Дата документу 05.03.2025 Справа № 335/7270/23
Єдиний унікальний №335/7270/23 Головуючий у 1 інстанції Рибалко Н.І.
Провадження № 22-з/807/22/25 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
05 березня 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Кухаря С.В.,
Трофимової Д.А.
за участю секретаря судового засідання Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення незадоволених вимог кредитора спадкодавця,-
В червні 2021 року Державна іпотечна установа звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2024 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 05 лютого 2025 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2024 скасовано, прийнято постанову наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення незадоволених вимог кредитора спадкодавця задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість спадкодавця у розмірі 32 000 гривень 00 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 890 гривень 40 копійок.
10 лютого 2025 року на адресу Запорізького апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.
В обґрунтуванні заяви зазначено, що при винесенні постанови Запорізьким апеляційним судом не вирішено питання щодо стягнення з відповідачки судових витрат пов'язаних з отриманням позивачем професійної правничої допомоги.
Просили винести додаткове рішення по справі №335/7270/23 про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат пов'язаних з отриманням позивачем професійної правничої допомоги.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про ухвалення додаткового судового рішення підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Запорізького апеляційного суду від 05 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задоволено, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2024 скасовано, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення незадоволених вимог кредитора спадкодавця задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість спадкодавця у розмірі 32 000 гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 890 гривень 40 копійок.
10 лютого 2025 року на адресу Запорізького апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат пов'язаних з отриманням професійної правничої допомоги.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Згідно ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв,
скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
За приписами статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Форми гонорару відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2020року у справі № 910/4201/19).
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом цієї справи складає 3 000,00 грн. та підтверджується наступними документами:
-копією договору про надання професійної правничої допомоги б/н від 01.06.2023 року;
-підписаним сторонами Актом до договору про надання юридичних послуг (правничої допомоги) від 08.02.2025 року;
-квитанцією б/н від 08.02.2025 року про сплату ОСОБА_1 гонорару.
Відповідно до Акту до договору про надання юридичних послуг (правничої допомоги) від 08.02.2025 року виконавець виконав наступну роботу: підготовка та складання позовної заяви щодо стягнення суми боргу за незадоволеними вимогами до спадкоємця у справі №335/7270/23 - 1 500 гривень; підготовка та складання апеляційної скарги на рішення суду - 1 500 гривень.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.02.2023 року у справі №915/606/21).
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Колегія суддів дійшла висновку, що заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню, шляхом стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи №335/7270/23.
Керуючись ст.ст. 270, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
Ухвалити у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення незадоволених вимог кредитора спадкодавця додаткове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 000 гривень 00 копійок (три тисячі гривень 00 копійок).
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту додаткової постанови.
Повний текст додаткової постанови складено 06 березня 2025 року.
Головуючий
Судді: