аргументів, вважаючи позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що ОСОБА_1 був мобілізований на підставі Указу Президента України № 69/22 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 та з 29.03.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Як вбачається з витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди, а також з рапортів командира взводу військової інспекції безпеки дорожнього руху військової частини НОМЕР_1 у період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , а саме з 09.03.2023 по 10.03.2023, з 12.03.2023 по 18.03.2023, з 20.03.2023 по 24.03.2023, з 26.03.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 08.04.2023, з 10.04.2023 по 14.04.2023, з 17.04.2023 по 21.04.2023, з 24.04.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 06.05.2023, з 08.05.2023 по 13.05.2023, з 15.05.2023 по 24.05.2023, з 26.05.2023 по 27.05.2023, з 29.05.2023 по 29.05.2023, з 12.06.2023 по 23.06.2023, з 26.06.2023 по 30.06.2023, з 05.08.2023 по 15.08.2023 ОСОБА_1 виконував бойові (спеціальні) завдання (визначенні абзацами 16-19 пункту 2 розділу ХХХІ Порядку) у складі діючого угрупування військ (сил) Сил оборони держави відповідно до БР Командувача ОСУ: Одеса.
Надалі, на підставі бойового розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.02.2023 №34/дск та рапорту командира взводу військової інспекції безпеки дорожнього руху військової частини НОМЕР_1 (№ 1429 від 09.08.2023), майстер-сержант ОСОБА_1 18.08.2023 був відряджений до військової частини НОМЕР_2 з метою забезпечення правопорядку, захисту життя, здоров'я та прав і законних інтересів військовослужбовців, забезпечення участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам, про що свідчать наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.08.2023 № 235 та відповідні відмітки у посвідченні про відрядження від17.08.2023 № 457.
Відповідно до копії посвідчення про відрядження вбачається, що ОСОБА_1 18.08.2023 вибув із розпорядження військової частини НОМЕР_1 та 18.08.2023 прибув у розпорядження військової частини НОМЕР_3 . Вибув із розпорядження військової частини НОМЕР_2 з 01.09.2023.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2023 №70, позивачу за період перебування у відрядженні у військовій частині НОМЕР_2 , а саме з 18.08.2023 по 26.08.2023 нараховано та виплачено додаткову грошову винагороду за виконання бойових (спеціальних) завдань згідно бойовими розпорядженнями, що підтверджуються Довідками в/ч НОМЕР_4 ІІ № 22/ оув/1542 від 04.09.2023.
У період перебування у розпорядженні військової частини НОМЕР_3 та виконання бойових (спеціальних) завдань пов?язаних із захистом Батьківщини у ОСОБА_1 сталося захворювання.
Згідно Витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії № 896 від 18.03.2024, захворювання ОСОБА_1 , що сталося 27.08.2023, пов?язано із захистом Батьківщини.
Довідкою від 01.02.2024 № 688013 до акту огляду медико-соціальною експертною комісією позивачеві встановлено першу “Б» групу інвалідності.
З метою оформлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та отримання соціальних гарантій передбачених Законом України “Про соціальній правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та відповідно до п. 11 ч. 2, ч. 3 ст. 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», 04.05.2024 позивач через свого представника звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою від 23.04.2024, у якій просив видати Довідку про його безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за формою, що визначена у Додатку 6 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 20.08.2014 року № 413 із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України 22.08.2023 року № 887.
Однак листом від 06.05.2024 №1/286 військова частина НОМЕР_1 повідомила про відсутність підстав для видачі позивачу такої довідку у зв'язку з тим, що на момент захворювання ОСОБА_1 був відряджений до військової частини НОМЕР_2 , а у складі військової частини НОМЕР_1 участі у бойових діях не приймав.
Також 03.05.2024 позивач через свого представника звернувся до військової частини НОМЕР_2 із заявою від 23.04.2024 щодо видачі йому довідки про безпосередню участь особи у заходах забезпечення оборони України, захисту безпеки та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації.
Проте, військова частина НОМЕР_2 листом від 06.05.2024 № 1995 також відмовила у видачі такої довідки, обґрунтовуючи відмову тим, що ОСОБА_1 лише перебував на забезпеченні даної частини, а жодних бойових завдань не виконував.
Позивач з такими діями відповідачів не погоджується та наголошує на тому, що він під час військової служби за періоди з 09.03.2023 по 15.08.2023 у військовій частині НОМЕР_1 та з 18.08.2023 по 27.08.2023 у військовій частині НОМЕР_2 приймав безпосередню участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, а відтак має право на отримання відповідних довідок, які є необхідними для наступного оформлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі Закон № 3551-ХІІ) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
За приписами статті 4 Закону № 3551-ХІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Пунктом 11 частини 2 статті 7 Закону № 3551-ХІІ передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресію Російської Федерації проти України і стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до частини 3 статті 7 Закону № 3551-ХІІ порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, зазначеним у пунктах 11-16 частини другої цієї статті, визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 685 затверджено Порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - Порядок № 685).
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Порядку № 685 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) статус особи з інвалідністю внаслідок війни надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним, добровольцям Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, поліцейським, особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, особам, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 685 (у редакції постанови КМУ № 783 від 01.07.2022) підставою для надання особам статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є: -довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності; -документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, довідка за формою згідно з додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413.
Пунктом 7 Порядку № 685 передбачено, що рішення про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни приймається органами соціального захисту населення у місячний строк з дня подання документів.
У свою чергу постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - Порядок № 413).
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1193 від 21.10.2022, Порядок № 413 доповнено додатком 6 “Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України».
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 р. № 887 внесено зміни до Порядку № 685, зокрема, Додаток 6 до Порядку, який передбачає форму довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, викладено в іншій редакції.
Так, із змісту Додатку 6 до Порядку № 413 у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 р. № 887 слідує, що у довідці має бути зазначена підстава - з документів, які підтверджують безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, бойових донесень, журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтових журналів, польотних листів, книг служби, наказів про залучення до таких заходів, відомостей про виконання розвідувальних заходів, або довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).
Зазначено, що ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни).
Аналіз наведених вище норм права в системному взаємозв'язку вказує на те, що віднесення громадянина до особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону № 3551-ХІІ безпосередньо пов'язане з визначенням самого поняття “ветеран війни», яке міститься у статті 4 цього Закону, згідно з частиною першою якої ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Зважаючи на викладене, визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до “осіб з інвалідністю внаслідок війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №824/32/19-а та від 18.11.2020 у справі №1140/2362/18
Як уже наголошувалося судом вище, пунктом 11 частини 2 статті 7 Закону № 3551-ХІІ визначено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать, зокрема, особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Граматичне тлумачення вказаного пункту Закону № 3551-ХІІ дозволяє стверджувати, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать, зокрема, військовослужбовці, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних за таких альтернативних умов:
1) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
2) під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
3) під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Отже, така умова як безпосередня участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, не вимагає обов'язкового перебування безпосередньо в тих чи інших районах та у період здійснення зазначених заходів.
Вказаній нормі Закону кореспондує абзац 2 пункту 2 Порядку № 685, який встановлює, що статус особи з інвалідністю внаслідок війни надається, зокрема, військовослужбовцям, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
При цьому в силу вимог пункту 4 Порядку № 685 підставою для надання особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку є: - довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності; - документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, довідка за формою згідно з додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413.
Таким чином, для отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, особа, яка отримала інвалідність під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, має надати уповноваженому органу довідку медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності та довідку за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413.
Суд звертає увагу на те, що власне Порядок № 413 визначає процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та категорії таких осіб.
Отже, цей Порядок не врегульовує питання визначення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, водночас передбачена Додатком 6 Порядку довідка є підставою для надання особі як статусу учасника бойових дій, так і особи з інвалідністю внаслідок війни.
Із змісту Додатку 6 до Порядку № 413 у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 р. № 887 слідує, що у довідці про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України зазначається про те, що особа дійсно у відповідний період брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи у відповідній області, районі, населеному пункті, підстава - з документів, які підтверджують безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, бойових донесень, журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтових журналів, польотних листів, книг служби, наказів про залучення до таких заходів, відомостей про виконання розвідувальних заходів, або довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).
У телеграмі Міністра оброни України від 25 березня 2022 року за № HP248/1298 визначено, що терміном “безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» слід розуміти не лише безпосередню учать у бойових діях, а й виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угрупувань військ (сил) Сил оборони держави згідно з бойовими розпорядженнями.
Безпосередня участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України передбачає виконання військовослужбовцем у складі відповідного підрозділу ЗСУ бойових (спеціальних) завдань, які пов'язані із захистом Батьківщини, захисту безпеки населення, прийняття участі в заходах, що становлять протидію диверсійним проявам і така участь підтверджується відповідними документами, зокрема наказами командирів про залучення до таких заходів, рапортами, бойовими розпорядженнями, наказами про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям за виконання таких завдань.
Факт безпосередньої участі ОСОБА_1 у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України підтверджується наказами про виплату додаткової грошової винагороди, рапортами про нарахування ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, внаслідок виконання бойових (спеціальних) завдань, наказами військової частини НОМЕР_1 про залучення ОСОБА_1 до заходів пов?язаних із захистом Батьківщини, бойовими розпорядження на які є посилання у рапортах безпосереднього командира ОСОБА_1 - старшого лейтенанта ОСОБА_3 , наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2023 №235, у якому зазначена мета відрядження ОСОБА_1 , а саме як забезпечення правопорядку, збереження життя, здоров'я військовослужбовців, майна ЗСУ, протидії диверсійним заходам; витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії №896 від 18.03.2024, у якому чітко зазначено, що ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії та захворювання якого пов'язано із захистом Батьківщини.
Крім того, відповідно до наявних та доданих до даного позову копій документів вбачається, що ОСОБА_1 дійсно виконував відповідні бойові (спеціальні) завдання із Захисту правопорядку, організації безпеки військовослужбовців, протидію диверсійним проявам та інші бойові (спеціальні) завдання на підставі бойових розпоряджень ОСУВ “ ІНФОРМАЦІЯ_2 », бойових розпоряджень ІНФОРМАЦІЯ_3 № 34/дск від 21.02.2023, бойових розпоряджень Командувача ОУВ “ ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 25.02.2023 №628 дск, що підтверджується наказами командира військової частини НОМЕР_1 , рапортами командира взводу військової інспекції безпеки дорожнього руху старшого лейтенанта ОСОБА_4 . Дані обставини також підтверджуються листами ІНФОРМАЦІЯ_5 від 21.05.2024, ІНФОРМАЦІЯ_6 від 18.06.2024 №802/7542/ЮК.
Таким чином, на переконання суду, наявні у матеріалах справи докази як і обставини отриманого позивачем захворювання, що спричинило його інвалідність та яке пов'язане із захистом Батьківщини, підтверджують той факт, що ОСОБА_1 в спірні періоди з 09.03.2023 по 15.08.2023 та з 18.08.2023 по 27.08.2023 приймав безпосередню участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
При цьому доводи відповідачів про те, що позивач у спірні періоди виконував виключно завдання, які покладено на військову інспекцію безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку, що не є тотожним виконання спеціальних завдань та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі стримування збройної агресії РФ, суд відхиляє, оскільки участь позивача у відповідних заходах в період воєнного стану якраз і була спрямована та пов'язана із необхідністю забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, і захворювання, що спричинило інвалідність, пов'язане з цими подіями та захистом Батьківщини.
За наведених вище обставин суд доходить висновку, що відповідачами протиправно відмовлено у наданні ОСОБА_1 довідок про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Щодо вимоги зобов'язального характеру то суд враховує, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд зважає на статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), якою передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
З врахуванням приписів статті 2 КАС України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.
Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Таким чином завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд приймаючи рішення, не перебирає на себе повноважень суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення спірного питання за встановлених судом обставин.
Отже, зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, але завжди з урахуванням фактичних обставин справи.
У пункті 145 рішення від 15.11.96 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
У рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 685 довідка про безпосередню участь у заходах у період воєнного стану особи, зазначеної у підпункті 1 пункту 2 цього Порядку, видається командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил, Держприкордонслужби, Національної поліції, Національної гвардії, СБУ та/або іншого утвореного відповідно до закону військового формування та правоохоронного органу, у взаємодії з якими особа брала безпосередню участь у заходах у період воєнного стану.
Оскільки позивач в період з 09.03.2023 по 15.08.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а з 18.08.2023 по 27.08.2023 - у військовій частині НОМЕР_2 , тому саме дані військові частини мають обов'язок у видачі спірної довідки.
За таких обставин, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідачів видати позивачу Довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за період з 09.03.2023 по 15.08.2023 та за період з 18.08.2023 по 27.08.2023 за формою, визначеною Додатком 6 до Порядку № 413 (із змінами).
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій і докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання про його стягнення з відповідача.
Водночас, представником позивача заявлено про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 17500 грн.
При вирішенні питання щодо підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, суд враховує наступне.
Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).
Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас в силу вимог частини 7 статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов'язані із наданням правової допомоги. При цьому на суд покладається обов'язок перевірити розмір цих витрат на предмет їх обґрунтованості та пропорційності.
Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано ордер серії АВ №1081628 від 22.07.2024, копію договору від 10.04.2024 про надання правничої допомоги № 21, додаток №1 до Договору про надання правничої допомоги №21 від 10.04.2024, орієнтовний розрахунок судових витрат та правничої допомоги від 22.07.2024 на суму 17500 та акт № 22/07 від 22.07.2024 здачі-приймання послуг з правничої допомоги.
Так, за умовами договору від 10.04.2024 про надання правничої допомоги №21 (далі - Договір), укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Бевз О.І., адвокат взяв на себе зобов'язання надавати правничу допомогу позивачу, обсяг якої визначено в п. 2.1 Договору.
Відповідно до 4.1 цього договору, порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару та порядок його сплати визначаються у додатку до договору.
Згідно з додатком №1 до Договору про надання правничої допомоги №21 від 10.04.2024 сума гонорару визначається за погодженням Сторін та підлягає сплаті протягом трьох днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили.
Як слідує з орієнтовного розрахунку судових витрат та правничої допомоги та акту № 22/07 від 22.07.2024 здачі-приймання послуг загальна вартість наданих послуг правничої допомоги складає 17500 грн.
Поряд із тим, у статті 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI № 5076-VI зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас при вирішенні питання щодо обґрунтованості цих витрат суд зважає на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі N 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268). Відповідно до іншого рішення ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
В даному випадку суд вважає, що визначена вартість наданих послуг правової допомоги в цій справі в загальному розмірі 17500 грн. не є співмірною з обсягом та характером таких послуг. Зокрема, суд враховує те, що дана справа є справою незначної складності, що розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Крім того суд вказує на те, що дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, а надані адвокатом послуги, перелік яких зазначено в додатку №1 до Договору від 10.04.2024 такі як підготовка та подання позовної заяви (5000 грн.), супроводження справи в судді (5000 грн.), юридичний аналіз документів (2000 грн.) фактично охоплюються єдиною метою, якою є складання та подання позовної заяви.
Отже, визначена сторонами загальна вартість послуг правничої допомоги у цій справі в розмірі 17500 грн. з точки зору суду є дещо перебільшеною.
За таких обставин, суд за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом цієї справи через призму критеріїв, встановлених частиною п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, керуючись принципом справедливості та виходячи із фактичного обсягу наданих адвокатом послуг правової допомоги, характером та предметом даного спору, а також враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, приходить до переконання, що витрати позивача на правничу допомогу підлягають зменшенню до 3000 грн.
Суд вважає, що така сума компенсації судових витрат на професійну правничу допомогу в повній мірі відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.
Таким чином, за наслідками розгляду справи на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з обох відповідачів в рівних частках.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за формою, визначеною Додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 20.08.2014 № 413 (із змінами).
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 Довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в період з 09.03.2023 по 15.08.2023 за формою, визначеною Додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 20.08.2014 № 413, в редакції постанови Кабінету Міністрів України 22.08.2023 № 887.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 надати ОСОБА_1 Довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в період з 18.08.2023 по 27.08.2023 за формою, визначеною Додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 20.08.2014 № 413, в редакції постанови Кабінету Міністрів України 22.08.2023 № 887.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_2 .
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 06.03.25.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 );
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 );
Відповідач:: військова частина НОМЕР_7 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_8 ).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович