Справа № 936/883/21
03.03.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря: ОСОБА_4 ,
учасників судового розгляду: обвинуваченого - ОСОБА_5 , захисника - адвоката - ОСОБА_6 , прокурора - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/714/23 за апеляційною скаргою начальника Воловецького відділу Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Воловецького районного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2023 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Підбірці Пустомитівського району Львівської області, одруженого, на утриманні 2 неповнолітні дитини, місце проживання: АДРЕСА_1 та зареєстрованому за адресою АДРЕСА_2 ,
- обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України,
Вироком Воловецького районного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2023 року ОСОБА_5 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 332 КК України та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Накладений арешт ухвалою слідчого судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 27.05.2021 року та ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 13.07.2021 року - скасовано.
Після вступу вироку в законну силу речові докази: автомобіль марки «Renault Traffic» д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , видане ТСЦ4644, мобільний телефон марки «Samsung» - залишити ОСОБА_5 ; мобільні телефони марки «Maіzu» та «іРhone» - повернуто законним власникам.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - особисте зобов'язання.
Згідно з вироком, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, маючи умисел на незаконне переправлення осіб через Державний кордон України до країн Європейського Союзу, 11.05.2021 року близько 07:30 год. зустрівши у місті Київ трьох громадян Республіки Індія, а саме ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яких розмістив у належному йому легковому пасажирському автомобілі марки «RENAULT» моделі «TRAFIC» реєстраційний номер НОМЕР_1 , та відвіз їх до невстановленого досудовим розслідуванням одного з хостелів в місті Київ, де їх розмістив для тимчасового проживання.
В подальшому, продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 12.05.2021 року близько 08:00 год., зустрівши у невстановленому досудовим розслідуванням місці у місті Київ, ще одного громадянина Республіки Індія, а саме ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , якого розмістив у належному йому легковому пасажирському автомобілі марки «RENAULT» моделі «TRAFIC» реєстраційний номер НОМЕР_1 , та відвіз його до невстановленим досудовим розслідуванням хостелу в місті Київ, де вже попередньо проживали три вищевказані громадяни Республіки Індія, та розмістив останнього для тимчасового проживання.
Крім того, 14.05.2021 року близько 07:30 год., обвинувачений, з метою подальшого незаконного переправлення осіб через Державний кордон України, посадив вищезгаданих чотирьох громадян Республіки Індія в автомобіль марки «RENAULT» моделі «TRAFIC» реєстраційний номер НОМЕР_1 та поїхав в сторону м.Львів. При цьому, ОСОБА_5 , їдучи у вищезазначеному автомобілі по дорозі з міста Київ до міста Львів, надавав вищевказаним громадянам Республіки Індія вказівки щодо пригинання та тихе перебування у салоні автомобіля у разі проїзду дорожніх станцій Національної поліції України та зупинки транспортного засобу працівниками поліції.
Так, прибувши 15.05.2021 року близько 12:00 год. до м.Львів, ОСОБА_5 розмістив громадян Республіки Індія, а саме ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою АДРЕСА_3 , після чого закрив двері вищевказаної квартири на ключ, який залишв в себе, а дані іноземні громадяни там проживають до 18.05.2021 року. При цьому, ОСОБА_5 , купив іноземним громадянам Республіки Індія продукти харчування, які в подальшому залишає їм на вищевказаній квартирі.
18.05.2021 року близько 17:30 год. обвинувачений, взявши у АДРЕСА_3 , чотирьох громадян Республіки Індія, а саме ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які розмістилися у легковому пасажирському автомобілі марки «RENAULT» моделі «TRAFIC» реєстраційний номер НОМЕР_1 , і з метою їх подальшого незаконного переправлення через Державний кордон України до країн Європейського Союзу, поїхав автодорогою М06 сполученням «Київ- Чоп» в напрямку м.Чоп Закарпатської області, де по дорозі надавав вищевказаним громадянам Республіки Індія вказівки щодо пригинання та тихе перебування у салоні автомобіля у разі проїзду дорожніх станцій Національної поліції України та зупинки транспортного засобу працівниками поліції.
В подальшому, 18.05.2021 року близько 22:45 год. працівниками ВБЗПТЛ ГУ НП України в Закарпатській області в селі Тишів неподалік 712 км. автодороги М06 сполученням «Київ-Чоп» з метою недопущення переправлення зазначених 4 громадян Республіки Індія, а саме ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , через Державний кордон України до країн Європейського Союзу, легковий пасажирський автомобіль марки «RENAULT» моделі «TRAFIC» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 було примусово зупинено.
Таким чином, ОСОБА_5 органом досудового слідства обвинувачується у сприянні незаконному переправленні осіб через Державний кордон України, шляхом надання порад, вказівок та наданням засобів, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, наявний склад кримінального правопорушення передбачений ч.2 ст.332 КК України.
Прокурор в апеляційній скарзі просить вирок скасувати, вважає його незаконним у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неповнотою судового розгляду та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Просить постановити новий вирок суду, яким визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК Українита призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
На апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 подав заперечення, в якому зазначив, що подана прокурором апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Просить суд оскаржуваний вирок залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - ОСОБА_6 , які заперечили доводам апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За приписами ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Судове рішення - це акт правосуддя, ухвалений згідно з нормами матеріального та процесуального права та згідно з конституційними засадами і принципами судочинства. Судове рішення має бути законним, обґрунтованим, зрозумілим та чітким, і не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 закріплено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Цих вимог судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_5 не дотримано.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку, виправдовуючи ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 332 КК України стало те, що суд першої інстанції визнав недопустимими доказами протокол огляду місця події від 18.05.2021, в холі якого були вилучені мобільні телефони та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу зважаючи на те, що прокурором не доведено в судовому засіданні невідкладність такої слідчої дії без ухвали слідчого судді.
Разом з тим, з такими висновками суду, не можна погодитися, з таких підстав.
В постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №518/203/17 зазначено, що огляд місця події це слідча дія. яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з'ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
Отже, згідно з матеріалами кримінального провадження підставою для проведення огляду місця події (автомобіля) стало повідомлення працівників міграційної поліції ГУНП в Закарпатській області від 18.05.2021 про те, що на дорозі в селі Тишів, Мукачівського району, Закарпатської області, недалеко від 712 км. автодороги М 06, сполучення «Київ - Чоп», було зупинено автомобіль марки «К.1Е2МАПГТ ТКАЕІС» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 , який в салоні даного автомобіля перевозив 4 громадян Індії без відповідних документів.
З метою перевірки вказаної інформації та з'ясування події, що відбулася, було здійснено огляд автомобіля «RENAULT» моделі «TRAFIC» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 , в процесі якого виявлено та вилучено мобільні телефони марки «Samsung» чорного кольору, марки «Iphone» білого кольору, марки "Меіzu" чорного кольору та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Після завершення огляду місця події 19.05.2021 слідчим СВ ВИ №2 Мукачівського РУН ГУНГ1 в Закарпатській області ОСОБА_14 за №12021071090000039 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що передбачено ч. 3 ст. 214 КПК України.
Зазначені слідчі дії - огляди місця події були невідкладними, здійснювались з метою перевірки отриманої інформації, кримінального переслідування особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та збереження слідів злочину, а тому не потребували попереднього дозволу слідчого судді.
Таким чином, виходячи з аналізу кримінальних процесуальних норм, які містяться у ст. 233, ч. 2 ст. 234 та ч. 2 ст. 237 КПК України, огляд автомобіля якими ОСОБА_5 володів та користувався було проведено з дотриманням процесуальної гарантії, при проведенні огляду автомобіля були присутні поняті. Крім цього, ухвалою слідчого судді Воловецького районного суду від 20.05.2021, тобто на наступний день після проведення такої слідчої дії, було надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля «RENAULT» моделі «TRAFIC» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Під час розгляду клопотання слідчого про надання такого дозволу слідчий суддя перевірив наявність підстав, передбачених ч. 3 ст. 233 КК України, для проникнення до автомобіля ОСОБА_5 без ухвалислідчого судді та прийшов до висновку, то такі були зумовлені невідкладністю їх проведення, з метою збереженням речових доказів та кримінальним переслідуванням особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.
Тому, доводи суду першої інстанції, що зазначені у оскаржуваному вироку є незаконними, оскільки судом не перевірено наявність підстав відповідно до ч.3 ст. 233 КПК України та спростовуються змістом самої ухвали.
Іншою підставою, яка слугувала виправданню ОСОБА_5 за ч.2 ст.332 КК України стало те, що суд першої інстанції визнав недопустимими доказами протокол пред'явлення особи та речі для впізнання з огляду на те, що о/у відділу міграційної поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не були включені до складу слідчих, уповноважених на проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ст.ст. 40, 41 КПК України слідчий уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам. Оперативні підрозділи органів Національної поліції здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, дізнавача, прокурора.
Щодо твердження суду про проведення слідчих дій не уповноваженими особами, то в матеріалах кримінального провадження наявні доручення слідчого від 19.05.2021 та від 21.05.2021 начальнику міграційної поліції на проведення слідчих дій, на підставі якого оперативні працівники вказаного оперативного підрозділу, а саме ОСОБА_16 та ОСОБА_15 проводили слідчі дії.
Також в оскаржуваному вироку суд ставить під сумнів покази чотирьох громадян Республіки Індія, а саме ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які на думку суду допитані із перекладачем, який не володіє пенджабською мовою, що є порушенням їхніх прав.
З такими доводами суду першої інстанції також погодитись не можна виходячи з наступного.
Участь перекладача у кримінальному провадженні зумовлене конституційною засадою рівності перед законом і судом (ч. 2 ст. 24 Конституції України) та положеннями ст. 10 КПК України, згідно з якими, серед іншого, не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за мовною ознакою. Рівень розуміння і спілкування, за якого виникає право на допомогу перекладача, залежить від фактичних обставин, з огляду на цей рівень визначається обсяг необхідної «допомоги».
Отже, перекладач необхідний у кримінальному процесі, якщо особа не розуміє або не розмовляє мовою судочинства в обсязі, достатньому для розуміння перебігу судового процесу та участі в розв'язанні питання, яке для неї мало вирішальне значення, або особа за рівнем володіння мовою не здатна на ведення свого захисту та висувати на розгляд суду свою версію без допомоги перекладача.
Розуміння зазначених обставин не стосується правового механізму здійснення захисту, оскільки перекладач надає мовно-комунікативну, а не правову допомогу, що є функцією захисника. При цьому чинниками для з'ясування розуміння особою вказаних обставин є тривалість проживання у державі ведення судочинства; рівень освіти, час та місце її здобуття; мова навчання; рід занять, спосіб життя та обсяг комунікації.
Таким чином, питання про дотримання вимог кримінального процесуального закону щодо залучення перекладача слід вирішувати у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи не призвело це до порушення рівності перед законом і судом (принципу «рівності можливостей») та несправедливості судового розгляду в цілому в розумінні положень ст. 6 Європейської конвенції з прав людини.
Згідно з ч. 4 ст.68 КПК України перед початком процесуальної дії сторона кримінального провадження, яка залучила перекладача, чи слідчий суддя або суд пересвідчуються в особі і компетентності перекладача, з'ясовують його стосунки з підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим, свідком і роз'яснюють його права і обов'язки.
Як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження, допитаний у судовому засіданні перекладач ОСОБА_19 ( ОСОБА_20 ) показав, що він є уродженцем Пенджабської області Ісламської Республіки Пакистан, пенджабська мова є його рідною мовою, якою він володіє з дитинства, мови урду та пенджабська звучать однаково, однак пишуться по різному. Крім того, він пояснив, що офіційно проживає в Україні з 2008 року та розмовляє українською мовою. Зміст запитань та відповідей, які ставилися іноземних громадянам під час допиту в суді їм повністю зрозумілий. Питання про залучення перекладача саме з пенджабської мови на українську не ставилося, як і забезпечення громадянам Індії іншого перекладача. Разом з тим, офіційною мовою країни Індія є мова урду. Пенджабі - мова пенджабців. Належить до індоарійських мов індоєвропейської мовної родини та є фактично діалектом до мови урду.
Тобто, суд, пересвідчився в особі перекладача і його компетентності, роз'яснив права та обов'язки, попередив про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, що підтверджується записом судового засідання від 14.03.2023, який міститься на технічному носії інформації.
При цьому, за участі перекладача, слідчий суддя, допитуючи громадян Індії в порядку ст. 225 КІІК України ставив питання свідкам під час їх допиту у судовому засіданні, що свідчить про те, що переклад здійснювався належним чином.
Отже, порушень процесуальних прав свідків громадян Індії ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також вимог ст. 68 КПК України судом не допущено.
Поряд з цим, чинний КПК України не передбачає обов'язкової наявності у перекладача диплома про володіння мовою, з якої або на яку буде здійснюватися переклад, а повинен володіти даною мовою в достатньо для здійснення перекладу. Так само не передбачено КПК України обов'язкової реєстрації перекладача у Довідково-інформаційному реєстрі перекладачів.
Судом також не було надано належної оцінки показам свідка ОСОБА_23 , який упізнав ОСОБА_5 та показав, що здавав останньому на декілька діб в оренду квартирне приміщення за адресою: АДРЕСА_3 для поселення чотирьох іноземних громадян Індії, здійснював оплату за їх проживання, що переконливо вказує на сприяння ОСОБА_5 у незаконному переправленні осіб через Державний кордон України. Вказані дії ОСОБА_5 щодо підшукування житла іноземним громадянам, а також купівля їм продуктів харчування, транспортування їх на власному автомобілі до західного кордону України з наданням порад, вказівок щодо їх викриття є нічим іншим як сприяння незаконному переправленні осіб через Державний кордон України.
Крім цього, ОСОБА_5 повідомив свідку ОСОБА_23 , що громадяни Індії - це студенти, які приїхали до родичів, тому пару днів будуть проживати у Львові. Хоча сам обвинувачений в своєму допиті в суді першої інстанції повідомив про те, що вказаних громадян не знає і взагалі будь-яких розмов з ними не проводив. Вказане якраз і свідчить про неправдивість його показань.
Також, суд у вироку не в повній мірі відобразив покази свідків ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1 Іанкач, ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , надані останніми у ході допиту у слідчого судді в порядку ст. 225 КПК України та у подальшому не надав належної оцінки таким показам.
Зокрема судом не відображено, що вказані вище свідки показали, що під час руху до кордону України ОСОБА_5 надавав останнім вказівки пригинатися під час проїзду станцій поліції, сидіти тихо, а також саме ОСОБА_5 говорив вказаним свідкам, що вони їдуть у Францію.
Вказані покази залишились поза увагою суду та без належної оцінки.
Що стосується доводів суду першої інстанції про те, що у обвинувальному акті відсутні фактичні обставини правопорушення, які прокурор вважає встановленими (час та місце вчинення, зокрема не знайшло свого підтвердження проте, що ОСОБА_5 . І 1.05.2021 року о 07:30 зустрів громадян Індії у м. Києві), не викладено у яких, активних чи пасивних, діях обвинуваченого полягає правопорушення, які дії обвинуваченого чи які докази підтверджуються наявність кожної з цих кваліфікуючих, то тут слід зазначити наступне.
Суд першої інстанції на стадії підготовчого судового засідання перевіряв вказаний обвинувальний акт на предмет відповідності його вимогам ст. 291 КПК України. Жодних порушень судом виявлено не було і такий було призначено до судового розгляду.
Отже, за результатами судового розгляду судом зроблено передчасні висновки про те, що у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження зазначені в обвинувальному акті обставини об'єктивної сторони кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_5 , тобто в сприянні незаконному переправленні осіб через Державний кордон України, шляхом надання порад, вказівок та наданням засобів, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб), які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки не підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Таким чином, судом першої інстанції подані стороною обвинувачення докази на підтвердження винуватості обвинуваченого об'єктивно та з достатньою повнотою не досліджено, належної оцінки їм, в їх сукупності відповідно до вимог кримінального процесуального закону не надано.
Такий вибірковий та формальний підхід до оцінки доказів без з'ясування всіх обставин кримінального провадження та без наведення належних, достатніх підстав для ухвалення виправдувального вироку, є істотними порушеннями вимог ст.ст. 84-86, 94, 370, 374 КПК України, в тому числі в частині обґрунтованості і вмотивованості судового рішення.
Отже, вищезазначені істотні порушення є процесуально неприпустимими при судовому розгляді, оскільки в такий спосіб порушуються норми кримінального процесуального закону та загальні засади забезпечення права на захист, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, безпосередності дослідження доказів і змагальності сторін у процесі, законності та одночасно обґрунтованості судового рішення, що передбачено як обов'язкова вимога у ст. 370 КПК України.
Оскільки суд апеляційної інстанції відповідно до положень ст. 404 КПК України не вправі встановлювати й доказувати факти, які не були встановлені та не доведені судом першої інстанції, долучати до матеріалів провадження докази, які не були предметом дослідження місцевого суду, на даний час колегія суддів позбавлена можливості дійти однозначного висновку щодо правильності застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність.
Також слід врахувати положення ч. 3 ст. 26 КПК України про те, що суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що внесені на розгляд сторонами та віднесені до його компетенції цим Кодексом.
За змістом ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Таким чином, норми ч. 3 ст. 404 КПКУкраїни зобов'язують суд апеляційної інстанції провести повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, лише коли суд першої інстанції дослідив ці обставини неповно або з порушеннями.
Разом з тим, допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону, які колегія суддів не може виправити, використовуючи свої повноваження, відповідно до ст. 412, 415 КПК України, є підставою для скасування вироку із призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Зважаючи, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину, суд першої інстанції при новому розгляді справи має належним чином проаналізувати кожний доказ (як зазначалося вище) з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, надавши оцінку при цьому кожному суттєвому доводу сторін кримінального провадження та відобразивши це в мотивувальній частині прийнятого судового рішення.
Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, проаналізувати докази у кримінальному провадженні, дати їм юридичну оцінку з огляду на їх достовірність, допустимість та достатність, з урахуванням положень, передбачених ст. 17,23,94,95 КПК України, з дотриманням прав учасників процесу, ретельно перевірити доводи, зазначені в апеляційній скарзі прокурора і в залежності від здобутого постановити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу начальника Воловецького відділу Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Воловецького районного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2023 року відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.332 КК України, - скасувати, призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції у іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді