Справа № 686/5926/25
Провадження № 6/686/134/25
05 березня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний Хмельницької області суд в складі:
головуючого судді - Заворотної О.Л.,
секретаря судового засідання - Д'яковича О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому подання заступника начальника відділу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Герасимчука Сергія Андрійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України,
встановив:
Заступник начальника відділу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Герасимчук С.А. звернувся до суду із поданням, про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України, у зв'язку з ухиленням боржника від виконання рішення суду.
Подання мотивовано тим, що на примусовому виконанні в Другому відділі державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 61575183, боржником за яким є ОСОБА_1 , щодо виконання виконавчого листа № 1-3/2008 від 04.07.2008 виданого Апеляційним судом Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 18681 грн. 82 коп. матеріальних затрат, 500 грн. 00 коп. витрат по оплаті допомоги адвоката, 150000 грн. 00 коп. моральної шкоди (залишок боргу 77857 грн.79 коп.).
Боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду, у зв'язку з чим державний виконавець просить обмежити боржника у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань за рішеннями суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
В судове засідання державний виконавець не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений в установленому законом порядку.
Дослідивши матеріали подання, суд приходить до висновку, що дане подання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до статті 33Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,(далі - Конвенція), кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об'єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті.
У справі «Гочев проти Болгарії», (рішення від 26.11.2009 року), Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
У законодавстві України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Це право віднесено у ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюються Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» №3857-XII.
Відповідно до вимог ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ч. 1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 19 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець зобов'язаний звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Звертаючись до суду з відповідним поданням виконавець зазначав, що ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання судового рішення, зокрема, його добровільно не виконує.
Відповідно до ст.441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду за кордон і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, в разі якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.
Враховуючи, що відповідно до ст.441 ЦПК України подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного (приватного) виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування факту ухилення боржника від виконання судового рішення.
В ході судового розгляду встановлено, що 18.03.2020 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.
03.06.2020 складено акт державного виконавця про те, що боржник за адресою АДРЕСА_1 не проживає.
26.08.2020 боржник ОСОБА_1 отримав постанову про відкриття виконавчого провадження та надав пояснення щодо сплати заборгованості, повідомив про відсутність майна для погашення заборгованості.
З доданої державним виконавцем інформації щодо перетину боржником державного кордону за період 18.03.2020 по 25.02.2025 неодноразово виїздив за кордон.
Необхідною умовою для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України є наявність встановленого факту про те, що боржнику відомо про рішення, яким на нього покладені відповідні зобов'язання, примусове виконання якого здійснюється державною виконавчою службою.
Факт ухилення боржника від виконання рішення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець зазначає у поданні.
Під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням, слід розуміти як пряму відмову від виконання рішення (будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо), так і інші винні дії, які свідчать про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, зокрема: утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; ненадання у строк, встановлений виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; несвоєчасна явка за викликом виконавця, неповідомлення виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Суду не надано та в матеріалах справи відсутні докази того, що державним виконавцем вчинялись дії з часу відкриття виконавчого провадження, щодо перевірки майнового стану боржника та інші дії спрямовані на виконання рішення суду.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що необхідність застосування по відношенню до боржника обмеження у праві виїзду за межі України не доведена.
У зв'язку з цим суд приходить до висновку про відсутність достатніх законних підстав для задоволення подання заступника начальника відділу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Герасимчука С.А. про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України.
Керуючись ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст. 441 ЦПК України, суд -
постановив:
Відмовити в задоволенні подання заступника начальника відділу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Герасимчука С.А. про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Дата складення ухвали: 05.03.2025.
Суддя: