Справа № 308/1697/25
26.02.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
учасників судового процесу: підозрюваного - ОСОБА_5 , захисника - адвоката - ОСОБА_6 , прокурора - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/82/25 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 лютого 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 лютого 2025 року, задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_8 , погоджене заступником керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосовано до громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, тобто до 04 квітня 2025 року включно.
Строк тримання під вартою рахується з 05 лютого 2025 року з 16 год. 30 хв.
Визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України - у триста тридцять один розмір прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 1 002 268 грн. 00 коп. (Один мільйон дві тисячі двісті шістдесят вісім гривень 00 копійок).
У разі внесення застави у вказаному розмірі покладено на підозрюваного ОСОБА_5 , обов'язок прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу, а також протягом двох місяців з дня внесення застави виконувати наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України:
- не залишати фактичне місце проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування із свідками та експертами у цьому кримінальному проваджені;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі невиконання вищевказаних обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.
Строк дії зазначеної ухвали - до 04.04.2025 року включно.
З матеріалів клопотання вбачається, що 07 лютого 2025 року до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_8 , погоджене заступником керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 62024140160000403 від 03.09.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 та ч. 5 ст. 426-1 КК України, - про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання слідчий обґрунтував тим, що підставою обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під варту, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість: переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Таким чином, на думку сторони обвинувачення, інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного у кримінальному провадженні.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя ухвалу мотивував тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, який є тяжким у сфері проти основ національної безпеки України, який належить до тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення яких законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а також взяв до уваги ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, та дійшов висновку про наявність підстав для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Разом з тим, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України, слідчий суддя врахував як характер кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу підозрюваного, та слідчий суддя дійшов до висновку, що в даному випадку має місце виключний випадок і застава в максимальному розмірі передбаченому ч. 5 ст. 182 КПК України, не в повній мірі гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, і визначив її у розмірі 331 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 002 268 грн. 00 коп. (один мільйон дві тисячі двісті шістдесят вісім гривень 00 копійок), яка в достатній мірі гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Не погоджуючись з даною ухвалою слідчого судді, захисник-адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що з вказаною ухвалою не можна погодитися, так як вона є незаконною, та порушує права підозрюваного. Зазначає, що слідчий суддя дійшов невірного висновку про обґрунтування доводів прокурора щодо наявності ризиків та підстав, передбачених ст.ст.177, 178 КПК України відносно підзахисного. Наголошує, що ОСОБА_5 позитивно характеризується за місцем проживання, перебуває у цивільних відносинах з гр. ОСОБА_9 , на його утриманні перебувають батько-пенсіонер та малолітня дитина, раніше не судимий, є діючим військовослужбовцем і не має наміру ухилятися від проходження військової служби, а тому стороні обвинувачення завжди буде відоме його місце перебування, стан його здоров'я є незадовільний та довідками військово-лікарської комісії від 28.09.2023 і від 10.12.2024 - визнаний обмежено придатним до військової служби через наявність у нього відповідних захворювань. Зазначає, що визначена застава - є непомірною для підозрюваного, оскільки він немає ніяких доходів, окрім грошового забезпечення. Вважає, що у даній справі відсутні виключні випадки, які б надавали слідчому судді підстави для встановлення того, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. Просить суд, скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про суть ухвали слідчого судді, пояснення підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 , думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступного висновку.
Так в силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді місцевого суду про те, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_5 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає приписам ст. ст. 177, 183, 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
На час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Львові проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесено 03.09.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62024140160000403, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 та ч. 5 ст. 426-1 КК України.
Згідно з даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, 05.02.2025 року ОСОБА_5 , було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
06.02.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, саме перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період.
Як встановив слідчий суддя, і це підтверджується доданими до клопотання копіями матеріалів кримінального провадження, зокрема: протоколом про залучення особи до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій від 01.10.2024, протоколом про недопустимості розголошення відомостей досудового розслідування від 01.10.2024, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 01.10.2024, постановою про залучення особи до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій 26.11.2024, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.11.2024, протоколом пред'явлення автомобіля для впізнання за фотознімками від 29.11.2024, протоколом додаткового допиту ОСОБА_10 від 25.01.2025, протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_10 від 28.01.2025 року, протоколом про залучення особи до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій від 13.01.2025, протоколом огляду від 05.02.2025, протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій спостереження за особою, річчю або місцем від 12.12.2024, протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо-відео контроль особи від 09.01.2025, протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 16.11.2024, протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 20.11.2024, протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 28.11.2024, протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 26.01.2025, протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 25.01.2025, протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 05.02.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 05.02.2025, протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_10 від 06.02.2025., які з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності ОСОБА_5 до вчинення інкримінованому йому кримінального правопорушення на даній стадії досудового розслідування.
Колегія суддів ураховує, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
Стороною захисту під час розгляду в суді першої інстанції не спростовані доводи клопотання слідчого. Не надані докази в обґрунтування апеляційної скарги стороною захисту і до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя також у відповідності до вимог ст. 178 КПК України, належним чином врахував тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, який є тяжким у сфері проти основ національної безпеки України, та який належить до тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення яких законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, особу підозрюваного, який розлучений, має на утриманні неповнолітнього сина, працюючий, раніше не судимий, а відтак має міцні соціальні зв'язки, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. З таким висновком погоджується і колегія суддів та вважає, що наявність цих ризиків підтверджено матеріалами клопотання.
Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Викладені в апеляційній скарзі доводи на захист підозрюваного ОСОБА_5 , зокрема, стан його здоров'я, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_5 , може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України. До того ж обставини, на які посилається в апеляційній скарзі захисник, були відомі слідчому судді під час розгляду клопотання і такі враховані при прийнятті рішення про обрання підозрюваному запобіжного заходу.
За таких обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованими та законними висновки слідчого судді про наявність достатніх підстав, згідно вимог ст. 199 КПК України для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Що стосується доводів сторони захисту про те, що визначена застава - є непомірною для підозрюваного, оскільки він немає ніяких доходів, окрім грошового забезпечення, то вони заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя в якості альтернативного запобіжного заходу визначив завідомо непомірний розмір застави для підозрюваного ОСОБА_5 , який не відповідає критеріям необхідності та пропорційності.
В порушення вимог п.2) ч. 5 ст. 182 КПК України слідчий суддя не врахував, що максимальний розмір застави для особи, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, в силу вимог ст. 12 КК України, може бути визначений в сумі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положення ч. 5 ст. 182 КПК України чітко регламентують те, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Апеляційний суд вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали слідчим суддею не були належним чином виконанні вимоги ч. 5 ст. 182 КПК України, оскільки в ухвалі відсутнє обґрунтування виключності випадку, який виправдовує застосування до підозрюваного ОСОБА_5 застави саме в розмірі 1 002 268 грн. 00 коп. (один мільйон дві тисячі двісті шістдесят вісім гривень 00 копійок), яку підозрюваний та його родичі об'єктивно не мають можливості внести.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що слідчий суддя не дослідив та не надав належної оцінки матеріальному стану підозрюваного, не вмотивував своє рішення в цій частині та, в порушення вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, визначив підозрюваному ОСОБА_5 завідомо непомірний розмір застави, що призвело до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до п.4) ч. 2 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Викладені обставини є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Згідно до п.2) ч. 3 ст. 407 КПК України, апеляційний суд, скасувавши ухвалу слідчого судді, постановляє нову ухвалу.
Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, Суд, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, підтвердив, що внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
В рішенні ЄСПЛ у справі «Істоніна проти України» від 13 січня 2022 року суд зазначив, що розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (див. рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява № 54335/14, пункт 70, від 22 травня 2018 року). Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред'явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (див. рішення у справі «Хрістова проти Болгарії» (Hristova v. Bulgaria), заява № 60859/00, пункт 111, від 07 грудня 2006 року).
Приймаючи рішення про визначення розміру застави, в якості альтернативного запобіжного заходу, апеляційний суд враховує особу ОСОБА_5 та його матеріальний стан, а саме те що він не володіє на праві власності будь-яким нерухомим майном і єдиним джерелом його доходу є грошове забезпечення, що підтверджується копією Довідки про доходи, яка видана начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_5 дійсно проходить службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 , та його дохід за період з 01 січня 2024 по 31 січня 2025 становить 303 523.05 грн.
Враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_5 необхідно визначити заставу в максимальних межах, встановлений ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
На переконання апеляційного суду такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні про застосування підозрюваному запобіжного заходу.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 лютого 2025 року, якою застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, скасувати.
Клопотання старшого слідчого в ОВС Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_8 , погоджене заступником керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Застосувати до громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, тобто до 04 квітня 2025 року включно.
Одночасно визначити ОСОБА_5 заставу в сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, в разі внесення якої підозрюваний може бути звільнений з-під варти.
У випадку внесення застави підозрюваним або іншим заставодавцем відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки:
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду;
- не відлучатися з населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання чи роботи;
- утриматись від спілкування зі свідками та експертами у даному кримінальному провадженні, визначеними слідчим чи прокурором;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі невиконання вищевказаних обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді