Справа № 677/1462/21
Провадження № 2/677/231/25
06.03.2025 року м. Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області:
у складі головуючого - судді Шовкуна В.О.,
за участі секретаря судового засідання Демчишеної Ю.В.,
учасники справи (сторони):
представник позивача-відповідача адвокат Савченко О.В.,
позивач-відповідач ОСОБА_1 ,
представник відповідача - позивача адвокат Вагін Д.С.,
відповідач - позивач ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красилів цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Возна Валентина Борисівна, про визнання права власності в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Возної Валентини Борисівни про поділ спадщини між спадкоємцями, -
Короткий зміст позовних вимог та рух справи.
Вимоги первісного позову. (з урахуванням зміненого предмету позову в кінцевій редакції)
Позивачі за первісним позовом звернулися до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування та поділ спадщини. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначили про те, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 - ОСОБА_4 (батько позивачів) набув у спільну сумісну власність подружжя нерухоме майно, а саме: -квартиру АДРЕСА_1 ; - квартиру АДРЕСА_2 ; - гараж загальною площею 18,8 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3127368227, розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
На праві особистої власності батьку позивачів - ОСОБА_4 , належить транспортний засіб - автомобіль Hyundai Tucson, державний номерний знак НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 15 жовтня 2020 року. Після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями усіх прав та обов'язків спадкодавця є його сини - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (позивачі за первісним позовом), а також його дружина - ОСОБА_2 .
16 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Возною Валентиною Борисівною заведено спадкову справу, зареєстровану в спадковому реєстрі за № 66583485, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
Так, позивачі позбавленні можливості належним чином реалізувати власне право щодо успадкування майна, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя, а саме: квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 76,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3112368227, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; гараж загальною площею 18,8 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3127368227, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , - придбане спадкодавцем за час перебування у шлюбі із відповідачем.
Право власності на вказані об'єкти нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_2 , яка відмовляється надавати згоду на спадкування вищевказаного майна позивачами, всебічно перешкоджає в реалізації спадкових прав ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується відповіддю приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Возної Валентини Борисівни.
15 липня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Возної Валентини Борисівни із заявою про видачу права на спадщину за законом на автомобіль Hyundai Tucson, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Однак, приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Возна Валентина Борисівна відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вище вказаний автомобіль, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 218/02-31 від 15 липня 2021 року, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документу про належність вищевказаного транспортного засобу ОСОБА_4 .
Вищевказані документи зберігаються у відповідача, яка відмовляється їх надати позивачам для належної реалізації спадкових прав останніх.
Таким чином, позивачі позбавлені можливості отримати у власність спадкове майно, що зумовлює звернутися до Красилівського районного суду Хмельницької області із даною позовною заявою про визнання права власності на майно в порядку спадкування, а саме, просили суд: 1) визнати за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , право власності в порядку спадкування на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 , а саме: - на 1/3 частки транспортного засобу - автомобіль Hyundai Tucson, державний номерний знак НОМЕР_1 ; - на 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 ; - на 1/6 частки квартири АДРЕСА_2 ; - на 1/6 частки гаража загальною площею 18.8 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3127368227, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; 2) Визнати за ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 . право власності в порядку спадкування на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 , а саме: - на 1/3 частки транспортного засобу - автомобіль Hyundai Tucson, державний номерний знак НОМЕР_1 ; - на 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 ; - на 1/6 частки квартири АДРЕСА_2 ; - на 1/6 частки гаража загальною площею 18.8 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3127368227, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
Вимоги зустрічного позову (з урахуванням зміненого предмету позову в кінцевій редакції)
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 звернулася до Красилівського районного суду Хмельницької області із зустрічним позовом про поділ спадщини між спадкоємцями. В обґрунтування зустрічного позову посилається на те, що з вересня 2005 року вона, ОСОБА_2 фактично проживала з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу (що підтверджується зокрема довідкою № 780 від 10.12.2020 року Волицького старостинського округу № 1, та яка міститься в матеріалах справи).
22.04.2008 року між нею та ОСОБА_4 було укладено шлюб, який зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану Красилівського районного управління юстиції, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 26.
ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік - ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
16 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Возною Валентиною Борисівною, за її заявою заведено спадкову справу №61/2020.
Спадкоємцями першої черги, які після смерті ОСОБА_4 прийняли спадщину, є: вона, дружина померлого та його діти: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
В період їхнього спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 , проте, до реєстрації шлюбу, за її чоловіком ОСОБА_4 , було зареєстровано наступне майно:
- автомобіль марки: HYUNDAI, модель - TUCSON, загальний легковий універсал-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований (оформлений) на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а в 2018 році на вказаний автомобіль було встановлене газобалонне обладнання та проведена відповідна реєстрація;
- двоповерховий житловий будинок з цокольним поверхом літ. «А1» загальною площею 273,3 кв.м., з надвірними будівлями та господарськими спорудами: хлів з літньою кухнею літ. «Б», 101,3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_5 , зареєстрований за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_6 від 26.11.2007 року, рішення Волицької сільської ради № 79 від 26.10.2007 року, реєстраційний номер майна в реєстрі прав власності на нерухоме майно 21169190;
- земельна ділянка, загальною площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер: 6822782100:01:003:0040, призначена для обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд;
- земельна ділянка, загальною площею 0,2644 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер:6822782100:01:003:0041, призначена для ведення особистого селянського господарства.
Після реєстрації шлюбу нею було придбано наступне майно:
- квартира АДРЕСА_6 , право власності на яку зареєстровано за нею на підставі договору купівлі продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Красилівського районного нотаріального округу Грибником А.М. 08.11.2014 року та зареєстрованого в реєстрі за № 1039;
- квартира АДРЕСА_7 ;
- гараж, загальною площею 18,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 .
Враховуючи, що вищенаведене майно набуто ними з чоловіком під час шлюбу у спільну сумісну власність, відповідно 1/2 частка вказаного майна належить їй на праві спільної сумісної власності, а спадкуванню та поділу між спадкоємцями підлягає інша 1/2 частка в праві власності на вище перелічене майно.
Ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 09.11.2023 року в справі було призначено судову комплексну оціночно-будівельну, оціночно-земельну, транспортно-товарознавчу експертизу.
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 247Е-12/23 від 29.12.2023 року ринкова вартість наступного майна становить:
- квартири АДРЕСА_6 - 427 554, 00 грн.,
- квартири АДРЕСА_8 - 1 139 762, 00 грн.,
- гаража, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 -112 215, 00 грн.,
- двоповерхового житлового будинку з цокольним поверхом літ. «А » загальною площею 273,3 кв.м., з надвірними будівлями та господарськими спорудами: хлів з літньою кухнею літ. «Б», 101,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_5 - 1 208 153,00 грн.,
- земельної ділянки, загальною площею 0,2500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер: 6822782100:01:003:0040 - 182 725,00 грн.,
- земельної ділянки, загальною площею 0,2644 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер: 6822782100:01:003:0041 - 64 143,00 грн.
Згідно висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи №084/23 від 27.01.2024 року, ринкова вартість автомобіля HYUNDAI TUCSON 2.0і GLS 4WD 5MT(JM), реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_7 на дату оцінки становить - 272 782, 28 грн.
Таким чином, після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина до складу якої входить наступне, що підлягає поділу між усіма спадкоємцями наступне майно: - квартира АДРЕСА_6 , загальною вартістю 427 554,00 грн., вартість майна (його частки) яке спадкується 213 777 грн.; - квартира АДРЕСА_8 , загальною вартістю 1 139 762,00 грн., вартість майна (його частки) яке спадкується 569 881,00 грн.; - гараж, загальною площею 18,8 кв.м. за адресою:, АДРЕСА_3 , загальною вартістю 112 215,00 грн., вартість майна (його частки) яке спадкується 56 107, 50 грн.; - автомобіль марки: HYUNDAI, модель - TUCSON, р/н НОМЕР_1 , загальною вартістю 272 782,00грн., вартість майна (його частки) яке спадкується 272 782,00грн.; - двоповерховий житловий будинок з цокольним поверхом літ. «А1» загальною площею 273,3 кв.м., з надвірними будівлями та господарськими спорудами: хлів з літньою кухнею літ. «Б», 101,3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_9 , загальною вартістю 208 153 грн., вартість майна (його частки) яке спадкується 1 208 153грн.; - земельна ділянка, загальною площею 0,2644 га, розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер:6822782100:01:003:0041, загальною вартістю 64 143,00 грн., вартість майна (його частки) яке спадкується 64 143,00 грн.; - земельна ділянка, загальною площею 0,2500 га, розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер:6822782100:01:003:0040 182 725,00грн. загальною вартістю 182 725,00 грн., вартість майна (його частки) яке спадкується 182 725,00грн., загальна вартість спадкового майна 2 567 568,50грн.
Отже, належна їй - ОСОБА_2 1/3 частка в спадковому майні у грошовому виразі становить 855 856,17грн. (2 567 568,50 грн. х 1/3); розмір частки позивачів за первісним позовом - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в грошовому виразі становить 1 711 712,34 грн. (2 567 568,50 грн. х 2/3) - по 855 856,17 грн. в кожного.
Між нею та іншими спадкоємцями відсутня домовленість та взаєморозуміння, щодо поділу вище переліченого спірного спадкового майна в натурі та наявний спір щодо поділу та подальшого використання спадкового майна, в зв'язку з чим виникла необхідність звернутися до суду з позовом для захисту моїх прав.
Між сторонами існують неприязні відносини, що унеможливлює подальше спільне володіння і користування спадковим майном, існує необхідність в його поділі та виділі в натурі її частки з врахуванням наступного.
Щодо майна, набутого у спільну сумісну власність подружжя нею та ОСОБА_4 після реєстрації шлюбу позивач за зустрічним позовом зазначає наступне.
1)Однокімнатна квартира
АДРЕСА_6 , 1/2 частина якої належить їй, як частка у спільному майні подружжя, а 1/2 частина якої - спадкується, необхідна їй для подальшого самостійного проживання в ній.
Ринкова вартість квартири АДРЕСА_6 становить 427 554,00 гривень.
Ідеальні частки сторін в вищевказаній квартирі АДРЕСА_10 становлять:
- частка ОСОБА_2 становить - 4/6 (2/3), з яких 1/6 частка набута в порядку спадкування та 3/6 (1/2) частки належить у зв'язку з набуттям квартири у спільну власність подружжя,
- частка ОСОБА_1 становить - 1/6, яка набута в порядку спадкування,
- частка ОСОБА_3 становить - 1/6, яка набута в порядку спадкування.
2) Ринкова вартість квартири АДРЕСА_8 становить 1 139 762,00 гривень.
Ідеальні частки сторін в вищевказаній квартирі АДРЕСА_7 становлять:
- частка ОСОБА_2 становить - 4/6 (2/3), з яких 1/6 частка набута в порядку спадкування та 3/6 (1/2) частки належить у зв'язку з набуттям квартири у спільну власність подружжя (759 841,33 грн.);
- частка ОСОБА_1 становить - 1/6, яка набута в порядку спадкування (189 960,33 грн.);
- частка ОСОБА_3 становить - 1/6, яка набута в порядку спадкування (189 960,33 грн.).
3) Ринкова вартість гаража загальною площею 18,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 становить 112 215, 00 грн.
Ідеальні частки сторін в гаражі, загальною площею 18,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 становлять:
- частка ОСОБА_2 становить - 4/6 (2/3), з яких 1/6 частка набута в порядку спадкування та 3/6 (1/2) частки належить у зв'язку з набуттям квартири у спільну власність подружжя (74 810 грн.);
- частка ОСОБА_1 становить - 1/6, яка набута в порядку спадкування (18702,50 грн.);
- частка ОСОБА_3 становить - 1/6, яка набута в порядку спадкування (18702,50 грн.).
Крім того, зазначає що квартира АДРЕСА_7 та гараж загальною площею 18,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , придбано у 2013 році для потреб моєї доньки - ОСОБА_5 і її сім'ї та фактично за кошти ОСОБА_5 .
У вказаній квартирі зареєстровані та фактично проживають моя донька - ОСОБА_5 з чоловіком та їх неповнолітні діти (копія довідки № 2-160 від 09.06.2022 року про зареєстрованих осіб міститься в матеріалах справи). Сім'я ОСОБА_5 самостійно замовили і виконали всі ремонтні роботи в квартирі та гаражі, які були отримані від забудовника без будь-яких внутрішніх опоряджувальних та оздоблювальних робіт, без сантехнічних приладів тощо.
Право власності на вказані об'єкти було зареєстровано за мною, ОСОБА_2 у період шлюбу. Відповідно, юридично, вказане майно набуте у спільну сумісну власність, тому 1/2 частку в праві власності я змушена включити в перелік спадкового майна, що підлягає поділу.
Отже, усі вище вказані об'єкти - квартира АДРЕСА_6 ; квартира АДРЕСА_7 та гараж загальною площею 18,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 набуті у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Таким чином, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , має переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ мені в натурі майна, співвласником якого вона була разом із спадкодавцем - ОСОБА_4 , а саме:
- квартири АДРЕСА_6 ;
- квартири АДРЕСА_7 ;
- гаража загальною площею 18,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 .
Правовою підставою для такого виділу майна в натурі є її переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ в натурі цього майна, визначене ч. 2 ст.1279 ЦК України і вказане переважне право вона намагаюсь захистити та реалізувати в судовому порядку.
Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 також просять виділити їй вказане майно.
Щодо майна (об'єктів спадкування), набутого до реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 позивач за зустрічним позовом зазначає.
Ідеальні частки сторін у вищевказаному майні, набутому в порядку спадкування, є рівними та становлять по 1/3 частки в кожного спадкоємця - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .
1) Ринкова вартість автомобіля марки: HYUNDAI, модель - TUCSON, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 272 782, 28 грн.
Ідеальні частки сторін в автомобілі марки HYUNDAI, модель - TUCSON, реєстраційний номер НОМЕР_1 набуті в порядку спадкування є рівними та становлять по 1/3 частки в кожного спадкоємця ( ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ), тобто в грошовому еквіваленті - по 90 927,42 грн..
2) Ринкова вартість двоповерхового житлового будинку з цокольним поверхом літ. «А1» загальною площею 273,3 кв.м., з надвірними будівлями та господарськими спорудами: хлів з літньою кухнею літ. «Б», 101,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , становить 1 208 153,00 грн.
Ідеальні частки сторін у вищевказаному двоповерховому житловому будинку, набуті в порядку спадкування є рівними та становлять по 1/3 частки в кожного спадкоємця ( ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ), тобто в грошовому еквіваленті - по 402 717,66 грн.
3) Ринкова вартість земельної ділянки загальною площею 0,2644 га, розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер:6822782100:01:003:0041 становить 64 143,00 грн.
Ідеальні частки сторін в земельній ділянці, загальною площею 0,2644 га, розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер:6822782100:01:003:0041, є рівними та становлять по 1/3 частки в кожного спадкоємця ( ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ), тобто в грошовому еквіваленті - по 21 381, 00 грн.
4) Ринкова вартість земельної ділянки, загальною площею 0,2500 га, за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номе:6822782100:01:003:0040, призначеної для обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд становить 182 725,00 грн.
Ідеальні частки сторін в земельній ділянці, загальною площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер:6822782100:01:003:0040, є рівними та становлять по 1/3 частки в кожного спадкоємця ( ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ), тобто в грошовому еквіваленті - по 60 908,33 грн.
На підставі вище викладеного, та враховуючи її переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ в натурі майна, співвласником якого вона була разом із спадкодавцем, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , просить суд виділити їй у власність в натурі наступне майно:
- квартиру АДРЕСА_6 (вартість частки квартири, що спадкується становить 213 777,00 грн, із загальної вартості - 427 554,00грн);
- квартиру АДРЕСА_7 (вартість частки квартири, що спадкується становить 569 881,00 грн, із загальної вартості - 1 139 762,00 грн);
- гараж, загальною площею 18,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 (вартість частки гаража, що спадкується становить 56 107,50 грн., із загальної вартості - 112 215,00 грн);
Загальна вартість майна, що спадкується, яке вона просить виділити у її власність становить 839 765,50 грн., загальна вартість її 1/3 частки в спадковому майні у грошовому виразі - 855 856,17грн., відповідно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 слід стягнути на її користь різницю між вартістю спадкового майна, на яке вона має право та вартістю спадкового майна, яке вона просить виділити їй в натурі, тобто 16 090,67 грн. (855 856,17 грн. - 839 765,50 грн.), по 8045,33 грн. з кожного.
Беручи до уваги викладене, враховуючи вартість об'єктів, що входять до складу спадщини, просить виділити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 1/2 частці кожному у власність:
- двоповерховий житловий будинок з цокольним поверхом літ. «А1» загальною площею 273,3 кв.м., з надвірними будівлями та господарськими спорудами: хлів з літньою кухнею літ. «Б», 101,3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_5 (вартістю 1 208 153,00 гривень).
- земельну ділянку, загальною площею 0,2500 га, розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер: 6822782100:01:003:0040, призначена для обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд (вартістю 182 725,00 гривень);
- земельну ділянку, загальною площею 0,2644 га, розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер: 6822782100:01:003:0041, призначена для ведення особистого селянського господарства (вартістю 64 143,00 гривень),
- автомобіль марки HYUNDAI, модель TUCSON, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 272 782,00 грн.
Загальна вартість майна, що спадкується, яке вона просить виділити у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 становить - 1 727 803 гривень, (по 863 901,50 грн. кожному). Також просить суд вирішити питання про стягнення судового збору та судових витрат по справі з відповідним обґрунтуванням.
Ухвалою суду від 30.07.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Аргументи учасників справи.
Представник позивачів за первісним позовом - відповідачів за зустрічним позовом адвокат Савченко О.В. подала письмове заперечення на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про поділ спадщини з відповідним обґрунтуванням, яке долучено до матеріалів справи.
Представник позивачів за первісним позовом - відповідачів за зустрічним позовом адвокат Савченко О.В. у судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити. Стосовно зустрічного позову заперечує, просив суд відмовити у його задоволенні з підстав викладених у письмових запереченнях.
Позивач за первісним позовом - відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом визнав у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити, оскільки запропонований поділ майна буде порушувати його права як спадкоємця та співвласника оспорюваного майна.
Представник відповідача за первісним позовом - представник позивача за зустрічним позовом адвокат Вагін Д.С. у судовому засіданні просив задовольнити зустрічний позов.
Відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 підтримала думку свого адвоката, також просила її зустрічний позов задовольнити.
Третя особа - приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Возна В.Б. у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, повідомлена належним чином. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Позиція суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.
Заслухавши учасників справи, розглянувши матеріали справи, дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов наступного висновку.
Короткий зміст фактичних обставин справи.
(за первісним позовом)
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 15 жовтня 2020 року. (а.с. 8, т. 1).
Після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями усіх прав та обов'язків спадкодавця є його сини - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (позивачі за первісним позовом), а також його дружина - ОСОБА_2 , що вбачається зі спадкової справи. (а.с. 96 - 226, т. 1).
16 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Возною Валентиною Борисівною заведено спадкову справу, зареєстровану в спадковому реєстрі за № 66583485, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі. (а.с. 14, т. 1).
За час перебування у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 - ОСОБА_4 (батько позивачів) набув у спільну сумісну власність подружжя нерухоме майно, а саме: - квартиру АДРЕСА_1 ; - квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 76,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3112368227, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; - гараж загальною площею 18,8 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3127368227, розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
На праві особистої власності батьку позивачів - ОСОБА_4 , належить транспортний засіб - автомобіль Hyundai Tucson, державний номерний знак НОМЕР_1 , що вбачається з постанови приватного нотаріуса Возної В.Б. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.07.2021 року. (а.с. 25, т. 1).
(за зустрічним позовом)
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 15 жовтня 2020 року. (а.с. 8, 73, т. 1).
Відповідно до свідоцтва про шлюб померлий ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з 22.04.2008 року перебували у шлюбі. (а.с. 71, 72, т. 1).
Згідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за померлим ОСОБА_4 22.05.2018 року було зареєстровано автомобіль Hyundai Tucson, державний номерний знак НОМЕР_1 . (а.с. 74, т.1).
Відповідно до довідки від 10.12.2020 року виданої Волицьким старостинським округом № 1, ОСОБА_2 проживала в АДРЕСА_5 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 з 13.09.2005 року та до дня його смерті, вели спільне господарство. (а.с. 75, т. 1).
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 08.11.2014 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 придбано квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_11 . (а.с. 76-79, т. 1).
Після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями усіх прав та обов'язків спадкодавця є його сини - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (позивачі за первісним позовом), а також його дружина - ОСОБА_2 , що вбачається зі спадкової справи. (а.с. 96 - 226, т. 1).
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права.
(стосовно первісного позову)
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи положення ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд виходить із презумпції спільності майна подружжя. Така презумпція діє допоки той з подружжя, хто її заперечує, не доведе протилежного, а саме: що джерелом набуття майна були його особисті кошти, оскільки у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Відповідні правові висновки сформовано у постановах Верховного Суду від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 та у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.
Згідно із ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно із ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими па час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.
На підставі ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Згідно ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Згідно із п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410 св19).
Відповідно до ст. 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.
Судом встановлено те, що після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями усіх прав та обов'язків спадкодавця є його сини - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також його дружина - ОСОБА_2 . Даний факт підтверджується спадковою справою, яка заведена після смерті ОСОБА_4 .
До складу спадкового майна входить наступне майно, яке підлягає поділу між спадкоємцями в рівних частках, (та в межах позовних вимог), а саме: - транспортний засіб - автомобіль Hyundai Tucson, державний номерний знак НОМЕР_1 ; - 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 .; - 1/2 частина квартири АДРЕСА_4 загальною площею 76,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3112368227, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .; 1/2 частина гаража загальною площею 18,8 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3127368227, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Суд звертає увагу та те, що автомобіль Hyundai Tucson, державний номерний знак НОМЕР_1 , був придбаний у 2007 році, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, тобто до укладення шлюбу з відповідачкою за первісним позовом. Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 до зустрічного позову надала довідку сільради про спільне проживання в той період (коли було придбано спірний автомобіль) з померлим ОСОБА_4 , проте позовна вимога щодо визнання такого факту не заявлялася, тому суд не надає оцінку вказаному доказу.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів за первісним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, суд зазначає про те, що в ході підготовчого судового засідання позивачі за первісним позовом від позовних вимог щодо поділу між позивачами за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 1/2 частині житлового будинку, загальною площею 273,3 кв.м., житловою площею 133,5 кв. м. (опис: двоповерховий житловий будинок з цокольним поверхом, А1, 273,3 кв.м.; хлів з літньою кухнею, Б, 101,3 кв.м) за адресою: АДРЕСА_5 , земельної ділянки, загальною площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер: 6822782100:01:003:0040, призначена для обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд; земельної ділянки, загальною площею 0,2644 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер: 6822782100:01:003:0041, призначена для ведення особистого селянського господарства; виділення у власність ОСОБА_2 транспортного засобу - автомобіля Hyundai Tucson, державний номерний знак НОМЕР_1 ; квартири АДРЕСА_2 (1/2 частину в порядку спадкування); квартири АДРЕСА_1 (1/2 частину в порядку спадкування); гаражу загальною площею 18,8 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3127368227, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (1/2 частину в порядку спадкування) та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 грошової компенсації вартості частки у спадковому майні в розмірі 485 057,67 грн., по 242 528,84 грн. кожному - позивачі відмовились, шляхом заявлення відповідного клопотання про залишення вказаних вимог без розгляду.
(стосовно зустрічного позову)
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Тобто, завдання цивільного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з відповідним позовом.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в своїй постанові від 14 березня 2019 року в цивільній справі № 757/55244/17-ц зауважив, що вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, при вирішенні спору, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в своїй постанові від 23 липня 2018 року в цивільній справі № 760/8892/17 сформував висновок про те, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
В постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року (справа № 757/1782/18) зазначено, що змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов'язків), крім випадків, передбачених ЦПК України.
У процесуальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.
У ч. 4 статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» покладено на суд обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов'язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд зауважує на те, що звертаючись до суду із зустрічною позовною заявою, ОСОБА_2 не доведено факту порушення її прав зі сторони відповідачів за зустрічним позовом.
Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Згідно з ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними.
При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються.
При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна.
Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
Вимоги позивача за зустрічним позовом в розумінні ст. 364 ЦК України не є виділом в натурі частки із майна, яке перебуває у спільній частковій власності кількох осіб.
Відмовляючись від права власності на частку у одному майні, ОСОБА_2 просить набути права на збільшену частку в іншому спільному майні за рахунок часток, які належать ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Тобто фактично позивач за зустрічним позовом просить здійснити перерозподіл майна, яке перебуває у спільній частковій власності сторін внаслідок набуття права власності на нього в порядку спадкування. Відповідачі за зустрічним позовом категорично проти цього заперечують.
Тому на думку суду, вимоги позивача про збільшення своєї частки у праві власності на один об'єкт за рахунок передачі належної йому частки у праві власності на інше нерухоме майно іншим співвласникам є по суті не вимогою про виділ частки у натурі, а вимогою про примусовий обмін такими частками, що суперечить положенням ЦК України, зокрема статті 364 ЦК України. Аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 27 липня 2023 року у справі № 705/4370/16-ц, від 24 травня 2022 року у справі № 199/4241/20, від 06 жовтня 2021 року у справі № 336/1136/19.
Також, такі ж висновки щодо правил застосування статті 364 ЦК України у подібних правовідносинах зроблено Верховним Судом у постановах від 29 вересня 2021 року у справі № 336/1137/19-ц (провадження № 61-6326св21) та від 06 жовтня 2021 року у справі № 336/1136/19 (провадження № 61-4521св21).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, оскільки у розумінні статті 364 ЦК України вимоги позивача не є вимогами про виділ в натурі частки із майна, яке перебуває у спільній частковій власності кількох осіб.
Крім того, суд також за необхідне при оцінці можливості застосування до спірних правовідносин положень статті 365 ЦК України, зазначає наступне.
Відповідно до норм цієї статті право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Верховний Суд у постановах від 29 вересня 2021 року у справі № 336/1137/19-ц (провадження № 61-6326св21) та від 06 жовтня 2021 року у справі № 336/1136/19 (провадження № 61-4521св21) зробив висновок про відсутність підстав для тлумачення положень частини другої статті 365 ЦК України у такий спосіб, що обов'язкове депонування позивачем грошових коштів, які відповідають вартості майна, на яке позивач просить припинити право відповідачів, з виділенням йому цього майна, може бути замінено передачею позивачем відповідачам іншого майна, а не шляхом сплати грошової компенсації.
Тому на думку суду, право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на частки у праві на спільне майно не може бути припиненим за позовом співвласника на підставі вимог статті 365 ЦК України, оскільки частки кожного із співвласників зазначеного майна не може вважатися незначною. При цьому, обов'язковою умовою застосування вимог цієї статті є попереднє депонування позивачем на рахунку суду вартості цієї частки.
Підсумовуючи викладене, суд погоджується з доводами представника позивачів за первісним позовом, що позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, як на підставі статті 364 ЦК України, так на підставі статті 365 ЦК України. Такий правовий висновок зазначено в постанові Верховного Суду від 24 травня 2022 року у справі № 199/4241/20.
В судовому засіданні було встановлено те, що спір між сторонами в порядку ч. 3 ст. 1267 ЦК України у досудовому порядку не було вирішено. Відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають право на спадщину за законом та категорично заперечують щодо перерозподілу часток, застосування положень зазначеної норми (ч. 3 ст. 1267 ЦК України), є неможливим. Вказаний правовий висновок зазначений за змістом постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 336/1136/19.
За таких підстав, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Возна В.Б. про поділ спадщини між спадкоємцями не підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи той факт, що суд первісний позов задовольняє у повному обсязі, тому судові витрати стягуються з відповідача на користь позивачів.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивачів.
Враховуючи те, що суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову, судові витрати покладаються на позивача ОСОБА_2 .
Крім того, згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами першою-п'ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачі (через свого представника) просять стягнути з відповідача на їх користь судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі по 30000 грн. кожному.
Позивачами 04.08.2021 року укладено договір про надання професійної правничої допомоги № б/н з адвокатським об'єднанням «САВЧЕНКО ГРУП», 23.11.2022 року укладено додаткову угоду № 1 до Договору, 14 травня 2024 року укладено додаткову угоду № 2 до Договору. (а.с. 37-39, т.4).
Відповідно до квитанцій від 04.08.2021 року, довідки від 14 травня 2024 року голови АО «Савченко груп», акта приймання-передачі виконаних робіт від 03.09.2024 року з детальним описом робіт про надання юридичних послуг, (а.с. 40-47, т. 4) адвокатське об'єднання «Савченко Груп» надало клієнтам (позивачам за первісним позовом) послуги: надання консультацій замовникам у справі, правовий аналіз наявних документів у замовника, пошук актуальної судової практики, правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства, підготовка та подання позовної заяви, вивчення документів та формулювання правової позиції відносно зустрічного позову, складення тексту заперечень проти зустрічного позову та участь у судових засіданнях на що витрачено 27 годин. Вартість послуг - 60000,00 гривень.
При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Розгляд справи проводився за участі сторін, дійсно представником виконаний значний обсяг роботи.
Як вбачається із акта приймання передачі наданих послуг до договору про надання юридичних послуг послуги, які надавалися адвокатом складаються з складання та підготовки позовної заяви, вивчення матеріалів справи та інше.
Враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У той же час відповідач та її представник, які були присутні у судовому засіданні з приводу наданих доказів про витрати (зазначеної суми) позивачами за первісним позовом витрат на правову допомогу не заявляли клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, понесеної позивачами, із посиланням на неспівмірність таких витрат, а тому суд вважає їх розмір обґрунтованим.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачів понесені останніми витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 30000,00 грн. кожному.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 15, 141,142, 258-268 ЦПК України, ст.ст. 358, 364-368, 1216-1218, 1220, 1222, 1223, 1226, 1267, 1258, 1261, 1268, 392 ЦК України, суд, -
Первісний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Возна Валентина Борисівна, про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки податків НОМЕР_3 , право власності в порядку спадкування на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 , а саме:
- на 1/3 частку транспортного засобу - автомобіль Hyundai Tucson, державний номерний знак НОМЕР_1 ;
- 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 .;
- 1/6 частки квартири АДРЕСА_2 .;
- 1/6 частку гаража загальною площею 18,8 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3127368227, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
Визнати за ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки податків НОМЕР_4 , право власності в порядку спадкування на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 , а саме:
- на 1/3 частку транспортного засобу - автомобіль Hyundai Tucson, державний номерний знак НОМЕР_1 ;
- 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 .;
- 1/6 частки квартири АДРЕСА_2 .;
- 1/6 частку гаража загальною площею 18,8 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3127368227, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 30000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в сумі 30000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 витрати за сплату судового збору при подачі позовної заяви в сумі 5040 грн. 70 коп. в рівних частинах.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Возної Валентини Борисівни про поділ спадщини між спадкоємцями - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач-відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_12 .
Позивач-відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_13 .
Відповідач-позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_14 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 .
Третя особа - приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Возна Валентина Борисівна, місце знаходження: 31000, Хмельницька область, м. Красилів, вул. Ціолковського, 2, оф.4.
Суддя В.О. Шовкун