06 березня 2025 р. Справа № 120/15372/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
15.11.2024 поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ? ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом від 22.10.2024 № 38 комісії з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобіліцації при ІНФОРМАЦІЯ_3 , в частині відмови у наданні відстрочки позивачеві та зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо надання позивачу відстрочки на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку із здійсненням постійного догляду за своєю хворою матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Згідно з письмовим повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_4 від 22.10.2024 за № 662/7667 у наданні відстрочки позивачу відмовлено через відсутність документів, що підтверджують неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними, за законом утримувати особу з інвалідністю першої та другої групи, здійснювати за нею догляд відповідно до Додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період".
Позивач з вказаним рішенням відповідача не погоджується, вважає його протиправним, а тому за захистом своїх прав та інтересів вирішив звертутися до суду.
Ухвалою суду від 20.11.2024 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 з розглядом справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
18.02.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.
Відповідач зазначає, що позивач звернувся з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку з наявністю у матері ІІ групи інвалідності, яка потребує догляду. За результатами розгляду заяви позивача рішенням комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яке оформлене протоколом від 22.10.2024 № 38, позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу з вищевказаних підстав через наявність іншої особи (сестри позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі ? ОСОБА_2 )), яка не є військовозобов'язаною та відповідно до закону зобов'язана утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю І чи ІІ групи, здійснювати догляд за ними, та відсутність документів, що підтверджують неможливість такої особи здійснювати відповідний догляд, а саме: документи про інвалідність цієї особи, її потребу у постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Одночасно представником відповідача подано клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на подання відзиву та поновлення такого строку.
Ухвалою суду від 06.03.2025 вказане клопотання задоволено.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 18.01.1984.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.02.2024 у справі № 127/846/24 встановлено факт, що ОСОБА_4 є рідною матір'ю позивача. Необхідність встановлення цього факту виникла через розбіжності у прізвищах: позивач має прізвище " ОСОБА_5 ", тоді як його мати - " ОСОБА_6 ".
Також, згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 14.09.1975, ОСОБА_2 є рідною сестрою позивача та донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 27.11.1981 підтверджено факт смерті батька позивача - ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки № 40/35/10/1-3135 від 19.08.2024, виданої військовою частиною НОМЕР_4 ? сестра позивача ОСОБА_2 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 ) з 16.08.2024 по теперішній час.
Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААГ № 674716 мати позивача - ОСОБА_4 , має ІІ групу інвалідності (причина інвалідності ? загальне захворювання по зору), яка встановлена їй безстроково.
Відповідно до акту про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) від 23.07.2024 ОСОБА_1 здійснює постійний догляд за своєю матір'ю ОСОБА_4 .
Також актом обстеження умов проживання додатково підтверджується, що позивач проживає разом зі своєю матір'ю та здійснює постійний догляд за нею.
У заяві від 16.08.2024 ОСОБА_4 засвідчує, що у неї відсутні інші особи, які могли б її утримувати та доглядати, тому вона мешкає з сином ОСОБА_1 , який забезпечує їй необхідний догляд.
04.10.2024 позивач звернувся до відповідача з заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку із здійсненням постійного догляду за своєю хворою матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
До вказаної заяви позивач долучив відповідні документи, необхідні для розгляду питання про надання йому відстрочки з вищезазначених підстав, а саме: копію паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 , нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , військово-обліковий документ ОСОБА_1 з Резерв+, копію паспорту ОСОБА_4 серії НОМЕР_6 , нотаріально засвідчену копію довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 674716 ОСОБА_4 , заява встановленого порядку про вибір доглядача, акт обстеження умов проживання ОСОБА_4 , копію акту про встановлення факту здійснення особою догляду (додаток 8 до Порядку), копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 , довідку від військової частини НОМЕР_4 видана ОСОБА_2 , копію військового квитка ОСОБА_2 , копію рішення суду про встановлення факту родинних відносин.
Рішенням, оформленим протоколом комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 № 38 від 22.10.2024, відповідач відмовив у наданні позивачу відстрочки з підстав неподання документів, що підтверджують факт відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та за законом зобов'язані утримувати особу з інвалідністю першої та другої групи.
Зазначене рішення стало предметом оскарження за цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та заявленим позовним вимогам, суд керується такими мотивами.
Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі ? Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі ? Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі ? підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі ? Закон № 3543-XII в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Водночас підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації передбачені статтею 23 Закону № 3543-XII.
Зокрема, згідно з п. 13 ч. 1ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560 в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яким, серед іншого, врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Так, відповідно до Додатку 5 вищезазначеного Порядку документами, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII є:
для батьків військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи ? один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;
для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, ? документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження);
для військовозобов'язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, ? документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб);
для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, ? один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Таким чином, положення Постанови № 560 уточнюють, які документи мають бути подані військовозобов'язаним для реалізації права на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 04.10.2024 позивач звернувся до відповідача з заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку із здійсненням постійного догляду за своєю хворою матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Рішенням, оформленим протоколом комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 № 38 від 22.10.2024, відповідач відмовив у наданні позивачу відстрочки з підстав неподання документів, що підтверджують факт відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та за законом зобов'язані утримувати особу з інвалідністю першої та другої групи.
Позивач не погоджується із таким рішенням, вважаючи, що він є єдиною особою, яка має як законодавчий обов'язок, так і реальну можливість утримувати свою матір ОСОБА_4 . При цьому позивач наголошує, що його матір є особою з інвалідністю ІI групи, тоді як рідна сестра - ОСОБА_2 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 ) з 16.08.2024 по теперішній час, а тому не може утримувати матір.
Оцінюючи вказані доводи позивача, суд враховує, що за змістом положень п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII умовами для реалізації права на відстрочку є:
по-перше, наявність одного із батьків з інвалідністю I чи II групи або ж одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
по-друге, відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати вищезазначених осіб з інвалідністю.
Тобто, лише сукупність наведених обов'язкових обставин (фактів) надають законні підстави для отримання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 202 Сімейного кодексу України обов'язок утримувати непрацездатних батьків покладається на всіх працездатних дітей у рівних частках.
В силу вимог Додатку 5 до Порядку № 560 для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII військовозобов'язаний повинен надати документами, які у тому числі підтверджують неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та які зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, здійснювати догляд за ними: інвалідність такої особи, її потребу у постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8), у якому зазначаються відомості про відсутність інших осіб, які могли б здійснювати такий догляд.
З матеріалів справи видно, що разом із заявою про надання відстрочки позивач надав необхідні документи для підтвердження підстав, передбачених пунктом 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, в тому числі які визначені Додатком № 5 до Порядку № 560, а саме довідку медико-соціальної експертної комісії, яка підтверджує, що його мати є особою з інвалідністю ІІ групи, документи, що підтверджують родинні зв'язки, а також акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) від 23.07.2024, який підтверджує, що ОСОБА_1 здійснює постійний догляд за своєю матір'ю ОСОБА_4 та відповідно до якого відсутні інші особи, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати особу.
Додатково позивач надав письмову заяву матері, якою підтверджується, що саме позивач здійснює догляд за нею.
Також позивач надав довідку № 40/35/10/1-3135 від 19.08.2024, відповідно до якої ? сестра позивача ОСОБА_2 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 ) з 16.08.2024 по теперішній час.
Отже, подані відповідачем документи є достатніми для підтвердження законних підстав надання позивачу відстрочки від призову на військову службу, оскільки вони підтверджують відсутність інших невійськовозобов'язаних осіб, зобов'язаних утримувати матір позивача.
Також суд враховує той факт, що сестра позивача проходить військову службу, тобто є військовослужбовцем і, відповідно, не має статусу невійськовозобов'язаної, та з об'єктивним причин не може здійснювати догляд за своєю матір'єю.
Натомість ані в оскаржуваній відмові, ані під час розгляду справи відповідач не навів обґрунтованих пояснень щодо неможливості врахування вищевказаних документів, а також, яких саме документів згідно з Додатком 5 до Порядку № 560 позивачем не було надано для підтвердження відсутності інших осіб, здатних виконувати обов'язок з утримання та догляду за матір'ю-особою з інвалідністю другої групи.
Крім того, відповідач не надав доказів, які б спростовували достовірність поданих документів або свідчили про наявність інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, та ніяк не пояснив, чому він вважає, що сестра позивача, яка є військовослужбовцем та проходить дійсну військову службу поза місцем постійного проживання матері, може бути віднесена до категорії "інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб з інвалідністю".
З огляду на викладене адміністративний позов в частині скасування рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформленого протоколом комісії № 38 від 22.10.2024, підлягає задоволенню.
Згідно з пп. 5.1. п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012 Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у ч. 3 ст. 129 цієї Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, як наголосив Конституційний Суд України в абзаці 1 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист.
Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у рішенні від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, п. 25, суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент в цілях виконання зобов'язання за п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень.
За результатами розгляду справи, в межах предмету позову та на основі наявних у справі доказів суд доходить висновку, що відповідач неналежно розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняв передчасне і протиправне рішення, яким відмовив позивачу у реалізації відповідного права.
За змістом положень ч. 4 ст. 245 КАС України суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише в тому разі, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом. Інакше суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не лише при розгляді вимог щодо протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.
Тобто адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Суд зазначає, що у зв'язку з визнанням відмови відповідача протиправною в судовому порядку, процедура розгляду питання щодо надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації вважається незакінченою і відповідач, реалізуючи свої повноваження на підставі законодавства та з урахування висновків суду повинен повторно розглянути заяву позивача та прийняти обґрунтоване рішення по суті питання.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень ст.ст. 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Також суд враховує Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Крім того, суд бере до уваги позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що адміністративний позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково, обравши належний спосіб захисту його прав та інтересів у спірних правовідносинах.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, судові витрати позивача на сплату судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 1211,20 грн стягуються на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Водночас суд вважає, що позивач має право на відшкодування всієї суми судового збору, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок неправомірних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, тоді як прийняття судом рішення про часткове задоволення позову пов'язується виключно зі способом захисту порушених прав позивача.
Крім того, у даному випадку розмір компенсації судових витрат необхідно визначати виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог немайнового характеру. Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 620/1116/20.
Керуючись ст.ст. 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з перевірки наявності прав громадян на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 22 жовтня 2024 року № 38, про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_7 з урахуванням правової оцінки, наданої судом за результатами розгляду цієї справи, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
В решті позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 );
2) відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ).
Повне рішення суду складено 06.03.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович