Справа № 303/3264/22
Закарпатський апеляційний суд
17.02.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали контрольного провадження 11-кп/4806/40/25 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.01.2025.
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою без визначення розміру застави, до 10.03.2025 включно, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Лєрмонтов Ставропольського краю Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 14, ст. 113, ч. 1 ст. 263 КК України.
З матеріалів контрольного провадження вбачається, що в провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження, внесене 25.02.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22022070000000015 відносно ОСОБА_5 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 14, ст. 113, ч. 1 ст. 263 КК України.
08.01.2025 прокурор подав до суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Обґрунтовуючи клопотання прокурор вказував на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 14, ст. 113, ч. 1 ст. 263 КК України, за що йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 12 до 15 років з конфіскацією майна. Ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлені судом при обранні та неодноразовому продовженні ОСОБА_5 строку забіжного заходу, не змінились та не зменшились, а саме, з метою ухилення від кримінальної відповідальності обвинувачений може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. У зв'язку з чим, на думку прокурора, застосування щодо ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання цим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Продовжуючи дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції вказав на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні в тому числі особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на
-2-
строк від десяти до п'ятнадцяти років. При цьому, ризики, які служили підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, своєї актуальності не втратили та продовжують існувати, зокрема те, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, судом враховано і те, що характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, вчинених проти основ національної безпеки, свідчить про їх підвищену суспільну небезпеку, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів. Також судом зазначено, що запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку та кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України конкретними підставами і метою їх застосування. Підстави для продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою обумовлено необхідністю завершення судового розгляду кримінального провадження та відсутністю на даний час підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо нього домашній арешт або інший запобіжний захід не пов'язаний з ізоляцією від суспільства. Вважає, що суд першої інстанції порушив норми КПК України, оскільки формально розглянув клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу. Разом з тим, звертає увагу на те, що в оскаржуваній ухвалі не обґрунтовано, а прокурор не довів обставини, за яких до нього не може бути застосовано більш м'який запобіжний захід.
Апеляційна скарга розглядається у відсутності прокурора, обвинуваченого та його захисника, неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. З матеріалів контрольного провадження вбачається, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. При цьому береться до уваги і те, що будь-яких заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги від вказаних осіб не надходило, а обвинувачений подав клопотання про розгляд апеляційної скарги у письмовому провадженні без учасників процесу
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали контрольного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
За приписами ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із
-3-
речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України.
Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені ст. 177-178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи клопотання прокурора про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, продовжити або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому ст. 615 КПК України.
Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Зі змісту ст. 199 КПК України вбачається, що слідчий суддя продовжує строк тримання під вартою за умови, що прокурор, слідчий доведуть існування заявлених ними ризиків, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; та наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
На думку колегії суддів, розглядаючи клопотання сторони обвинувачення, суд дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та прийшов до обґрунтованих висновків про існування обставин, які
-4-
перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії запобіжного заходу у виді тримання ОСОБА_5 під вартою. Прокурором доведено, що заявлені ним в клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися й виправдовують подальше тримання ОСОБА_5 під вартою, натомість обвинуваченим не наведено в апеляційній скарзі даних, які б свідчили про відсутність цих ризиків.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Судом об'єктивно враховано, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , зокрема ч. 1 ст. 111 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких, за яке передбачено покарання у виді позбавленні волі на строк від 12 до 15 років із конфіскацією майна; обставини вчинення кримінальних правопорушень; дані про особу обвинуваченого, а також те, що судове провадження та судове слідство не закінчено, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може ухилятися від явки до суду та виконання процесуальних рішень, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, що в свою чергу свідчить і про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що встановлені при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу ризики не зменшилися і не відпали та виправдовують тримання його під вартою.
При цьому судом першої інстанції вірно констатовано, що обраний ОСОБА_5 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованих йому діянь, а також тяжкості можливого покарання, натомість обставин, які б свідчили про те, що обраний ОСОБА_5 захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом не встановлено й стороною захисту не доведено, у зв'язку з чим, суд прийшов до висновку про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення визначеного строку дії запобіжного заходу про тримання ОСОБА_5 під вартою. Такий висновок колегія суддів уважає належним чином вмотивованим, а викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з матеріалами та обставинами кримінального провадження.
-5-
З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що запобіжний захід щодо нього у виді тримання під вартою є занадто суворим і прокурором не наведеної жодної переконливої обставини, яка б унеможливлювала застосування щодо обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження і не спростовують висновків суду першої інстанції про необхідність продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою.
Посилання ж на інші нові обставини, які б свідчили про те, що заявлені ризики зменшились та не виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, апеляційна скарга обвинуваченого не містить. Натомість фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_5 , в тому числі особливо тяжкого злочину, можливе покарання, яке очікує особу, в разі доведення її вини у вчиненні кримінальних правопорушень, кількість доведених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, спростовує доводи апеляційної скарги про необґрунтоване продовження застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Рішення апеляційного суду щодо розгляду питання про законність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, кримінальне провадження щодо якого розглядається по суті судом першої інстанції, не повинно виглядати як втручання у порядок розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та створювати перешкоди суду в організації ефективного судового розгляду в розумні строки.
Між тим, колегія суддів, з огляду на положення ст. 28, ч. 1 ст. 318 КПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважає за необхідне звернути увагу місцевого суду на дотримання розумних строків розгляду цього кримінального провадження та вжиття заходів щодо дотримання наведених вище вимог міжнародного й національного законодавства.
Всупереч апеляційних доводів обвинуваченого ОСОБА_5 , суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою дотримався вимог кримінального процесуального закону, розглянув питання доцільності продовження обвинуваченому строку тримання під вартою та постановив ухвалу відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі повної і об'єктивної оцінки наявних у суду матеріалів.
При цьому, відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті ухилятися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків чи інших учасників у цьому ж провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, однак, обставини, за яких ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також обвинуваченим не надано таких доказів, у тому числі про стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_5 , які б свідчили про неможливість тримання його під вартою.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
За таких обставин, апеляційний суд уважає, що ухвала суду про задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 є обґрунтованою, законною, постановлена з дотриманням вимог ст. 177, 178, 183 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженим та оціненими судом, а тому апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_5 , задоволенню не підлягає.
-6-
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що стороною захисту не надано таких доказів, які б могли вплинути на висновки слідчого судді та апеляційного суду, і будь-яких клопотань із цього приводу не заявлено.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.01.2025, щодо ОСОБА_6 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді